Головна Бібліотека Вивчення та Дослідження Віра і служінняБлагословенна надія

Благословенна надія

Змінити розмір шрифту:

Цікаво відвідати відомий музей царських могил Сіпана, розташований в місті Ламбаєке, Перу, де знаходиться гробниця правителя Сіпана, стародавнього правителя культури Моче. Цей правитель управляв північчю нинішньої території цієї країни під час третього століття н.е.

У 1987 році команда фахівців розпочала розкопки в цьому археологічному місці, яке визнане головною знахідкою періоду, який передував інкам, у 20 столітті в Південній Америці.

Завдяки муміфікованому тілу правителя Сіпана можна отримати уявлення про його особисте життя і прагнення:

його царський одяг показує самовпевнене бажання увічнити його правління і після смерті;
різні зображення бога Айя-Паека, головного божества, якому він поклонявся;
золоте і срібне намисто з двадцяти земляних горіхів символізує сонце і місяць, тобто досконалий духовний баланс між темрявою і світлом, якого він хотів досягти;
деякі частини його обличчя, що виражають анатомічні форми, такі як ніс, очі, зуби й вуха, всі викувані з тонкого золота, що свідчить про бажання увічнити його обличчя;
зображення похоронної процесії з його дружиною, як ми розуміємо, двома наложницями, військовим керівником, спостерігачем, солдатом, а також з дитиною, собакою і двома ламами (місцева тварина області Анд, яка приноситься в жертву в його честь).

Усе це вказувало на осередок його духовних сподівань, а саме: жити вічно зі своїми речами і найбільш дорогоцінними для нього людьми.

МАРНА НАДІЯ

«Ті, що тримаються марних божків, – свого Милосердного кидають» (Йони 2:9).

Жити в цьому світі, як це робив правитель Сіпана, прагнучи отримати владу і вічну молодість, – це найбільш честолюбні надії. Але ще більш сумним є те, коли ті, хто знають про вічне Євангеліє, піддаються такій необачності: «Соломон сидів на троні зі слонової кістки, сходинки якого були зроблені з цільного шматка чистого золота, а з його боків знаходилися шість золотих левів. Його погляд спочивав на ретельно оброблених прекрасних садах, розташованих перед ним. Ці сади дихали красою і були посаджені так, щоб якомога більше нагадувати Еденський сад. Щоб прикрасити їх, з далеких країн були привезені ретельно підібрані різноманітні дерева, кущі та квіти. Птахи різноманітного яскравого забарвлення перелітали з дерева на дерево і їхній чудовий спів лунав у повітрі. Зодягнені в пишний, красивий одяг, юні слуги були готові виконати його навіть найменше бажання. Бенкети, музика, ігри та спорт, на які витрачалася колосальна кількість грошей, – все призначалося для втіхи великого монарха.

Але все це не принесло щастя царю. Він сидів на своєму величному троні, його насуплене обличчя було похмурим від відчаю. Легковажні розваги залишили свій відбиток на його колись прекрасному і благородному обличчі. Тепер він дуже відрізнявся від юного Соломона. Його чоло було затьмарене турботами і невдоволенням, і в кожній рисі видно було очевидні сліди потурання пристрастям. При найменшому невиконанні його бажань з його вуст були готові зірватися жорсткі докори.

Його розхитані нерви і нездоровий вигляд свідчили про порушення ним законів природи. Тепер він визнавав, що прожив життя даремно, що безуспішно гнався за примарним щастям. Він гірко вигукував: «Усе це марнота та ловлення вітру».¹

ЖИВІТЬ З НАДІЄЮ!

У місіонерській школі «Евен-Гаезер» в Бразилії студенти допомагають в Натуропатичній клініці Оазис Паранаенс. Одного разу були прийняті двоє пацієнтів, хворі на рак останньої стадії. Одного з них час від часу відвідували дружина і діти. Під час їхніх розмов повітря було насичене голосінням, тугою та негативними висловлюваннями пацієнта. Дивлячись на дружину, він висловлював недовіру простим природним методам лікування, і його погане ставлення було очевидним. Вона запитала нас: «Як я можу підбадьорити цю людину, яка приречена через своє власне негативне ставлення?» Кілька місяців потому він помер за невтішних обставин.

З іншого боку, у тій же палаті можна було спостерігати прямо протилежну картину. Пацієнт в подібному стані здоров’я – людина, яка навіть не мала благословення бути відвідуваною рідними та близькими, – поводила себе зовсім по-іншому. Щоразу, коли ми приходили, щоб провести лікування, палата наповнювалася радістю і надією, які висловлював пацієнт. Його ставлення здійснило вплив оздоровлення на весь його організм, а також на тих, хто допомагав йому.

Можете собі уявити результат? Одного разу ми увійшли в палату, за встановленим порядком, і помітили незвичайну ситуацію. Цей пацієнт знаходився у ванній кімнаті, але ми не могли зрозуміти його наполегливого мовчання. Нарешті ми увійшли, щоб подивитися, що з ним сталося. Ми виявили, що у нього в ротовій порожнині було щось, що заважало йому говорити. Це було щось деформоване, розміру середнього апельсина. Керуючись вказівками чергового лікаря, його відразу ж відвезли в лабораторію госпіталю в центрі міста Курітіба, де виявили, що це була ракова пухлина, видалена з коренем природним і дивним чином.

У той день, коли вони сказали йому цю новину, ми були поруч і стали свідками його вражаючих стрибків від радості. Він обняв нас і сказав фразу, яка ніколи не зітреться з моєї пам’яті. Він вигукнув: «З першого дня я мав надію на ці природні методи!»

Я більше ніколи не зустрічав цього молодого чоловіка, але ми можемо бути впевнені, що надія рухала Божественну руку і запустила фізіологічну реакцію, яка наповнила його організм здоров’ям настільки впевнено, що пухлина не мала середовища, в якому вона могла б розвиватися.

Якщо ми навчимося жити з надією, то повітря наповниться нашими вигуками перемоги, які заразять навіть найбільш безнадійних.

АКТИВНА НАДІЯ

В регіоні Нової Англії в Сполучених Штатах, людям необхідно було побудувати дуже важливу дамбу для вироблення електрики. У тій місцевості, де за проектом вони повинні були її побудувати, було розташоване селище з гарними будинками. Влада повідомила жителям: «Реалізація цього проекту займе багато років, однак ми вже підписали контракт, і тепер ваші будинки є власністю штату, отже вам буде дозволено продовжити жити в них якийсь час до того дня, коли ви повинні будете назавжди покинути цю зону».

Це було прекрасне місто, але з того часу стан у ньому почав погіршуватися. Люди більше не ремонтували свої будинки і не дбали про свої сади і те, що раніше було красивим містом, стало жалюгідним районом. Чому сталася така зміна? Вони втратили надію.

Багато християн, які перестали вивчати пророцтво, більше не мають справжньої надії на добре майбутнє церкви. Результатом втрати їхньої надії є бездіяльне і нещасне життя.

«Другий прихід Господа у всі віки був світлою надією Його вірних послідовників. Обітниця повернутися, яку Спаситель дав Своїм учням, прощаючись з ними на горі Оливній, проливала світло на майбутнє, наповнювала серця радістю і надією, якої не могло затьмарити ні горе, ні будь-яке випробовування. Серед гонінь і страждань з’явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса було «блаженною надією»...

Із в’язниць, вогнищ, ешафотів, де святі мученики свідчили правду, протягом усіх віків лунає їхній голос віри і надії. «Впевнені в Його особистому воскресінні, а отже, і у своєму – під час Його Другого приходу, – говорить один з цих християн, – вони нехтували смертю і стояли вище понад усе це».²

«О, Господи, нехай цей блаженний день прийде якнайшвидше!» Такою була надія апостольської церкви, «церкви в пустелі» і церкви реформаторів».³

З давніх часів Писання проголосили безсумнівний факт Другого приходу Христа, спонукаючи Його церкву залишатися активною. Більш того, пророцтва також представляють ознаки, щоб кожен знав час і приготувався.

ЗНАМЕННЯ НАДІЇ

«Автор Об’явлення так змальовує першу з ознак Другого приходу: «Сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волосяний, і ввесь місяць зробився, як кров» (Об’явлення 6:12).

Ці ознаки мали місце до початку XIX ст. І як сповнення цього пророцтва, в 1755 р. стався один з найжахливіших землетрусів, які переживало людство. Хоч він став відомий, як Лісабонський землетрус, однак поширився на більшу частину Європи, Африки й Америки. Він був відчутний навіть у Гренландії, Вест-Індії, на острові Мадейра, у Швеції та Норвегії, Великобританії та Ірландії. Він охопив територію загальною площею майже 4 млн. англійських квадратних миль. В Африці трясіння землі було таким сильним, як і в Європі».⁴

«Через 25 років з’явилася інша, згадана в пророцтві ознака, – затемнення сонця і місяця... 19 травня 1780 р. це пророцтво здійснилося...

Кури сідали на сідала і засинали, на пасовищах жалібно ревла худоба, чути було квакання жаб; птахи співали свої вечірні пісні, і повсюди літали кажани. Але люди знали, що ніч ще не настала».⁵

«Після півночі темрява зникла, і коли вперше з’явився місяць, він був кольору крові.

День 19 травня 1780 року ввійшов у історію як «темний день». З часів Мойсея не було такої густої, тривалої темряви, яка б охоплювала величезну територію».⁶

«У 1833 р., через два роки після того, як Міллер почав привселюдно проповідувати про близький прихід Христа, виконалася остання з ознак, обіцяних Спасителем, яка вказувала на Його Другий прихід. Ісус сказав: «Зорі попадають з неба» (Від Матвія 24:29)... Це пророцтво з надзвичайною точністю і драматичністю виконалося 13 листопада 1833 р., коли випав великий дощ метеоритів. Це було найвеличніше, найграндіозніше видовище – падіння зірок, яке коли-небудь спостерігала людина».⁷

ПРИНЦИПИ ТЛУМАЧЕННЯ, ЯКІ ЗМІЦНИЛИ НАДІЮ

«У 1840 р. ще одне чудове виконання пророцтва розбудило загальну цікавість. За два роки до цього Осія Літч, один з провідних євангелістів, які проповідували про близький Другий прихід, опублікував пояснення 9-го розділу книги Об’явлення, передрікаючи падіння Оттоманської імперії. За його підрахунками ця влада повинна бути повалена... «Це повинно закінчитися 11 серпня 1840 р., коли османське панування в Константинополі повинно бути повалене. Я вірю, що так воно й станеться». – Осія Літч.// Ознаки часу і тлумачення пророцтв, 1 серпня 1840 року.

У точно визначений час Туреччина через своїх послів прийняла заступництво союзних держав Європи і таким чином підкорилася християнським народам. Ця подія стала точним виконанням пророцтва. Коли про це стало відомо, багато людей переконалися в правдивості принципів тлумачення пророцтв, котрих дотримувався Міллер та його однодумці. Це стало чудовим поштовхом Адвентистському Рухові».⁸

АЛЕ ЧОМУ БАГАТО ЛЮДЕЙ БАЙДУЖІ?

«Вказуючи Своїм послідовникам на ознаки Його Приходу, Спаситель передрік відступництво, яке матиме місце перед Його Другим приходом. Як і за днів Ноя, люди будуть захоплені світськими справами і розвагами. Вони будуть купувати, продавати, насаджувати, будувати, женитись і виходити заміж, забувши про Бога і вічне життя. Христос застерігає тих, хто житиме в цей час: «Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано» (Від Луки 21:34)».⁹

Духовна сліпота, жадібність, відступництво, ненаситність і гріховна чуттєвість є безсумнівним результатом життя без надії – життя, яке неминуче стає безтурботним і байдужим. Я хотів би, щоб ми проаналізували протилежні результати, які справжня «Благословенна надія» справить на моє життя і ваше.

РЕЗУЛЬТАТ СПРАВЖНЬОЇ НАДІЇ

«Знаємо, що, коли з’явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є. І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він» (1 Івана 3:2, 3).

«А сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа!» (1 до солунян 5:23).

Коли Слово Боже вірно проповідувалося, навернені принесли плоди покаяння. «Повіривши, вони приймали хрещення і воскресали для нового життя, – вже як нове творіння в Христі Ісусі, щоб більше не жити за «попередніми пожадливостями», але вірою в Сина Божого йти Його слідами, відбиваючи Його характер і прагнучи досягти чистоти, притаманної Йому. Тепер вони любили те, що колись ненавиділи, та ненавиділи те, що колись любили. Честолюбні та горді люди ставали лагідними і покірними серцем; марнославні та зарозумілі – серйозними і скромними; глузії – шанобливими; п’яниці – непитущими, а розпусники – чистими і цнотливими. Вони залишали все світське і суєтне».¹⁰

Улюблені, якщо наша надія справжня, ми будемо не тільки очікувати повернення Христа на землю вдруге, але нашою головною метою буде, щоб Він остаточно повернувся в наше особисте життя і, в результаті, в церкву. Нашим бажанням буде – вигнати ворога душ з нашого середовища разом з його світськими розвагами, які відволікають нас від Ісуса в нашому щоденному житті. Сатана опановує серцем, посилаючи демонів з особливими дорученнями активувати різні нахили до зла, які відокремлюють нас від нашого Господа.

ОСОБЛИВІ ДЕМОНИ?

Розгляньмо деякі параграфи Духа Пророцтва щодо демонів, які особливим чином атакують наші слабкі місця.

«Злі духи, створені на початку безгрішними, були за своєю природою, силою і славою рівними святим істотам, котрі зараз є Божими посланцями. Але згрішивши, вони об’єдналися, щоб зганьбити Бога і знищити людину. Підтримавши повстання сатани, вони разом з ним були вигнані з небес і впродовж усіх наступних віків співпрацювали з ним, воюючи проти Божественного авторитету. Святе Письмо розповідає нам про їхній союз і правління, про їхні різні ранги, а також про розум, хитрість і підступні наміри, спрямовані проти миру і щастя людей».¹¹

«Демон ревнощів увійшов у серце царя [Саула]. Він розсердився через те, що ізраїльські жінки у своїй пісні вихваляли Давида більше, ніж його».¹²

Коли Ісус прийшов на землю, «тіла чоловіків і жінок, створені для того, щоб бути оселею Бога, перетворилися на житло нечистих духів. Людська свідомість, нерви, почуття, члени тіла – усе під дією надприродної сили перетворилося на знаряддя потурання найогиднішим похотям. Навіть людські обличчя були позначені печаткою демонізму».¹³

Процитовані параграфи дуже зрозумілі. Сатана організовує своїх агентів, щоб вони атакували нас в наші слабкі місця, щоб зміцнити нас у неробстві. Якщо я жадібний, пліткар, нечесний, егоїстичний, нестриманий, хтивий, нетерплячий, обманщик, ледачий, поверхневий, самовпевнений та ін., то без сумніву деяким його агентам-губителям доручено полювати на деякі з моїх недоліків. Давнє прислів’я говорить: «Те, що ви не перемогли, переможе вас».

ЧИ Є НАДІЯ?

Якщо ми маємо деякі з цих небажаних рис характеру, то не повинні розчаровуватися, бо Дух Пророцтва говорить: «Ніхто, крім Христа, не може відновити характер, зіпсований гріхом. Він прийшов, щоб вигнати демонів, які підкорили собі волю людини».¹⁴

Навіть у випадку Юди Іскаріотського: «Якби Юда відкрив своє серце Христові, Божественна благодать усунула б із його душі демона егоїзму».¹⁵

Врешті-решт, Марія, «пропаща жінка, знаряддя демонів, наблизилася до Спасителя через спілкування з Ним і служіння Йому».¹⁶

«Рука Христа здатна дістати до найбільших глибин людського горя і занепаду. Він допоможе нам перемогти навіть жахливого демона нестриманості».¹⁷

У 1927 році субмарина S-4 потонула в Мексиканській затоці. Багато кораблів швидко відреагували, щоб врятувати команду. Під час рятувальних операцій тактичний водолаз почув звук по металевих стінах корабля; це було повідомлення азбукою Морзе. Він розшифрував код і відразу ж передав повідомлення: «Команда субмарини задає питання, вони повторюють: «Чи є надія? Чи є надія?» Це ж саме хоче знати світ, і ми зі свого боку повинні нагадати їм, що ми живемо так само.

У свій час «ви… були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі» (До ефесян 2:12).

«Бо колись були й ми нерозсудні, неслухняні, зведені, служили різним пожадливостям та розкошам, жили в злобі та в заздрощах, бридкими були, ненавиділи один одного. А коли з’явилась благодать та людинолюбство Спасителя, нашого Бога, Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого, щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя» (До Тита 3:3-7).

ЯКУ НАДІЮ МАЮ Я?

Спостерігаючи за більшістю людей в церкві сьогодні, виникає питання: невже наша надія буде необґрунтованою, як надія правителя Сіпана? Може, я марную благословення Божі, як цар Соломон? Невже активна і ревна надія апостольської церкви і реформаторів згасне в нас?

Що відбувається в нашому житті, невже ми охололи? Невже всепоглинаюче прагнення до накопичення грошей замінює моє особисте посвячення? Невже бажання бути популярною церквою змусило нас відкласти той урочистий день в майбутнє, коли нинішній порядок речей закінчиться?

Отож, вигукнемо з месіанським пророком: «О, коли б небеса Ти роздер і зійшов, – перед обличчям Твоїм розтопилися б гори» (Ісаї 64:1).

Брати, нехай це сильне прагнення спонукає кожного особисто і як народ в цілому, жити як справжні християни!

«Перші християни воістину були особливим народом, їхня бездоганна поведінка та непохитна віра були постійним докором, який не давав спокою грішникам. Хоч перших християн було небагато, бідні, без високого становища й титулів, вони, однак, викликали страх у нечестивих людей благородством свого характеру та величчю вчення».¹⁸

Тоді світ не зможе заперечувати, що Реформаційний Рух – це народ, який чекає «блаженної надії та з’явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса» (До Тита 2:13).

Абель Моралес

Посилання: