Головна Бібліотека Вивчення та Дослідження Віра і служінняЙосип – вiрна молода людина

Йосип – вiрна молода людина

Змінити розмір шрифту:

У ДОМІ СВОГО БАТЬКА

Історія Йосипа – це одне з найбільш драматичних і незвичайних оповідань, яке ми знаходимо в Біблії. Його сім’я у багатьох відношеннях була неблагополучною. Його матір Рахіль і батько Яків занадто любили його, але брати відчували до нього заздрість і ненависть.

Гріх Якова був прощений. Хитрість, віроломство, брехливість та інші ганебні риси характеру Якова поступово були знищені в горнилі життя, і тоді віра його батька і діда проявилися і в його житті. Проте, наслідки його гріха і зло багатоженства супроводжували його сім’ю і приносили свої гіркі плоди. Його дружини були сповнені ревнощів, а його сини були задирливими, нетерплячими і запальними людьми. Ці наслідки засмучували Якова, завдавали йому болю і викликали тривогу.

Потім народився Йосип. Він з’явився, як бальзам, щоб дати спокій серцю старого патріарха, як подарунок небес, щоб втішити і підбадьорити його. Він відрізнявся від своїх братів; його «рідкісна... краса,.. здавалося, була відображенням внутрішньої краси душі та духа... Якості, які пізніше зробили його славним у Єгипті, – делікатність, вірність і правдивість – виявляли себе у його щоденному житті».¹

Йосип був вірним, добрим і уважним юнаком у домі свого батька, і ця вірність приготувала його до більш великого завдання.

ПРОДАНИЙ У РАБСТВО

Кілька місяців брати Йосипа перебували поза домом. Для того щоб мати достатньо пасовищ для своїх отар, вони перейшли у віддалене місце. Яків скучив за своїми синами і послав Йосипа знайти їх і принести йому новини про їхнє благополуччя.

Йосип з радістю підкорився своєму батькові і залишив дім у пошуках братів.

У снах Бог відкрив Йосипові, що той стане успішною та процвітаючою людиною. Його майбутнє мало стати блискучим. Але Бог не показав Йосипові, що відбудеться між його сьогоденням і його майбутнім.

Пройшовши понад 100 км, Йосип, нарешті, зустрівся зі своїми братами. Він був щасливий і радів можливості побачити братів і провести з ними час. Незважаючи на недоброзичливість братів, Йосип все одно любив їх.

Доброта і любов Йосипа до своїх братів була «винагороджена» ненавистю з їхнього боку. Він був наляканий їхніми мстивими поглядами, гнівом, насмішками і погрозами, які розкривали їхні нещадні наміри. Іноді світло, що сяє від праведного життя, заважає тим людям, які не навернені, і порушує їхній спокій.

Брати вирішили вбити Йосипа. Вони схопили його, зірвали з нього одяг, а потім грубо і безцеремонно кинули в глибоку яму. У той час як брати сиділи і насолоджувалися їжею, яку він їм приніс, Йосип страждав у ямі, де був залишений помирати від голоду.

Але за Божим провидінням Йосип уникнув смерті. «Незабаром вдалині брати побачили подорожуючих. Це був караван ізмаїльтян, що проживали за Йорданом; вони прямували до Єгипту з прянощами та іншим товаром. Нараз Юда запропонував продати брата цим купцям-язичникам, замість того щоб залишити його в ямі на загибель... Усі погодилися з такою пропозицією, і Йосипа швидко витягли з ями.

Коли юнак побачив купців, страхітлива правда постала перед ним у всій повноті. Доля раба була страшнішою за смерть. Охоплений жахом, він благав то одного, то іншого з братів, але даремно».²

Завжди боляче, коли тебе зневажають, неправильно розуміють або з тобою погано поводяться, але найбільш боляче, коли тебе зневажають і з тобою погано поводяться ті, кого ти любиш!

Якою довгою була ця подорож до Єгипту! Один, перебуваючи далеко від дому і від тих, кого він любив і хто любив його, Йосип, напевно, думав: «Де та обітниця, що мені Бог дав у моїх снах? Невже Бог передумав?» На своєму шляху їхній караван проходив біля кордонів Ханаана, і він здалеку побачив пагорби, де жив його батько. Жах і відчай оволоділи його думками. Чи побачить він знову коли-небудь свого батька? Він відчував себе неготовим зіткнутися з гірким життям у рабстві.

«Тоді подумки Йосип звернувся до Бога свого батька. З дитинства він був навчений любити і боятися Його. Не раз у наметі батька він чув розповідь про видіння, яке бачив Яків, коли залишив свій дім як вигнанець і втікач. Він знав про Господні обітниці для Якова, а також про те, як вони здійснилися, коли в скрутну годину з’явилися Божі ангели, аби навчити, потішити та захистити його. Йосип знав про Божу любов, яка подбала про Відкупителя для людей. Тепер усі ці дорогоцінні науки ясно постали в його пам’яті. Йосип вірив, що Бог його батьків залишиться і його Богом. У ту хвилину він повністю віддав себе Господеві, і молився, щоб Хоронитель Ізраїлю не залишив його в землі вигнання».³

У житті часто відбувається щось непередбачене, і, найчастіше, це непередбачене неможливо пояснити, воно незрозуміле для людини. Коли відбувається щось незрозуміле, ми можемо віддати себе повністю Богові або повстати проти Нього. Вибір за нами.

Одного разу я працював з літнім проповідником, і він розповів мені історію про восьмирічного хлопчика, який часто працював зі своїм батьком на залізниці. Цей хлопчик любив свого батька і навчився коритися йому з радістю і без коливань. Одного разу, коли батько з сином працювали на залізничних коліях, вони так захопилися своєю роботою, що не помітили поїзд, котрий швидко наближався до них. Часто люди, які знаходяться на коліях, чують шум поїзда останніми, коли він уже насувається на них, через те що звук розсіюється в різні боки. Так сталося і з цим батьком і його сином. Чоловік раптово повернувся і побачив поїзд, який стрімко наближався до його дитини. Часу, щоб бігти до сина, вже не було. Тоді він крикнув до нього: «Швидко лягай на землю й не рухайся!» Не повертаючись, не втрачаючи ані секунди і не роздумуючи над почутим, хлопчик негайно підкорився, і поїзд пройшов по колії над ним, залишивши його неушкодженим. Він був врятований завдяки довірі та покорі, навіть не зрозумівши цього.

Так само у випадку з Йосипом: він тоді ще не знав, чому таке випробування спіткало його, але так чи інакше йому потрібно було пройти через цю школу страждань, щоб приготуватися до більшого – виконати план Божий у своєму житті.

Йосип, врешті-решт, був усього лише людиною. Він мав таку саму схильність до гріха, як і ви, і я маємо сьогодні. Він мав вади, які необхідно було виправити. Удома він був оточений турботою свого батька і звик до того, щоб йому служили, замість того, щоб самому служити іншим. Він повинен був навчитися не покладатися на людські руки, але за допомогою віри стати здатним бачити руки Невидимого і триматися за них. Таким чином Йосип навчився, що спочатку йде хрест, а потім – вінець.

ВИПРОБУВАНИЙ В ЄГИПТІ

Прибувши до Єгипту, Йосип був проданий в раби. Десять років він служив Потіфарові, царедворцю фараона, начальнику царської сторожі.

Протягом цих десяти років служби Йосипа у Потіфара все, що було доручено піклуванню Йосипа, процвітало, і таким чином Потіфар зрозумів, що Бог був з цією молодою людиною.

Йосип став успішним, і Біблія відкриває нам секрет його успіху: «І був Господь з Йосипом, а він став чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянина» (Буття 39:2).

Йосип важко працював, щоб досягти успіху, і Бог благословив його зусилля. Давно залишилася у минулому його розпещеність. Він не очікував, що зможе процвітати внаслідок безпосереднього дива. Він знав, що неможливо досягти успіху без чітких, наполегливих і без- перервних зусиль, і він щосили і від усього серця намагався вірно прославляти Бога і приносити благословення іншим. Але коли його зусилля приводили до процвітання, він не присвоював собі успіх, а віддавав його Богові.

Є одна історія про юнака, який шукав роботу на фермі. Під час співбесіди фермер запитав у нього, які він має здібності, на що юнак відповів: «Я можу спокійно спати у штормову ніч!». Фермер не зрозумів і знову запитав його: «А що ти вмієш робити?» Відповідь була такою самою: «Я спокійно сплю в штормову ніч».

Не маючи інших варіантів, фермер з великими побоюваннями все ж таки найняв цю молоду людину. Його занепокоєння вляглося, коли юнак почав працювати; фермер зрозумів, що найняв чесного і працьовитого робітника. Він навіть полюбив цього хлопця і став забувати про його «безглузду» відповідь. Одного разу вночі, близько опівночі, фермер і його дружина прокинулися через шум штормового вітру.

Фермер підбіг до кімнати хлопця, маючи намір розбудити його, щоб разом підготувати ферму до бурі, що насувається. Він постукав у двері кілька разів, але його робітник так і не відізвався. Фермер, розгнівавшись, пішов з твердим рішенням вранці звільнити його. «Яка користь від робітника, якщо в той момент, коли я потребую його найбільше, він не може прокинутися, щоб прийти мені на допомогу?» – подумав він. Коли фермер пішов, щоб накрити трактор, то виявив, що трактор вже накритий. Коли він пішов відігнати худобу в стійло, то побачив, що тварини вже мирно стоять на своїх місцях. Все, що він запланував зробити для підготовки до шторму, вже було зроблено. Тоді він згадав і оцінив відповідь молодого робітника: «Я можу спокійно спати у штормову ніч!».

Йосип був саме такою людиною: він вірно виконував свої обов’язки і міг спокійно відпочивати. Незважаючи на те, що його оточували усілякі спокуси, вся привабливість цього світу не впливала на нього і не відволікала від обов’язку залишатися вірним Богові.

Така поведінка спонукала Потіфара ставитися до Йосипа як до сина, а не як до раба. Тепер юнак спілкувався з найбільш відомими людьми Єгипту. Він був оточений ідолопоклонством, розкішшю, багатством і культурою самої високорозвиненої цивілізації того часу. Однак він не соромився своєї релігії. У всіх своїх досягненнях він ясно давав зрозуміти, що він – слуга Божий.

Натхнення описує, що Йосип був вродливим юнаком. Згодом його зовнішність привернула увагу дружини Потіфара, і вона почала спокушати його порушити Закон Божий. Він знав, що наслідків йому не уникнути в будь-якому випадку: відкине він чи прийме її запрошення. Якщо він прийме, то вона захищатиме його, і його положення в цьому домі зміцниться. Якщо ж відкине, то вона зробить його життя нестерпним. «Досі Йосип залишався чистим від розтління, яке широко процвітало в цій язичницької країні, але ця спокуса виявилась несподіваною, сильною та звабливою, – як він поведеться тепер?»⁴

Для нас є великою радістю знати, що ангели розуміють наше занепокоєння і співчувають нам у наших тривогах. Натхнення змальовує, що коли розгорталася ця сцена в історії землі, ангели спостерігали з невтомною зацікавленістю: «З невимовною тривогою ангели спостерігали за цією сценою».⁵

«Усе його майбутнє залежало від рішення, яке він прийме в цю хвилину. Чи переможе принцип? Чи залишиться Йосип і надалі вірним Богові?»⁶

Коли Йосип зіткнувся з цією, найважчою спокусою, він не вибрав комфорт і вигоду, але залишився вірним тому рішенню, яке прийняв багато років тому, коли був узятий з дому. Йосип мав волю відстоювати свою віру і продовжувати служити Богові. Його відповідь дружині пана була такою: «Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?» (Буття 39:9).

У той час як обставини життя формували його характер, Йосип також повинен був прийняти чітке рішення залишитися вірним. Навіть цьому біблійному герою нелегко було уникнути спокуси. Однак, за допомогою тієї ж сили, яка пропонується і нам сьогодні, Йосип зумів протистояти злу.

Бог бажає підготувати кожного з нас рішуче і непохитно стояти за Нього, проте, коли прийде час, ми повинні зробити вибір і діяти відповідно до нього, незважаючи на тимчасові наслідки.

Йосип відкинув запрошення згрішити проти свого Творця, і це призвело до ворожнечі з боку жінки, яку так привернула його зовнішність, але яка так і не змогла побачити і оцінити його внутрішню красу.

Через вірність Йосипа Богові, його було кинуто до в’язниці, де тюремні охоронці ставилися до нього з великою жорстокістю. Але Бог був із ним, і його справжній характер засяяв навіть в темряві в’язниці.

ІЗ В’ЯЗНЯ – У ПРАВИТЕЛІ

Навіть будучи в’язнем, Йосип залишався вірним у своїй скромній праці, і Бог продовжував діяти в його житті.

Завдяки Божому провидінню Йосип постав перед фараоном, який побачив у ньому того єдиного, хто міг врятувати Єгипет від посухи, котра насувається, і від голоду. Йосип став правителем Єгипту, а також спасителем не тільки всього Єгипту, але й усіх навколишніх народів, які в іншому випадку загинули б від посухи, що спіткала цей регіон.

Будучи правителем Єгипту, Йосип був другою людиною в цій країні після фараона, однак він як і раніше залишався добрим, чесним і вірним в усьому, насамперед перед Богом, а потім і перед фараоном.

Маючи таку владу, Йосип міг легко помститися своїм братам, а також і злій дружині Потіфара. Але він цього не зробив, тому що й досі любив тих, котрі не любили його. Замість того щоб покарати своїх братів, він проявив до них співчуття, забезпечив їх провізією, прийняв і захистив.

УРОКИ З ЖИТТЯ ЙОСИПА

Важливість дрібниць

Йосип був вірним у виконанні дрібних доручень та у своєму ставленні до всіх людей, які оточували його. Він жив, знаючи, що живе в присутності Бога. Його вірність у малому підготувала його до успіху; Він знайшов милість у Бога і у людей.

«Здебільшого життя складається не з великих жертв і чудових досягнень, а з малих речей. Найчастіше через ці дрібні речі, котрі видаються навіть не вартими уваги, у нашому житті трапляється велике добро або велике зло... Тільки принципово діючи у випробуваннях щоденного життя, ми зможемо здобути силу, аби стояти твердо і залишатися вірними в найнебезпечніших і найважчих ситуаціях».⁷

Терпіння

У Своїй Божественній мудрості Бог не показав Йосипу ті випробування, з якими він зіткнеться, але змусив його чекати багато років аби обітниці про славні дні виконалися.

«Довготерпіть же й ви, зміцніть серця ваші, бо наблизився прихід Господній!» (Якова 5:8). «Терпіння, як і сміливість, отримує свої перемоги. Лагідність під час випробування здатна придбати душі для Христа не менше, ніж відвага, виявлена в ризикованій справі. Християнин, який зберігає терпіння й бадьорість під час тяжкої втрати чи страждання, який зустрічає навіть саму смерть з миром, спокоєм і непохитною вірою, може зробити для Євангелія не менше, ніж за довге життя сумлінної праці».⁸

Самозречення

Для того щоб залишатися вірним Богові, Якого він любив, Йосип відмовився від можливості здобути симпатію і прихильність дружини Потіфара, прекрасно розуміючи, що його вірність заподіє йому тільки страждання й переслідування.

«Ми повинні обирати правду, тому що вона є правдою, а про наслідки подбає Бог».⁹

«Тільки ті, котрі беруть участь з Христом у Його самозреченній жертві, будуть учасниками Його слави».¹⁰

Самозречення означає не робити тих помилок, до яких тягне вас ваше єство. Це означає протистояти спокусі помститися словами або діями, утриматися від критики інших, бути терплячими по відношенню до тих, чия поведінка дратує і випробовує вас, виконувати важку роботу, яку ніхто інший не хоче виконувати, не заради похвали чи тому, що це є нашим обов’язком, але тому, що Бог хоче, аби ви виконали її бездоганно, з непохитною відданістю. Самозречення означає служити іншим людям, коли ваше єство бореться з вами, бажаючи послужити собі.

Любов

Йосип був прообразом Христа. Він любив тих, які цього не заслуговували, тих, які зневажали і відкидали його. Саме любов спонукала його пробачити і спасти тих, які так жорстоко обійшлися з ним.

Йосип відчув любов Ісуса, ставши, таким чином, джерелом життя, каналом любові Ісуса.

Коли ми зрозуміємо, що Бог нас полюбив і простив, тоді, і тільки тоді, ми зможемо любити і прощати.

ВИСНОВОК

Бог може працювати з нашими вадами, Він може виправити наші помилки й заблудження.

Незважаючи на свої вади, Йосип став переможцем. Цей вірний юнак віддав себе в руки Бога, віддав своє життя під Його керівництво.

Чи не відчуваєте часом і ви невпевненість щодо Божих планів стосовно вас? Неможливо та й не потрібно розуміти усі Його плани, тому що Його думки і Його шляхи вищі за наші.

Але є дещо таке, що ви може те зробити: прийняти рішення бути вірними Богові, незважаючи на обставини, завжди довіряти Йому і вірити, що Він може пробачити вас і виправити ваші навіть найсерйозніші помилки.

Усе, що Йосип зробив у плані відмови від спокуси, було результатом спільних зусиль між ним і Богом. Через обставини, що склалися, Йосип навчився покладатися на Бога, проте він і сам особисто прийняв рішення сказати тверде «ні» спокусі. Але не тільки він так може чинити. Бог готує кожного з нас твердо стояти за Нього, однак ми теж повинні діяти. Ми повинні зробити вибір і діяти відповідно до нього. Це було нелегко для Йосипа. Це буде нелегко і для нас. Коли усе це гарно представлено у формі розповіді, то нам здається, що все дуже просто, але це не так.

У Єгипті, коли молодь «насолоджувалася» хтивістю та усілякими світськими задоволеннями, Йосипу потрібно було вибрати, якою буде його позиція. Він вирішив бути не таким, як інші. Його мова відрізнялася, його поведінка, його харчування, його одяг і день, в який він поклонявся, – все було іншим. І хоча люди не завжди цінували і розуміли ці відмінності, він не соромився цього; Христос засяяв для них через життя Йосипа.

А чи відрізняєтеся ви, як Йосип відрізнявся? Чи сяє Ісус через вас? Чи живете ви вірним, переможним життям?

Нам необхідна сила, щоб жити так, як жив Христос. Він обіцяв: «Ви приймете силу!». Ми потребуємо Ісуса, щоб перемогти в боротьбі з гріхом, зруйнувати глухі стіни егоїзму і байдужості, знайти підхід до людей і змінити їхні серця.

Нехай же Ісус стане реальністю і в моєму житті, і в вашому, як це було в житті Йосипа! Христос незабаром прийде, щоб забрати нас додому. Прийшов час засяяти!

Елі Теноріо да Сільва

Посилання: