Книга життя
Змінити розмір шрифту:
У нашому релігійному житті існують певні концепції та знання про деякі книги, що знаходяться на небесах. Це одна з тих істин, які мають бути поширені сьогодні в усьому світі, оскільки апостол Іван пише в книзі Об’явлення: «І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний в книзі життя Агнця» (Об’явлення 21:27). Чому ж для того, щоб увійти до Божого Царства, необхідно, щоб наші імена були записані у Книзі життя?
Коли я навчався на третьому курсі університету, я дізнався, що кожен студент четвертого курсу повинен вибрати певну тему для написання дипломної роботи. Почувши про цю умову, я відразу ж вирішив вибрати тему, що мені сподобалася, і почати писати дипломну роботу, яку пізніше збирався вдосконалити і в кінці своїх праць опублікувати у вигляді книги. Потім у мене з’явилася думка про те, що на книзі має бути вказане ім’я автора. У той момент я малював у своїй уяві картину появи книги з моїм ім’ям та вченим ступенем. На перший погляд, ідея непогана, але в ній є щось чисто людське. Такою є наша деградована природа: ми бажаємо бачити наші імена на книгах, на дошках пошани, тоді як кожного з нас має хвилювати щось інше, важливіше: чи записане моє ім’я у Книзі життя на небесах? Яким чином я можу бути записаний там? Протягом якого часу моє ім’я залишатиметься в записах Книги життя? На всі ці запитання Святе Письмо дає певні та точні відповіді.
По-перше, чому пишеться ця книга? Пророк Малахія говорить: «Проте зовсім по-іншому розмовляють між собою ті, котрі бояться Господа. Господь чує все і перед Ним пишеться Пам’ятна Книга щодо тих, які бояться Господа, і котрі вшановують Його Ім’я» (Малахії 3:16). Ми можемо помітити, що книга, про яку пише Малахія, є непростою. Говориться, що це – Пам’ятна книга про тих, хто боїться Господа. Тут зазначається категорія тих імен, котрі будуть зареєстровані в цій книзі.
Багато хто може задуматися над тим, які розміри має ця Книга життя, якщо в ній реєструється все те, що роблять люди, котрі бояться Господа. Якщо відвідати у Ватикані музей папства, там можна побачити багато дорогих речей, багатств, а також книг часів середньовіччя. Ці книги мають величезні розміри, порівняно з Бібліями наших днів. Коли вперше бачиш такі величезні книги, здається майже неможливим, щоб людина утримала якусь із них у своїй руці.
Однак питання: «Які розміри Пам’ятної книги?», «Як вона виглядає?», «Як вона може містити таку велику кількість інформації?» не повинні нас хвилювати. Найголовніше полягає в тому, щоб ми зрозуміли мету написання цієї книги.
«Тож вислухай підсумок усього сказаного: Бійся Бога, і дотримуйся Його Заповідей, бо саме у цьому сутність [справжньої] людини. Адже Бог приведе на суд кожну справу, і навіть утаємничену, – добра вона, чи злочинна» (Еклезіаста 12:13, 14). Не слід поспішати і судити передчасно. Це застереження дає нам апостол Павло: «Тому передчасно нічого не судіть, доки не прийде Господь, Який і освітить таємниці пітьми, і виявить задуми сердець, – тоді кожному буде похвала від Бога» (1 до коринтян 4:5).
Виходячи з біблійних тверджень, Сам Бог провадитиме суд згідно з тим, що записано в Небесних книгах. Ціль цих книг – зберігати інформацію про те, що ми робимо. Якими байдужими ми буваємо часом, коли вимовляємо слова або чинимо справи, яких Бог не схвалює, або йдемо туди, куди Ісус не може нас супроводжувати! Ангел-реєстратор фіксує у Небесних книгах усе те, що ми робимо. Потім проводитиметься слідство для з’ясування всього того, що було записано.
Чи розпочався процес слідчого суду? Згідно з біблійним пророцтвом, Бог повинен буде відкрити книги і судити. Чи розпочався той суд, про який говорить мудрий Соломон у книзі Еклезіаста 12:13, 14? «Вогниста ріка випливала з-перед Нього. Йому служили тисячі тисяч, і десятки тисяч по десять тисяч стояли перед Ним. Судді засіли, – і розгорнулися книги» (Даниїла 7:10).
Згідно з біблійним пророцтвом, коли закінчиться період 2300 вечорів і ранків, Святиня буде очищена (Даниїла 8:14), і саме тоді розпочинається слідчий суд. 22 жовтня 1844 року, коли виконалося це пророцтво, Христос, Божий Син, перейшов зі Святого до Святого Святих Небесної Святині. З цього часу розпочалася дуже важлива робота. Святе Письмо говорить: «І я побачив померлих, малих і великих, які стояли перед Богом. І розгорнули книги; була розгорнута й інша книга, що є [книгою] життя. І судили мертвих, як записано в книгах, за їхніми ділами» (Об’явлення 20:12). Іван бачив, що розкрилося багато книг, але розкрилася ще одна книга, яка є Книгою життя. Потім розпочався суд із тих померлих, імена яких були записані в Книзі життя.
Дуже важливо зрозуміти, у який період історії ми живемо. Зараз час слідчого суду, коли Ісус Христос є Посередником між людьми та Богом, Котрий провадить слідчий суд. Нині одні за іншими розкриваються особисті справи людей і проголошуються їхні імена. Наприклад, проголошується: «Іван», потім читається все, що про нього записано в Книзі. Усі його гріхи, злі висловлювання, безбожні вчинки були зареєстровані. Якщо він покаявся, то його гріхи були прощені Господом Ісусом. Можливо, тепер ми певною мірою усвідомлюємо, наскільки важливо, щоб наші імена були записані в Книзі життя, інакше ми не будемо спасенні. Що ж робити, щоб наші імена були записані до цієї книги?
Люди намагаються створити собі ім’я у цьому світі. У Стародавній Греції колись жила людина, котра пристрасно бажала, щоб її ім’я стало відомим усім і залишилося в історії. Знаєте, що вона зробила? Вона прийшла до одного міста і спалила там храм. Таким чином її ім’я залишилося в історії. Вона здійснила цей вчинок тільки для того, щоб її ім’я запам’ятали у цьому марному світі.
Що ж можуть зробити люди, щоб їхні імена були записані в Книгу життя? «Однак не радійте з того, що вам підкоряються духи, але радійте, що імена ваші записані на небесах!» (Від Луки 10:20). Господь Ісус утішав Своїх учнів, говорячи, що їхні імена записані на Небі. З усього цього ми відкриваємо собі дивовижну Істину і розуміємо, коли і за яких умов наші імена записуються в Книгу життя. Коли ми приходимо до Христа з вірою і укладаємо союз із Богом через хрещення, наші імена реєструються у Книзі життя. Саме в цей час ми стаємо частиною Небесної сім’ї, Божими дітьми. «Книга життя містить імена всіх тих, котрі будь-коли служили Богові. Ісус заповідав Своїм учням: ″Однак не радійте з того, що вам підкоряються духи, але радійте, що імена ваші записані на небесах!″ (Від Луки 10:20)». – Велика боротьба. – С.480.
«І хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить» (Від Матвія 21:44). У цьому полягає наша потреба. Можливо, кожен із нас у дитинстві падав і вдарявся об камінь. Що завдає більшого болю: удар об камінь чи удар каменем? Звичайно ж, більше болю завдає удар каменем, це навіть може призвести до летального результату. Тому заклик Господа полягає в тому, щоб ми впали на цей Камінь, а цей Камінь – Ісус Христос. Звичайно ж, буде боляче, доведеться залишити всі звички, пристрасті та улюблені гріхи нашого життя, однак нам необхідно пережити всі страждання при падінні на цей Камінь. В іншому разі Камінь упаде на нас. Ісус сьогодні запрошує кожного, незалежно від віку чи національності: «Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас!» (Від Матвія 11:28).
Одного разу, коли Д. Муді проповідував в одному з африканських племен, до нього підійшов вождь племені. З радістю він сказав: «Пане пасторе, я вирішив віддати Богові мого найкращого мисливського собаку». Пастор подивився на нього з жалем і з сумом відповів: «Знаєш, Бог не потребує твоєї собаки». Вождь пішов засмучений, не знаючи, що йому зробити для Господа. Через кілька днів він знову приходить до пастора і каже: «Пане пасторе, я вирішив віддати Богові все своє багатство». Д. Муді було важко, але він мав сказати, що Богові не потрібне його багатство. Отримавши знову відмову, вождь приходить втретє і каже: «Хочу віддати Богові свою дружину». І цього разу він отримав ту саму відповідь. Вождь пішов, але через деякий час знову повернувся до пастора зі словами: «Пане пасторе, залишилося лише одне, що я можу віддати Господеві: себе самого». Тоді Д. Муді подивився на нього і промовив: «Саме цього й чекає від тебе Господь!». Брати, саме цього Господь чекає і від нас. Якщо ми віддамося в Божі руки, то і все інше, що пропонував вождь племені, стане Його.
Біблія також говорить нам про те, що наші імена можуть бути викреслені з Книги життя: або наші гріхи будуть викреслені, або наші імена.
Щоб наші імена залишилися записаними у Книзі життя, необхідно прийняти безцінний Божий дар. «Тож покайтеся і наверніться, аби були стерті ваші гріхи, щоб від обличчя Господнього прийшов час відлиги...» (Дії 3:19, 20).
Необхідно бути уважними до того, як ми живемо, які здійснюємо вчинки та яку релігію сповідуємо. Недарма Даниїл вийшов переможцем. Він – герой віри. Але більше того, наш Ісус Христос залишив нам чудовий приклад віри, молитви і пильнування. Ісус сказав: «Стережіться, пильнуйте [і моліться], бо не знаєте, коли [той] час настане» (Від Марка 13:33). Якщо ми будемо наслідувати цей приклад, Господь буде вірний і виконає Свою обіцянку. «Я, і тільки Я є Тим, хто задля Себе Самого стирає твої провини, і гріхів твоїх не згадає» (Ісаї 43:25). Я вірю, що це прекрасна обітниця: знати про те, що є Той, Хто може пробачити наші гріхи.
Під час Другої світової війни, коли німецька армія досягла польського міста Кракова, розпочалася дуже страшна операція проти євреїв. Багато тисяч євреїв померли в концентраційних таборах. Але тисяча євреїв була викуплена Оскаром Шиндлером, багатим німцем, котрий був родом із Чехословаччини. Ці євреї працювали на його фабриці, яка виготовляла кухонний інвентар для армії. Коли німці почали відступати, Шиндлер вирішив перевезти цих євреїв до Чехословаччини. Так він і зробив. Було складено список імен цих євреїв, і ті, чиї імена проголошувалися, вишиковувалися в окрему колону. Зверніть увагу, наскільки було важливо, щоб імена були внесені до цього списку, який я назвав би книгою життя. Чоловіки та жінки були розділені та відправлені окремо, двома поїздами, до Чехословаччини. Поїзд із чоловіками благополучно прибув до місця призначення, а поїзд із жінками прибув до Аушвіцького концентраційного табору. Уявіть собі: викуплені, врятовані, але знову приречені на смерть. Звичайно ж, це було жахливо. Оскар Шиндлер, почувши про це, знову заплатив велику суму грошей, щоб викупити жінок, котрих він уже одного разу викупив.
Так може статися і з Божим народом під час скорботи. Їхні імена будуть у списках Книги життя, але здаватиметься, що вони опинилися в таборі ворога. Усе ж таки ми маємо обіцянку, що не загинемо, бо були викуплені Кров’ю Господа нашого, Ісуса Христа. Імена залишаться записаними у Книзі життя, а це означає вічне спасіння.
Господь бажає нашої повної посвяти Йому, сповідання всіх наших гріхів, щоб наші імена не були викреслені із записів Книги життя. А той, хто ще не став членом Божої сім’ї, нехай докладе всіх старань сьогодні, доки Ісус Христос ще є Посередником між людиною та Богом.
Дорогий друже, сьогодні Він чекає на тебе! Не сумнівайся у обітницях, силі та Божій любові. Наблизься до Нього і прийми Його у своє серце, тоді твоє ім’я буде записане у Книзі життя. «Переможець зодягнеться в білий одяг, і не зітру його імені з книги життя, і визнаю його ім’я перед Моїм Отцем та перед Його ангелами» (Об’явлення 3:5). Це повинно відбутися і в нашому житті, для того щоб ми вийшли переможцями і наші імена залишилися записаними у Книзі життя для спасіння.
