Лаодикiйцю з любов'ю

Послання Вірного Свідка, Ісуса Христа, до церкви в Лаодикії насправді є посланням любові. Розмірковуючи над деякими пунктами, згаданими в листі, ми бачимо стурбованість Господа про спасіння лаодикійського народу.

Давайте розглянемо цей лист: «І до Ангола Церкви в Лаодикії напиши: Оце каже Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива: Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст... Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів,і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити. Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся! Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною. Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною, як і Я переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його. Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам!» (Об'явлення 3:14-22, виділено автором статті).

Найбільш важливою Особистістю, згаданою в цьому листі, є його Автор – Ісус Христос. Є мінімум три титули, застосовані до Христа у вступі до цього послання: Амінь, Свідок Вірний і Правдивий, Початок Божого творива.

Єврейське слово «амінь» означає «стверджувати», «засновувати, підтримувати, будувати», «підтверджувати», «хай буде так».

СВІДОК ВІРНИЙ І ПРАВДИВИЙ

Це другий титул Христа, який використовується в даному посланні. Ісус – Єдиний, Хто може свідчити про характер Отця. Він – Вірний і Правдивий. Коли Хома запитав Його: «Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу? Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя» (Від Івана 14:5, 6). І у Своїй посередницькій молитві, записаній в 17 розділі Євангелія від Івана, Христос сказав: «Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав» (вірш 6).

Ми повинні прийняти до уваги, що слово «ім'я» у Біблії має пряме відношення до характеру. Іншими словами, Христос говорив, що Він проявив характер Отця під час Свого життя на землі. Він прославив Отця. Слава – це ще одне слово, що відноситься до характеру. Христос прославив Бога у всьому. Він досконало відобразив Божественний характер у Своєму служінні. Він є досконалим Представником Отця. Він сказав Пилипові: «Хто бачив Мене, той бачив Отця» (Від Івана 14:9). Таким чином Він насправді є Свідком Вірним і Правдивим.

ПОЧАТОК, ТОБТО ДЖЕРЕЛО БОЖОГО ТВОРИВА

Це третій титул, вживаний до Христа в даному посланні. Біблія короля Якова дає нам не кращий переклад цього виразу, який було неправильно витлумачено арійцями. Вони кажуть, що Христос був першою створеною істотою. Таке тлумачення суперечить іншим зрозумілим біблійним віршам, які визначають Христа як Творця.

«Спочатку було Слово, і Слово було з Богом, і Слово було Богом. Все Ним було створено, і без Нього нічого не було створено з того, що було створено» (Від Івана 1:1, 3, англ. переклад). У 14 вірші натхненний письменник пише, що «Слово сталося тілом, і перебувало між нами», чітко стверджуючи, що Слово, Яке було Богом, стало людиною в особистості Ісуса Христа.

У своєму посланні до віруючих колосян Павло також чітко говорить, що Христос створив все: «Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено!» (1:16). У 1 розділі Послання до євреїв Павло пише про Христа: «Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх рук» (вірш 10).

Переклад Нової Міжнародної версії представляє Христа в Об’явленні 3:14 наступним чином: «Правитель Божого творіння». А Нова англійська Біблія використовує вираз «Головне джерело Божого творіння».

«Якщо Христос створив все, то Він існував перш за все. Слова, сказані щодо цього, настільки рішучі, що не може бути ніяких сумнівів у цьому. Христос був Богом по суті і в найвищому сенсі. Він був із Богом від вічності, Богом над усім, благословенним навіки».¹

Як наш Творець Христо с бажає наповнити нас Своєю добротою і любов'ю. Його план для нас полягає в тому, щоб ми відбивали славу Його характеру. Але як часто ми забуваємо про цю мету – особливо сьогодні, в цей лаодикійський період!

НЕ ПОМІЧАЮЧИ СИМПТОМІВ. ТЕНЕТА ЛАОДИКІЙСЬКОЇ САМОПРАВЕДНОСТІ

В Об’явленні 3:15, 16 Христос починає описувати діагноз лаодикійського народу: «Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст».

Духовно тепла людина – це байдужа людина. Вона не виступає ні за, ні проти чого-небудь. Навпаки, вона не має своєї точки зору, а пливе за течією.

Продовжуючи опис діагнозу, Христос додає: «Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!» (вірш 17).

«Церква подібна до неплідного дерева, яке, приймаючи росу, дощ та сонячне світло, повинно було приносити багато плоду, проте Божественний Дослідник не знаходить у ньому нічого, крім листя. Важлива думка для наших громад! Дійсно, важлива думка для кожного особисто! Терпіння і поблажливість Бога чудові, але «якщо не покаєшся», то вони закінчаться; громади, наші установи будуть ставати все слабшими й слабшими, від холодної формальності перейдуть до смерті, і коли вони говорять: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого», Правдивий Свідок каже: «А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий». Чи усвідомлять вони коли-небудь свій справжній стан?

У церквах повинна чудесним чином проявитися сила Божа, але вона не подіє на тих, які не упокорили себе перед Господом і не відчинили дверей серця через сповідання і покаяння. У прояві тієї сили, яка освітлює землю славою Божою, вони побачать тільки щось таке, що через свою сліпоту вважатимуть небезпечним, щось таке, що пробудить їхні острахи, і вони сконцентруються, щоб протистояти цьому. Так як Господь не діє згідно з їхніми ідеями та очікуваннями, вони будуть протистояти цій роботі. Вони скажуть: «Як же ми можемо не знати Духа Божого, якщо ми вже стільки років приймаємо участь в роботі?». Це тому, що вони не реагували на вісті, застереження і прохання Господа, але наполегливо говорили: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого». Талант, тривалий досвід не зробить людей каналами світла, якщо вони не залишаться під яскравими променями Сонця Праведності і не будуть покликані, вибрані і приготовлені через дар Святого Духа».²

Лаодикійці вважають себе зовсім не такими, якими їх бачить Христос. Вони розглядають свій духовний стан в найкращому світлі: багаті, розбагатіли і ні в чому не мають потреби, а Христос говорить, що вони нещасні й жалюгідні, і злиденні, і сліпі, і голі. Проте Христос згадує дещо дуже важливе у Своєму діагнозі: вони не знають свого дійсного стану.

Основна проблема щодо духовного стану лаодикійців полягає в тому, що вони не знають свого реального стану. Вони вважають себе кращими, ніж є насправді, особливо, якщо вони порівнюють себе зі своїми братами й сестрами по вірі.

«Ті, які думають і говорять зле про своїх співпрацівників, відкриваючи розум лжесвідченню і приймаючи наклепи на ближнього, засмучують Духа Божого і ганьблять Христа. Я відчуваю глибоку печаль й розчарування при думці про те, що Божі слуги готові вислуховувати і поширювати всілякі чутки. Я знаю, що Святий Дух не буде співпрацювати з тими, хто за допомогою свого критицизму, своїх злих підозр і свого жорстокосердя допомагають сатані. Бог каже їм: «Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов… покайся, і вчинки давніші роби. Коли ж ні, то до тебе прийду незабаром». Я не буду терпіти твій збочений дух, який спонукає тебе плекати заздрість і злі підозри. «До тебе прийду незабаром, і зрушу твого свічника з його місця, якщо не покаєшся» (Об'явлення 2:4, 5). Чи не закликають ці слова, такі чіткі й рішучі, до серйозного роздуму і глибокого дослідження з боку кожного, хто заявляє про віру в Слово Боже? «Ти покинув свою першу любов». І сухість, і холодність серця проявляються в нестачі тієї християнської ввічливості, тієї доброти й ніжності, яка очевидна в житті істинного християнина.

Одного разу, по дорозі з Віфанії до Єрусалима, Христос проходив через фіговий сад. Він був голодний, «і, побачивши здалека фігове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого». Дерево, судячи за його зовнішнім виглядом, мало бути з плодами, але розглянувши його гілки, від самих нижніх до самих верхніх, Ісус «не знайшов нічого, крім листя самого» (Від Марка 11:13). Була маса «претензійного» листя і більше нічого.

Сьогодні Христос приходить до Свого народу, бажаючи знайти в них плоди праведності. Але багато хто, дуже багато хто не має, що запропонувати Йому, окрім листя. Вони втратили свою першу любов, і їх охопила духовна сліпота, твердосердя, упертість розуму. Вони моляться Богу і представляють біблійну істину людям, тому що звикли робити це, але вони втратили те, що може зробити їх служіння прийнятним. Наскільки ж вони сліпі! Наскільки ж хибне їхнє служіння! Вони хвалькувато заявляють: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого». Але Бог говорить до них: «Ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий! Раджу тобі купити в Мене золота, в огні перечищеного, щоб збагатитись, і білу одежу, щоб зодягтися, і щоб ганьба наготи твоєї не видна була, а мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити».

Чи прийме народ Божий це викриття? Нехай вони побоюються залишатися у своєму теперішньому стані, тому що час швидко проходить і робота, яку необхідно виконати, не виконується. Наскільки ж ми не схожі на Христа у слові, дусі і нашому ставленні один до одного! Його доброта зробить нас братолюбними один до одного з ніжністю, такими, які випереджають один одного пошаною (див. До римлян 12:10). Як народ, який мав велике світло, ми знаходимося під засудженням Бога, якщо не виконуємо плану Спасителя для нас, міцно тримаючись при цьому за Господа і дозволяючи Йому послати через наш релігійний досвід теплий потік безкорисливої любові. Коли ми зробимо це, наша духовна сила покаже, що ми живемо у тісному зв'язку з Життєдавцем. Ми будемо отримувати благодать на благодать і ділитися нею».³

ЄДИНЕ РІШЕННЯ

Христос пропонує засоби, здатні вилікувати всі ті духовні недуги, якими страждають лаодикійські віруючі. Від злиднів Він пропонує золото, перечищене у вогні, від сліпоти – очну мазь, а від наготи – білий одяг.

Дійсно, є засоби, здатні виправити всі проблеми, згадані в посланні, але нам необхідно знати свій власний духовний стан. Нам необхідно усвідомити свою духовну убогість, нам необхідно усвідомити свою духовну сліпоту, нам необхідно побачити свою наготу. Тоді ми зможемо скористатися засобами, запропонованими Христом.

Золото, перечищене у вогні, – це віра і любов. Очна мазь – це духовна проникливість, пропонована Святим Духом, а білий одяг – це праведність Христа, Його досконала покора Божому Законові, Його досконалий характер, який Він розвинув за 33 роки Свого земного життя, і Його викупна смерть на Голгофському хресті.

Як же ми можемо отримати ці дорогоцінні скарби, запропоновані Христом?

У Матвія 16:24 Христо с представляє нам основну умову, щоб отримати право на вхід до Його Царства: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (виділено автором статті).

Іншими словами, нам необхідно захотіти відректися від себе, зректися всього, що суперечить Божій волі, пожертвувати своїми гріховними бажаннями і слідувати за Христом шляхом самозречення.

Щодо попечатаних 144 тисяч апостол Іван говорить: «вони йдуть за Агнцем, куди Він іде» (Об'явлення 14:4). Вони йдуть за Христом на землі, перш ніж вони зможуть слідувати за Ним на небесах. Чи готуємося ми стати частиною цього числа? Давайте подивимося:

«Безкомпромісний християнин черпає свої спонукання з глибокої сердечної любові до свого Господа. З коренів його любові до Христа виходять віра і безкорислива зацікавленість до тих, які оточують його. Егоїстичне бажання бути першим придушене. Немає ненависті в його думках, тому що немає ненависті в його серці. Він має віру, яка діє любов'ю і очищає душу. Облагороджуючий вплив життя Спасителя освіжає й зміцнює його духовне життя. Вірністю своїм братам він показує, що усвідомлює цінність душ. Він може молитися духом і розумом. Його завзяття, його непохитна прихильність принципу, його посвячення всьому, що чисте, чесне, справедливе і шляхетне, роблять його доброзичливим, він охоче допомагає тим, з ким спілкується».⁴

«Ніхто, крім Бога, не може приборкати гордість людського серця. Ми не можемо врятуватися самі по собі, і ми не можемо самостійно відродитися. На небесах ми не почуємо жодного гімну, який звучав би приблизно у таких словах: «Мені, який сам себе полюбив, сам себе омив і сам себе викупив, слава, хвала і поклоніння!». Проте багато хто в цьому світі виконують подібний гімн. Вони не знають, що значить бути лагідним і смиренним серцем, і не прагнуть до такого пізнання, тому що обходяться без нього, але це саме те, на чому ґрунтується все вчення Ісуса Христа.

Що таке виправдання вірою? – Це є сила Божа, котра перетворює славу людини на порох і виконує за неї те, що вона не в силах виконати сама».⁵

«Праведність, якої навчав Христос, – це узгодження серця і життя з явленою Божою волею. Грішні люди можуть стати праведними, але за умови, що вони вірять в Бога і зберігають живий зв'язок із Ним».⁶

«Гордий серцем намагається заробити собі спасіння, але і наше право на вічне життя, і наша придатність для небес зосереджені у праведності Христа. Господь нічого не може вчинити для відновлення людини, доки вона не усвідомить власної немочі, не звільниться від усякої самовпевненості та не віддасться Божому керівництву. Тільки в такому разі вона зможе прийняти дар, який Господь бажає їй дати. Від душі, котра усвідомлює свою потребу, нічого не буде приховане. Така людина має безперешкодний доступ до Того, у Кому перебуває вся повнота. «Бо так промовляє Високий і Піднесений, повіки Живущий, і Святий Його Ймення: Пробуваю Я на Височині та в святині, і з зламаним та з упокореним, щоб оживляти духа скромних, і щоб оживляти серця згноблених!» (Ісаї 57:15)».⁷

Христос закінчує Своє послання до лаодикійців дуже люб'язним запрошенням: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною».

Він просить нас прислухатися до Його голосу, відкрити двері свого серця і життя, а потім Він обіцяє: «Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, і він зо Мною».

До кого можна застосувати лаодикійську вістку? – «До ледарів в Божому винограднику послана лаодикійська вістка...

Вістка до Лаодикії застосовується до всіх, які мали велике світло і багато можливостей, і все ж не оцінили їх...

Як чітко представлена позиція тих, які думають, що володіють всією істиною, які пишаються своїм знанням Слова Божого, хоча вони не відчули у своєму житті тієї сили, що освячує. У їхніх серцях не вистачає запалу любові Божої, але ж саме цей запал любові і робить Божий народ світлом для світу...

Звістка до Лаодикії найбільш рішуче застосовна до тих, чий релігійний досвід є неживим, які не несуть чітке свідоцтво про істину».⁸

«Вістка до Лаодикії застосовна саме до тих, які не застосовують її до себе».⁹

«Самолюбство виключає любов Христа. Ті, котрі живуть для себе, знаходяться в рядах Лаодикії, яка є теплою, ані холодною, ані гарячою. Запал першої любові переходить в егоїстичну зарозумілість. Любов Христа в серці проявляється в діях. Якщо любов до Христа слабка, то любов до тих, за кого помер Христос, також послабшає. Зовні може проявлятися завзяття і можуть виконуватися всі церемонії, але саме в цьому сутність пихатої релігії. Христос каже, що вони огидні Йому.

Давайте подякуємо Господу за те, що хоча цей клас настільки численний, ще є час покаятися».¹⁰

ЗВІСТКА ДО СВІТУ, ЯКИЙ ГИНЕ

«Лаодикійська вістка лунає. Прийміть цю вістку у всіх її стадіях, і проголосіть її людям, до яких Провидіння відкриває двері. Виправдання вірою і праведність Христа – це теми, які необхідно представляти світові, що гине».¹¹

ЗВІСТКА, СПОВНЕНА ПІДБАДЬОРЕННЯ

«Порада Вірного Свідка не говорить, що стан теплих лаодикійців безнадійний. Є шанс виправити цей стан, і лаодикійська вістка сповнена підбадьорення, тому що церква, яка відступила, ще може купити золото віри і любові, придбати білий одяг праведності Христа, щоб не видна була ганьба їхньої наготи. Чистота серця, чистота спонукань все ж таки можуть характеризувати нерішучих, які намагаються служити і Богові, і мамоні. Вони ще можуть випрати одяг свого характеру і вибілили його Кров'ю Агнця».¹²

«У наших громад є надія, якщо вони прислухаються до вістки, даної лаодикійцям».¹³

Деві П.Сільва

Посилання:

1. Рев'ю енд Геральд, 5 квітня 1906 року.
2. Там саме, 23 грудня 1898 року.
3. Там саме.
4. Там саме.
5. Свідоцтва для проповідників. – С.456.
6. Бажання віків. – С.310.
7. Там саме. – С.300.
8. Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.7. – С.961, 962.
9. Наше високе покликання. – С.348.
10. Поради авторам і видавцям. – С.99.
11. Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.7. – С.964.
12. Рев'ю енд Геральд, 28 серпня 1894 року.
13. Рукописи. – Т.18. – С.39.

Запрошуємо вас приєднатися до нашого онлайн курсу «Біблійна хронологія». Завдяки цьому курсу ви зможете поглибити свої знання та зміцнити віру, що дозволить вам стати незалежними від чужої думки та впливу.