Ми потребуємо Реформації і сьогодні

ПРОТИСТОЯЧИ СПОКУСІ ПОМ’ЯКШУВАТИ ІСТИНУ

Руйнувати легше, ніж буду вати. Набагато легше зламати колеса реформи, ніж тягнути воза круто вгору.¹

За днів Мартіна Лютера були люди, які приходили до нього і говорили: «Нам не потрібна твоя Біблія, нам потрібен Дух». Мартін Лютер сказав їм у відповідь: «Вашим духом я вдарю вас по носі». Хоч би якими були їхні домагання, вони не були дітьми Божими.²

У перші століття праведні мужі розуміли неможливість приєднання до Риму і, хоча їхній антагонізм по відношенню до цієї системи оман міг коштувати їм власності або навіть життя, вони мали мужність залишатися відокремленими й сміливо боролися за істину. Біблійна істина була для них дорожчою за багатство, честь і навіть саме життя. Вони не могли дивитися, як істина захоронюється під несчисленними забобонами та облудною софістикою. Вони взяли Слово Боже в руки і підняли прапор істини перед людьми, сміливо проголошуючи усе те, що Бог відкрив їм через старанне вивчення Біблії. За свою вірність Богові вони вмирали найжорстокішою смертю, і своєю кров’ю вони заплатили за нашу свободу і наші переваги, але багато хто, котрі називають себе протестантами, легко поступилися силі зла...

Голос Лютера, який луною віддавався в горах і долинах і який потряс Європу подібно до землетрусу, зібрав армію благородних апостолів Ісуса, а також істина, яку вони проголошували, не могли заглушити ні ешафоти, ні тортури, ні тюрми, ні смерть. Ці голоси благородної армії мучеників й досі говорять нам про те, що римська влада є передбаченим на останні дні відступництвом, таємницею беззаконня, яку Павло бачив, як ту, що почала свою дію вже в його дні... Протестанти втрачають ті ознаки, які відрізняли їх від світу; вони зменшують відстань між собою і римською владою. Вони відвернули свої вуха від слухання істини, вони не бажають прийняти світло, яким Бог освітив їхній шлях, і, отже, йдуть у темряву. Вони з презирством сприймають думку про те, що жорстокі переслідування минулого з боку римської влади і тих, хто з’єднається з нею, відновляться...

Папство – це людська релігія, і безліч людей люблять цю доктрину, яка дозволяє їм чинити гріх і в той самий час звільняє їх від його наслідків. Люди самі сформували певну форму релігії, і ця папська релігія, яка претендує на Божественний авторитет, підходить їхньому тілесному розумові. Люди, котрі вважають себе мудрими і розумними, гордо відвертаються від стандарту праведності – Десяти Заповідей – і вважають приниженням своєї гідності пізнання шляхів Божих. Тому вони йдуть хибним шляхом, забороненими дорогами, і стають самовпевненими, уподібнюючись папі римському, а не Ісусові Христу...

Ми бачили, що час великої інтелектуальної темряви був сприятливим для католицизму, і пізніше ми також побачимо, що час великого інтелектуального світла сприятиме розвитку його сили, бо розум людей зосереджений на своїх перевагах і вони не бажають зберігати Бога у своєму пізнанні. Рим претендує на непогрішимість, і протестанти йдуть тим самим шляхом. Вони не бажають досліджувати істину і переходити від світла до більшого світла. Вони захищають себе забобонами; здається, що вони й самі готові бути обдуреними, і обманювати інших.

Однак, хоча стан церков розчаровує, проте, немає потреби впадати в зневіру, тому що Бог має народ, який збереже свою вірність Його істині, який зробить Біблію і тільки Біблію мірилом своєї віри і свого вчення, який підійме стандарт і буде високо тримати прапор, на якому буде написано: «заповіді Божі та Ісусову віру» (Об’явлення 14:12). Вони будуть цінувати чисте Євангеліє і зроблять Біблію підставою своєї віри і свого вчення.

Саме до такого часу, як цей, коли люди відкидають Закон Господа Саваота, актуальна молитва Давида: «час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили» (Псалом 119:126). Ми наближаємося до того часу, коли до Закону Божого буде проявлено майже загальне презирство і народ Божий, котрий дотримується заповідей, буде суворо випробуваний. Але хіба втратять вони свою повагу до Закону Єгови через те, що інші не бачать і не усвідомлюють його вимог?! Нехай народ Божий, котрий дотримується заповідей, подібно до Давида, продовжує шанувати Закон Божий, і нехай він робить це пропорційно до того відкидання, нехтування і презирства, які проявляються до нього багатьма людьми.³

ГОЛОС, ЯКИЙ ЗВУЧАВ 500 РОКІВ ТОМУ

Лютер відмовився поміняти тягар Христа на тягар папства. Це було його єдиним «злочином», але цього було достатньо для того, щоб його життю загрожувала небезпека. Увага всієї імперії була звернута на цю одну людину, але ніякі погрози чи прохання не змогли похитнути його віру в Бога і Його Слово. Лютер не без допомоги зберігав свою непохитність – з ним був Той, Хто більший за Лютера, і Він керував його розумом, освячував його судження і наділяв його мудрістю під час небезпеки.

Якби реформатор поступився хоча б у чомусь, сатана і його ангели здобули б перемогу. Але непохитна вірність Лютера під залізною рукою папи римського була засобом звільнення церкви і початком нової і кращої ери. Вплив цієї однієї людини, яка наважилась думати і діяти сама за себе в релігійних питаннях, поширився не тільки на церкву і світ того часу, але й на всі майбутні покоління. Його непохитність і вірність будуть служити підкріпленням для усіх, хто буде переживати подібний досвід до кінця часу. Це була робота Божа. Захист Лютера перед сеймом у Вормсі – це одна з найважливіших сцен, описаних в історії. Сила і велич Бога стоять вище рад людей, вище могутньої сили сатани.⁴

ДЕ МИ ЗАРАЗ?

Засоби боротьби сатани проти Бога і Його Слова не змінилися; диявол завзято бореться й сьогодні проти Святого Письма, щоб воно не було дороговказом у житті людини, як в XVI столітті. У наш час все більш помітне відхилення від учення і постанов Біблії, відчувається необхідність повернення до великого протестантського принципу – Біблія і тільки Біблія як правило віри і мірило нашого обов’язку. Сатана все ще використовує різні засоби, щоб знищити релігійну свободу. Антихристиянська влада, яку відкинули протестанти у Шпеєрі, тепер з новою силою намагається відновити втрачені позиції. Єдина надія Реформації наших днів полягає в непохитній відданості Божому Слову, яка була виявлена у критичний для Реформації період.⁵

Але більшість людей відвертаються, щоб не слухати істини, і прислухаються до людських байок. Апостол Павло, роздумуючи про останні дні, писав: «Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись…» (2 до Тимофія 4:3). Цей час уже настав. Люди не бажають слухати біблійних істин, бо вони не узгоджуються з бажаннями їхнього гріховного серця, що полюбляє світ; сатана посилає їм таку оману, яка їм подобається.

Але Бог має на землі народ, котрий керується Біблією і тільки Біблією як мірилом усіх вчень і основою всіх реформ. Ні думки вчених, ні висновки науки, ні символи віри чи постанови церковних соборів, такі ж численні та суперечливі, як і церкви, що стоять за ними, ні голос більшості, – ніщо не може і не повинно розглядатися як доказ чи заперечення якогось положення християнської віри. Перш ніж прийняти будь-яке вчення чи постанову ми повинні вимагати ясних доказів зі Слова Божого: «Так говорить Господь!»

Сатана безперервно намагається привертати нашу увагу до людини, а не до Бога. Він спонукає народ покладатися на єпископів, пасторів і професорів богослів’я як на своїх наставників, внаслідок чого вони не досліджують самостійно Святе Письмо і не мають уявлення про свої обов’язки. Опанувавши розумом цих керівників, сатана через них може впливати на народ так, як йому заманеться.⁶

ВИПРОБУВАННЯ ДОКТРИН

Пророк проголосив істину, за допомогою якої ми можемо перевіряти будь-яке вчення. Він каже: «До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої!» (Ісаї 8:20). Хоча увесь світ заполонила омана, нам немає необхідності жити в цьому обмані. Істина ясно представлена, і її легко відрізнити від помилкового вчення. Всі піддані Божої благодаті можуть зрозуміти, що саме вимагається від них. Завдяки вірі ми можемо узгодити своє життя з мірилом праведності, тому що ми маємо можливість прийняти праведність Христа.⁷

Будь-яка доктрина чи символ віри, якими б священними вони не вважалися, повинні бути відкинуті, якщо вони суперечать чітким висловам Слова Божого. Якщо Біблія підтримує доктрину, якої ми дотримувалися в минулому, то ми можемо і надалі так вірити, тому що Слово Боже дає нам підставу для нашої віри.

Святе Письмо необхідно досліджувати зі смиренним серцем і щирою молитвою, щоб ми могли цю чітко викладену істину втілити в наше практичне, щоденне життя. Таким чином ми покажемо, що узгодили своє життя з вченням Слова Божого. Ісус показує нам два класи, які були благословенні розумінням Божественної істини. Один клас не тільки чує Його слова, але й виконує їх, а другий – чує, але не виконує...

Ті люди, котрі бачать докази істини, але відмовляються ходити в її світлі, бо розуміють, що для того щоб зробити це, їм необхідно пожертвувати поглядами, бізнесом або якимись іншими тимчасовими перевагами, і які відкидають правдиві переконання, відкидають ясне: «Так говорить Господь», і відвертаються від істини до байок, неправильно застосовуючи і тлумачачи Святе Письмо, аби здавалося, що воно підтримує їхні помилкові погляди, – такі люди підпадають під прокляття, виголошене над Хоразином і Віфсаїдою. За днів Христа саме про ці класи говорилося в словах: «Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то вТирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі. Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам! А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день. Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!» (Від Матвія 11: 21-24).⁸

ДОСВІД ПОВИНЕН ПЕРЕВІРЯТИСЯ СЛОВОМ

Є багато людей, які претендують на те, що вони присвятили себе Богові, і все ж, коли великий стандарт праведності представляється їм, вони сильно дратуються і виявляють дух, який доводить, що вони нічого не знають про те, що значить бути посвяченими. Вони не мають розум Христів; бо істинно освячені люди шанують і виконують Слово Боже, як тільки воно відкривається їм, і проявлятимуть сильне бажання знайти істину стосовно кожного пункту вчення. Відчуття радості не є доказом освячення. Ствердження: «Я спасенний, я спасенний!», не доводить, що душа врятована або освячена. Багато хто, котрі сильно схвильовані, кажуть, що вони освячені, хоча вони не розуміють, що означає цей термін, вони не знають ані Писання, ані сили Божої. Вони лестять собі, що живуть в гармонії з волею Бога, тому що відчувають себе щасливими, але коли вони випробовуються, коли Слово Боже привноситься в їхнє життя, вони закривають свої вуха від слухання істини, кажучи: «Я освячений», і так закінчується суперечка. Вони не досліджують Святе Письмо, щоб пізнати, що є істина, і цим доводять, що вони знаходяться в страшному самообмані. Освячення означає набагато більше, ніж злет почуттів. Схвильований стан – це не освячення. Тільки повна узгода з волею нашого Отця Небесного є освяченням, а воля Божа представлена в Його святому Законі. Освячення – це дотримання всіх Заповідей Божих. Ви святі, якщо є слухняними дітьми Слова Божого. Ми повинні керуватися Словом Божим, а не думками чи судженнями людей. Нехай ті, котрі дійсно хочуть бути святими, досліджують Слово Боже з терпінням, з молитвою і зі смиренним упокоренням душі. Нехай вони пам’ятають молитву Ісуса: «Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда» (Від Івана 17:17).

Християнство просто живе кожним словом, що виходить з вуст Божих. Ми повинні вірити в Христа і жити в Ньому, адже Він є дорога, правда і життя. Ми маємо віру в Бога, коли віримо Його Слову; ми довіряємо і покоряємося Богу, коли виконуємо Його заповіді, і ми любимо Бога, коли любимо Його Закон. Віра в неправдиве вчення не приведе нас на дорогу освячення. Навіть якби всі проповідники у світі сказали нам, що ми будемо перебувати в безпеці, якщо не будемо коритися одній із заповідей святого стандарту праведності, то це не зменшило б наших зобов’язань і не зменшило б нашу провину, якщо ми відкидаємо ясне: «Роби так» або «Не роби так». Ми не повинні думати, що через те, що наші батьки робили що-небудь певним чином і померли щасливими, ми можемо йти їхніми дорогами і бути прийнятими, здійснюючи таке саме служіння і роблячи такі самі діла, які чинили вони. Ми маємо більше світла, ніж вони мали свого часу, і якщо ми хочемо бути прийняті Богом, то повинні бути такими ж вірними в покорі світлу і ходити в ньому, як і вони були вірні в прийнятті післаного їм Богом світла і в покорі йому. Ми повинні приймати і використовувати світло, яке сяє на нашому шляху так само вірно, як вони брали і використовували світло, яке засяяло на їхньому шляху в їхньому поколінні. Ми будемо судимі згідно з тим світлом, яке сьогодні проливається в храм душі, і якщо ми дотримуватимемося цього світла, то станемо вільними людьми в Ісусі Христі.⁹

ЗАКЛИК ДО РЕФОРМАЦІЇ

Вже недалекий той день, коли нам доведеться дати звіт за втрачені можливості та привілеї, за даремно витрачений час. Характер, результат усього нашого минулого життя, записується в Небесних книгах. Ми не можемо змінити цифри, не можемо змінити минуле, не можемо стерти записи про скоєні добро чи зло. Щоденно наші вчинки реєструються на небі, і книги на суді викриють наші злі справи, якщо за допомогою щирого покаяння і ретельної реформації наші гріхи не будуть стерті Кров’ю викуплення. Ми будемо судимі відповідно до скоєних нами справ. Нехай кожен задумається про характер своїх справ, покається і перетвориться силою Христа.

У цей небезпечний час, коли вид благочестя настільки популярний у світі і сповідування християнства стало модним, лише деякі розпізнають живий шлях самозречення і несення хреста. «Пильнуйте й моліться!» – це веління Того, Хто витримав усі спокуси заради нас. Христос знає про нашу небезпеку, тому що Він і Сам боровся з нашим найлютішим ворогом. Він знає, що наш ворог стоїть на шляху у всіх, хто прагне чинити праведно...

Очищення одягу нашого характеру має відбуватися щодня, аби, нарешті, ми позбулися плям і пороку, і були непорочними перед Тим, перед Ким постанемо. Кожен особисто повинен здійснювати роботу очищення, щоб стати чистим, як Він. Ми повинні досліджувати свої спонукання і дії у світлі Божого святого Закону. Ми повинні завжди перевіряти: «Чи це шлях Господній?»... Ангели Божі спостерігають за розвитком нашого характеру, вони зважують нашу моральну цінність. Отож в день Господній, коли ми будемо зважені на терезах, нехай ніхто з нас не буде знайденим легким!¹⁰

Якщо церква, яка в даний час заквашена своїм власним відступнитством, не покається і не навернеться, – вона «їстиме» від плодів своїх власних справ, поки не відчує відрази до самої себе. Якщо ж вона повстане проти зла і прийме рішення чинити добро, якщо вона шукатиме Бога з усім смиренням і досягне свого найвищого покликання в Христі, і твердо стоятиме на платформі істини, і вірою міцно триматиметься за обітниці, дані їй, – то вона буде зцілена. Тоді вона з’явиться в даній їй Богом простоті й чистоті, віддалившись від світського зла, і свідчитиме про те, що істина зробила її вільною. Тоді її члени воістину будуть обранцями Божими, Його представниками.

Настав час для генеральної реформи. Коли почнеться ця реформа, дух молитви охопить кожного віруючого і вижене з церкви дух незгоди і суперечки. І ті, котрі раніше не жили в мирі та злагоді, – об’єднаються разом. Один член церкви, котрий чинить правильно, спонукає інших приєднатися до нього за посередництва одкровення Святого Духа. Вже не залишиться ніяких непорозумінь, тому що всі будуть перебувати в злагоді зі Святим Духом. Перешкоди, що розділяють одного члена церкви від іншого, зруйнуються, і всі слуги Божі будуть говорити однаково. Господь буде співпрацювати зі Своїми слугами. Всі будуть молитися свідомою молитвою, якої Христос навчив Своїх слуг: «Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Від Матвія 6:10).¹¹

Компіляція з Біблії та Духа Пророцтва

Посилання: