Настав час пізнати свого Спасителя
Змінити розмір шрифту:
БОЖЕСТВО ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДО НАШОЇ СВІДОМОСТІ СЬОГОДНІ
Писання Старого і Нового Заповіту необхідно вивчати щодня. Пізнання Бога і мудрість Божа приходять до того, хто досліджує і постійно вивчає Його шляхи та справи. Біблія повинна бути нашим світлом, нашим вихователем... Перший великий урок в освіті загалом – це пізнати і зрозуміти волю Бога.
Коли людина вивчає справи Бога, Святий Дух просвітлює розум переконанням. Це не те переконання, яке є результатом логічного міркування; якщо ж розум не став надто затьмареним для пізнання Бога, око надто затуманеним для того, щоб Його побачити, вухо занадто слабким, аби почути Його голос, то осягається глибше значення, і піднесені духовні істини написаного слова закарбовуються в серці.
НЕОБХІДНО ШУКАТИ ЗНАННЯ, ЯКЕ РЯТУЄ ЖИТТЯ
Спаситель сказав: «Життя ж вічне – це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Від Івана 17:3). І Бог проголосив через пророка: «Так говорить Господь: «Хай не хвалиться мудрий своєю премудрістю, і хай не хвалиться лицар своєю хоробрістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться! Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я – то Господь, Який на землі чинить милість, правосуддя та правду, бо в цьому Моє уподобання, каже Господь!» (Єремії 9:23, 24).
Без Божественної допомоги жодна людина не може досягти такого пізнання Бога. Апостол говорить, що «світ мудрістю не зрозумів Бога» (1 до коринтян 1:21). Христос у світі був, «і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його» (Від Івана 1:10). Ісус проголосив Своїм учням: «І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити» (Від Матвія 11:27).
БЛОКАДА ВОРОГА
Від самого початку сатана діяв за своїм ретельно розробленим планом, щоб змусити людей забути Бога і наблизити їх до себе. З цією метою він спробував виставити характер Бога в хибному світлі, щоб у людей склалося неправильне уявлення про Нього. В їхніх очах Творець був наділений якостями самого князя зла – свавільний, суворий і Той, Який не прощає, аби люди боялися Його, цуралися і навіть ненавиділи. Таким чином сатана сподівався остаточно заплутати розум тих, кого він обманював, аби вони виключили Бога зі свого пізнання. Після цього він зміг би стерти в людині Божественний образ і закарбувати в її душі власну подобу; він наділив би людей своїм духом і зробив би їх бранцями своєї волі.
Неправдиво представивши характер Бога і викликавши недовір’я до Нього, сатана спокусив Єву згрішити. Через гріх розум наших прабатьків був затьмарений, їхня природа деградувала, і їхнє уявлення про Бога стало формуватися під впливом їхньої обмеженості та егоїзму. І в міру того як люди ставали дедалі сміливішими в гріхові, Богопізнання і любов до Нього поступово зникали з їхнього розуму та серця. «Бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце» (До римлян 1:21).
Часом здавалося, що боротьба сатани за владу над людською сім’єю увінчалася успіхом. Протягом століть, що передували Першому приходу Христа, світ, здавалося, майже повністю перебував під владою князя пітьми, і він правив зі страшною силою, наче через гріхи наших прабатьків царства світу цього по праву стали належати йому. Навіть народ заповіту, обраний Богом зберегти у світі справжнє пізнання про Нього, настільки далеко відійшов від Нього, що втратив будь-яке справжнє уявлення про Його характер.
ГЛИБИНА БОЖОЇ ЛЮБОВІ СЯЄ
Христос прийшов відкрити світові люблячого, ніжного і співчутливого Бога, Який милує. Густий морок, яким сатана намагався оточити престол Божества, був розсіяний Викупителем світу, і Отець знову був явлений людям як Світло життя... Христос сказав про Себе, що Він був посланий у світ як представник Отця. У шляхетності Свого характеру, в Своєму милосерді й ніжному співчутті, у Своїй любові й доброті Він стоїть сьогодні перед нами як втілення Божественної досконалості, як образ невидимого Бога.
Апостол говорить: «Бог у Христі примирив світ із Собою Самим» (2 до коринтян 5:19). Тільки розмірковуючи про великий План викуплення, ми зможемо скласти справедливе уявлення про характер Бога. У творінні проявилася Його любов, але тільки дар Божий для спасіння винного людства, яке гине, відкриває безмежні глибини Божественної ніжності та співчуття. [Від Івана 3:16 цитується]...
Брати, разом з улюбленим Іваном я закликаю вас споглядати, «яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими» (1 Івана 3:1). Яка любов, яка незрівнянна любов допомагає нам, грішникам і приходькам, повернутися до Бога і знову стати членами Його сім’ї! Ми можемо звертатися до Нього, називаючи Його ніжним і лагідним Ім’ям «Отче наш», яке говорить про нашу любов до Нього і є запорукою Його ніжної турботи і тісних взаємин з нами. І Син Божий, дивлячись на спадкоємців благодаті, «не соромиться… звати братами їх» (До євреїв 2:11). Вони поєднані з Богом навіть більш священними взаєминами, ніж ангели, які ніколи не грішили.
Уся батьківська любов, яка передавалася з покоління в покоління через канал людських сердець, усі джерела ніжності, які пробиваються в людських душах, подібні до тоненького струмочка поряд з безмежним океаном, якщо порівнювати їх з безмежною, невичерпною любов’ю Бога. Уста не в силах розповісти про неї, перо не може описати її. Ви можете розмірковувати про неї усі дні свого життя, ви можете ретельно досліджувати Писання, щоб зрозуміти її, ви можете докласти всі сили та здібності, які дані вам Богом, у прагненні осягнути любов і співчуття Небесного Отця, але й після цього перед вами залишаться нескінченні простори. Ви можете століттями вивчати цю любов, однак не зрозумієте повною мірою довжину і ширину, глибину і висоту любові Бога, Який віддав Свого Сина на смерть за наш світ. Навіть вічність не зможе до кінця розкрити її. Проте, коли ми вивчаємо Біблію і роздумуємо над життям Христа і Планом викуплення, ці великі теми дедалі глибше і ширше відкриваються для нашого розуміння.
ДУХОВНЕ ПОЛЕ БОЮ
Сатана постійно намагається заполонити розум людей тими речами, які завадять їм отримати знання про Бога. Він прагне спрямувати їхні думки на те, що затьмарює розум і розчаровує душу. Ми живемо в гріховному і розтлінному світі й оточені впливом, який може спокусити послідовників Христа або позбавити їх мужності. Спаситель сказав: «І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне» (Від Матвія 24:12). Багато людей зосереджують свої погляди на жахливому беззаконні, яке панує всюди, відступництві та лукавстві, і говорять про це до тих пір, поки їхні серця не наповняться скорботою і сумнівом. Вони, в першу чергу, звертають увагу на майстерну роботу головного ошуканця і говорять про свої життєві невдачі та негаразди, у той самий час залишаючи поза увагою силу і незрівнянну любов Небесного Отця. Саме це і є той стан, якого добивається сатана. Буде помилкою думати, що ворог праведності наділений настільки великою силою, якщо при цьому ми надто мало розмірковуємо про любов Бога і Його могутність. Ми повинні говорити про могутність Христа. Ми самі не зможемо вирватися з сатанинської хватки, але Бог передбачив для нас шлях визволення. Син Всевишнього має силу боротися за нас, і через Того, Хто «нас полюбив», «ми зможемо вийти більш, аніж переможцями».
Ми не отримаємо духовну силу, якщо будемо постійно роздумувати про свої недоліки і відступництво і сумувати відносно сили сатани. У нашому розумі та серці повинна утвердитися одна велика істина як живий принцип – сила і вплив Жертви, яка була принесена заради нас; що Бог може і спасе кожного, хто приходить до Нього, підкоряючись при цьому всім умовам, які дані в Його Слові. Наша робо - та – помістити нашу волю на сторону Божої волі...
Ісус сказав: «Отець любить Сам вас». Якщо наша віра зосереджена на Богові через Христа, вона виявиться «як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону, куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус» (До євреїв 6:19, 20). Так, ми відчуватимемо розчарування і повинні очікувати велику скорботу, але нам треба віддати Богові все: мале і велике. Його не зажене у глухий кут безліч наших прикрощів, і Його не обтяжує тягар наших клопотів. Його турбота і піклування поширюються на кожен дім і оточують кожну людину; Він стурбований усіма нашими справами і печалями, Він зауважує кожну сльозу, Його зворушують наші немочі. Всі скорботи і випробування, які тут випадають на нашу долю, допускаються для того, щоб здійснилися Його добрі наміри стосовно нас, «щоб ми стали учасниками Його святости» (До євреїв 12:10) і щоб таким чином ми стали учасниками повноти радості завдяки Його присутності з нами.
ЗНАХОДЯЧИ ПІЗНАННЯ БОГА
«Для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий» (2 до коринтян 4:4). Однак Біблія найпереконливішим чином вказує нам на важливість пізнання Бога. Апостол Петро каже: «Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! Усе, що потрібне для життя та побожности, подала нам Його Божа сила пізнанням Того, Хто покликав нас славою та чеснотою» (2 Петра 1:2, 3). І Святе Письмо велить нам: «Заприязнися із Ним, та й май спокій» (Йова 22:21).
Бог велів нам: «Будьте святі, – Я бо святий!» (1 Петра 1:16), і натхненний апостол говорить, що без святості «ніхто не побачить Господа» (До євреїв 12:14). Святість – це згода з Богом. Унаслідок гріха, образ Божий був спотворений і майже знищений в людині; робота Євангелії – відновити те, що було втрачено, і в цій роботі ми повинні співпрацювати з Божественною силою. І як нам прийти до згоди з Богом, як нам уподібнитися до Нього, якщо не пізнаємо Його? Саме це знання і явив нам Христос, коли прийшов у цей світ...
Робота християнина в цьому житті – представляти Христа світові, відкривати в житті й характері благословенного Христа. Якщо Бог дав нам світло, то для того, щоб ми відкривали його всім людям, котрі нас оточують. Але в порівнянні з тим світлом, яке ми отримали, а також дарованими нам можливостями і перевагами впливати на людські серця, результати нашої роботи на даний момент дуже незначні. Бог бажає, щоб істина, яка відкрита нашому розумінню, приносила більше плодів, ніж зараз. Але якщо наш розум наповнений мороком і сумом, якщо ми думаємо тільки про темряву і зло, що нас оточують, то як ми зможемо представити світові Христа? Яким чином наше свідоцтво зможе мати силу в наверненні душ? Ми маємо потребу в тому, щоб пізнати Бога і силу Його любові, яка відкрита у Христі, шляхом нашого особистого досвіду і навчання. Ми повинні досліджувати Святе Письмо старанно, з молитвою; наше розуміння повинно оживлятися силою Святого Духа, і наші серця повинні бути піднесені до Бога у вірі, надії та невпинній хвалі...
Брати і сестри, ми змінюємося за допомогою споглядання. Розмірковуючи про любов Бога і нашого Спасителя, споглядаючи досконалість Божественного характеру і заявляючи вірою про свої права на праведність Христа, ми повинні змінитися на той самий образ. Не збираймо всі неприємні зображення і картини беззаконня, розчарування і розпусти, які доводять силу сатани; не розміщуймо ці картини в залах нашої пам’яті, не говорімо і не журімося про це до тих пір, поки наші серця не наповняться зневірою і розчаруванням. Розчарована душа – це місце проживання мороку й пітьми, і така людина не тільки сама не може прийняти світло Боже, а й іншим перешкоджає зробити це. Сатана із задоволенням дивиться на плоди, які приносять ці картини його тріумфу, що позбавляють людей віри та мужності.
Подяка Богові за те, що ми маємо також яскравіші й радісні картини, які представлені нам Всевишнім. Збираймо благословенні запевнення в Його любові як дорогоцінні скарби, щоб нам постійно дивитися на них. Син Божий залишив престол Свого Отця, зодягнув Свою Божественну природу в людське єство, аби спасти людину від сили сатани; Його перемога відкрила перед людиною небо, представляючи для людського зору місце, де відкривається Божественна слава; грішне людство, підняте з безодні смерті, куди гріх втягнув його, знову отримало доступ до безмежного Бога, і, витримавши Божественне випробування завдяки вірі в нашого Спасителя, зодяглось у праведність Христа і піднеслось до Його престолу, – ось ті картини, якими Бог велить нам прикрасити зали нашої душі.
ЗОСЕРЕДИВШИСЬ НА НЕБЕСНОМУ
На небі Бог – все у всьому. Там святість панує над усім, і ніщо не опоганює досконалу гармонію з Богом. Якщо ми дійсно мандруємо в той край, то дух Неба мешкатиме в нашому серці тут, на цій землі. Але якщо сьогодні ми не знаходимо задоволення в роздумах про Небесне, якщо ми не прагнемо пізнати Бога і нас не радує споглядання Христового характеру, якщо святість здається не приваблює нас, тоді ми можемо бути абсолютно впевнені, що наша надія бути на небі – марна. Цілковита згода з волею Божою – ось та вища мета, яка повинна постійно бути перед християнином. Він із задоволенням говоритиме про Бога, про Ісуса, про батьківщину блаженства і чистоти, яку Христос приготував для люблячих Його. Роздуми над цими питаннями, коли душа насолоджується благословенними запевненнями Бога, апостол представляє як передчуття «сили майбутнього віку» (До євреїв 6:5).
Незабаром нас чекає заключний бій великого протистояння, коли «з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами, і з усякою обманою неправди» сатана буде намагатися неправдиво представити характер Бога, щоб «звести, коли можна, і вибраних». І якщо коли-небудь і був народ, який потребує постійного збільшення світла з Небес, то це народ, який в настільки небезпечний час Бог покликав зберігати Його святий Закон і виправдовувати Його характер перед світом. Люди, на яких покладена ця священна відповідальність, повинні бути одухотворені, ушляхетнені і оживлені істинами, в які, за їхнім віросповіданням, вони вірять. Ніколи ще церква не відчувала такої гострої потреби, і ніколи ще Бог настільки сильно не бажав, щоб вона пережила досвід, описаний апостолом у Посланні до колосян:«Не перестаємо молитись за вас та просити, щоб для пізнання волі Його були ви наповнені всякою мудрістю й розумом духовним, щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога».
ДІЇ, ЯКІ ПОТРІБНО ЗДІЙСНИТИ СЬОГОДНІ
Коли буря переслідувань дійсно спалахне над нами, справжні вівці почують голос істинного Пастиря. Будуть докладені самовіддані зусилля для спасіння тих, хто гине, і багато тих, котрі відбилися від отари, повернуться, щоб слідувати за великим Пастирем. Народ Божий об’єднається і єдиним фронтом постане перед ворогом. Вбачаючи загальну небезпеку, боротьба за перевагу припиниться, припиняться суперечки з приводу того, кого вважати більшим. Ніхто зі справжніх віруючих не скаже: «Я Павлів», «я Аполлосів», «я Кифин». Усі як один будуть свідчити: «Я Христів, я радію в Ньому як у своєму особистому Спасителі».
Так істина втілиться в практичному житті, і таким чином прийде відповідь на молитву Христа, яка промовлена якраз перед Його стражданнями і смертю: «Щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я – у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, – щоб увірував світ, що Мене Ти послав» (Від Івана 17:21). Любов до Христа, любов до наших братів засвідчать світові, що ми разом з Ісусом і вчимося у Нього. Тоді звістка Третього Ангела перетвориться на Гучний Поклик, і вся земля освітиться славою Господньою.
«Покладіться на Бога, очікуйте Його благовоління, слідуйте за Ним, в покірності довіртеся силі Його Слова.
Коритися, коли це здається найважче, – ось справжня покірність Богові. Це оживить ваше моральне єство і упокорить вашу гордість. Вчіться підкорювати свою волю Божій волі, і ви будете підготовлені до володіння спадщиною святих у світлі».
ЗАКЛИК ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ
Однієї віри недостатньо. Ми повинні зодягнутися в одяг Христової праведності і носити його відкрито, сміливо, рішуче, являючи Христа, не чекаючи багато від обмеженої людини, але постійно дивлячись на Ісуса і захоплюючись досконалістю Його характеру. Тоді ми самі будемо проявляти характер Ісуса, і буде видно, що ми підбадьорені істиною, бо вона освячує душу і полонить кожну думку на послух Христові.
Кожному місіонерові доведеться вести важкі битви з самим собою, і цих битв не стане менше. Але якщо ми постійно вдосконалюємося у християнському досвіді, якщо продовжуємо з вірою дивитися на Ісуса, нам буде дана сила в кожній критичній ситуації. Усі здібності і таланти відродженого єства повинні щодня неухильно розвиватися. Кожен день нам випаде можливість розіп’яти себе, чинити опір своїм нахилам і зіпсованому характерові, які будуть провокувати волю діяти в неправильному напрямку. Нам ще рано спочивати на лаврах і святкувати тріумф, за винятком перемоги, яку здобув для нас Христос і яка отримується вірою.
Запрошуємо вас приєднатися до нашого онлайн курсу «Чотири євангелії»
