Ось стою біля дверей

У наші будинки і серце стукає Той, хто хоче бути з нами, хоче допомогти нам і може вирішити всі наші проблеми. Якщо відповімо на цей стукіт і відкриємо Йому двері нашого серця, то матимемо щастя і спокій. Якщо ж не відчинемо залишимось на одинці зі своїми проблемами і негараздами. Наш добробут залежить від віри в Його слово. «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Матвія 11:28). Ці слова сказав Ісус Христос.

Господь сотворив людину для життя вічного. Він дав їй чудове помешкання Едемський сад, «І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Буття 2:16, 17). Але у саду пролунав і іншій голос: «І сказав змій до жінки: Умерти не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло» (Буття 3:4, 5).

Два голоси: один забороняє, іншій дозволяє. Що обрати? Все ж слова змія більш приємні і багато обіцяючи, тому що запевнюють: «ні не помрете!» Наскільки приємні ці слова на протязі багатьох сторічь, яка яскрава реклама сатани, але які наслідки покори йому для людства!

Добробут і щастя наших прабатьків залежало від послуху Господу. За непослух Бог вигнав Адама і Єву із раю.

На небі вирішувалась подальша доля людини, що порушила волю Божу. Був розроблений план спасіння, щоби знову примирити людину з Богом. «бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення» (2Коринтян 5:19). Ісус залишив славу небес і народився на грішній землі, щоб звільнити нас від покарання за гріх. «Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (До Римлян 6:23). О, таємниця викуплення! Яку любов виявив Господь до світу, який Його зненавидів! Хто може зрозуміти глибину цієї любові? «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Iвана 3:16).

Ми успадкували схильність до гріху і як результат всі ми грішні. …«бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (До Римлян 3:23), а для всіх грішників лунає вирок: за гріх смерть. Між нами і Богом прірва і тільки через жертву Христа міг бути перекинутий міст через неї. Він говорить: «Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Iвана 14:6). Бог зробив усе для нашого спасіння, тепер питання за нами.

Чи зможемо ми сказати від усього серця: Господи, я вірю, що Ти помер заради вилуплення моєї душі і, якщо Ти цінуєш мене так високо , що віддав за мене Своє життя, то я відгукнусь на цю любов.

Ми не можемо самостійно вибратись із гріховної прірви, в яку ми потрапили. Зло живе в нашому серці і ми самотужки не зможемо змінитись. «Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!» (Йова 14:4). Щоб грішна людина стала святою, потрібна сила, що діяла б із середини. Ця сила Христос. Тільки Його благодать може пробудити в душі добрі здібності і надблизити її до Бога і до святості. Без Нього неможлива справжня досконалість характеру. До Бога можна прийти лише через Христа. Але як нам прийти до Нього?

Це питання, яке турбувало багатьох ще у часи П’ятидесятниці. Вони визнавали свій гріх, запитували: що нам робить? Апостол Петро відповів: «Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття? А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!» (Дiї 2:37, 38).

Покаяння це усвідомлення своїх гріхів, їх сповідання перед Богом і людьми, та відмова від них. Ми не відмовимось від гріху, доки не зрозуміємо його згубність; доти, доки наше серце не відвернеться від нього, в нашому житті не відбудуться справжні зміни.

Кожен, хто став новим створінням у Христі, принесе у своєму житті «плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких!» (До Галатів 5:22, 23). Горді і самовпевнені стають лагідними і смиренним серцем, п’яниці перестають пити, злочинці зразковими…

Покаяння не можна вважати щирим, якщо за ним не відбувається виправлення. А ви сповідували свої гріхи? Залишили їх? Вирішили віддати себе Господу?

Тепер ідіть до Нього і благайте очистити вас від гріхів, і дати вам нове серце і вірте, що це станеться, бо Він обіцяв.

Бог ненавидить гріх, але любить грішника. О, яка перевага прийти до Ісуса, очиститись від гріхів і стояти перед законом Божим без сорому і мук сумління!

Коли ми розуміємо дивну Божу любов до грішників, у нашому серці з’являється бажання відповісти взаємністю і покорою. Нам важливо зрозуміти одну істину: людина спасається не тому, що виконує закон, але виконує закон, тому, що спасена. Послух це не формальне дотримання вимог, а служіння, що виконується з любов’ю. Закон це виявлення Його Божої природи. Якщо у нашому серці перебуває Його любов, то хіба не буде звичним для нас виконувати Закон Божий? У Святому Письмі сказано: «Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі» (1Iвана 5:3), «Хто говорить: Пізнав я Його, але не додержує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди!» (1Iвана 2:4).

Апостол Петро закликає усіх бажаючих мати вічність: «але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні, бо написано: Будьте святі, Я бо святий!» (1Петра 1:15-16).

Чи можливо це для грішної людини? Так! Апостол Павло писав: «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі» (До Филип’ян 4:13).

Наші прабатьки відступили, шукаючи чогось кращого, що обіцяв їм диявол, але втративши невинність, вони втратили можливість їсти від дерева життя. Ці події описані на перших сторінках Біблії, а останні розділи цієї Святої Книги , розповідають про відновленню раю, і повернення людині її прав. «Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім» (Об’явлення 2:7), «Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто!» (Об’явлення 22:14).

Господь не змінився. Він ні коли не дозволить, щоб грішник споживав плоди дерева життя і жив вічно.

Тільки ті, хто переміг гріх через кров Христову, зможуть їсти від цього дерева.

Нехай метою нашого життя буде бажання бути там, де буде безкінечна радість і щастя. «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» (Об’явлення 21:4),

«Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною» (Об’явлення 3:20).