Останній акт драми

Щодо нинішнього століття апостол Павло просить нас жити «цінуючи час, – дні бо лукаві!» (До ефесян 5:16, перекл. з англ.).

Слово «цінуючи» грецькою мовою означає «купувати, викуповувати або рятувати від втрати».

Нам необхідно врятувати від втрати час, який залишився в нашому житті. Ми можемо лише цінувати сьогоднішній день і планувати цінувати завтрашній, тому що вчорашній вже пройшов! Кожен з нас особисто відповідальний за використання того, що Бог дарував кожному з нас, – час – щоб підготувати нас до нашого духовного покликання.

Розвиток святого, праведного характеру стає більш складним в ці останні дні. Багато стежок неправильних вчинків і неправильного мислення можуть змусити нас втратити мету на Божій дорозі життя.

Більшість людей не розмірковують про тимчасовий стан людства або про той факт, що наші дні полічені.

Дні лукаві. Це просто означає, що ми живемо в грішному світі, де гріховний вибір здійснюється кожен день, і кожен з цих виборів опоганює Божий благий дар часу. З огляду на те, що дні лукаві, Бог благає вас бути обережними в тому, як ви проживаєте ваше життя.

Американський поет і біограф Карл Сендберг зауважив: «Час – це монета вашого життя. Це єдина монета, яку ви маєте, і тільки ви можете визначити, як вона буде витрачена. Будьте обережні, щоб не дозволити іншим людям витратити її за вас».

Отже, як ви цінуєте час? Як ви стежите за тим, щоб мудро використовувати монету вашого життя?

Кожен день, кожну годину і кожну мить потрібно використати для служіння Богу. Якомога більше часу має бути використано, щоб покращити себе за допомогою вивчення Слова Божого і це, у свою чергу, принесе користь нам у пізнанні того, як служити Йому. Не зробивши це пріоритетом, ми змарнуємо більшу частину нашого часу.

Як ми вже помітили, апостол Павло описує необхідність використовувати наш час якнайкраще. Однак процес головним чином залежить від нас і нашого розуміння цього питання. Зверніть увагу на слова царя Соломона: «Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом» (Екклезіаста 3:1). Отже, ми повинні досліджувати наше життя, і при ретельному розгляді зрозуміти, застосовуємо ми цей принцип чи ні.

Світ, у якому ми живемо, став свідком набагато більшої кількості змін за короткий період часу, ніж за минулі століття. Це велика помилка вважати, що ми будемо лише сидіти на лавці запасних, спостерігаючи за останніми подіями, що розгортаються на наших очах.

«Ми стоїмо на порозі великих і важливих подій. Пророцтва виконуються. Останній великий конфлікт буде коротким, але жахливим. Колишня боротьба відновиться, виникнуть її нові осередки».¹

ЯКИМИ Є НАШІ ОЧІКУВАННЯ?

Біблія вчить нас, що велика боротьба між добром і злом продовжиться до кінця, і після неї буде встановлено Царство Небесне. На підставі цього багато християн створили свої власні моделі того, яким чином цей світ прийде до кінця.

Ми не можемо заявляти, що знаємо, коли саме світ прийде до кінця, і як Бог буде діяти в останні дні. Ми повинні покладатися на Його мудрість і довіряти Його керівній руці.

Кінець буде раптовим і несподіваним, і більшість людей виявляться неготовими. Як за днів Ноєвого потопу, катастрофа зненацька настигне землю і на той час буде вже занадто пізно, щоб покаятися і повернутися до Бога.

Поміркуймо над цією дивовижною думкою: «Світ – це театр; його жителі – актори, які готуються зіграти свою роль в останній великій драмі».²

Розмірковуючи над важливістю цього твердження, постає питання: «Чи знають люди, якою є їхня роль? Чи усвідомлюють вони, що це не твір художньої літератури, а реальне життя?»

У наш час для сучасного суспільства засоби медіа стали частиною щоденного життя. Статистика показує, що хоча всі люди знають, що телебачення і фільми не є реальністю, багато героїв і героїнь телепрограм і фільмів стали для більшості зразком для наслідування.

З іншого боку, Біблія вчить нас, що ми маємо один зразок для наслідування, Господа Ісуса Христа, як Начальника і Виконавця нашої віри, і наслідувати Його приклад – це найважливіше. Отже, ми повинні бути обережнішими і знати напевно, хто є режисером нашої ролі, і хто є нашим взірцем для наслідування. Ворог Бога готувався більше 6000 років особливо до цих останніх моментів в історії.

Як щодо нашої підготовки до цих останніх подій?

ФАКТИ, ЯКІ ПРИВЕРТАЮТЬ НАШУ УВАГУ

«Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом» (До колосян 2:8).

За сучасними стандартами життєво важливі істини Божого слова відкидаються заради людських теорій, припущень і традицій. Вражаючим є те, що багато членів церкви і багато так званих проповідників Євангелія не визнають всю Біблію як натхненне Слово Бога. Починаючи з позиції відкидання однієї частини або ставлячи під сумнів іншу цитату, вони занадто часто доходять до того, що вважають свою думку вище за Слово Боже. У такому випадку авторитет Писання руйнується.

Чи пам’ятаємо ми, хто перший почав сумніватися у Слові Божому? Якими були результати?

РОЗУМІЮЧИ ТАКТИКУ ВОРОГА

Саме сатана почав велику боротьбу на небі, тому що він ненавидів Закон Божий.

Ми знаємо, що його повстання проти Творця стало причиною того, що він був вигнаний з неба. Але він продовжив свій диявольський план знищення Закону Божого на землі. Він не втрачає жодної можливості, щоб ошукати людей і спонукати їх порушити Закон Божий. Сатана здійснює свій план або через повне відкидання Закону, або через відкидання однієї з його заповідей.

«Сатана застосує в цій останній боротьбі проти народу Божого той самий прийом, що й на початку великої боротьби на небі. Спочатку він заявляв, що всі його зусилля спрямовані тільки на те, щоб зміцнити Божественне правління, однак таємно робив усе можливе, щоб його повалити».³

Існує загальне поняття, що Бог ніколи не впливає силою на волю або свідомість; однак невтомні зусилля сатани спрямовані на те, щоб отримати контроль над тими, кого він не може інакше обдурити.

«Для досягнення цього [сатана] діє через релігійну, громадянську влади, спонукаючи їх видавати закони, котрі суперечать Закону Божому».⁴

НАСТАЮТЬ НЕБЕЗПЕЧНІ ЧАСИ...

Ми живемо в епоху небезпечних часів, про які написано в 2 Посланні до Тимофія 3:1-5. Більш того, апостол Павло сказав, що багато хто не будуть раді, і не будуть мати бажання чути здорової науки: «Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться» (2 до Тимофія 4:3, 4).

Одного разу я проводив біблійні курси з людиною іншої релігійної деномінації і на цих курсах вона погодилася з вченням Біблії про суботній день. Незабаром цей чоловік повернувся і сказав мені: «Якщо те, що ти говориш про суботу дійсно так, тоді чому я раніше ніколи не чув цього від моїх керівників? І чому існує так багато християн, які не можуть зрозуміти це?» Він завершив, сказавши: «Я думаю, що якщо більшість людей вірять, що субота не є днем поклоніння, то вони напевно мають рацію».

Як ми назвемо це: щирість чи незнання? (Чи жодне з них?)

Люди, які займають відповідальні посади, будуть не тільки ігнорувати і зневажати суботу особисто, але зі своїх кафедр вони спонукатимуть людей святкувати перший день тижня, представляючи традиції і звичаї на захист цього людського встановлення.

«Підміна Закону Божого людськими постановами, звеличення недільного дня замість біблійної суботи лише за допомогою людського авторитету стане останнім актом цієї драми. Коли ця заміна суботи неділею стане всесвітньою, тоді Бог у всій Своїй силі покаже Себе людству».⁵

ВІЧНИЙ БОЖИЙ ЗАКОН

Часто кажуть, що якщо ви хочете знати істину, вам потрібно досліджувати її походження. Якою вона була на початку? Де ми можемо знайти відповідь?

Джон Уїкліф сказав: «Святе Письмо – це найвищий авторитет для кожного віруючого, стандарт віри і основа реформ у релігійному, політичному і соціальному житті».

«Закон Божий існував раніше за створення людини. Ангели керувалися ним. Сатана згрішив, тому що він порушив принципи Божого правління. Після того, як Адам і Єва були створені, Бог ознайомив їх зі Своїм законом. Він не був написаний тоді, але був повторений для них Єговою.

Субота четвертої заповіді була встановлена в Едені. Після того, як Бог створив світ і створив людину на землі, він створив суботу для людини. Після гріха і падіння Адама, ніщо не було видалено з Закону Божого. Принципи Десяти Заповідей існували до падіння і були такими, що відповідали стану святих істот. Після падіння принципи цих Заповідей не змінювалися, але додаткові заповіді були дані, щоб знайти людину в її грішному стані».⁶

«Якби субота завжди непорушно й свято дотримувалася на землі, то не було б жодного атеїста чи ідолопоклонника.

Субота, яка бере свій початок з Едену, є давньою, як сам світ. Її дотримувалися усі патріархи з часу створення нашої землі. Під час єгипетського поневолення наглядачі примушували ізраїльтян порушувати суботу, і вони значною мірою втратили розуміння її святості. Коли на Синаї був проголошений Закон, то перші слова четвертої заповіді: «Пам’ятай день суботній, щоб святити його...», – вказували на те, що субота була встановлена задовго до цього, її походження сягає днів творіння. Щоб стерти зі свідомості людей пам’ять про Бога, сатана поставив собі за мету знищити цей величний пам’ятник. Якщо люди забудуть свого Творця, вони виявляться нездатними опиратися силі зла, стануть легкою здобиччю сатани».⁷

«Доки небо й земля не минеться, – сказав Ісус, – ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все». Сонце, що світить у небі, земля, на якій ви живете, – це Божі свідки, що підтверджують незмінність і вічність Його Закону. Та хоч би вони й минулися, Божественні Заповіді залишаться. «Легше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону загине» (Від Луки 16:17). Прообрази, котрі вказували на Ісуса як Агнця Божого, скасовані Його смертю, але Заповіді Десятислів’я залишаються такими ж незмінними, як і Божий престол».8

ІСТОРІЯ ПОВТОРИТЬСЯ

Даниїл і його друзі любили Бога від щирого серця, і вони вважали за краще навіть смерть, щоб не образити Бога. Але таке посвячення зберігається не без боротьби. Добре відомо, що троє друзів Даниїла були випробувані, коли від них зажадали поклонитися великому бовванові, якого цар Навуходоносор встановив у долині Дура! Вони знали з Писання, що тільки Бог достойний благоговіння і поклоніння. Їхня віра і довіра Богу були настільки сильні, що послужили великим уроком для всіх жителів Вавилонської імперії.

Даниїл і його друзі дозволили слову Божому розвивати їхню віру в Бога. Навуходоносор раніше чув слово Боже при тлумаченні боввана з його сну. Наскільки іншою була б історія світу, якби Навуходоносор, дослухавшись до Божественних настанов, зрозумів свою роль у Божому плані! Однак, на жаль, Навуходоносор спотворив мету Божественного плану, дозволивши своєму пізнанню плекати його гордість і марнославство замість вивчення уроків істини.

«За допомогою висоти і краси боввана, матеріалу, з якого він був зроблений, цар спробував зробити оману і псевдовчення вражаючим і привабливим, могутнішим на вигляд, ніж все, що дав Бог».⁹

Будь-яка фальшива релігія бере свій початок від спотворення істини.

Легко помітити подібність між тим, як сатана діяв у минулому і як він діє, щоб обдурити людей таким самим чином у сьогоденні. Сатана прагнув використовувати Богом дане світло для своїх цілей, спонукавши царя діяти для своєї власної слави замість слави Бога.

«Історія повториться. У наш час люди будуть серйозно випробувані щодо дотримання суботи... Багато хто звеличують альтернативну суботу, як свого часу всі поклонялися золотому бовванові, поставленому в долині Дура. Вожді націй, які називають себе християнами, закличуть світ дотримуватися неправдивої суботи, святкування якої вони введуть законодавчим шляхом. Усі, хто відмовляться, піддадуться репресіям. Це таємниця беззаконня, винахід сатанинських організацій, і його втілить у життя беззаконник».¹⁰

Існує загально відомий принцип, що Бог вшанує тих, хто вшанує Його. За допомогою способу, яким Він спасав Своїх вірних слуг у минулому, Він демонструє, як Він буде з усім Своїм народом у їхніх випробуваннях заради Його слави, і осуджує всі земні влади, які повстають проти авторитету Неба.

ПРИКЛАДИ ДЛЯ НАШОГО НАВЧАННЯ

«Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов» (1 до коринтян 10:11).

Неможливо переоцінити важливість навчатися від людей, котрі нас оточують. Навчатися від інших – це не пасивний процес, він вимагає праці й посвячення з нашого боку. Спостереження життєвих досвідів інших людей і розуміння Божих шляхів зі Святого Письма буде дуже корисним для нас.

Уроки, які треба засвоїти з досвідів єврейських юнаків на долині Дура, дуже важливі. У майбутньому багато рабів Бога, хоча й невинні в гріху, будуть зміцнені, щоб витримати приниження і образи від тих, які натхненні сатаною, сповнені заздрості та релігійної нетерпимості. Гнів людей буде особливо збуджений проти тих, які святять суботу четвертої заповіді і нарешті загальний декрет звинуватить їх, як тих, котрі заслуговують смерті.

МИ ПОВИННІ КОРИТИСЯ БІЛЬШЕ БОГОВІ, НІЖ ЛЮДЯМ

У 20 столітті частиною атеїстичної освіти було те, що комуністичні держави публікували і широко розповсюджували антихристиянську літературу. Це частково відбувалося і в Румунії, навіть до диктаторства Ніколае Чаушеску. Незабаром після того, як комуністична система була поборена, я згадую, що в Бухаресті я мав можливість зустрітися з дуже вірним братом з нашої церкви. Його звали Штефан Унгуряну. Для мене було привілеєм почути реальні життєві досвіди, через які вони пройшли під час комуністичної ери. Оскільки він був президентом унії в церкві, одного разу він був викликаний владою на допит, чому на релігійних книгах, які використовувала наша церква, не було портрета правителя країни. На всіх книгах повинна була бути його фотографія на титульній сторінці. Тоді наш брат відповів: «Будь ласка, не зрозумійте нас неправильно; ми поважаємо уряд і визнаємо його як встановлений небом, але перед Богом буде неправильно проявляти шану і поклоніння до людини. Ми не змінюємо наші принципи на догоду різним політичним партіям, але ми завжди молилися за них усіх. Ми були такими ж у минулому, як і зараз і будемо такими ж у майбутньому. Ми любимо Бога і любимо наших ближніх». Після стількох років, вже доведено, що народ Божий дотримується цих принципів.

«Народ Божий повинен визнавати людське правління як встановлене і схвалене Богом і вважати покору йому в рамках закону своїм священним обов’язком. Проте коли претензії земної влади протирічать вимогам Бога, Слово Боже потрібно, безумовно, поставити вище за всі людські закони. «Так говорить Господь» ні в якому разі не можна замінювати на «так говорить церква або держава». Вінець Христа повинен бути піднесений над діадемами земних монархів».¹¹

ЧАС ВИПРОБУВАННЯ

«Недалекий той час, коли кожна душа буде випробувана. Нас примушуватимуть дотримуватися фальшивої суботи. Боротьба точитиметься між заповідями Божими та людськими. Ті, які крок за кроком поступалися вимогам світу і пристосовувалися до його звичаїв, поспішатимуть підкоритися владі, аби не зазнати глузувань, образ, ув’язнення і смерті. Це буде той час, коли золото виявиться відокремленим від шлаку. Правдиве благочестя можна буде легко відрізнити від удаваного. Чимало зірок, блиском яких ми захоплювалися, згаснуть у пітьмі. Ті, що носили священицький одяг, але не були зодягнені в Христову праведність, постануть у соромі своєї наготи».¹²

«Кожна душа повинна зустрітися з силами темряви. І молоді й літні люди переживуть нападки, і всі повинні розуміти суть великої боротьби між Христом і сатаною, а також усвідомлювати, що вона стосується і їх. Усі є акторами в цій драмі, учасниками конфлікту».¹³

Дорогий читачу, Бог бажає використовувати тебе у Своєму служінні. Ти повинен зайняти своє місце в цьому світі. Кожен з нас буде грати свою роль у останньому акті драми. Якщо ви правильно займете те місце, яке Господь бажає, щоб ви заповнили, Він буде працювати у ваших інтересах, і ви побачите спасіння Боже.

Маріан Сірбу

Посилання:

1. Вибрані вісті. – Кн.3. – С.419.
2. Свідоцтва для церкви. – Т.8. – С.27.
3. Велика боротьба. – С.591.
4. Там саме.
5. Свідоцтва для церкви. – Т.7. – С.141.
6. Дух Пророцтва. – Т.1. – С.261.
7. Патріархи і пророки. – С.336.
8. Бажання віків. – С.308.
9. Ознаки часу, 29 квітня 1897 року.
10. Христос перемагає. – С.178.
11. Свідоцтва для церкви. – Т.6. – С.402.
12. Пророки і царі. – С.188.
13. Рев’ю енд Геральд, 25 вересня 1883 року.

Рекомендуємо прочитати

• Что будет завтра?
• Благодать та Закон
• Зустріч, якої неможливо уникнути