Пояс істини — духовний захист християнина
Змінити розмір шрифту:
«І пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!»
Івана 8:32
Що ж це за істина? У Євангелії від Івана Ісус пояснює:
«Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене»
Івана 14:6
У сучасному світі істина, мабуть, є одним із найскладніших понять для визначення та розуміння. Серед нинішнього розбещення й морального занепаду стало надзвичайно важко розрізнити, що є добром, а що злом, де істина, а де неправда. Цей конфлікт між правдивим і фальшивим триває ще від часу падіння Адама і Єви. В Едені перша пара знала лише істину, якою є Бог і Його Слово, — але через свій гріх вони пізнали й неправду, яку сатана завжди намагався представити як щось краще за істину.
Часто важко зрозуміти, чому Єва захотіла дізнатися щось більше, ніж ту істину, яку Бог дав їм. Перша пара знала лише радість і чистоту в цій істині. Бог, люблячий Отець, створив їх за Своїм образом, наділивши здатністю самостійно приймати рішення. Він не примушував їх вірити Його істині, але у Своїй милості бажав, щоб вони зрозуміли: лише в цій істині можна знайти справжнє щастя. Тільки пізнавши цю істину, вони могли бути цілковито чистими від усякого зла. Бог дозволив першій парі самим вирішити, чи достатньо їм цієї істини.
Випробування, яке мали пройти наші прабатьки, було невеликим. Бог попередив їх, що в той день, коли вони з’їдять із забороненого дерева, вони пізнають зло поряд із добром і через це помруть.
НАСЛІДКИ
Адам і Єва не розуміли значення зла та смерті. Вони не усвідомлювали, що слова сатани були неправдою, адже все, що вони знали до того, — це любляча істина Божої любові. Коли їхні очі відкрилися, вони вперше побачили сатанинську неправду в її справжньому світлі. Їхній жаль був невимовно глибоким, і лише тоді, коли їх було вигнано з Еденського саду, вони по-справжньому зрозуміли всю розбещеність сатанинської неправди.
«І сказав Бог: Ось Адам став наче один із Нас, який знає добро і зло»
Буття 3:22
Бог знав про причину та існування зла, але бажав уберегти людину від пізнання й переживання його розтлінної сутності. Через це випробування Він сподівався зміцнити людину проти спокус зла. Однак коли перша пара не витримала випробування, Бог показав їм наслідки. Адам і Єва не могли вважати Бога жорстоким за те, що Він вигнав їх з Едену, бо знали: причиною їхнього падіння був їхній власний вибір. Коли їхнє спілкування з Богом, їхнім найближчим Другом, було перерване, біль, який вони відчули, важко передати словами. Якби не Божа благодать, їхнє розлучення було б вічним.
«Коли Адам, згідно з особливими вказівками Бога, приніс жертву за гріх, це було для нього надзвичайно болісним обрядом. Його рука мала піднятися, щоб забрати життя, яке міг дати лише Бог, і принести його в жертву за гріх. Це був перший раз, коли він став свідком смерті. Дивлячись на закривавлену жертву, що корчилася в передсмертних муках, він мав вірою звернути погляд до Сина Божого, на Якого ця жертва вказувала і Який мав померти як жертва за людину.
Це обрядове жертвоприношення, встановлене Богом, мало стати для Адама постійним нагадуванням про його провину, а також свідченням його каяття. Цей акт позбавлення життя дав Адамові глибше й повніше усвідомлення його переступу — такого, яке ніщо менше, ніж смерть дорогого Божого Сина, не могло спокутувати. Він дивувався безмежній доброті та незрівнянній любові, які дали такий викуп, щоб спасти винних». — Вознесіть Його, с. 25.
БИТВА
Озираючись крізь віки, можна побачити один постійний конфлікт, що вирізняється понад усі інші, — конфлікт між добром і злом. Біблія чітко показує зв’язок і подібність між добром та істиною. У Марка 10:18 Ісус пояснює: «Ніхто не є добрий, крім одного Бога». У Євангелії від Івана Він також сказав: «Я є дорога, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Івана 14:6), проголошуючи, що Він і Його Отець «одне» (Івана 10:30). Якщо Ісус є істина, то істина — це і Бог, адже Вони єдині. Отже, Бога можна визначити і як добро, і як істину. Істина — це Божа доброта й любов. Зло ж є протилежністю добра, а отже — протилежністю істини; це неправда. Таким чином, можна зробити висновок, що боротьба між добром і злом є також боротьбою між істиною та неправдою.
Сьогодні ми бачимо наслідки гріха Адама і Єви. Ми живемо у впалому світі, де примножилися гріх і зло. З плином часу межа між істиною та неправдою стала дедалі більш розмитою. Сатана та його ангели протягом останніх шести тисяч років набули великого досвіду. Він знає, що найбільша неправда, яку він може нав’язати людині, — це думка, що можна жити окремо від Бога. Апостол Петро застерігає Божий народ:
«Будьте тверезі, пильнуйте. Ваш ворог — диявол — ходить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути»
1 Петра 5:8
Як у кожну епоху Бог мав Свій вірний залишок, так і сьогодні Він має людей, які стоятимуть за істину, незважаючи ні на що.
Коли Ісус вознісся на небо після Свого розп’яття, Він послав Своїм учням Утішителя — Святого Духа. Іван пише:
«Коли ж прийде Він, Дух Істини, то поведе вас до повної істини, бо не від Себе буде говорити, але що почує, те й говоритиме, і сповістить вам те, що має настати»
Івана 16:13
Лише через Святого Духа ми можемо осягнути справжній зміст цієї істини. Хоча може здаватися, що ми постійно оточені злом, Божа істина все ще доступна для всіх, хто бажає прийняти її:
«Освяти їх істиною [Своєю]! Твоє Слово — то істина»
Івана 17:17
Єдина справжня істина — це Боже Слово.
Без цієї істини ми не зможемо протистояти спокусам сатани. Спокуса — це те, що викликає сильне бажання зробити щось, особливо те, що є неправильним. Але як визначити, що є неправильним? Уявіть суспільство без закону. Там панував би лише хаос, а мораль перестала б існувати. Від самого початку Бог дав Своєму народові певні правила для життя. На Синаї Він написав ці закони Своїм перстом на двох кам’яних таблицях. Ці закони були дані не для того, щоб обмежити нас. В основі заповідей лежить істина Божої любові. Апостол Павло писав:
«оскільки тілесні задуми — ворожнеча проти Бога, тому що вони не коряться Божому Законові, та й не можуть»
Римлян 8:7
Оскільки наша людська природа була глибоко зіпсована гріхом, закон часто здається тягарем або обмеженням, а не виявом Божої любові.
Якщо ми любимо Бога, дотримання Його закону буде не обов’язком, а радістю. Уявіть, що один із ваших найкращих друзів просить вас про щось — можливо, для вас це не так важливо, але для нього має велике значення. Чи зробили б ви це? Найімовірніше, так. Чому? Відповідь проста: тому що ви його любите. Так само і з Богом. Якщо Він — ваш найкращий Друг, хіба ви не виконаєте того, про що Він просить? А просить Він лише одного:
«Якщо любите Мене, ви будете дотримуватися Моїх заповідей»
Івана 14:15
Уявіть Друга, Який готовий померти за вас, щоб ви могли жити. Бог послав Свого Єдинородного Сина в цей впалий світ, щоб через Його жертву ми могли стати причасниками вічного життя.
БЛАГОСЛОВЕННЯ СПАСІННЯ
«Без викупної жертви Сина Божого не могло б бути жодного передання благословення чи спасіння від Бога до людини. Бог ревно пильнував честь Свого Закону. Порушення цього Закону спричинило страшне розділення між Богом і людиною. Адамові в його невинності було дароване безпосереднє, вільне й радісне спілкування зі своїм Творцем. Після його переступу Бог спілкувався з людиною через Христа й ангелів.
Така жертва мала достатню цінність, щоб спасти весь світ. … Ця жертва була настільки безмежно цінною, що людина, яка скористається нею, стає дорожчою за щире золото, навіть дорожчою за золотий злиток із Офіру». — Там само.
ТВЕРДО СТОЯТИ
З кожним днем ми все ближче підходимо до завершення історії цього світу. У статті під назвою «Істина» Р. Ф. Коттрелл писав: «Істина завжди зустрічає протидію». У майбутньому це стане ще очевиднішим, особливо в останньому конфлікті. Тому, розуміючи час, у який ми живемо, і спостерігаючи власними очима виконання пророцтв, ми повинні вирішити, на чиєму боці стоїмо.
Чи зможемо ми стояти за істину в той останній день? Чи, можливо, будемо серед тих, хто лише стверджував, що знає істину, але під час випробування не зміг залишитися вірним їй? Ісус сказав:
«Хто каже, що пізнав Його, а заповідей Його не дотримується, той неправдомовець, і в ньому немає правди»
1 Івана 2:4
Ми не можемо стверджувати, що знаємо цю істину, і водночас не жити згідно з нею. Коли ми по-справжньому розуміємо істину Божої доброти й любові до нас, ми будемо слухняні Його заповідям.
Ми не можемо покладатися на самих себе, бо, як сказав пророк Єремія:
«Серце глибоке понад усе, і це — людина. І хто її пізнає?»
Єремії 17:9
Бог простягає до нас Свою руку допомоги й очікує, щоб підтримати нас у стоянні за істину. Усе, що нам потрібно зробити, — це попросити з вірою.
Апостол Павло писав:
«Отже, стійте, підпережіться істиною, зодягніться в броню праведності»
Ефесян 6:14
Щоб «підперезатися» істиною, ми спочатку повинні її зрозуміти. Псалом 118 (119) визначає Закон Божий як істину:
«Ти ж, Господи, близько, і всі Твої заповіді — правда»
Псалом 118:151
Дотримуючись Божого Закону та стоячи за Його істину, ми можемо бути захищені від пасток, неправди й обманів сатани.
Псалмоспівець говорить:
«Блаженні ті, які бездоганні в дорозі, котрі йдуть за Господнім законом»
Псалом 118:1
Ті, хто зберігає Божі заповіді й є живим прикладом Його істини, знайдуть щастя не лише тут, на землі, але й у майбутньому житті. Інші зможуть побачити цю істину, що живе в нас, і також захочуть знайти те щастя, яке можна здобути лише через пізнання істини.
Нехай Господь допоможе нам бути серед тих, хто щодня прагне глибше пізнати істину Божої доброти й благодаті. Лише так ми зможемо використовувати істину як духовну зброю проти помилок і неправди, що існують у цьому світі.
