Тільки благодаттю

КОЛИ ВСЕ ДОБРЕ

У житті більшості людей є щасливі й сумні часи. Щасливі часи зазвичай наступають, коли ми успішно насолоджуємося плодами нашої праці – «І отож, як котрий чоловік їсть та п’є і в усім своїм труді радіє добром, – це дар Божий!» (Екклезiяста 3:13). Господь зазвичай дозволяє нам насолоджуватися результатам важкої праці досить часто, щоб ми могли погодитися з тим, що дійсно воно того варто. І тоді ми відчуваємо щастя.

У такі часи ми також схильні відчувати себе впевненими. Ми дізнаємося про те, чого раніше не знали. Ми досягаємо цілей, які до цього були тільки мрією. Ми відчуваємо себе сильними, і майбутнє здається нам безхмарним.

Однак у такі часи, як правило, виникає якась проблема. Саме тоді, коли ми відчуваємо себе найбільш впевненими, ми також схильні дуже легко забувати дещо важливе: «Так говорить Господь: «Хай не хвалиться мудрий своїю премудрістю, і хай не хвалиться лицар своїю хоробрістю, багатий багатством своїм хай не хвалиться! Бо хто буде хвалитись, хай хвалиться тільки оцим: що він розуміє та знає Мене, що Я – то Господь, Який на землі чинить милість, правосуддя та правду, бо в цьому Мої уподобання, каже Господь!» (Єремії 9:22, 23; див. також Повторення Закону 8:11-18).

КОЛИ ВАЖКІ ЧАСИ

Коли все добре, легко забути, що Бог є Той, Хто заслуговує слави. Але коли нам важко, коли труднощі затьмарюють наш шлях, тоді ми схильні до того, щоб досліджувати своє серце і згадувати дещо.

Що саме? Нашу неймовірну потребу в Божій благодаті.

Що таке благодать? – Це милість Божа, якої ми не заслуговуємо. Ми дійсно не маємо права на Його милість, бо ми просякнуті гріхом.

«Бож ми перед тим довели, що юдеї й геллени – усі під гріхом, як написано: «Нема праведного ані одного; нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, – усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного!» (До римлян 3:9-12).

БЛАГОДАТНИЙ ЧАС ДЛЯ МАРТІНА ЛЮТЕРА

«Лютер сміливо виступив на захист істини. Серйозно та урочисто викриваючи огидний характер гріха, він рішуче застерігав народ і навчав, що людина не може своїми справами полегшити вину або уникнути покарання за гріх. Тільки через покаяння перед Богом і віру в Христа грішник може отримати спасіння. Благодать Христа не можна купити – це безкоштовний дар. Лютер закликав віруючих не купувати індульгенцій, а з вірою покладатися на розп’ятого Викупителя. Він розповідав їм про свій гіркий досвід, коли шляхом самоприниження і епітимій (спокути за гріхи) сподівався здобути спасіння. Він запевняв своїх слухачів, що тільки тоді відчув мир і радість, коли перестав дивитись на самого себе і з вірою звернувся до Христа».¹

Ісус Христос дійсно був для Мартіна Лютера Спасителем і Другом; Такого не можна знайти серед смертних.

«З потаємного місця молитви з’явилася сила, котра зрушила світ великою Реформацією. Там слуги Божі у святому спокої стояли на скелі Його обітниць. Під час жорстокої боротьби в Аугсбурзі Лютер «щодня не менше трьох годин відводив для молитви, і це були години, найбільш придатні для занять». В усамітненій кімнаті Лютера можна було чути, як він «виливав свою душу перед Богом у словах, сповнених благоговіння, страху і надії, як у розмові з найкращим Другом». «Я знаю, що Ти наш Отець і наш Бог, – говорив він, – і що Ти розсієш гонителів Твоїх дітей, бо Ти Сам перебуваєш з ними серед небезпек. Це Твоя справа, і тільки тому, що в ній була Твоя воля, ми взялися за неї. Захисти нас тепер, Отче!»

Звертаючись до Мелангтона, пригніченого тягарем турбот і страху, Лютер писав: «Благодать і мир у Христі, – кажу я, – а не у світі. Амінь. Я ненавиджу твої надмірні турботи, котрі вбивають тебе. Якщо твоя справа несправедлива, залиш її, а якщо істинна, то чому не довіряєш обітницям Того, Хто велить нам спокійно спати? Христос не залишить справедливу та істинну справу. Він живе, Він царює, чого ж нам боятися?»

Бог почув благання Своїх слуг. Він дав князям і служителям благодать і мужність захищати істину перед світоправителями цієї темряви».²

Повторне відкриття Лютером біблійної дивовижної Божої благодаті було освіжаючим контрастом людським вченням, які переважали та пригнічували народ під час Темного Середньовіччя.

«Господь бачив наш гріховний стан, Він бачив нашу потребу в благодаті, і, оскільки Він любить наші душі, Він дав нам благодать і мир. Благодать означає милість до того, хто її не заслуговує, до того, хто гине. Той факт, що ми грішники, зовсім не позбавляє нас милості й любові Божої, а, навпаки, робить прояв Його любові обов’язковою умовою для нашого спасіння».³

«Христос полюбив нас не тому, що ми першими полюбили Його, але «коли ми були ще грішниками», Він помер за нас (До римлян 5:8). Він не поводиться з нами згідно з нашими провинами. Хоч наші гріхи варті осудження, Він не осуджує нас. Рік за роком Він зносить наші слабкості і незнання, нашу невдячність і непостійність. Незважаючи на наші блукання, запеклість серця, нехтування Його святим Словом, Його рука все ще простягнута до нас.

Благодать – риса Божого характеру, виявлена до людських істот, котрі не заслуговують її. Ми не шукали її – вона була післана, щоб знайти нас. Бог радіє, зливаючи на нас Свою благодать, не тому, що ми достойні, а через те, що ми абсолютно недостойні. Наша велика потреба в Його милості – єдине, що дозволяє нам одержати її.

Увесь день Господь Бог через Ісуса Христа простягає Свою руку, запрошуючи грішних і занепалих. Він прийме всіх. Він радий бачити кожного. Це Його слава – прощати найбільшого з грішників. Він відбере здобич у сильного, звільнить полоненого, вихопить головешку з вогню. Господь опустить золотий ланцюг Своєї милості до найнижчих глибин людського нещастя і піднесе принижену, забруднену гріхом душу.

Кожна людська істота – об’єкт любові й зацікавленості Того, Хто віддав Своє життя, аби привести людей назад до Бога. Про душі винуваті й безпомічні, котрі можуть бути знищені через хитрощі й пастки сатани, Ісус піклується, так як пастир піклується про овець своєї отари».⁴

СИНДРОМ ФАРИСЕЙСТВА

«Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, – один фарисей, а другий був митник. Фарисей, ставши, так молився про себе: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!». А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: «Боже, будь милостивий до мене грішного!»... Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, – буде понижений, хто ж понижається, – той піднесеться» (Від Луки 18:10-14).

Подібно до віруючого фарисея, нам легко забути, що ми спасаємося благодаттю, особливо якщо ми живемо в правді багато років. Більшості з нас знайомі слова Ісуса: «Багато покликаних, та мало обраних» (Від Матвія 20:16; переклад з ориг.), і природньо нам подобається припускати, що ми будемо серед обраних. Однак ми не завжди враховуємо весь контекст цього біблійного уривка. Один із прикладів, коли Христос вимовив ці слова, – це закінчення притчі, яка записана в Євангелії Від Матвія 20:1-16 про людей, покликаних працювати у винограднику. Тим, які прийшли рано вранці, був обіцяний динарій, а іншим, запрошеним протягом дня, навіть об одинадцятій годині, також була обіцяна плата. Але коли всі отримали по динарію, то ті, котрі працювали найдовше і найважче, обурилися на тих, які прийшли при завершенні дня. Однак Ісус докорив їм за таке ставлення!

Чи не подібні ми до них? Ми пізнаємо деякі пункти істини, ми горимо заради Господа, ми хрестимося, ми ходимо до церкви багато років, ми розвиваємо свій характер, ми чинимо добрі справи, ми служимо на певних посадах в церкві і маємо багато друзів. Так невже ми не маємо більше прав, ніж новонавернений, котрий нещодавно прийняв істину? Маємо більше прав на що? Так думали робітники, які прийшли рано вранці. Але невже ми заслуговуємо на краще ставлення, ніж те, що нам було обіцяно? Ні, насправді ми заслуговуємо смертний вирок. Тільки завдяки милості Божій ми можемо бути спасенні.

Коли Святий Дух зійде на нас у великій мірі, Він «світові виявить про гріх, і про правду [«праведність» англ. пер.], і про суд» (Від Івана 16:8).

Святий Дух викриває нас, що ми грішні. І тоді ми починаємо відчувати себе винними в тому, що раніше вважали абсолютно нормальним.

Святий Дух переконує нас у праведності. Коли ми починаємо усвідомлювати, що ми грішні, то починаємо робити добрі справи. Потім Святий Дух заохочує нас йти правильним шляхом.

Святий Дух переконує нас про суд. У всьому, що ми думаємо і робимо, ми будемо пам’ятати про суд Всевідаючого Святого Вартового.

Якщо Святий Дух перебуватиме в нас, то ми будемо приносити плоди, відповідні до покаяння, завдяки натхненню і силі благодаті Божої, а це єдиний шлях, за допомогою якого ми можемо отримати вічне спасіння. «А з Його повноти ми одержали всі, – а то благодать на благодать» (Від Івана 1:16).

ПОЖИНАЮЧИ БЛАГОСЛОВЕННЯ БЛАГОДАТІ

«У Своєму Божественному Промислі та безмежному благоволінні до людей Господь дбає, щоб добрі справи були винагороджені. Ми прийняті лише завдяки заслугам Христа, і справи милосердя і співчуття, які ми здійснюємо, є плодом віри і стають благословенням для нас, бо люди отримують нагороду у своїх справах. Пахощі Христових заслуг роблять наші добрі справи приємними Богові, і по благодаті ми стаємо здатними творити добро, за яке Він винагороджує нас. Наші справи самі по собі не ставляться нам в заслугу. Навіть якщо ми робимо все можливе, то все одно ми повинні вважати себе рабами нічого не вартими. Ми не заслуговуємо ніякої подяки від Бога. Ми зробили тільки те, що повинні були зробити, і наші добрі справи не могли б бути здійснені силою нашої гріховної природи.

Господь закликає нас наблизитися до Нього, і Він наблизиться до нас; приходячи до Нього, ми отримуємо благодать, щоб робити діла, які будуть винагороджені Ним. Нагорода, слава неба, яка буде дарована переможцям, буде пропорційна тому, наскільки вони представляли характер Христа світові».⁵

НАША СЕРЙОЗНА ПОТРЕБА В БЛАГОДАТІ

«Ми ніколи б не дізналися значення слова «благодать», якби не згрішили. Бог любить безгрішних ангелів, котрі служать Йому і слухняні всім Його заповідями, але Він не наділяє їх благодаттю. Ці небесні істоти нічого не знають про благодать; вони ніколи не мали потреби в ній, бо ніколи не грішили. Благодать – риса Божого характеру, виявлена до людських істот, котрі не заслуговують її. Ми не шукали її – вона була післана, щоб знайти нас. Бог радіє, зливаючи на нас Свою благодать, не тому, що ми достойні, а через те, що ми абсолютно недостойні. Наша велика потреба в Його милості – це єдине, що дозволяє нам одержати її.

Однак Бог Своєю благодаттю не знищує і не усуває моральний Закон. «Господь захотів був того ради правди Своєї, збільшив та прославив Закона» (Ісаї 42:21). Його Закон то є істина...

Божа благодать і Закон Його царства знаходяться в досконалій гармонії між собою. Вони йдуть пліч-о-пліч. Його благодать дає нам можливість через віру наблизитися до Нього. Отримучи Божу благодать і дозволяючи їй діяти в нашому житті, ми свідчимо про непохитність Закону, звеличуємо і прославляємо його, виконуючи його життєво важливі принципи силою благодаті Христа. Щиро, від усього серця підкоряючись Законові Божому, ми свідчимо перед усім Всесвітом і перед світом, який відступив і намагається усунути Закон Божий, про силу викуплення.

«Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого» (До Тита 3:5, 6). Нехай ніхто не намагається нести свої гріхи, тому що вони були викуплені великим Викупителем. Однороджений Син Божий добровільно виконав вимоги порушеного Закону Божого. Він був покараний Богом і страждав заради нас. Будучи одне з Отцем, Він зміг понести покарання за нашу непокору. Поєднавши Свою Божественність з нашим людським єством, Христос підніс людську сім’ю. Його Божественність вхопилася за престол Безмежного заради людини. Як наш Заступник Він взяв на Себе наші гріхи, і тепер заступається за нас перед Отцем...

Ми не можемо спасти себе самі. Тільки за допомогою дієвої Крові Ісуса Христа ми можемо бути спасенні. Він помер за нас на Голгофському хресті, і ми можемо стати досконалими в Ньому, тому що Його жертва самодостатня».⁶

НОВІ ПЕРСПЕКТИВИ

«Істинне щастя можна знайти не в самовиправданні, не в догоджанні самому собі, а в пізнанні Христа, прийнятті Його ярма та несенні Його тягаря. Ті, які сподіваються на свою мудрість і йдуть своїми шляхами, скаржаться на кожному кроці, тому що цей тягар для їхнього самолюбства занадто важкий. У серці, де живе Христос, не може бути егоїзму, але, якщо його плекати, то він витіснить усе інше. Він спонукає людей слідувати нахилам, а не обов’язку, міркувати тільки про себе, потурати собі замість того, щоб прагнути стати благословенням для інших. Їхні бажання, їхні задоволення важливіші за усе. У всьому цьому вони проявляють дух сатани. У своїх словах і ділах вони виявляють його характер, а не характер Христа.

Усе це можна змінити, тому що благодаті Христа достатньо, якщо вони прийдуть до Нього. Якщо вони знімуть з себе тягар, який самі взяли на себе, відмовляться від своєї відданості сатані, візьмуть тягар, який дає їм Христос, і дозволять, щоб ярмо Христа поєднало їх з Ним у добровільному служінні, то надія і радість з’являться в їхніх серцях.

Ісус любить людей, викуплених Його Кров’ю, і Він хоче побачити, що вони мають в собі мир, який тільки Він може дарувати. Він закликає їх навчитися від Нього лагідності й смиренню серця. Ця дорогоцінна чеснота рідко зустрічається в наші дні...

Якщо ми стали учнями Христа, то зможемо вчитися у Нього, осягаючи кожен день, як перемогти неприйнятні риси характеру, кожного дня наслідуючи Його приклад і все більше уподібнюючись Зразку».⁷

БОЖА БЛАГОДАТЬ ОСОБИСТО ДЛЯ МЕНЕ

«Коли ми знаходимося в темряві, коли засмучуємося, нам важко виявляти живу віру. Але це якраз той час, коли найбільше необхідно її проявити. Хтось скаже: «Але в такий час я не маю бажання молитися з вірою». Невже ви дозволите сатані здобути над вами перемогу тільки тому, що ви не маєте бажання чинити опір йому?! Коли сатана бачить, що ви відчуваєте потребу в Божественній допомозі, він ще наполегливіше намагається віддалити вас від Бога».⁸

«Сатана прийде до тебе і скаже: «Ти грішник». Але не дозволяй йому навіювати думку, що якщо ти грішник, то Бог вижене тебе геть. Скажи йому: «Так, я грішник, і тому я потребую Спасителя. Я потребую прощення, і Христос каже, що якщо я прийду до Нього, то не загину. В Його посланні до мене я читаю: «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Івана 1:9). Коли сатана скаже тобі, що ти загинув, відповіддю повинно бути: «Так, але Ісус прийшов, щоб знайти та спасти те, що загинуло... Чим більшим є мій гріх, тим більше я потребую Спасителя».

Тієї миті, коли ти з вірою застосуєш до себе Божі обітниці і скажеш: «Я загублена вівця, яку Ісус прийшов спасти», – нове життя опанує тобою, і ти приймеш силу опиратися спокуснику. Але віра, здатна триматися за обітниці, приходить не від почуттів. «Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (До римлян 10:17). Непотрібно думати, що станеться якесь велике перетворення, непотрібно очікувати спалаху якихось дивовижних емоцій! Тільки Дух Божий може чинити довготривалий вплив на розум.

Христос бажає побачити, як Його народ чинить опір ворогові душ, але протистояти ми зможемо тоді, коли ми не дивитимемося на себе, а споглядатимемо Ісуса. Припиніть оплакувати свій жалюгідний стан, тому що ваш Спаситель зворушений тим, що ви усвідомили свої недоліки, і сьогодні Він говорить вам: «Не розчаровуйтесь, але покладіть свій тягар на Мене! Я візьму його на Себе і зроблю те, що принесе добро вашій душі». Споглядаючи Ісуса, Начальника і Виконавця нашої віри, ми надихатимемося надією і побачимо Боже спасіння, бо Він зможе вберегти нас від падіння...

Душа, котра покладається на Ісуса не буде залишена. Відгукніться на заклик Божої любові і скажіть: «Я довірятиму Господу і буду втішений, тому що Він полюбив мене! Я буду славити Господа, бо Його гнів відвернутий від мене».⁹

Компіляції з Біблії і Духа Пророцтва з коментарями співробітників редакції Реформейшн Геральд

Посилання: