Тільки через Христа

Розгляньмо подорож до Дамаску, яка відбулася приблизно 2000 років тому. Савл був сповнений завзяття в переслідуванні тих, кого він вважав бунтівниками, які повстали проти єдиної істинної релігії. Він хотів захистити цю віру від їхнього впливу. Він палко бажав покласти край цій новій швидко досягаючій успіху релігії і тому наполегливо розробляв плани для здійснення своєї безжалісної програми. Наблизившись до місця призначення, гонитель Савл зустрівся з Ісусом у всій Його славі й почув несподіване звернення від Того, Кого він звинувачував у всіх негативних емоціях, які переповнювали все його єство. «Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?» (Дії 9:4). Який вступ! Визнаючи славу і безмежну перевагу Того, Хто говорив, Савл, тремтячи запитує: «Хто Ти, Пане?» Пролунала коротка, але приголомшлива відповідь: «Я Ісус, що Його переслідуєш ти» (Дії 9:5). Який змінюючий життя досвід! Яка несподіванка! Яке набуття справжньої віри! Отож, ці християни – вони не повстали, адже дійсно, християнство і є справжньою релігією!

СПАСАЮЧИЙ ЗАПОВІТ

«[Савл] затрусившися та на лякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!» (Дії 9:6). Протягом трьох довгих днів, перебуваючи у такій самоті, до якої могла призвести тільки раптова сліпота, Савл мав можливість подумати про Бога, Якому він намагався служити, подумати про свої цілі в житті й прийняти найважливіше рішення, яке тільки може прийняти грішна людина, – повністю упокоритися Ісусові Христу як особистому Господеві та Спасителю.

Чому ці три дні, в темряві, були такими необхідними для Савла? Тому що він був фарисеєм до глибини своєї душі. «А життя моє змалку, що спочатку точилося в Єрусалимі серед народу мого, знають усі юдеї, які відають здавна мене, аби тільки схотіли засвідчити, що я жив фарисеєм за найдокладнішою сектою нашої віри» (Дії 26:4, 5). Таке саме відношення відображається в його запитанні: «Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?» Я хочу бути вірним. Я хочу зійти на Небо. Я хочу коритися Богові. Я хочу коритися усім правилам цієї нової релігії. Відкрий для мене ще більше правил, які б мені вказали, як саме мені здійснювати мою роботу. Дай мені більше правил щодо того, що мені необхідно вживати в їжу. Дай мені більше правил про те, як мені одягатися. Дай мені більше правил, і я буду коритися їм усім, аби стати найстараннішим послідовником Ісуса Христа. Це все подібне до слів євреїв після того, як вони вислухали Закон Божий на Синаї. «І взяв він книгу заповіту, та й відчитав вголос народові. А вони сказали: Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!» (Вихід 24:7). Одразу після навернення до Бога, з’являються дійсно хороші наміри. Це й справді чудові рішення. Але наше плотське серце не має сили, аби втілити їх у своєму житті.

Цій людині [Савлу] потрібен був час, аби дійсно зрозуміти глибину гріховного єства, котре керує кожною людиною. Він повинен був повністю усвідомити: «Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий». Йому необхідно було усвідомити чітке поняття про те найкраще, що ми можемо запропонувати для безгрішного Бога. Він повинен був побачити, що «вся праведність наша – немов поплямована місячним одіж» (Ісаї 6:5; 64:6). Він повинен був побачити себе грішником, якого «Христос Ісус прийшов у світ спасти», «із яких перший – то я» (1 до Тимофія 1:15). Якби він чітко не зрозумів і не прийняв цей факт до глибини душі, то залишився б Савлом, котрий намагався служити Богові, постійно терплячи поразки і неправильно все розуміючи. Він ясно описує таке життя перебування під старим заповітом для навернених в Римі. «Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню» (До римлян 7:18, 19).

Коли Савл усвідомив глибину зіпсутості людської природи, то зміг, нарешті, прийняти принципи новозавітних відносин з Богом і дозволити Йому змінити бажання його старої природи. «Оце Заповіт, що його Я складу по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Закони Свої в їхні думки, і на їхніх серцях напишу їх, і буду їм Богом, вони ж будуть народом Моїм!» (До євреїв 8:10). Коли цей Закон написаний у нашому серці, то дійсно, принципи цього Закону змінюються з «Не убий», або ж навіть «Не ненавидь» на «Я не хочу вбивати або ненавидіти», з «Не кради» – на «Я не хочу красти». «Закон – це висловлення думок Бога. Коли ми приймаємо його в Христі, він стає нашою думкою. Закон підносить нас над тілесними бажаннями і нахилами, над спокусами, які ведуть до гріха».<>sup1 Савл тепер стає Павлом і народжується найбільший євангеліст усіх часів.

ЗМІНЕНЕ ЄСТВО БІЛЯ ХРЕСТА

Що необхідно для того, щоб грішна, зіпсована природа, яку ми успадкували від наших прабатьків і до якої додали багато гріхів через свої особисті згубні рішення, змінилася? Те, що ізраїльтяни вислухали Десять Заповідей біля гори Синай, не могло змінити їх. Так, це налякало їх на короткий час, але довготривалої зміни не відбулося. Зберігання Закону перед нашими очима, загорнутого в маленькі коробочки, які називаються філактерії, також не могло це здійснити. «Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі» (До римлян 8:3). Визнання, розуміння і повне прийняття Ісуса Христа, і тільки Ісуса Христа, може перетворити будь-якого грішника на святого, підготовленого не тільки для Неба, але і для корисного життя і присвяченого служіння тут, на цій аморальній планеті. «Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12). Не має значення, скільки зусиль ми будемо докладати. Не має значення, скільки резолюцій ми приймемо, і наскільки рішучими вони будуть. Є тільки ОДИН шлях до перетворення – і це свідоме і повне підпорядкування Ісусові Христу як нашому особистому Господу і Спасителю.

І про що ми говоримо, коли говоримо «Ісус»? Кому ми повинні підкоритися? Це не просто красивий, незвичайний термін, який ми знаходимо з теологічних пояснень. Це не просто красива картина, намальована великими художниками, які наносять на полотно найкращу копію своєї уяви. «А ми проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство» (1 до коринтян 1:23). Це Ісус, Котрий помирає через мої гріхи. Вмирає замість мене. Це і є суть Євангелія. Це Джерело сили для смиренного віруючого, Яке просто по слову Бога ставить людину в таке становище, як ніби вона ніколи не грішила. «Якого Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, для проголошення праведності через відпущення давніше вчинених гріхів» (До римлян 3:25, переклад з англ.). Сила, яка змінює життя, знаходиться в цьому проголошенні Небесного Бога. Коли Він оголошує когось праведним, ця людина є праведною тільки тому, що Бог так сказав (див. До євреїв 6:18).

Це євангельська сила. «Бо я не соромлюсь Євангелії, бож вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові» (До римлян 1:16). Коли ми говоримо про силу, здатну вивести людину з її гріховного стану, то досягаємо такого моменту нашого життя, коли бачимо не тільки пафос, але також красу і силу хреста. «А ми проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство, а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість!» (1 до коринтян 1:23, 24). Це і є центральна тема нашої релігії. «Про що б не зайшла мова, намагайтеся підняти Ісуса, як Центр загального сподівання».<>sup2 Якщо ми втратимо це, то втратимо всю нашу релігію.

Всупереч нормальному людському мисленню, це дійсно приваблює грішника і приводить його до вічного Бога Всесвіту. Ми можемо по-різному намагатися залучити людей до цієї вістки. Соціальні заходи добре сприяють цьому. Особливі молодіжні заходи також. Групи, які співають, і концерти дійсно привабливі. Пророчі семінари показують майбутню історію держав і спонукають нас вірити Біблії як Слову Божому. Але по-справжньому залучити людей може тільки проста історія Голгофського хреста. «І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну» (Від Івана 12:32). Це сила тяжіння. Розп’ятий і воскреслий Спаситель стає всім для нас. «Бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп’ятого...» (1 до коринтян 2:2). «Голгофський хрест має силу і сьогодні, бо є причиною того, чому ми повинні любити Христа сьогодні і чому ми повинні вважати Його першим, останнім і найкращим у всьому».³

ОСОБИСТІ СТОСУНКИ З БОГОМ

Але що ми маємо на увазі, коли говоримо, що повинні підпорядкувати своє серце Ісусу Христу як нашому особистому Господу і Спасителю?

Божественний Спаситель – це ніщо інше, як вічне життя. «І життя було в Нім, а життя було Світлом людей» (Від Івана 1:4). Ми говоримо не про смертне життя, а про вічне життя. «А це свідчення, що Бог життя вічне нам дав, а життя це у Сині Його» (1 Івана 5:11). Це те, чим володіє тільки Божество. «Тут мається на увазі не фізичне життя, але вічне життя, те життя, яке властиве виключно Богові. Слово, яке було у Бога і яке було Богом, володіло цим життям. Фізичне життя це є дещо таке, чим володіє кожна людина. Воно не вічне і людина не є безсмертною, бо Бог – Життєдавець, забирає його назад. Людина не владна над своїм життям. Життя ж Христа не було запозиченим. Ніхто не може відібрати це життя у Нього».⁴

Знання Його як Особистості – це сполучна ланка між грішним людством і Божеством. Це сходи, які бачив Яків, коли тікав від вірної смерті, причиною якої були його власні згубні дії. Тому так важливо пізнати Божество через Ісуса Христа (див. Від Івана 17:3). Якби ми прямо зіткнулися з Божеством, то це означало б для нас смерть, «Бо наш Бог то палючий огонь!» (До євреїв 12:29).

Саме людська природа Христа пов’язує Бога з людством. Саме через це «було б добре, якби ми щодня проводили одну годину у роздумах про життя Христа, детально вивчаючи його, змальовуючи в своїй уяві кожний епізод, і особливо останні події, пов’язані з Його перебуванням на Землі. Коли ми будемо таким чином розмірковувати про Його велику Жертву заради нас, наше довір’я до Нього ставатиме постійним, а любов – живою; ми цілковито сповнимося Його Духом. Якщо бажаємо врешті-решт бути спасенними, повинні засвоїти науку каяття і приниження біля підніжжя хреста».⁵

БОЖЕСТВЕННА ІСТИНА

Як встановити взаємовідносини з Тим, Котрого ви не бачите? Як ми можемо сказати Solus Christus (Тільки через Христа), якщо наші взаємини з Ним, – це взаємини з Тим, Хто невидимий?

Ісус дав чітку відповідь перед розставанням з учнями. У бесіді про розлуку, яку вони відчують, коли Він піде, було сказано, як знайти такі особисті взаємини з Ним. «Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Від Івана 14:6). Ісус є втіленням істини. Він є одкровенням Плану спасіння, який кожен з нас повинен читати і досліджувати, щоб мати життя вічне – Слово Боже. «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово» (Від Івана 1:1). Поява цього Слова в житті у вигляді істин або доктрин Біблії приносить свободу душі. «І пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Від Івана 8:32). Дослідження цього Слова – реальне особисте пізнання і прийняття Ісуса Христа – активує віру, яку Бог дає кожній людині, яка народжується в цьому світі. «Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (До римлян 10:17).

Істинне вчення, яке приходить у світлі Ісуса як нашого особистого Спасителя, подібне до дощу для рослин, життя яких залежить від нього. «Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень» (Повторення Закону 32:2). Якщо не буде дощу, то буде смерть і пустеля. Усуньте чисте вчення з церкви та з нашого особистого життя, і результатом буде духовна смерть та сувора пустеля. Прийняття Біблії як Ісуса, Котрий звертається до мене, є спасаючим Євангелієм, тому що вона розкриває Ісуса практично і близько. «Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!» (1 до Тимофія 4:16). Тому хороший проповідник поєднає пізнання Ісуса як особистого, турботливого Спасителя з Його вченням, розкритим у Святому Письмі. «Як будеш оце подавати братам, то будеш ти добрий служитель Христа Ісуса, годований словами віри та доброї науки, що за нею слідом ти пішов» (1 до Тимофія 4:6).

Ми читаємо, що Ісус – це Слово Боже. Отже, нам необхідно читати Святе Письмо, щоб знайти істинне вчення Христа і щоб сила цього слова могла змінити нас. «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 до Тимофія 3:16, 17). Тільки відчувши таку переміну, ми зможемо провести вічність з непорочним і святим Богом. «Бо написано: Будьте святі, Я бо святий!» (1 Петра 1:16).

Наші вірні попередники віддали своє життя, щоб зберегти чистот у вчення, якого вони дотримувалися, тому що відкидання їхнього чистого вчення є відкиданням їхнього Спасителя. «Як було би добре для церкви і для світу, коли б і сьогодні у серцях народу Божого відродилися ті принципи, якими керувалися ці мужні люди. Викликає тривогу байдуже ставлення до вчень, які є стовпами християнської віри. Все більше поширюється думка, що ці принципи не є вже такими життєво важливими. Цей занепад настільки підтримує руки слуг сатани, що ті псевдовчення і фатальні омани, проти яких вірні Божі діти в минулому боролися іноді ціною власного життя, тепер з прихильністю приймаються тими, котрі вважають себе послідовниками Христа».⁷

Євангеліє – це «сила Божа на спасіння». Саме тому, що наші вірні попередники дотримувалися чистого вчення, вони мали силу для євангелизму в цьому нечестивому світі, хоча все здавалося було проти них. «Перші християни воістину були особливим народом, їхня бездоганна поведінка та непохитна віра були постійним докором, який не давав спокою грішникам. Хоч перших християн було не багато, бідні, без високого становища й титулів, вони, однак, викликали страх у нечестивих людей благородством свого характеру та величчю вчення».8 Тому нам необхідно твердо дотримуватися істин, які Христос відкрив нам через Своїх пророків. «Улюблені, всяке дбання чинивши писати до вас про наше спільне спасіння, я признав за потрібне писати до вас, благаючи боротись за віру, раз дану святим» (Юди 3).

ВІРНИЙ ДОКІР

Коли великий євангеліст Павло усвідомив, що його життя добігає кінця і що переслідувач став переслідуваним до смерті, він звернув свою увагу на тих, які підуть за ним. Його умовляння звучить до кінця часу: «Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою. Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться» (2 Тимофія 4:2-4).

«Побоюючись, що через свою лагідність і поступливість Тимофій ухилятиметься від виконання важливої частини своєї роботи, Павло навчав його бути вірним, викриваючи беззаконня, і навіть сміливо докоряти тим, які завинили в тяжких гріхах. Проте робити це він має «з терпеливістю та з наукою». Він повинен був виявляти терпіння і любов Христа, пояснюючи та зміцнюючи свої докори істинами Слова».⁹

Коли ми говоримо про Ісуса і тільки Ісуса, ми не можемо відокремити Істинного і Живого Ісуса від вчень, які відображають Його характер. Нас часто запитують: «Що важливіше, Ісус чи доктрини? Ісус чи Закон?» Біблія вчить нас, що Ісус – це Істина (див. Від Івана 14:6). Ця сама Біблія вчить нас, що істина – це Закон. «Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина» (Псалом 119:142). Оскільки Ісус є істиною, а істина – це Закон, то Ісус – це практичне одкровення досконалого Закону свободи. Формальне навчання Закону без Живого Спасителя не може здійснити спасіння, тому що сила полягає в Крові Ісуса Христа. Однак Кров Христа, яка очищує, природно здійснить покору цьому Законові, який є виразом ЙОГО САМОГО.

Пророцтво говорить, що Закон знаходиться в серці. «Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці» (Псалом 40:9). У чиєму серці? Порівнюючи цей вірш з віршами До євреїв 10:5-7, ми бачимо, що мова йде про Ісуса. Закон записаний у Нього в серці. Отже, якщо я дійсно приймаю Ісуса як свого особистого Спасителяу своє серце без останку, то цей самий Закон буде записаний і в моєму серці (див. Єремії 31:33). А результатом буде повне перетворення життя і характеру. «І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати» (Єзекіїля 36:26, 27).

«Слова «дам вам нове серце» (Єзекіїля 36:26), означають: Я дам вам новий розум. Ця переміна серця завжди супроводжується ясним розумінням християнського обов’язку, розумінням істини. Ясність нашого розуміння істини пропорційна нашому розумінню Слова Божого. Той, хто приділяє Писанням пильну увагу з молитвою, знайде ясне розуміння і здорове судження, немов, звернувшись до Бога, він досяг вищого рівня інтелекту».¹⁰

ВЛАДИКА ВАШОГО ЖИТТЯ

Ми можемо говорити про Ісуса по-різному. Ми можемо звертатися до Нього, використовуючи титули, дані Йому в Біблії. Від початку була боротьба щодо Його авторитету і влади, але в кінці кожна жива істота буде змушена визнати саме цей авторитет. «І щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!» (До филип’ян 2:11). Чи визнаєте ви Його не тільки своїм Спасителем, а й Господом свого життя у всьому? Досить часто використовується фраза: «Що зробив би Ісус?» І пізніше: «Що насправді зробив би Ісус?» Чи серйозні ми в цих питаннях? Ми вже не говоримо про спроби знайти спосіб змусити себе коритися. Ми говоримо про покірність з самого початку. Ми говоримо про готовність виконувати волю Божу і про звернене до Нього прохання стати справжнім Правителем у нашому житті – не другим пілотом, а головним пілотом. «Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я» (Від Івана 7:17). «Світ може бути застереженим, побачивши, що ті, котрі вірять істині, освячені цією істиною, діють за високими і святими принципами, показуючи в найвищому сенсі лінію поділу між тими, котрі виконують заповіді Божі, і тими, які зневажають їх і топчуть своїми ногами».¹¹ Чи готові ви поклонятися Йому не тільки як Божеству, але й як Володарю свого життя?

ВИСНОВОК

Ми – учасники війни. «Всі ті, кому Бог доручив проповідувати істини, що стосуються їхнього часу, неминуче зустрінуть опір. У дні Лютера проповідувалася істина, актуальна для його періоду. У наш час проповідується істина, важлива для церкви нашого часу. Той, Хто все чинить за Своєю волею, ставить людей у різні обставини і доручає їм особливі обов’язки, що відповідають тому часові та умовам, в яких вони живуть. Якби люди оцінили післане їм світло, тоді вони отримали б глибші пізнання правди. Але чимало людей у наші дні не більше прагнуть пізнати істину, ніж цього бажали папісти, виступаючи проти Лютера. Зараз, як і в минулі століття, спостерігається та сама схильність до людських теорій і переказів, а не до Слова Божого. Нехай ті, хто проповідує істину для нашого часу, не сподіваються, що вона буде прийнята більш прихильно, ніж у дні реформаторів. Велика боротьба між істиною та оманою, між Христом і сатаною буде все більше посилюватися до кінця історії цього світу».¹²

«Тепер Бог хоче, щоб зійшла Його сила, котра навертає. Є деякі, які приходять на наші богослужіння, сидять на них до самого кінця, час від часу висловлюючи слова свідоцтва, потім йдуть додому і поводять- ся так само, як і раніше, якщо не гірше. Чому? Тому що вони не надбали нове серце. Що таке нове серце? Це новий розум. Що таке розум? Це сила волі. Де ж знаходиться ця сила волі? Вона або на стороні сатани, або на стороні Христа. Тепер вам вирішувати, чи буде ваша воля на стороні Христа! Це і є нове серце. Це нова сила волі, новий розум. «Дам вам нове серце». Починаймо саме з цього!»¹³

П. Д. Лавсевич

Посилання: