Великий Лікар

Немає людини, народженої на землі, яка б ніколи не відчувала біль чи страждання. Крім того, що ми успадкували від наших прабатьків смертне тіло і зіпсовану душу, кожен з нас, свідомо чи несвідомо, збільшує свої страждання особистим порушенням природних і Божественних законів. Сьогодні більше ніж коли-небудь люди розбиті хворобами і страждають, як від якогось неминучого лиха. На кожному кроці ми зустрічаємо літніх і молодих людей, пристрасно бажаючих полегшення та ліків, які усунуть їхні страждання. У своєму болю люди вигукують: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» (До римлян 7:24).

Відповідь можна знайти в нашому Спасителі Ісусі Христі, Чия місія була проголошена словами пророка. Будь ласка, прочитайте Ісаї 61:1-3. «[Наш Господь Ісус Христос] прийшов, щоб принести зцілення від тягара хвороби, нещастя і гріха. Його місія полягала в повному відтворенні людини, Він прийшов, щоб дати їм здоров’я, мир і досконалість характеру».

ПІДГОТОВКА ХРИСТА ДО СЛУЖІННЯ

1. МЕТОД НАВЧАННЯ. «[Ісус] черпав знання з природи. Він вивчав життя рослин, тварин, сутність людини... Кожна дитина може здобувати знання так, як їх здобував Ісус».

«Якщо лікар старанно й сумлінно докладає зусиль, аби бути кваліфікованим фахівцем, якщо він посвячує себе на служіння Христові та знаходить час для дослідження власного серця, він зрозуміє, яким чином можна збагнути таємниці свого священного покликання. Він... постійно намагатиметься досягти вищого рівня, прагнучи нових знань, більшої майстерності, глибшої проникливості».

Кожна людина повинна ознайомитися з законами, що керують усім єством, і дотримуватися цих законів. Усі повинні знати анатомію й фізіологію, а також зв’язок, що існує між розумовим, фізичним і духовним здоров’ям.

2. ДИСЦИЛІНА У МОЛОДОСТІ. ХРИСТОС ПРОЯВЛЯВ ВІДМІННУ ДИСЦИПЛІНУ І СИЛУ ХАРАКТЕРУ ЩЕ З ДИТИНСТВА. Так само і для нас: «Один з перших уроків, який потрібно засвоїти дитині, – це урок слухняності». Дисципліна – це дуже важливе правило для розв’язання життєвих проблем і завдань. Без дисципліни ми не можемо нічого вирішити і не можемо добре виконати будь-який обов’язок. Коли ми дисциплінуємо себе і своїх дітей, ми вчимося разом, як зростати і дозрівати духовно. Зволікання в задоволенні бажання – це найбільш важливий спосіб досягнення дисципліни. Дитину легше виховати, відмовляючись виконувати її бажання, особливо стосовно апетиту, ніж задовольняючи їх. Мудрі батьки зрозуміють, як поєднувати дисципліну з жалістю, подібно до поєднання справедливості з милістю.

«Кожен, хто бажає бути працівником для Бога, має практикувати у своєму житті самодисципліну. Вона звершить більше, ніж красномовство чи найблискучіші таланти».

3. СТАРАННІСТЬ І ДОСКОНАЛІСТЬ. «Завдяки праці, яку Ісус виконував у дитинстві та юності, Його тіло і розум розвивалися. Він не витрачав Своїх фізичних сил нерозумно, але зберігав здоров’я, щоб мати змогу якнайліпше виконати будь-яку роботу. Він вправно володів столярним інструментом. Ісус був досконалим у всьому: як у праці, так і в характері. Своїм прикладом Він вчить нас бути старанними, виконувати роботу ретельно і дбайливо... Він очікував багато, тому й брався за багато справ».

«Кожен, хто бажає бути Божим співпрацівником, має докладати всіх зусиль, аби досягти досконалості кожної частини тіла, кожної здібності розуму... Від кожного християнина Господь очікує зростання його ефективності та здібностей у кожній сфері... Пам’ятайте: ви ніколи не досягнете рівня вищого за той, який собі накреслили. Отже, ставте свою відмітку високо і крок за кроком, навіть ціною болісних зусиль, через самозречення і жертви підіймайтеся вгору сходинками прогресу».

Будемо ж остерігатися неправдивого смирення, тому що «бути смиренним – не означає мати карликовий інтелект, відчувати брак цілеспрямованості, бути в житті боязким, уникаючи доручень через сумніви в успіху справи. Істинне смирення виконує Божі наміри, відчуваючи залежність від Його сили». «Він бажає, щоб Його слуги володіли сильнішим інтелектом, гострішою проникливістю, ніж світські люди».

ХАРАКТЕРИСТИКИ ВЕЛИКОГО ЛІКАРЯ

1. СЕРЙОЗНІСТЬ, СИЛА І ЗДОРОВ’Я. «Ісус був серйозним, невтомним працівником... Ніхто і ніколи не трудився з такою наполегливістю і самовідданою ретельністю для добра людей. Однак Він вів здоровий спосіб життя».

2. ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ І СПІВЧУТТЯ. «Усім засмученим і нещасним [Христос] допомагав так, як умів тільки Він один. З ніжністю та люб’язністю Він служив ураженій гріхом душі, даруючи зцілення й силу». «Жодний з тих, хто прийшов до Нього по допомогу, не пішов від Нього, не одержавши її». «Ми повинні відчувати смуток, труднощі й біду інших. Необхідно поділяти радощі й турботи вищих і нижчих, багатих і бідних».

Співчуття означає чуйність до емоцій інших і співчутливу відповідь їм. Це в дійсності одна з найбільш важливих і необхідних вимог для соціального інтелекту. З усіх видів роботи, що вимагають високого рівня співчуття і соціального інтелекту, медико-місіонерська робота, звичайно ж, є однією з перших.

3. ТОВАРИСЬКІСТЬ. «Він шукав підходу до людей, використовуючи найбільш знайомі їм асоціації».

Як послідовники Христа ми не повинні уникати або цуратися соціальних зв’язків, тому що найбільшу радість у житті ми отримуємо від такого спілкування. Саме за допомогою особистих контактів і дружби рятівна сила Євангелія досягає людей.

Люди були створені соціальними істотами. «І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього» (Буття 2:18). Ніяка заміна не заповнить потребу міжособистісних відносин. Гроші, досягнення, робота, книги і все інше не здатне заповнити цю людську потребу. Бог, безумовно, створив порожнечу в людському серці, щоб інша людина могла заповнити її. Немає значення, скільки у нас грошей або наскільки ми успішні, – врешті-решт, люди виявляють, що найбільш цінними для них є інші люди. Люди, які будують стосунки і мають друзів, з якими вони сміються, плачуть, вчаться, переживають випробування, грають і живуть, яких вони люблять і з якими вони старіють і вмирають, – такі люди живуть справжнім життям.

Дослідження показали, що люди, котрі мали шкідливі звички і, тим не менш, підтримували тісні соціальні зв’язки, жили значно довше, ніж люди, які вели здоровий спосіб життя, але жили на самоті. Немає більшого болю, ніж той біль, який приносить самотність.

4. УНИКАЮЧИ ОТРУТИ ІЗОЛЯЦІЇ (НЕСТАЧІ СОЦІАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ) Ізоляція (самотність) подвоює ризик хвороб і смерті! Доведено, що самотність так само впливає на смертність, як і куріння, гіпертонія, підвищений рівень холестерину, надмірна вага або відсутність фізичної активності. Куріння збільшує смертність в 1,6 рази, а самотність – в 2 рази! Це навіть більш серйозний фактор ризику! Вплив самотності і постійний соціальний стрес можуть істотно скоротити наше життя. Самотність – це почуття, що у вас немає когось, з ким ви могли б поділитися найбільш потаємними емоціями або мати тісний зв’язок.

5. ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ В ПОТРЕБАХ ІНШИХ. «[Христос] навчав таким чином, щоб [люди] відчували: Він повністю розуміє їх інтереси і прагнення до щастя».

Один з найкращих способів проявити щирий інтерес до інших – це бути гарним слухачем. Часто набагато більш важливо вислухати інших, ніж висловитися самому. Нам подобаються люди, які вміють вислухати. Справжнє слухання і здатність зосередитися на іншій людині – це незмінні ознаки любові. Суть істинного слухання – це вміння забути про себе, тимчасово забути свої упередження, думки і бажання. Такий тип слухання дає нам можливість відчути і глибше зрозуміти світ того, хто говорить з нами. Через те, що істинне слухання означає тимчасове придушення самого себе, воно дозволяє тимчасово, абсолютно прийняти іншого. Коли таке відбувається, слухач і мовець відчувають більшу близькість. Для цього процесу слухання необхідна така кількість енергії, що тільки справжня любов і бажання допомогти іншій людині можуть надати її. Усвідомлення того, що хтось уважно слухає тебе, саме по собі має терапевтичний ефект. «Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!» (Йова 21:2).

6. САМОПОЖЕРТВА. «Життя [Христа] було постійною самопожертвою. У цьому світі Він не мав оселі, хіба що друзі по своїй доброті давали Йому притулок як мандрівникові. Заради нас Він жив на цій землі, як живуть найбідніші люди, і трудився серед нужденних та страждальців».

«З усіх людей у світі реформатори повинні бути найбільш безкорисливими, добрими і люб’язними».

«Егоцентричне життя не може розвиватися і приносити плід. Якщо ви прийняли Христа як особистого Спасителя, вам слід забути себе і намагатися допомагати іншим».

7. ТЕРПІННЯ І ЖИТТЄРАДІСНІСТЬ. «[Христос] завжди був терплячий та бадьорий, і знедолені вітали Його як Посланця життя й миру... Проходячи через селища і міста, Він був подібний до живого струмка, що несе життя й радість». «Надія оживає в серцях [матерів, які пробираються крізь натовп зі своїми хворими і вмираючими малюками]. Сльози радості течуть по щоках, коли вони відчувають Його увагу і дивляться в очі, сповнені співчуття і любові».

«Християни, які виношують у своїй душі зневіру і сум, які нарікають і скаржаться, несуть іншим неправильне уявлення про Бога і християнське життя. Вони справляють враження, начебто Богу не до вподоби, щоб Його діти були щасливими, і цим вони неправдиво свідчать про нашого Небесного Отця».

«Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості» (Приповісті 17:22). Ніщо так не може поліпшити здоров’я тіла і душі, як радісний і вдячний дух.

МЕТОДИ РОБОТИ ХРИСТА

1. ІСУС ЗАДОВОЛЬНЯЄ ПОТРЕБИ І БІДНИХ, І БАГАТИХ. «Здійснюючи служіння для бідних, Ісус намагався також знайти шляхи, щоб досягнути сердець багатих... Христос не визнавав відмінностей, пов’язаних з національною приналежністю, соціальним станом чи переконаннями».

«Ми багато говоримо і пишемо про знехтуваних бідних, так невже не варто приділяти деяку увагу і знехтуваним багатим?.. Є тисячі багатих людей, що голодують через відсутність духовної їжі». «Слід проявити особливу увагу і братерську повагу до тих, хто належить до вищих верств суспільства. Представники бізнесу, люди, що займають високе положення в суспільстві, люди, наділені творчими здібностями і даром наукового передбачення, люди обдаровані й талановиті, проповідники Євангелія, чий розум ще не був покликаний до особливих істин для теперішнього часу, – їм усім належить першими почути заклик Бога».

2. ВІН АДАПТУВАВ СВОЇ ВІСТКИ ВІДПОВІДНО ДО ОБСТАВИН І ЧАСУ. Вістки про милосердя Христос змінював в залежності від слухачів.

3. НЕОБХІДНІСТЬ ТАКТУ У МІСІОНЕРСКІЙ РОБОТІ. «Дуже мало користі приносять спроби виправити інших за допомогою нападок на їхні звички, котрі ви вважаєте поганими. Такі зусилля часто приносять більше шкоди, ніж добра. У розмові з самарянкою Христос не відгукнувся критично про воду з криниці Якова, натомість показав їй щось краще... Це ілюстрація підходу, який нам потрібно застосувати у нашій праці».

4. «БОЖИЙ ПЛАН ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, АБИ НАСАМПЕРЕД ЗНАЙТИ ШЛЯХ ДО СЕРЦЯ». Це передбачає емоції. Коли покора виходить із серця, тоді Його «заповіді не тяжкі» (1 Івана 5:3). Усе християнське життя, незважаючи на випробування, – це життя миру і тихої радості. Тому в нашій місіонерській діяльності, особливо на початку, давайте прославимо Христа, а не правила, постанови чи доктрини.

«Людина, яка намагається додержуватися заповідей Божих лише із почуття обов’язку, просто тому, що це вимагається від неї, ніколи не зазнає радості справжнього послуху... Справжній послух Богові – це дія внутрішнього принципу». Медичний Євангелізм досягає сердець.

5. ІСУС ЗМІЦНЮВАВСЯ НА САМОТІ Й У МОЛИТВІ. «Цілковито присвятивши Своє життя іншим, Спаситель вважав за необхідне залишати безперервну діяльність, де мав справу з людськими потребами, аби шукати усамітнення й непорушного спілкування зі Своїм Отцем».

«Небачена досі напруженість оволодіває світом. У розвагах, у наживі, у боротьбі за владу, за існування криється жахлива сила, яка опановує тілом, розумом і душею. Зупиняючи нас в цих божевільних перегонах, Бог звертається до нас. Він запрошує нас прийти до Нього і спілкуватися з Ним: «Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я» (Псалом 46:11)».

ТЕРАПЕВТИЧНИЙ ЕФЕКТ МЕТОДІВ РОБОТИ ХРИСТА

1. ПРОЩЕННЯ. Христо с приніс звістку про прощення. «Чимало тих, що приходили до Христа по допомогу, самі накликали на себе хворобу, проте Він не відмовлявся зціляти їх». «Сьогодні від фізичних хвороб страждають тисячі людей, котрі, подібно до паралізованого, прагнуть почути звістку: «Прощаються тобі твої гріхи». Основою їхніх захворювань є тягар гріха з його неспокоєм та нездійсненними бажаннями. Вони не зможуть знайти полегшення, доки не прийдуть до Цілителя душі. Мир, який може дати тільки Він один, відновить розумові сили і здоров’я тіла».

2. ЗЦІЛЕННЯ ЗДОБУВАЄТЬСЯ І КОЛИ МИ ВІДДАЄМО, І КОЛИ ОТРИМУЄМО. Ми відчуваємо глибоке мирне почуття радості, коли когось прощаємо. Воно народжується на небі. Але це ще не все. Як чудово усвідомлювати, що в цьому акті прощення таке ж Божественне почуття також дарується тому, кого прощають. Найнещасніші люди на землі – це люди, які не прощають. Ті, котрі запекло жадають помститися іншим, страждають від ослабленої імунної системи, яка є результатом негативних емоцій, що несприятливо впливають на наше здоров’я.

3. РАДІСТЬ. Медичні дослідження показали, що «негативні емоції так само токсичні, як куріння і підвищений рівень ліпідів у крові, які представляють фактори ризику для захворювань серця. Люди, схильні тривалий період часу піддаватися печалі й песимізму, постійній напрузі й невдоволенню, страху, цинізму і сумніву, стають вдвічі вразливішими для сучасних хвороб».

4. СПІВЧУТТЯ. Благодать Христа і Його співчуття приносили зцілення хворим і стражденним. Це і є суть медичної роботи.

5. ЛЮБОВ. «Любов, якою Христос огортає все єство, – це життєдайна сила. Її дотик до усіх життєво важливих органів – мозку, серця, нервів – цілющий. Вона приводить у дію найвищі сили єства. Любов Христа звільняє душу від почуття вини і скорботи, смертельної тривоги і занепокоєння, які підточують життєві сили. З нею приходять мир та спокій. Вона вселяє в душу радість, яку ніщо земне не в змозі знищити, – радість у Святому Дусі, радість, яка дарує здоров’я і життя».

Учені тепер визнають, що гормон мозку, окситоцин (гормон «любові»), виробляється в основному в лобовій частині, де знаходиться найбільша кількість рецепторів окситоцину. Це поєднання асоціюється з почуттями справжньої любові й вірності. Коли ми активуємо і зміцнюємо ці «доріжки істинної любові» в лобовій частині мозку, то такі руйнівні емоції як ненависть і жадібність, видаляються. Це особистий підпис Бога в людській природі. «А Ймення Його на їхніх чолах» (Об’явлення 22:4).

6. ВІРА І НАДІЯ. «[Христос] прагнув вселити надію в найбільш загрубілих та безперспективних [людей], даючи їм впевненість у тому, що вони можуть стати лагідними й невинними, досягаючи такого характеру, який свідчитиме: вони – діти Божі».

Дослідження показують, що в ті моменти, коли людина сповнена вірою, кількість лейкоцитів та імунологічних речовин в кровообігу збільшується. Протилежний ефект спостерігається щоразу, коли ми проявляємо сумнів і негативне ставлення.

7. МОЛИТВА. Коли ми молимо ся з вірою, вища Сила відповідає на поклик особистості, ініціюючи в тілі та мозку безліч психологічних і хімічних змін, необхідних для зцілення. Всемогутній Бог заповнює мозок і тіло надприродною енергією і зціленням. Під час молитви електричні нейрони мозку заряджаються силою небесного струму.

8. БЛАГОДІЙНІСТЬ І САМОПОЖЕРТВА. Дослідження показали, що люди, котрі дають дари і надають допомогу, живуть довше, ніж ті, які отримують їх. Довгожительство – доля тих, котрі самовіддано допомагають іншим. «Заглибленість у себе сприяє депресії, і навпаки, допомога іншим звільняє нас від поглиненості собою (нашими власними проблемами), тому що вона заохочує нас розділяти біль наших ближніх. Відданість роботі благодійності – допомога нужденним, страждаючим і хворим – згідно з дослідженнями, є найбільш потужним засобом знаходження гарного настрою, найбільш ефективними ліками для подолання депресії, але, на жаль, найбільш рідко використовуваним!» Це, по суті, та звістка здоров’я, яку Господь послав нам через пророка Ісаю (див. Ісаї 58:7-11).

ВИСНОВОК

Цілюща властивість Євангелія: «Коли Євангеліє приймають у його чистоті й силі, воно стає цілющим засобом від породжених гріхом хвороб». «А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в промінях Його» (Малахії 4:2). Усе, що може запропонувати цей світ, не може зцілити розбите серце, повернути мир душі, розсіяти страх і усунути хвороби. Слава, геніальність чи талант безсилі підбадьорити розбите серце або відновити зруйноване життя.

Найбільш успішні лікарі та працівники медицини – це не ті, які надають дороге лікування або претендують на те, що мають рішення для будь-якої ситуації. Це не люди, які мають дипломи видатних університетів, і не ті, які працюють в престижних клініках. Найбільш успішні працівники охорони здоров’я – це ті, котрі знають, як найкращим чином привести своїх пацієнтів до Творця. Тільки Той, Хто створив наш людський механізм, може дати нам довговічне зцілення.

Христос – це істинний Великий Лікар людства, і без Нього немає зцілення!

Драган Іванов

Рекомендуємо читати розділ: «Віра і служіння»