Я перебуватиму з вами повсякденно

Ісус завершує Своє велике доручення йти і навчити всі народи запевненням: «Ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» Амінь» (Від Матвія 28:20).

Коли ми переглядаємо священну історію Божого народу, дещо привертає нашу увагу і справляє на нас глибоке враження, а саме: те, як Бог ставився до свого народу, те, як Він їх вів, Його любов, Його терпіння, справедливість і вірність, котрі вище за усяке людське розуміння і тлумачення. Кожен прояв Його присутності, Його творчої сили, Його верховної влади, Його єства і Його Закону переконують нас у тому, що Бог є любов і що Він завжди був і завжди буде таким. У Божій любові полягає щастя і благословення усіх створених істот. Багато разів Бог обіцяв у Своєму Слові, що Він буде зі Своїми дітьми, що Він згори керуватиме ними, благословлятиме їх і що Він ніколи не залишить їх. Ця обітниця виконалася саме так, як Він обіцяв.

УРОК З ЖИТТЯ ОРЛІВ

Мойсей описав те, як Господь вів євреїв у їхній мандрівці по пустелі: «Як гніздо своє будить орел, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на рамені крилатім своїм, – так Господь Сам провадив його, а бога чужого при нім не було» (Повторення Закону 32:11, 12).

Який чудовий опис! Для орлят гніздо означає безпеку, комфорт, затишок; вони все мають, їх забезпечують їжею. У гнізді орлята відчувають себе затишно, безпечно. Але що могло би статися, якби маленьке орлятко проводило усе своє життя в гнізді? Чи буде це пташеня гармонійно розвиватися? Чи стане воно красиво розвиненим орлом? Звісно ж, ні. Він буде не здатний літати, він не зможе використовувати свої крила, він стане ледачим, егоїстичним, він завжди чекатиме, що його обслужать, він залишиться птахом, який втратив свою мотивацію і живе марно та безцільно. Але прилітає батько-орел, тривожить гніздо і навчає пташеня літати. Це маленьке орлятко нарешті стає дорослим, вражаючим орлом, який борознить повітря своїми широкими крилами, зустрічаючись з бурями і добуваючи собі їжу. Тепер наш орел в змозі зіткнутися з реалією життя, він може побудувати собі гніздо і заснувати свою власну сім’ю.

Коли Мойсей представляв образ орла у віршах своєї пісні, він просто представляв свій особистий досвід і досвід свого народу, досвід, який вони мали з Богом у своєму житті. Це точний опис безмежної любові Божої турботи про них, опис того, як ніжно і мудро Бог вів їх і як ставився до Свого улюбленого народу.

Деякі аспекти цього варто згадати:

1. Бог потурбував їхнє «гніздо»

З часів Авраама Бог «потурбував гніздо» Своїх обраних. Часто їм доводилося відділятися від своїх сімей, які були дорогі для них, від своїх домівок, своєї країни, ставши мандрівниками і пілігримами на землі в пошуках кращої батьківщини. Вони не жили в зручностях, їхнє життя не було легким. Вони були переслідувані ворогами Бога і часто засмучували Господа ідолопоклонством, невірністю, непокорою і повстанням – тим, що мало хворобливі, тривалі наслідки.

2. Він оберігав їх

Бог невпинно оберігав їх, дбав про них; Його очі були над ними день і ніч і нічого не відбувалося з ними без Його волі.

3. Він розпростер Свої крила і носив Свій народ на них

Часто, коли вони були в небезпеці падіння, Господь втручався і простягав могутню руку допомоги. Під тінню Його крил вони багато разів оберігалися. Він не дозволяв їм спотикатися об камінь (див. Псалом 91:12). Давид, згадуючи описаний Мойсеєм образ, пізніше сказав в одному зі своїх псалмів: «Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук – Його правда» (Псалом 91:4).

4. Бог надійно вів Свій народ

Сини Ізраїлеві знайшли безпеку не в «гнізді», не в оселі, не у своєму наметі, і не у своїй країні – їхньою безпекою був Бог. Реальність Його присутності з ними була основою їхньої безпеки. Для вірних Бог час від часу був батьком, матір’ю, сестрою, братом, захистом і безпекою. Як чудово мати такого Бога!

Якщо ми уважно розглянемо це, то помітимо, що обітниця Господа про те, що Він буде зі Своїм народом, особливо з тими, кого Він обрав для керівництва Своїм народом, – патріархами, пророками й усіма мужами віри, – без сумніву була виконана.

ОБІТНИЦЯ, ЯКА ДАНА ІСАКОВІ

«Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою! І поблагословлю Я тебе, і розмножу нащадків твоїх» (Буття 26:24).

ОБІТНИЦЯ, ЯКА ДАНА ЯКОВУ

«І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі» (Буття 28:15).

ОБІТНИЦЯ, ЯКА ДАНА ІСУСОВІ НАВИНУ

«Не встоїть ніхто перед тобою по всі дні життя твого. Як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою, – не залишу тебе й не покину тебе» (Ісуса Навина 1:5).

ДАВИД ВИЯВЛЯЄ МУЖНІСТЬ ПІД ЧАС КРИЗИ

«Давид, здавалося, був позбавлений усякої людської підтримки. Усе, що було дорогим для нього на цій землі, було відібрано. Саул змусив його тікати з рідної землі; филистимляни прогнали з табору; амаликитяни сплюндрували його місто; його дружини й діти стали в’язнями; а добрі друзі повстали проти нього і навіть погрожували смертю. У цей надзвичайно скрутний час Давид, замість того щоби впадати у відчай, звернувся за допомогою до Бога. Він «зміцнився Господом». Давид переглянув своє минуле, багате на різноманітні події життя. Чи Господь коли-небудь залишав його? Згадуючи про численні докази Божої ласки, Давид знайшов підбадьорення для своєї душі».¹

ДАВИД ПІДБАДЬОРЮЄ СОЛОМОНА

«Будь сильний і будь відважний, і роби, не бійся та не лякайся, бо Господь Бог, Бог мій, з тобою, – Він не покине тебе й не позоставить тебе» (1 Хронік 28:20).

ОБІТНИЦІ ВИКОНАНІ

Усі згадані досі обітниці дивовижним чином виконалися в житті народу Божого. Господь обрав Свій народ, щоб вони свідчили про Нього, про Його любов і Його благодать словом і ділом, де б вони не були. Мойсей сказав: «Бо ж чим тоді пізнається, що знайшов милість в очах Твоїх я та народ Твій? Чи ж не тим, що Ти підеш із нами? І будемо вирізнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі» (Вихід 33:16).

Таким було бажання Мойсея, а саме, щоб присутність Бога відокремила їх від інших народів, і Господь був готовий підтримати їх у цьому.

Ця обітниця виповнилася в християнській ері: «Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог» (Від Матвія 1:23).

«Оскільки Ісус прийшов і жив серед нас, ми знаємо, що Богові відомі всі наші випробування і Він співчуває нам у наших скорботах. Кожний син і донька Адама мають змогу переконатися, що наш Творець є Другом грішників, тому що в кожному вченні благодаті, у кожній обітниці про радість, у кожному вчинку любові, в кожній Божественній рисі, котра знайшла свій вияв у земному житті Спасителя, ми бачимо, що «з нами Бог».²

НАЙВЕЛИЧНІШИЙ МІСІОНЕР УСІХ ЧАСІВ

«Спаситель спілкувався з ними, бажаючи їм добра. Він виявляв до них співчуття, задовільнив їхні потреби і завойовував їхню довіру. А тоді говорив їм: «Іди за Мною».³

ДОРУЧЕННЯ, ДАНЕ УЧНЯМ, І ОБІТНИЦЯ ХРИСТА

Христос дав Своїм учням доручення і обіцяв бути з ними.

Син Людський зазнав презирства, образи і глузування в цьому світі і збирався повернутися на Небо, проте «Він згадує про невдячність людей, яких прийшов спасти. Чи залишить Він їх без Своєї милості та любові? Чи не зосередить Він Свою любов на тому царстві, де Його цінують і де святі ангели готові виконати всі Його повеління? Ні! Його обітниця людям, котрих Він любив на Землі, залишається незмінною: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!».⁴

«Хоча служіння мало було бути перенесене із земного храму в небесний, хоча святиня і наш великий Первосвященик мали для людського ока стати невидимими, учні від цього нічого не втрачали. Вони не повинні були відчути розриву з Богом, і їхня сила не зменшувалась через відсутність Спасителя. Виконуючи нині служіння в небесній Святині, Ісус продовжує через Свого Духа служити церкві на Землі. Він став невидимим для людського ока, але залишилась незмінною обітниця, дана Ним на прощання: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Від Матвія 28:20). Хоча час від часу Він передає Свою владу нижчим за становищем служителям, Його життєдайна присутність у церкві залишається».⁵

БОЖА ОСОБЛИВА РОБОТА ДЛЯ ВАС І З ВАМИ

«Бог приймає людей такими, якими вони є, з усіма притаманними їм людськими рисами, і готує їх для Свого служіння, якщо вони дисципліновані і вчаться у Нього. Ці люди обираються не тому, що вони досконалі, але тому, що всупереч своїй недосконалості вони здатні через пізнання істини і втілення її принципів у життя уподібнитися до Нього через благодать».⁶

Для того щоб принести спасіння людству, Христу необхідно було людське єство. Він прийняв людську природу і став її учасником, він був спокушуваний у всьому, подібно до нас, однак залишився безгрішним. З іншого боку, а як стосовно нас? Ми як люди потребуємо Божественної сили, силі ззовні, щоб відновити Його образ в нас. Ми маємо потребу в Ньому, щоб все більше і більше відображати характер Христа, щоб Він жив в нас; тоді ми зможемо звершити довірену нам роботу. Іншими словами, кожному з нас необхідно стати учасником Божественної природи. Коли цей союз або з’єднання відбувається, ми матимемо небо в наших серцях і слабке людство отримує здатність виконувати заповіді Божі й більше не грішити. Яке чудове досягнення!

«Послідовники Христа повинні працювати так, як працював Він. Ми маємо годувати голодних, одягати нагих, потішати стражденних і нещасних. Ми повинні підтримувати розчарованих і надихати надією знеможених. У такому разі нас стосуватиметься обітниця: «І твоя праведність ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!» (Ісаї 58:8, пер. з англ.)».⁷

Любі друзі, у нашому житті повинні бути видимі та відчутні праведні діла святих. Вони будуть свідченням про праведність нашого Господа Ісуса, учасниками якої ми щодня стаємо. Ця праведність полягає в чистоті серця і правильності життя, вона полягає у відповідності серця і життя Божественному Закону завдяки існуванню Христа в душі. Ми не будемо задовольнятися просто думкою про те, що Христос помер, заплативши за нас ціну викуплення на Голгофі, щоб стати праведністю для нас. А навпаки, ми будемо щиро бажати отримати праведність Ісуса, якою Він бажає наділяти нас щодня, аби вона стала частиною нашого життя. Отже, активно проявляймо цю праведність на практиці: вірою, у справах любові, оскільки ми щоденно зростаємо у нашому житті віри. Тільки таким чином обітниця Христа буде виконана для нас: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!»

Як люди дізнаються, що ми є учнями Христа? Пам’ятаєте, що Мойсей говорив Богові? «Бож чим тоді пізнається, що знайшов милість в очах Твоїх я та народ Твій? Чи ж не тим, що Ти підеш із нами? І будемо вирізнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі» (Вихід 33:16).

Любі друзі, нехай Бог благословить нас, щоб ми були особливим народом, смиренним народом, щоб боялися Бога і віддавали Йому славу, щоб належним чином представляли Його характер на землі і не розчаровували Його.

СВІДОЦТВО ВІРНИХ МІСІОНЕРІВ

Давид Лівінгстон

У 1856 році, після 15 років інтенсивної, безперервної праці Лівінгстон повернувся до Англії, щоб побачити свою дружину і дітей, яких він не бачив чотири роки. Тепер, після його повернення до Англії, його прийняли з великою пошаною. Його запрошували всюди розповідати про його досвіди в Африці. Університет Глазго присвоїв йому спеціальну почесну докторську ступінь. Невіруючі студенти планували насміхатися над ним і прогнати його зі сцени, тому що вони не згодні були з тим, що йому присвоїли цю ступінь. Однак, коли він з’явився перед ними зі щоками, спаленими африканським сонцем, з плечем, пораненим зубами лева, всі були глибоко зворушені. Тепер вони бачили в ньому людину, яка відмовилася від усього. Самопожертва і страждання були вигравірувані на його обличчі.

Перед ними стояв святий Божий. Ніхто не промовив жодного слова. Панувала урочиста тиша, ніби біля краю могили.

Лівінгстон говорив про великі потреби африканців і про досвіди, які він там пережив. На завершення він сказав: «Тепер я повертаюся. Але я хочу сказати вам, що те, що підтримувало мене серед усіх труднощів, випробувань і самотності, це обітниця: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!».

Хадсон Тейлор

«О! Бути сповненим пізнання Божої волі і відчувати присутність Ісуса це значить бути одне з Ним настільки, щоб Його життя текло по ваших венах, щоб Він говорив вашими устами Свої слова, щоб на вашому обличчі був Його терплячий і люблячий погляд, і ваші руки трудилися для Нього».

Листок паперу, на якому були записані думки Тейлора, жовтенький папірець, який він носив з собою багато днів поспіль, показує секрет його життя віри. Там написано: «Господь Ісус, будь для мене живою і ясною реальністю, більш справжньою для погляду моєї віри, аніж будь-що видиме, дорожче, ближче, ніж будь-яке земне благо!»

Еллен Г. Уайт

25 січня 1915 року вісниця Господа засвідчила: «Господь був моїм помічником, Господь був моїм Богом, і у мене немає сумнівів. Якби я не змогла усвідомити, що Він був моїм керівником і моєю опорою, то скажіть мені, чому б я могла довіряти. Без сумніву, я настільки твердо вірю в Бога, в те, що Він поставить мої ноги на Горі Сіон, як і в те, що я живу і дихаю і цю довіру я збережу, поки не помру».⁸

Невдовзі після нещасного випадку, під час якого вона зламала своє стегно, Е. Уайт засвідчила про свого Спасителя: «Ісус – мій благословенний Викупитель і я люблю Його усім своїм єством». І ще: «Я бачу світло у Його світлі. Я знаходжу радість у Його радості і мир у Його мирі. Я бачу милість у Його милості, і любов у Його любові...»

У своєму свідченні вона сказала: «Моя мужність – у моєму Спасителі. Моя робота майже закінчена. Дивлячись в минуле я не відчуваю навіть найменшого відчаю або розчарування. Я відчуваю таку невимовну вдячність за те, що Господь утримував мене від розпачу і зневіри, і що я все ще можу тримати прапор. Я знаю Того, Кого я люблю, і на Кого покладається душа моя».⁹

За кілька днів до смерті останні слова Е. Уайт її синові були: «Я знаю в Кого я увірувала»; «Бог є любов»; «Ми всі дуже скоро будемо вдома».¹⁰

Раніше у своєму житті вона писала: «Згадуючи нашу минулу історію, пройшовши кожен крок на шляху до нашого нинішнього положення, я можу сказати: «Слава Богові! Бачачи все, що звершив Господь, мене переповнює здивування і впевненість у Христі як Керівникові».¹¹

ЛАСКАВО ПРОСИМО!

«Обітниця Другого приходу Христа завжди мала залишатися свіжою в пам’яті Його учнів. Той Самий Ісус, Який на їхніх очах вознісся на Небо, прийде знову, щоб узяти із Собою тих, хто тут, на землі, присвятив себе на служіння Йому. Той самий голос, який сказав їм: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» – запросить їх увійти до Нього в Небесне Царство».¹²

Дорогий учень Христа, дорогий місіонер, будь вірний до кінця; не втомлюйся на шляху. Дивись угору з вірою, і ти почуєш ніжний голос Ісуса, який промовляє до тебе: «Ласкаво просимо!».

Яка славна зустріч!

Овідіу Насуі

Посилання:

1. Патріархи і пророки. – С.692.
2. Бажання віків. – С.24.
3. Служіння зцілення. – С.143.
4. Бажання віків. – С.830.
5. Там саме. – С.166.
6. Там саме. – С.294.
7. Там саме. – С.350.
8. Нариси життя. – С.442.
9. Там саме. – С.443, 444.
10. Там саме. – С.449.
11. Там саме. – С.196.
12. Дії апостолів. – С.33.

Запрошуємо вас приєднатися до нашого онлайн курсу «Чотири євангелії»