Закон Божий

«І розкрився храм Божий на небі, – і ковчег заповіту Його в Його храмі з’явився» (Об’явлення 11:19)... Усередині Святого Святих небесної святині також зберігається Божественний Закон – Закон, проголошений Самим Богом серед грому і блискавок на горі Сінай і написаний Його власною рукою на кам’яних скрижалях.

Мойсей отримав копію

Закон Божий у Небесній святині – це величний оригінал, а заповіді, написані на кам’яних скрижалях та подані Мойсеєм у П’ятикнижжі, є його найвірнішою копією. Ті, хто зрозуміли цю важливу істину, переконались у непорушності та святому характері Божественного Закону. Як ніколи раніше, вони відчули силу слів Спасителя: «Доки небо й земля не минеться, – ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться» (Від Матвія 5:18). Закон Божий, відкриття Його волі та відображення Його характеру, пробуватиме повіки, як «Свідок на хмарі – правдивий» (Псалом 89:38). Жодна заповідь Закону не скасована; жодна йота, жодний значок не були змінені. Псалмомовець сказав: «Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває» (Псалом 119:89). «Всі накази Його справедливі, – вони кріпкі на вічні віки» (Псалом 111:7, 8).

У самому серці Десятислів’я міститься четверта заповідь, як вона була проголошена ще на самому початку: «Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий – субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його» (Вихід 20:8-11).

Утвердження через дослідження

Дух Божий впливав на серця дослідників Його Слова. Вони дійшли до переконання, що через незнання порушували цю заповідь, залишаючи без уваги день спокою Творця. Вони почали досліджувати підстави для святкування першого дня тижня замість дня, освяченого Богом, але не могли знайти у Святому Письмі жодного доказу про те, що четверта заповідь була скасована або що субота була замінена; благословення, яке від самого початку освятило сьомий день, не було забране від нього. Віруючі щиро прагнули пізнати волю Божу та виконувати її; тепер, коли вони зрозуміли, що порушували Його Закон, то засмутилися серцем і засвідчили свою вірність Богові, почавши свято дотримувати суботу.

Три ангели

...Віруючі, які прийняли світло про заступницьке служіння Христа і непорушність Закону Божого, виявили, що ці істини викладені в 14-му розділі книги Об’явлення. Вістки цього розділу – це потрійне застереження, покликане приготувати мешканців землі до Другого приходу Господа. Слова: «бо настала година суду Його» вказують на заключну стадію служіння Христа задля спасіння людей. Ця вістка відкриває істину, котра повинна проголошуватись людям, доки Спаситель не закінчить Свого посередницького служіння і не повернеться на землю, щоб забрати до Себе Свій народ. Суд, розпочатий у 1844 році, триватиме, доки не будуть вирішені справи всіх живих і мертвих; отже, він триватиме до кінця часу випробування. Щоб люди могли встояти на суді, вістка наказує: «Побійтеся Бога та славу віддайте Йому... і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела». Результат прийняття цих вісток відображений у словах: «Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!» (Об’явлення 14:12) Щоб приготуватися до суду, необхідно виконувати Закон Божий. Цей Закон буде мірилом характеру на суді. Апостол Павло сказав: «Котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом» у той день «коли Бог… буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа» (До римлян 2:12-16). Він зазначив, що «виконавці Закону виправдані будуть» (До римлян 2:13). Для виконання Божого Закону необхідна віра, бо «догодити ж без віри не можна» (До євреїв 11:6), а «що не від віри, те гріх!» (До римлян 14:23).

...Мудра людина сказала: «Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!» (Екклезіаста 12:13). Без дотримування Його заповідей жодне поклоніння не може бути до вподоби Богові. «Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді» (1 Івана 5:3). «Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того» (Приповісті 28:9).

Поклоніння Творцеві Ми повинні поклонятися Богові, тому що Він – Творець і Йому завдячують своїм життям усі істоти. У тих місцях Біблії, де Бог вимагає від нас поклоніння і пошани, де говорить про Свою вищість і перевагу над язичницькими богами, наводяться докази Його творчої сили. «Бо всі боги народів – божки, а Господь створив небеса» (Псалом 96:5). «І до кого Мене прирівняєте, і йому буду рівний? говорить Святий. Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив?» (Ісаї 40:25, 26). «Бо так промовляє Господь, Творець неба. Він той Бог, що землю вформував та її вчинив… Я – Господь, і нема більше іншого Бога!» (Ісаї 45:18). Псалмомовець сказав: «Знайте, що Господь – Бог. Він, Він нас учинив, і Його ми, – Його ми народ» (Псалом 100:3). «Прийдіть, поклонімся, і припадім, на коліна впадім перед Господом, що нас учинив!» (Псалом 95:6). І святі істоти, котрі поклоняються Йому на небесах, такими словами відкривають причину свого поклоніння: «Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив» (Об’явлення 4:11).

Свобода під загрозою

...Коли рання церква почала деградувати, відступивши від євангельської простоти та прийнявши язичницькі звичаї й обряди, вона втратила Дух Божий і Його силу, а щоб панувати над сумлінням людей, звернулася по допомогу до світської влади. Внаслідок цього виникло папство – церква, що контролювала державну владу і використовувала її для досягнення власних цілей, передусім для покарання «єретиків». Для того, щоб у Сполучених Штатах був створений образ звірини, церковна влада повинна настільки взяти під контроль громадянський уряд, щоб використовувати його владу та авторитет для досягнення власних цілей.

В усі часи, коли тільки церква здобувала світську владу, вона застосовувала її, щоб карати тих, хто не погоджувався з її вченням. Протестантські церкви, що пішли по слідах Рима, також укладали союзи зі світською владою і виявляли таке саме бажання до обмеження свободи совісті. Це можна побачити на прикладі англіканської церкви, котра тривалий час переслідувала тих, хто не бажав прийняти її вчення. У XVI і XVII ст. тисячі церковних служителів, які мали нонконформістські погляди (інакомислячі) змушені були залишити свої церкви, а чимало пасторів і парафіян обкладалися величезними штрафами, були ув’язнені, віддані на тортури і мученицьку смерть.

Відступництво примусило ранню церкву шукати підтримки громадянського уряду, а це приготувало шлях для розвитку папства – звірини. Апостол Павло писав: «Перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник» (2 до солунян 2:3). Отже, відступництво в церкві приготує шлях для створення образу звірини.

Важкий час

Біблія говорить, що перед Приходом Господа матиме місце духовний занепад, подібний до того, що спостерігався в перші століття. «Останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть бо люди тоді самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні, нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра, зрадники, нахабні, бундючні, що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога, – вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися» (2 до Тимофія 3:1-5). «А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів» (1 до Тимофія 4:1). Сатана діятиме «з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами, і з усякою обманою неправди». І всі, хто «любови правди… не прийняли, щоб їм спастися», приймуть «дію обмани, щоб у неправду повірили» (2 солунян 2:9-11). Коли це безбожництво запанує у світі, тоді виявляться ті самі наслідки, що й у перші століття.

...Наприкінці боротьби увесь християнський світ буде поділений на дві великі групи: тих, котрі виконують заповіді Божі та мають Ісусову віру, і тих, хто поклоняються звірині, образу її, та приймають її знамено. Хоча церква й держава об’єднають свої сили, щоб примусити «усіх малих і великих, багатих і вбогих, вільних і рабів» (див. Об’явлення 13:16) прийняти «знамено звірини», народ Божий не прийме його. Пророк на острові Патмос вже бачив тих, «що перемогли звірину та образа його, і знамено його, і число його ймення». Вони стояли на скляному морі, «мали гусла Божі і співали… пісню Мойсея… і пісню Агнця» (Об’явлення 15:2, 3).

Матеріал взято з книги "Велика боротьба"