Наше високе покликання

Складено із праць Еллен Г. Уайт

До кожного з нас звернений заклик покласти все на вівтар служіння. Не всі запрошуються звершувати служіння, подібне до служіння Єлисея; не всім пропонується продати все майно, але Бог очікує, щоб на перше місце в житті ми поставили служіння Йому, щоб у нашому житті не було жодного дня, коли б ми не зробили принаймні чогось для успіху Божої справи на землі. Він не чекає від усіх однакового служіння. Один може бути покликаний працювати в чужій країні, інший запрошується віддати свої кошти на підтримку євангельської роботи. Бог приймає жертву кожного, якщо людина присвячує Йому своє життя й прагнення. Хто готовий на таке посвячення, ті почують заклик Неба й відгукнуться.

Кожному, хто стає спільником Його благодаті, Господь доручає працю для інших. Кожний із нас має стати на своїй ділянці роботи і сказати: «Ось я, пошли мене». До якої праці не була б покликана людина, чи то проповідник, лікар, комерсант, землероб, фахівець у певній галузі, механік, – на кожному лежить певна відповідальність. Завдання усіх – відкривати Євангелію спасіння іншим. Тому кожна справа, за яку християни беруться, має стати засобом для досягнення саме цієї мети.¹

З ЧОГО РОЗПОЧАТИ?

Не потрібно чекати заклику в далеке місіонерське поле, щоб почати допомагати іншим. Де б ви не знаходилися, можете почати зараз. Можливості доступні для кожного. Виконуйте ту роботу, за яку ви несете відповідальність, – роботу, яка має бути виконана у вашій родині та у вашому оточенні. Не чекайте, поки хтось спонукатиме вас до дії. У Божому страхові йдіть вперед без зволікання, пам’ятаючи про свою особисту відповідальність перед Тим, Хто віддав Своє життя за вас. Дійте так, ніби Сам Христос звертався до вас особисто, закликаючи зробити все можливе для Його справи. Не озирайтеся, щоб побачити, хто ще готовий. Якщо ви дійсно присвятили себе Йому, Бог через вас приведе до Істини інших – тих, кого Він зможе використати як канали світла для багатьох людей, котрі блукають у пітьмі.

Кожен може зробити щось. Намагаючись виправдати себе, дехто каже: «Мої домашні обов’язки, мої діти вимагають мого часу та коштів». Батьки, ваші діти повинні стати вашою підтримкою, помножуючи ваші сили та здібності працювати для Господа. Діти – це молодші члени Господньої родини. Їх слід спонукати присвятити себе Богові, Котрому вони належать, тому що Він створив їх і викупив. Їх треба навчати, що всі сили їхнього тіла, розуму і душі належать Йому. Їх треба навчати брати участь у різних видах безкорисливого служіння. Не дозволяйте своїм дітям бути перешкодою. Разом з вами вони повинні розділяти як духовні, так і практичні турботи. Допомагаючи іншим, діти примножують власне щастя та корисність.²

Божа мета полягає в тому, щоб Його народ був освяченим, очищеним, святим народом, котрий випромінює світло всім навкруги. Його мета полягає в тому, щоб втілюючи Істину в своєму житті, вони стали славою на землі. І благодаті Христа достатньо, щоб ця мета була виконана. Але нехай Божий народ пам’ятає, що тільки завдяки їхній вірі та роботі, заснованій на принципах Євангелії, Він зможе зробити їх славою на землі. Тільки використовуючи дані Богом здібності в Його служінні, вони зможуть отримати повноту й силу обітниць, які обіцяні церкві. Якщо ті, котрі заявляють про свою віру в Христа як свого Спасителя, досягли лише низьких світських стандартів, тоді церква не пожне рясного врожаю, на який очікує від неї Бог. «Виявилася легкою» – буде відзначено навпроти її імені…

Учні не повинні були очікувати, що люди самі прийдуть до них. Вони самі повинні були йти до людей, розшукуючи грішників, як пастир розшукує загублену вівцю. Христос відкрив перед ними увесь світ, як поле їхньої праці. Він дав їм повеління: «Ідіть по цілому світі й усьому творінню проповідуйте Євангелію» (Від Марка 16:15). Вони повинні були проповідувати про Спасителя, про Його життя безкорисливого служіння, про Його ганебну смерть, про Його незрівнянну, незмінну любов. Його Ім’я повинно було бути для них гаслом, їхньою сполучною ланкою. А в Ім’я Його вони повинні були руйнувати фортеці гріха. Віра в Його Ім’я повинна була відзначати все їхнє життя як християн.

Даючи своїм учням подальші вказівки, Христос сказав: «Але ви приймете силу, коли Святий Дух зійде на вас, і ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, по всій Юдеї та Самарії – і аж до краю землі!». «Ви залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти!» (Дії 1:8; Від Луки 24:49).

Підкоряючись Слову Свого Вчителя, учні зібралися в Єрусалимі, чекаючи на виконання Божої обітниці, і тут вони провели десять днів, днів, відзначених глибоким, серйозним дослідженням серця. Вони усунули непорозуміння у своєму колі та тісно зблизилися одне з одним у християнському спілкуванні.

Наприкінці десяти днів Господь виконав Свою обітницю дивовижним злиттям Свого Духа. «Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, й осіли на кожного з них. І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти». «І приєдналися [до них] того дня зо три тисячі душ» (Дії 2:2-4, 41).

«Вони ж пішли і проповідували всюди, а Господь допомагав і стверджував слово чудесами, які його супроводжували» (Від Марка 16:20). Незважаючи на сильну протидію, з якою стикалися учні, за короткий час Євангелія Царства була проголошена по всіх заселених місцях землі.

Доручення, дане учням, – дане також і нам. Сьогодні, як і в ті часи, розп’ятий і воскреслий Спаситель повинен бути звеличений перед тими, хто гине у цьому світі без Бога та без надії. Бог закликає пастирів, учителів та євангелістів. З дому в дім Його слуги повинні проповідувати звістку спасіння. Звістку прощення через заслуги Христа повинні почути всі народи, племена й народності.

Ця звістка повинна проголошуватися не з байдужістю та невпевненістю, а чітким, могутнім і рішучим чином. Сотні, тисячі людей бажають почути звістку застереження. Світ повинен побачити в християнах живий доказ сили християнства. Не тільки в деяких місцях, але в усьому світі відчувається гостра потреба в посланцях милості. З кожної країни доноситься крик: «Прийдіть... і допоможіть нам». Люди з усіх верств суспільства просять світла. Чоловіки та жінки прагнуть пізнання Істини, як вона явлена в Ісусі. Коли вони почують звістку Євангелії з силою згори і дізнаються про заклик з’явитися на велику гостину, вони відгукнуться на цей заклик: «Ідіть, бо вже все готове!» (Від Луки 14:17).

Слова «Ідіть по цілому світі й усьому творінню проповідуйте Євангелію» (Від Марка 16:15) звернені до кожного послідовника Христа. Усі, хто присвятив себе Христові, присвячені й роботі для спасіння своїх ближніх. Вони повинні відчувати те саме почуття до душ, котрі гинуть, що і Він. Не всі можуть працювати на одному й тому самому місці, але місця і роботи вистачить для всіх. Усі, кому були даровані Божі благословення, повинні відповісти активним служінням: кожен дар повинен бути використаний для просування Його Царства.

НЕЗМІННА ОБІТНИЦЯ

Христос зробив усе зі Своєї сторони, щоб робота, довірена Його учням, мала успіх. І доки вони коритимуться Його слову і працюватимуть у єдності з Ним, вони завжди матимуть успіх і благословення. «Ідіть до всіх народів, – повелів Він їм. – Ідіть у найвіддаленіші куточки земної кулі, але будьте спокійні та впевнені, тому що Я буду там. Працюйте з вірою і впевненістю, бо ніколи не настане такий момент, щоб Я забув або покинув вас».

Нам також дана обітниця постійної присутності Христа. Час не вніс жодних змін у Його обітницю, яку Він залишив під час розлуки. Він сьогодні з нами і це так само вірно, як Він був із учнями, так Він буде і з нами «до кінця».

«Ідіть і проповідуйте Євангелію всім народам, – говорить нам Спаситель, – щоб вони могли стати Божими дітьми». І Я буду з вами в цій роботі; Я навчатиму вас, керуватиму вами, втішатиму вас, зміцнюватиму вас, даючи вам успіх у вашій роботі самозречення та жертви. Я впливатиму на серця людей, переконуючи їх у гріхові та допомагаючи їм залишити темряву і повернутися до світла. Я допоможу їм залишити непослух і стати праведними. У Моєму світлі вони побачать світло. Ви зустрінете опір агентів сатани, але покладіться цілком на Мене: ніколи не підведу вас».

Подумайте, хіба Христос не дорожить тими, хто цілком віддався Йому? Хіба Він не відвідує тих, хто подібно до улюбленого Івана заради Його імені перебуває у скрутних і важких обставинах? Він знаходить всюди Своїх вірних дітей і, підтримуючи з ними зв’язок, підбадьорює і зміцнює їх. І Божі ангели, котрі володіють могутньою силою, посилаються Богом, щоб служити Його працівникам на землі, котрі проповідують Істину тим, хто не знає її.

Бог доручив служителеві Євангелії приводити до Христа тих, хто блукає далеко від вузького шляху. Він повинен бути мудрим і серйозним у своїх зусиллях. Щороку, підбиваючи підсумки, він має бачити результат своєї праці – душі, приведені до спасіння. Одних він повинен спасати страхом, «вириваючи з вогню… відчувайте ненависть навіть до одягу, опоганеного тілом», дотримуючись «вірних принципів згідно з вченням» (Юди 23; До Тита 1:9). Пастирське послання Павла до Тимофія стосується також і працівників теперішнього часу: «[Тому] свідчу перед Богом та Ісусом Христом… Проповідуй Слово, утверджуй за сприятливих і несприятливих обставин, докоряй, потішай, закликай – з усякою терпеливістю і повчанням» (2 до Тимофія 4:1-2).

Однак обов’язок спасати грішників Бог поклав не лише на проповідників. Він доручив цю справу всім. Наші серця повинні бути сповнені любов’ю Христа настільки, щоб наші слова вдячності могли зігріти серця інших людей. Таке служіння може виконувати кожен, і Господь сприймає його як звершене особисто для Нього. Він Сам посилає успіх, даруючи серйозному працівникові благодать, яка примирює людину з Богом.

Нехай Господь допоможе Своєму народові усвідомити всю серйозність дорученої йому справи. Нехай Він допоможе їм зрозуміти, що вдома, у церкві та у світі вони повинні виконувати справи Христа. Люди не залишені самотніми у праці. Їм допомагають ангели. І Христос також допомагає їм. Тож нехай всі працюють вірно та невтомно. Свого часу вони пожнуть, якщо не ослабнуть.³

МІСІОНЕРИ НА ВЛАСНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ

У багатьох місцях можуть успішно працювати місіонери на власному забезпеченні. Апостол Павло служив як місіонер на власному забезпеченні, поширюючи у світі знання про Христа. Щоденно навчаючи Євангелії у великих містах Азії та Європи, він займався ремеслом, щоб утримувати себе і своїх товаришів. У його прощальних словах щодо власної праці, звернених до пресвітерів Ефеської церкви, містяться дорогоцінні уроки для кожного євангельського працівника.

«Ви знаєте, – сказав він, – що... я перебував з вами весь час... я не ухилявся ні від чого, що вам корисне, аби говорити вам і навчати вас прилюдно і по домах... Срібла, золота чи одягу я не жадав ні від кого. Самі знаєте, що моїм потребам і тим, що був зі мною, послужили ось ці руки. Я вам увесь [час] показував, що так працюючи, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, Який Сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:18-35).

І сьогодні багато людей могли б подібним чином звершувати добру справу, якби були наповнені таким же духом самопожертви. Нехай групи з двох або більше людей почнуть проводити євангелізаційну роботу. Нехай вони відвідують людей, молячись із ними, співаючи, навчаючи, пояснюючи Писання та служачи хворим. Одні можуть утримувати себе, працюючи книгоношами, інші, подібно до апостола, – займатися певним ремеслом або чимось іншим. Просуваючись уперед у своїй роботі, усвідомлюючи власну безпорадність, однак покірно покладаючись на Бога, вони набувають благословенного досвіду. Господь Ісус іде попереду них, і вони знаходять прихильність та допомогу як серед бідних, так і багатих.

Людей, які були навчені медичній місіонерській роботі в інших країнах, потрібно заохочувати без зволікань вирушати туди, де вони думають служити, та починати працювати серед людей, вивчаючи в процесі роботи їхню мову. Дуже скоро вони зможуть навчати простих істин Божого Слова.

Вісники милості потрібні в усьому світі. До християнських родин звернений заклик вирушати в місцевості, які перебувають у темряві й омані, їхати на місіонерські поля до інших країн, виявляти потреби своїх ближніх і працювати для справи Господа. Якби такі родини оселилися в темних куточках Землі, де людей оточує духовний морок, і дозволили б світлу Христового життя світити через них, яка благородна робота була б зроблена!

Ця праця вимагає самопожертви. У той час як багато людей чекають, коли буде усунута кожна перешкода, робота, яку вони могли б звершувати, залишається невиконаною, і величезна кількість людей помирає без надії та без Бога. Дехто задля комерційного інтересу або наукових даних відважується вирушити в малозаселені регіони, бадьоро переносячи жертви і труднощі; але як мало тих, хто задля ближніх бажав би поїхати зі своїми сім’ями туди, де існує потреба в Євангелії.

Досягти людей вісткою, де б вони не знаходилися, якими б не були їхні становище й умови, допомагати їм усім можливим – ось справжнє служіння. Таким чином ви зможете завоювати серця і знайти доступ до загиблих душ.

У будь-якій своїй праці пам’ятайте, що ви пов’язані з Христом і є частиною великого Плану викуплення. Любов Христа має струменіти через ваше життя цілющим, життєдайним потоком. Якщо ви прагнете залучити інших людей до кола Його любові, нехай чистота вашої мови, самовідданість служіння, радісний настрій свідчать про силу Його благодаті. Представте світові Його чистоту й праведність, щоб люди змогли побачити Христа в Його красі.

Мало користі приносять спроби виправити інших з допомогою нападок на їхні звички, котрі ви вважаєте поганими. Такі зусилля часто приносять більше шкоди, ніж добра. У розмові із самарянкою Христос не відгукнувся критично про воду з криниці Якова, натомість показав їй щось краще. «Коли б ти знала Божий дар, – сказав Він, – і Хто Той, що говорить тобі: Дай Мені напитися! – ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води» (Від Івана 4:10). Він повернув розмову в інше русло і почав говорити про скарб, яким бажав наділити цю людину, пропонуючи їй щось краще за те, що вона мала, а саме – воду життя, радість і надію Євангелії.

Це ілюстрація підходу, який нам потрібно застосувати в нашій праці. Ми повинні пропонувати людям щось краще за те, чим вони володіють, а саме – мир Христа, що перевищує усяке розуміння. Ми маємо розповідати їм про святий Божий Закон, який є відображенням Його характеру і виявом того, якими Він бажає бачити людей. Покажіть їм, наскільки безмежно немеркнуча слава Неба перевершує скороминущі радощі й задоволення світу. Розкажіть їм про свободу і спокій, які вони можуть знайти в Спасителеві. «А хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік», – проголосив Господь (Від Івана 4:14).

Звеличуйте Ісуса, вигукуючи: «Ось Агнець Божий, що [на Себе] бере гріх світу!» (Від Івана 1:29). Лише Він один може задовольнити палке бажання серця і дарувати мир душі.

З усіх людей у світі реформатори повинні бути найбільш безкорисливими, добрими і люб’язними. У їхньому житті має виявлятися справжня доброчесність безкорисливих дій. Працівник, котрому бракує люб’язності, котрий виявляє роздратування з приводу неосвіченості або непостійності інших, говорить поспішно та діє необдумано, може зачинити двері до сердець і ніколи більше не достукатися до них.

Коли ми намагаємося звільнити людей з полону омани, нехай наші слова м’яко торкаються їхніх сердець, подібно до роси або тихого дощу, що спадає на зів’ялі рослини. Божий план полягає в тому, аби насамперед знайти шлях до серця. Ми маємо говорити Істину з любов’ю та вірити, що Він дасть їй силу для перетворення життя. Святий Дух торкнеться душі словом, сказаним з любов’ю.

За своєю природою ми егоцентричні, уперті й самовпевнені. Але засвоївши науку, котрої нас бажає навчити Христос, ми стаємо спільниками Його природи й відтоді живемо Його життям. Чудовий приклад Христа, незрівнянна ніжність, з якою Він поділяв почуття інших, плачучи з тими, що плачуть, і радіючи з тими, що радіють, повинен справити глибокий вплив на характер усіх Його щирих послідовників. Словами і вчинками доброти вони намагатимуться полегшити шлях для втомлених ніг.⁴

Посилання:

1. Пророки і царі. – С.221, 222.
2. Рев’ю енд Геральд, 29 липня 1902 року.
3. Свідоцтва для церкви. – Т.8. – С.14-18.
4. Служіння зцілення. – С.154-157.