Біля домашнього вогнища

Мігель Мендоза (Австралія)

ВСТУП

«Наші домівки повинні стати Бетелем, наші серця – святинею. Коли в душі перебуває Божа любов, там буде мир, світло та радість. Ісус бажає бачити щасливі шлюби, щасливі родинні вогнища».¹

У 1800-х роках, в американському контексті, вогнище (камін) було центральним елементом домашнього життя, особливо в епоху до появи сучасного опалення та електрики. Саме біля каміна збиралася родина – заради тепла, світла та спілкування. Сестра Уайт використовувала вираз «біля вогнища», щоб підкреслити особисте, душевне та духовне спілкування в обстановці, яку її сучасники відразу б упізнали як близьку та значиму. Для неї вираз «біля вогнища» був не просто позначенням фізичного місця, а символом близькості, довіри та можливості справити вплив – навчити членів сім’ї жити відповідно до світла, дарованого Богом, і ділитися цим світлом з усіма людьми в цьому світі. Отже, маючи це на увазі, розгляньмо нашу сьогоднішню тему і поміркуймо над уроками, які ми можемо отримати з Божого слова і пера Натхнення.

У ДИТИНСТВІ

У моєму дитинстві в нашому будинку не було справжнього каміна, хоча в моєму рідному місті більшу частину року погода була холодною. Але я пам’ятаю, що наш дім був місцем, де ми збиралися разом, немов «біля вогнища», під час сімейних молитов та інших особливих моментів, щоб прославляти Господа й вивчати Його слово. Мама ділилася з нами важливими життєвими уроками, які я досі згадую з любов’ю. Вона дотримувалася настанови, яка записана в Притчах Соломона 22:6: «Повчай (виховуй) юнака на початку його шляху, і він не зверне з нього, навіть коли постаріє». На власному досвіді я чітко розумію, наскільки важливими були ті уроки – вони допомагали мені приймати рішення, які визначали, чи піду я за Господом, чи ні. Дякую Богові за Його Слово і обітниці, що містяться в ньому.

«У дитинстві та юності характер людини найбільш сприйнятливий, це найкращий час для розвитку вміння володіти собою. Біля домашнього вогнища та в родинному колі людина набуває якостей, які залишаться впродовж усієї вічності. Звички, набуті в ранні роки життя, зіграють значно серйознішу роль, ніж природні обдарування, у тому, переможе людина чи програє в життєвій боротьбі».²

АВРААМ ТА САРРА

Ми чуємо про Авраама – про його віру, про його слабкості, а також про ту працю, яку він виконував у колі своєї родини. А це включає і людей, котрі працювали на нього, – його слуг. Він отримав обітницю від Бога: «Я поблагословлю тих, котрі благословлятимуть тебе, а тих, що проклинають тебе, прокляну. І благословенні будуть у тобі всі племена землі!» (Буття 12:3). Чому всі сім’ї землі мали бути благословенними в ньому? Тому що завдяки своєму зв’язку з Христом він став прикладом послуху голосу Бога. Про це ми читаємо в книзі Буття 26:5: «Тому що Авраам послухав Мого голосу і дотримувався Моїх велінь і Заповідей, Моїх постанов і законів». І не тільки це – він також збирався навчити та наставити свою родину слідувати Господньою дорогою. Про це свідчить Сам Бог: «Адже Я знаю його, що він заповідатиме своїм синам і домові своєму після себе дотримуватися Господньої дороги, творити правду і справедливість, аби Господь міг здійснити для Авраама все, що пообіцяв йому» (Буття 18:19, переклад з англ.). Однак він виконував цю роботу не сам. З ним була його дружина Сарра, і разом вони чудово справлялися зі своєю працею «біля вогнища», адже вони наставляли всіх у своєму домі, коли йшли в обіцяну землю: «Серед цих людей було чимало таких, котрі керувалися вищими спонуканнями, аніж чисто особисті інтереси і робота. Під час перебування в Харані Авраам і Сарра навертали душі до поклоніння і служіння правдивому Богові. Ці люди приєдналися до родини патріарха й супроводжували його до Обітованої землі».^³ З досвіду Авраама і Сарри, які спільно працювали заради Божого Царства, стає зрозуміло: і батько, і мати відіграють важливу роль у навчанні своєї родини йти Господньою дорогою.

БАТЬКИ ТА СІМ’Ї

У моєму служінні мені не раз випадала нагода відвідувати родини, і я мав честь брати участь з ними в молитовних служіннях «біля домашнього вогнища». Приємно спостерігати за тією старанністю та зусиллями, яких батьки докладають, щоб провести цей важливий час у родинному колі. Це справжнє благословення – молитися разом, прославляти Бога й читати Його Слово, виділяючи особливий час для поклоніння Господу та глибоких духовних бесід. Таким чином вони виконують свій обов’язок – підняти закривавлене знамено Еммануїла проти стріл ворога. Важливо пам’ятати, що родина є найкращим місіонерським полем.

«Батьки повинні розповідати своїм дітям про Ісуса та План спасіння. Вони повинні вплітати дорогоцінні уроки з життя та характеру Христа у свідомість своїх дітей, щоб вони стали Його послідовниками та спадкоємцями вічного життя. Чимало людей говорять про місіонерську роботу за кордоном, але нехтують працею в родинному колі. Найбільше місіонерське поле знаходиться саме біля вашого домашнього вогнища, і найнагальніша потреба – це батьки та матері в Ізраїлі. Коли батьки почнуть усвідомлювати велику відповідальність, покладену на них, вони виконуватимуть це сімейне місіонерське служіння й виховуватимуть своїх дітей для Неба. Вони навчатимуть своїх малюків заповідь на заповідь, правило на правило».⁴ «Наша робота для Христа повинна починатися з дому, з родини. Виховання молоді треба проводити по-іншому, ніж у минулому. Благополуччя молодих людей потребує значно більших зусиль, ніж ми докладаємо зараз. Немає важливішого місіонерського поля, ніж виховання молоді. За допомогою настанов і прикладів батьки повинні навчати своїх дітей працювати для ненавернених людей. Дітей необхідно виховувати таким чином, щоб вони співчували літнім людям і хворим, а також намагалися полегшити страждання бідних та знедолених. Дітей треба навчати бути старанними в місіонерській роботі, і з ранніх років їм необхідно прищеплювати самозречення і жертовність заради ближніх і для просування справи Христа, щоб вони могли стати співпрацівниками Бога.

Але якщо юнаки та дівчата хочуть колись навчитися виконувати справжню місіонерську роботу, спочатку вони повинні навчитися працювати для своїх рідних, котрі за родинними зв’язками мають право на їхню любов. Кожну дитину треба навчити виконувати певну частину служіння у сім’ї. Їй ніколи не слід соромитися виконувати домашні обов’язки чи доручення. Зайнята таким чином дитина не ступить на стежку недбальства та гріха. Як багато часу діти і молодь марнують, часу, який можна було використовувати для виконання сімейних обов’язків, таким чином виявляючи ніжну зацікавленість до батька і матері. Дітям також необхідно прищеплювати справжні принципи реформи здоров’я та навчати їх дбати про своє тіло».⁵

Однак «чимало людей ганебно нехтують домашнім полем, але зараз настав час, коли необхідно використати Божественні можливості та засоби, щоб виправити цей порочний стан. Як можуть виправдатися ті, котрі називають себе послідовниками Христа, за зневажливе ставлення до підготовки своїх дітей для Його роботи?».⁶

Дорогі батьки, вдома наші діти та молодь потребують особливої уваги, адже ми бачимо, що зло в цьому світі постійно зростає. «Жахливе зло нестриманості завдає величезної шкоди нашій країні. Сатана має всюди своїх агентів, яких він використовує як знаряддя в своїх руках, щоб спокушати й губити молодь. Хіба не повинен голос застереження звучати біля нашого власного вогнища? Хіба ми не повинні – як словом, так і особистим прикладом – спонукати нашу молодь прагнути високих досягнень, благородних цілей і святих устремлінь? Цю працю не можна назвати ні простою, ні малозначною; проте вона принесе добрі плоди. Одна молода особа, вихована у правильній домашній атмосфері, закладе міцні "колоди" у формування свого характеру, і своїм прикладом і життям, якщо її здібності будуть правильно використані, вона стане в цьому світі силою, яка веде інших вгору і вперед дорогою праведності. Спасіння однієї душі – це спасіння багатьох душ».^⁷

СЛУЖИТЕЛІ ЄВАНГЕЛІЇ

У книзі Євангелізм, наприклад, вісниця Господа робить заклик: «Усім, хто працює з Христом, я хочу сказати: скрізь, де ви можете отримати доступ до сердець людей, перебуваючи в невимушеній обстановці біля домашнього вогнища, використовуйте таку можливість. Беріть Біблію і відкривайте перед людьми її великі істини».⁸ У служінні Господу ми покликані зустрічатися з людьми там, де їм комфортно, – у їхніх домівках – і використовувати цей затишний простір для того, щоб розповідати про свою віру. Атмосфера біля вогнища сприяє невимушеному, особистому спілкуванню, на відміну від формальних проповідей чи публічних дискусій. У поширенні Божої звістки заохочується підхід «від серця до серця», в якому робиться сильніший акцент на практичне християнство та особисте служіння.

Ще один важливий заклик до тих, хто бере участь у служінні та біблійній роботі: «Брати мої у служінні! Відчиніть свої двері для молодих людей, котрі піддаються спокусам. Зближуйтесь з ними особисто. Зло спокушає їх з усіх боків. Прагніть зацікавити молодих людей тим, що допоможе їм жити для більш високих цілей. Не цурайтесь їх. Запрошуйте молодь до себе додому; запрошуйте їх приєднатися до вашого сімейного богослужіння. Пам’ятайте, що Бог наставляє нас зробити дорогу до небес яскравою і привабливою».⁹

«Я бачила, що перед служителями, які проповідують Боже Слово та наші доктрини, поставлено велике завдання, і на них лежить велика відповідальність. Вони у своїй праці не торкаються сердець людей, так як слід було б. Їхня робота невиправдано поверхнева, а часто й надто розсіяна. Їхні старання мають бути сконцентровані виключно на тих, для кого вони працюють. Коли вони проповідують із кафедри, їхня робота тільки починається. Вони повинні жити так, як проповідують, постійно пильнуючи, щоб не зганьбити Божу справу. Їхнє життя повинно бути наочною ілюстрацією життя Христа. ″Бо ми є Божими співпрацівниками″ (1 до коринтян 3:9), ″Ми, як співпрацівники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не приймали надаремно″ (2 до коринтян 6:1). Робота служителя не закінчується, коли він покидає кафедру. Він не повинен після цього скидати з себе тягар відповідальності та займатися читанням чи письмом, окрім тих випадків, коли це дійсно необхідно. Йому слід підкріпити публічну діяльність приватними бесідами і працювати заради спасіння душ, де тільки надається можливість, розмовляти з людьми біля каміна, прохаючи, благаючи їх від імені Христа примиритися з Богом. Наша робота скоро завершиться, і ″кожен отримає нагороду за свої вчинки″».¹⁰

«Саме це служіння біля вогнища, ця робота в домашній атмосфері супроводжується особливим успіхом. Спробуйте, брати-служителі. Деякі з наших служителів не люблять таку працю. Вони уникають її. Особисте служіння пов’язане з несенням хреста, але саме такої праці вимагає прийняття непопулярної істини. Під час близького спілкування з душами, котрі перебувають у пітьмі, наше світло зможе світити з більшою силою, прямо в темряву, і вони побачать у нашій поведінці, нашій мові, наших серйозних, але доброзичливих і ввічливих манерах, що з нами Божа благодать і що Небесний мир приноситься до їхніх домівок. Вони будуть зачаровані істиною, яка супроводжується такими благословенними результатами».^¹¹

Наступна цитата – частина звернення до служителів, які зібралися на ранковому служінні Генеральної Конференції в місті Батл-Крік (Мічиган) 9 листопада 1883 року: «Яке священне доручення довірив нам Бог, зробивши нас Своїми слугами у справі спасіння душ! Він довірив нам великі істини – найурочистішу, випробувальну звістку для світу. Наш обов’язок – не лише проповідувати, а й служити, зближуватися з людьми, особисто працювати біля домашнього вогнища. Ми повинні використовувати довірені нам таланти з умінням і мудрістю, щоб представляти дорогоцінне світло Істини найпривабливішим чином – таким, який буде найдієвішим для спасіння душ».^¹²

ПОСВЯЧЕНІ ХРИСТИЯНИ

Господь Ісус дав Своєму народові повеління, яке слід негайно виконати. Ми читаємо в Євангелії від Матвія 28:19, 20: «Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам. І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку! [Амінь]». Ми маємо привілей чути ці слова та діяти згідно з ними. «Божий намір не полягає в тому, щоб тільки служителі виконували велику частину роботи з проповіді Євангелії. Люди, котрі не покликані на євангельське служіння, повинні залучатися до роботи для Господа в міру своїх сил та можливостей. Сотні чоловіків і жінок, котрі зараз бездіяльні, можуть звершувати служіння прийнятне для Господа. Несучи Істину до своїх сусідів і друзів, вони можуть виконати велику справу для Господа. Бог не зважає на обличчя. Він обов’язково використовує в служінні смиренних, посвячених християн, котрі люблять Істину всім серцем. Нехай вони беруть участь у служінні для Нього, йдучи від дому до дому. Сидячи біля домашнього вогнища і розмовляючи з людьми, ці працівники, якщо вони будуть смиренними, тактовними і богобоязливими, зможуть зробити більше для задоволення реальних потреб людей, ніж служитель».¹³ Для кожного, хто займається цією важливою роботою, «вогнище» стає природним середовищем, де вони можуть ділитися Євангелією та уроками про сім’ю, віру і місіонерську діяльність. «Проголошення істини в любові та простоті під час роботи ″з дому в дім″ узгоджується з настановами Христа, які Він дав Своїм учням, посилаючи їх у першу місіонерську подорож. Чимало людей прийдуть до церкви за допомогою чудових хвалебних гімнів і через смиренні, сердечні молитви. Божественний Співпрацівник буде присутнім, щоб переконувати серця людей. Він обіцяв: «І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку!». Впевненість у цьому допоможе нам працювати з вірою, надією та мужністю».¹⁴ Отже, чи бажаєте ви, щоб Бог використовував вас як смиренне знаряддя для приведення інших до підніжжя хреста?

«Одним із найефективніших засобів у поширенні світла Істини є особиста праця, жива розмова з людиною. У домашньому колі, біля вогнища сусідів, біля ліжка хворого, в іншому затишному куточку ви можете читати Святе Письмо і говорити слово про Ісуса та Істину. Таким чином ви сіятимете насіння дорогоцінного світла, яке зійде і принесе рясний плід».¹⁵

БОЖИЙ ЗАКЛИК

Як ми сьогодні вивчали, є важлива робота, яку потрібно виконувати «біля вогнища», чи то нашого власного, чи чужого. Як церква ми повинні розуміти, що духовна робота не обмежується церквою – найбільш ефективна вона у повсякденних, особистих моментах. У цьому розумінні вогнище – ідеальне місце для побудови стосунків і посіву насіння віри та Істини, чого важко досягти у формальній атмосфері. Шановна родино Реформаційного Руху, попросімо Господа відкрити наші розуми і серця, щоб прийняти цю звістку і відгукнутися на наступний заклик, з яким Він звертається до вас і до мене при завершенні цієї теми:

«Господь досліджує використання талантів, які Він довірив нам. Він сплатив ціну Своєї Власної Крові та Свого самозречення, жертви та страждань, щоб забезпечити добровільне служіння кожної душі як співпрацівника з Богом. Якби тільки всі відчували свою відповідальність перед Богом і мудро застосовували довірені дари і таланти, то який дохід міг би бути принесений Богові через Ісуса Христа! Єдиний талант може й буде зростати завдяки його використанню. Найменший дар, найскромніше служіння можуть справити вплив на розуми та серця тих людей, до яких не зможуть достукатися люди, котрі мають великі таланти.

Зараз, зараз, саме зараз найсприятливіший час для нашої роботи. Особисті відвідування мають величезну цінність. У любові до Христа і з любов’ю до людей Істина повинна приноситись у кожну родину, якщо ви бажаєте досягти успіху, про неї потрібно розмовляти біля кожного можливого родинного вогнища… Майте на увазі, що Святий Дух є працівником, і людина, котра працює для Бога, не залишена наодинці.

Працюйте з наполегливістю, ніжністю, співчуттям, з молитвами, і любов зробить більше, ніж проповіді. Господь Ісус, віддаючи Своє життя для спасіння світу від прокляття гріха, передбачив для нас більше, ніж наші очі коли-небудь бачили. Святий Дух шукає канали, через які Він міг би звершувати роботу… Сатана не завжди перемагатиме. Святий Дух буде злитий на церкву, коли посудини будуть готові Його прийняти».¹⁶

Нехай Господь рясно благословить нас і допоможе нам виконувати цю роботу біля вогнища! Амінь!

Посилання:

1. Віра, якою я живу. – С.255. [Виділено автором статті].
2. Виховання дітей. – С.202.
3. Патріархи і пророки. – С.127. [Виділено автором статті].
4. Рев’ю енд Геральд, 21 квітня 1891 року.
5. Свідоцтва для церкви. – Т.6. – С.429.
6. Там саме. – С.430.
7. Рев’ю енд Геральд, 10 липня 1888 року. [Виділено автором статті].
8. Євангелізм. – С.436.
9. Служителі Євангелії. – С.212. [Виділено автором статті].
10. Свідоцтва для церкви. – Т.1. – С.432.
11. Рукописи. – Т.7. – С.37.
12. Рев’ю енд Геральд, 15 квітня 1884 року.
13. Служіння благодійності. – С.109. [Виділено автором статті].
14. Християнське служіння. – С.114.
15. Там саме. – С.118.
16. Щоб мені пізнати Його. – С.330.