Церква перед останньою кризою
Терпіння святих
П’ятниця, 11 грудня 2026 року
Змінити розмір шрифту:
ДЕВІД ЛОПЕС (США)
РОЗУМІННЯ ТЕРПІННЯ
Терпіння визначається як здатність зберігати спокій і самовладання під час очікування результатів, долання труднощів і зволікання без роздратування й розпачу. Воно вимагає наявності чіткої та визначеної мети, а також здатності зберігати стійкий внутрішній стан у часи випробувань, невизначеності чи повільного прогресу. Терпіння передбачає самоконтроль і наполегливість, що робить його як особистою силою, так і важливою чеснотою. Ця чеснота допомагає людині долати життєві труднощі, зберігаючи стійкість та надію.
ПІД ЧАС ВИПРОБУВАНЬ ТА СЛУЖІННЯ
«Тому й ми, маючи довкола [себе] таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що [нас] легко обплутує, з терпінням прямуймо до тієї боротьби, яка перед нами»
До євреїв 12:1
Ставте перед собою цілі та проходьте свій шлях з терпінням, адже це необхідно в нашому християнському житті.
Терпіння набуває особливого значення для тих, хто стикається з тривалими випробуваннями чи серйозними труднощами. Люди, котрі переживають хворобу, життєві негаразди чи періоди невизначеності, часто покликані виявляти особливе терпіння, долаючи труднощі, які випробовують не лише їхню силу, а й віру. Такий шлях вимагає твердої рішучості та здатності продовжувати йти вперед навіть тоді, коли прогрес здається повільним, а результати залишаються прихованими. Саме через таке витривале терпіння віруючі навчаються глибше довіряти Богові та жити з непохитною надією.
У повсякденному житті терпіння є основною чеснотою для тих, хто піклується про інших: батьків, учителів, вихователів і духовних наставників. Їхнє служіння вимагає здатності спрямовувати, підтримувати та надихати людей у періоди зростання та боротьби. Терпіння допомагає їм піклуватися про тих, хто перебуває під їхньою опікою, зберігаючи спокій і готовність підтримати навіть тоді, коли вони стикаються з невдачами чи опором.
Для тих, хто присвятив своє життя духовним прагненням, для святих, котрі прагнуть зберегти віру й дотримуватися високих принципів у суспільстві, де дедалі частіше спостерігається моральний занепад, терпіння є незамінною чеснотою. Як навчав наш Господь: «У вашій терпеливості здобудете ваші душі» (Від Луки 21:19). Терпіння допомагає віруючим міцно триматися надії, жити в покорі Богові й залишатися духовно стійкими навіть серед зволікань, розчарувань та випробувань. Воно зміцнює прихильність до духовних ідеалів, даючи людині силу гідно долати труднощі й не здаватися. Завдяки терпінню віруючі люди здатні проходити через скорботи, не втрачаючи мужності, та продовжувати правильно дотримуватися тих цінностей, які вони сповідують.
У результаті кожен, хто прагне сформувати характер і розвинути співчуття, виявить, що терпіння є водночас дороговказом і тихою внутрішньою силою. Воно не лише допомагає людині стійко долати життєві труднощі, але й сприяє духовному зростанню, поглиблює здатність до співчуття, чуйності та милосердя на життєвому шляху.
«І не лише нею, а й хвалимося, коли страждаємо, знаючи, що страждання виробляє терпеливість, а терпеливість – досвід, а досвід – надію»
До римлян 5:3, 4
Нам потрібна не тільки віра Ісуса, але і Його терпіння, щоб вистояти у випробуваннях, які дедалі посилюються у заключній фазі великої боротьби між добром і злом. Характер, який ми формуємо як християни, повинен уподібнюватися до характеру небожителів і нашого Царя. Такий характер може бути сформований лише через щоденні випробування та життєві труднощі. Як говорить Святе Письмо:
«Вони зміцнювали душі учнів, закликали залишатися у вірі. Бо ми маємо, – казали вони, – через великі утиски ввійти до Царства Божого»
Дії 14:22
Ці слова були написані під час жорстоких гонінь на Божу церкву. Залишатися стійкими й терпеливими у вірі в такий період – це саме та підготовка, яка потрібна церкві для того, щоб зустріти прийдешні випробування. Дух Пророцтва навчає нас такими словами: «Ми формуємо характер для небес. Жоден характер не може бути досконалим без випробування та страждання. Ми повинні бути випробувані. Ми повинні бути перевірені. Христос витримав випробування характеру заради нас, щоб ми могли витримати це випробування завдяки Божественній силі, яку Він передає нам. Христос є нашим Прикладом у терпінні, стриманості, лагідності та смиренності розуму. Він перебував у конфлікті й ворожнечі з усім безбожним світом, проте Він не піддавався пристрастям і не виявляв гніву ні в словах, ні в діях, хоча Сам зазнавав принизливих образ у відповідь на добрі справи. Він був Страждальцем, Його відкинули, до Нього зневажливо ставилися, але Він не відповідав тим самим. Він мав самовладання, гідність і велич. Він страждав терпляче, і на заподіяні Йому страждання відповідав лише співчуттям, милістю та любов’ю».1
ЧЕКАЮЧИ НА ДРУГИЙ ПРИХІД
Терпіння також є необхідним для церкви, яка очікує Другого приходу Ісуса.
«Отже, брати, будьте довготерпеливі до Господнього приходу. Ось хлібороб очікує дорогоцінного врожаю від землі, терпляче очікує його, доки випадуть ранній та пізній дощі»
Якова 5:7
Подібно до того як землероб чекає врожаю з надією й терпінням, так і віруючі покликані чекати з непохитною вірою, покладаючись на те, що Божий час є досконалим.
Християнська церква вже протягом тривалого часу очікує Другого приходу Ісуса – надії, що ґрунтується на біблійних пророцтвах і є центральною істиною християнської віри. Це очікування вимагає глибокого терпіння, оскільки віруючі люди довіряють тому, що Бог усе зробить у призначений Ним час, і залишаються непохитними у вірі протягом багатьох поколінь. Їхня непохитна віра в цю обітницю є яскравим прикладом терпіння в духовному житті, мотивуючи віруючих зберігати надію, перебувати в поклонінні Богові та звершувати добрі справи в очікуванні повернення Христа.
На зорі адвентистського руху, в період з 1833 по 1844 рік, здавалося, що все вже близько – Христос стоїть біля дверей. Але роки минули (Бог знає чому), і зараз, приблизно через 193 роки, ми все ще чекаємо. Затримка Нареченого є справжнім випробуванням для Божого народу. Світильники гаснуть, діви засинають, олія вичерпується, і опівнічна темрява стає дедалі густішою. Церква, здається, занурена в глибокий сон, і дуже мало тих, котрі з трепетом шукають і очікують опівнічного крику: «Ось молодий, виходьте йому назустріч!» (Від Матвія 25:6). Поколінню церкви, котре живе в очікуванні Другого приходу Христа, потрібні віра й терпіння, достатньо міцні, щоб вистояти під час тривалого очікування, перед обличчям повсюдного поширення безбожності та, насамперед, під тиском суспільства, що спонукає до порушення Божого Закону.
ТЕРПІННЯ ПІД ЧАС НЕВИЗНАЧЕНОСТІ
Періоди невизначеності – коли результати перебувають поза нашим контролем чи прогрес здається повільним – часто вимагають глибшого терпіння. Перехідні періоди, такі як початок нової роботи, переїзд до іншого міста або адаптація до обставин, що змінюються, перевіряють нашу здатність зберігати спокій, стійкість і наполегливість. Робота з людьми, чиї погляди або темп життя відрізняються від наших, також вимагає додаткового терпіння, допомагаючи нам розвивати чуйність, гармонію та здорові стосунки. Так само моменти розчарувань чи невдач вимагають терпіння, дозволяючи нам продовжувати шлях, навчатися та зростати, а не реагувати поспішно чи втрачати надію.
Апостол Яків говорить нам про терпіння Йова:
«Брати [мої], майте за приклад страждання і довготерпіння пророків, які промовляли Господнім Ім’ям. Тому що блаженними називаємо тих, які терпіли. Ви чули про терпіння Йова і знаєте Господній кінець, що Господь дуже милосердний та щедрий»
Якова 5:10, 11
До фізичних страждань і болю Йова додавалася болісна невизначеність: він запитував себе, чи не став його власний гріх причиною всіх страждань, через які йому довелося пройти. Більше того, мовчання Бога у відповідь на його щирі благання випробувало його віру і терпіння до краю. У своєму стражданні він вигукував:
«Скажи, скільки в мене провин і гріхів? Покажи мені у чому полягає мій переступ і мій гріх! Для чого Ти закриваєш від мене Своє обличчя і вважаєш мене Своїм ворогом?»
Йова 13:23, 24
Розуміння того, що відбувається, і впевненість у своєму становищі перед Богом є великою розрадою в часи випробувань і страждань. Але переживання стає набагато важчим, коли в такі моменти виникає невизначеність щодо того, чи правильні ми маємо стосунки з Богом і чи благоволить до нас Небо. Саме ці обставини випробовують нашу віру та терпіння. Коли час випробування завершиться і гоніння посиляться до краю, вірні не знатимуть, чи їхні гріхи прощені та чи стерті вони під час слідчого суду. Саме ця невизначеність зробить випробування ще важчим. Перо Натхнення пояснює: «Оскільки сатана оскаржує Божий народ з приводу його гріхів, Господь дозволяє йому піддавати їх найсуворішому випробуванню, їхнє довір’я до Бога, віра та стійкість будуть випробувані. Коли вони згадають про своє минуле, надія згасне, бо в усьому своєму житті вони бачать дуже мало доброго. Вони цілком усвідомлюють свою слабкість і недостойність. Сатана намагається залякати їх думкою про те, що становище безнадійне і плями їхнього гріха ніколи не будуть змиті. Він сподівається зруйнувати їхню віру, щоб вони піддалися його спокусам і зрадили Бога.
Хоч Божий народ і буде оточений з усіх боків ворогами, котрі чекатимуть на його смерть, проте відчай, що охопить їх, буде викликаний не страхом зазнати гоніння за істину, а думкою про те, що, можливо, вони визнали не всі свої гріхи і тому не мають права на обітницю Спасителя: «…Я і тебе збережу від години випробування, що має прийти на Всесвіт» (Об’явлення 3:10). Якби вони могли бути впевнені в прощенні, їх не злякали б ані муки, ані смерть, але виявитися негідним і втратити життя внаслідок вад власного характеру – це означало б зганьбити святе Боже Ім’я…
Їхня віра не захитається від того, що вони не отримають негайної відповіді на молитви. Страждаючи від тривоги, страху і відчаю, вони не перестають молитися. Вони тримаються за Божу силу, як Яків тримався за Ангела; і їхні душі твердять тільки одне: ″Не відпущу Тебе, поки не поблагословиш мене″».2
ДУХОВНИЙ ВИМІР ТЕРПІННЯ
Очікування та долання труднощів можуть бути болісними, проте терпіння здатне пом’якшити цей досвід. Приємно пам’ятати, що якщо Бог допускає ці випробування, то робить це з доброю метою. Апостол Яків нагадує нам:
«Знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість»
Якова 1:3
ЕЛЛЕН УАЙТ ЧУДОВО ІЛЮСТРУЄ ЦЕЙ ПРИНЦИП:
«Бог показав мені, що Він дав Своєму народові випити гірку чашу, щоб очистити та вибілити його. Це гіркий напій, і люди можуть зробити його ще гіркішим своїм наріканням, скаргами та невдоволенням. Однак ті, котрі приймають випробування подібним чином, повинні будуть випити ще один ковток із цієї чаші, оскільки перший не справив належного впливу на їхні серця. Якщо й другий ковток не призведе до добрих змін, їм доведеться пити ще й ще, доки вони не отримають позитивного результату. Інакше їхні серця залишаться нечистими. Я бачила, що таку гірку чашу можна підсолодити терпінням і молитвою, і тоді вона справить належний вплив, і Богові буде віддана слава і честь».3
Доки Божий намір цілком не здійсниться в нас, нам знову нагадується:
«А терпеливість нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало»
Якова 1:4
ТЕРПІННЯ В КНИЗІ ОБ’ЯВЛЕННЯ 14:12
У книзі Об’явлення 14:12 терпіння стосується стійкої вірності та непохитності віруючих, які залишаються відданими Божим заповідям і вірі Ісуса навіть перед обличчям переслідувань та страждань. Цей уривок підкреслює, що терпіння – це не просто пасивне очікування, а активна та незламна довіра Божим обітницям, особливо у важких та невизначених обставинах. Таке терпіння дає віруючим силу перебувати в праведності та зберігати надію, стаючи свідченням їхньої незмінної відданості до духовних принципів.
Терпіння представлене тут як явна ознака характеру, освяченого Божою силою, – живе свідчення перетворювальної дії Євангелії Христа.
Вираз «тут терпіння святих» представлений як відповідь на невисловлене звинувачувальне запитання, яке могло б звучати так: «Де святі? Де риси характеру, які свідчать про те, що вони перетворені на святий образ Христа? Де люди, які демонструють силу Твоєї Євангелії?» І тоді Бог відповідає так само, як Він відповів, коли говорив про Йова: «Чи ти звернув увагу на Мого раба Йова тепер? Адже й далі немає на землі такого, як він, чоловіка, – мужа незлобивого, справедливого, праведного, богобійного, який уникає всякого зла! Він незламний у своїй непорочності, хоч ти переконував Мене, щоб його безневинно погубити» (Йова 2:3). Так само тепер Бог представляє вже не одну людину, а цілу церкву й говорить: «Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса!» (Об’явлення 14:12). Він представляє їх як живе свідчення того, що коли люди підкоряються Його силі, вони можуть бути перетворені й стати святими, як святий Сам Бог, і що Божа сила здатна підтримувати їхні вірність та покору Його заповідям навіть у часи найбільших випробувань, гонінь, ув’язнень та загроз смерті.
Фраза «тут терпіння святих» зустрічається у Святому Письмі двічі – в Об’явленні 13:10 та 14:12 – і в обох випадках вона вжита в контексті жорстоких переслідувань тих, хто дотримується Божих заповідей. Ці гоніння здійснюються відступницькою релігійною владою, і їхнє остаточне виконання ще належить до майбутнього. Згідно з пророцтвом, настане час, коли сили землі, об’єднані у своєму намірі, прагнутимуть пригнічувати Божий народ, використовуючи громадянську владу для нав’язування псевдодоктрин та людських заповідей, сподіваючись досягти того, що вони вважають вирішальною перемогою над обраними Богом людьми. Перо Натхнення розкриває: «Тепер Іван був підготовлений до того, щоб побачити хвилюючі події великої боротьби між тими, хто дотримується Божих заповідей, і тими, хто відкидає Його Закон. Він побачив появу чудодійної сили, якій судилося ввести в оману всіх жителів землі, котрі не мають зв’язку з Богом, ″намовляючи мешканців землі створити образ того звіра, який має рану від меча і залишився живим″ (Об’явлення 13:14). Див. Об’явлення 13:15-17. Пророк почув урочисте застереження проти поклоніння цій богохульній силі: ″Якщо хтось поклоняється звірові та його образові й приймає знак на своє чоло або на свою руку…″ (Об’явлення 14:9). Див. Об’явлення 14:10, 11. Про вірних та істинних людей, котрі не схиляються перед постановами земних правителів, що суперечать владі Царя Небесного, Іван говорить: ″Тут терпіння святих, які бережуть Божі заповіді та віру Ісуса!″ (вірш 12). Див. Об’явлення 14:1-3, 5; 15:2-4».4
У даний час це твердження ще не можна повною мірою застосувати до Божої церкви, оскільки кульмінація передбачених гонінь ще не настала. Час, який ми маємо, дано нам для підготовки, щоб Божий народ зміг розвинути віру, здатну вистояти в такому випробуванні, і набути терпіння, достатнього для того, щоб перенести зволікання, суспільний тиск та найтяжчі обставини.
«Прийдешній час горя й скорботи потребує від нас віри, яка змогла б подолати втому, голод, зволікання, – віри, яка не похитнеться, навіть під час найсуворішого випробовування. Усім буде даний благодатний час, щоб приготуватися до великого горя».5
ПЕРЕТВОРЕННЯ ЧЕРЕЗ ТЕРПІННЯ
Терпіння виявляє здатність людини зберігати спокій, внутрішню стійкість і надію перед обличчям зволікань, труднощів та розчарувань. Воно свідчить про внутрішню силу й духовну зрілість, розкриваючи вміння людини керувати власними емоціями та реагувати виважено, а не імпульсивно. Люди, котрі розвивають у собі терпіння, часто виявляють витривалість, співчуття та мудрість. Це допомагає їм будувати міцніші взаємини й гідно проходити життєві випробування. Така чеснота не лише дає змогу долати складні обставини, а й сприяє особистісному та духовному зростанню, поглиблюючи розуміння інших людей.
У контексті звістки Третього Ангела перетворення є кінцевою метою, являючи собою цілковите оновлення характеру та духовного життя. Цей процес закликає віруючих не тільки зберігати вірність і послух, але й дозволити Божій благодаті перетворити їхні серця, щоб вони могли відображати любов і праведність Христа. Подібно до того як терпіння підтримує надію і стійкість, перетворення завдяки звістці Третього Ангела веде до життя, яке відрізняється непохитною вірою, моральною чистотою й готовністю до повернення Христа.
ЗАКЛЮЧНЕ ЗВЕРНЕННЯ
Бог готує церкву, яка вшанує і виправдає Його святе Ім’я, перш ніж буде взята до вічного спочинку після тривалої та важкої боротьби зі злом. Те, що може здаватися затримкою Приходу Христа, насправді є проявом Божої милості до тебе. Цей момент – твій момент – відзначений у Божому календарі. Він не перегорне сторінку історії, не давши тобі цієї можливості. Він бажає торкнутися твого серця і спонукати тебе прийняти Його Євангелію спасіння.
Відкрий двері свого серця і впусти Улюбленого Спасителя. Тоді ти побачиш перетворювальну силу, яку ти ніколи раніше не відчував. Він стоїть біля твоїх дверей і кличе; Він приходить зі скарбом благословень і бажає розділити їх з тобою. Це твоя нагода. Усе небо спостерігає та очікує цього моменту. Прислухайся до Його запрошення і дай на нього відповідь:
«Ось Я стою під дверима і стукаю. Якщо хто почує Мій голос і відчинить двері, то Я ввійду до нього і буду вечеряти з ним, і він зі Мною»
Об’явлення 3:20
Вечеря, яку Він пропонує, – це Його Слово: щоденне спілкування і постійне ходіння з Христом, доки ти не станеш частиною Його очищеної церкви, яка готова зустріти останній конфлікт зі злом і, врешті-решт, розділити вічність зі святими у світлі.
Я молюся за кожного з нас, молюся, щоб Божий Дух переконував наші серця, підтримував нас на кожному кроці нашого шляху з Христом і дарував нам остаточну перемогу, щоб ми отримали вінець життя, обіцяний Богом у книзі Об’явлення 2:10. Амінь.
Посилання:
- Цей день із Богом. – С.263.
- Велика боротьба. – С.618, 619.
- Ранні твори. – С.47.
- Листи та рукописи. – Т.8, 1893 р.
- Велика боротьба. – С.621.