Заклик до учнівства

Ольга Ортіз (Колумбія)

СПРАВЖНЄ ВИХОВАННЯ

Спочатку Бог заснував сім’ю як осередок суспільства – місце формування та розвитку характеру, звичок та цінностей. «Основою основ виховання в Едемі була сім’я».^¹ Божественний план був адаптований до людського роду після гріхопадіння. Справжнє виховання – це праця заради викуплення та відновлення людства, розвитку фізичних, розумових та духовних здібностей відповідно до характеру Христа. Воно не обмежується лише здобуттям знань, але прагне підготувати людину до життя служіння тут, на землі, і до життя вічного. Його основа – у Божому Слові та в керівництві Святого Духа. Христос – Представник Отця й Посередник між Богом і людьми – є Великим Учителем, і Він доручив людям, як чоловікам, так і жінкам, бути Його представниками. Сім’я була школою, а батьки – вчителями. Цей принцип був вірно дотриманий у земному житті Господа Ісуса.

ВИХОВАННЯ ХРИСТА

«Ісус жив у сім’ї ремісника, покірно й охоче зносячи тягарі родинного життя. Він був Повелителем Небес, і ангели з радістю виконували Його Слово, але тепер Він став слухняним слугою, люблячим і покірним сином. Він засвоїв ремесло, працюючи власноруч з Йосипом у столярній майстерні. У простому одязі трудівника Він щодня проходив вулицями маленького містечка, коли йшов або повертався додому після Своєї скромної праці. Він не використовував Власної Божественної сили, щоб зменшити життєві тягарі або полегшити Свою нелегку працю».² Його дім був головною школою, де Марія та Йосип, керуючись Божественними принципами, відіграли найважливішу роль у Його становленні як Особистості. Культурне та родинне середовище, в якому Він зростав в оточенні природи та простоти, також формувало Його характер і зміцнювало Його зв’язок з Богом та потребами людей.

«У дні Христа юдеї приділяли велику увагу навчанню своїх дітей. Їхні школи були пов’язані з синагогами – місцями поклоніння, – а вчителів називали рабинами, людьми, яких вважали дуже освіченими.

Ісус не відвідував такі школи, бо там навчали багатьох речей, що не відповідали істині. Замість Божого Слова вивчалися людські вислови, і часто вони суперечили тому, чого Бог навчав через Своїх пророків.

Сам Бог за допомогою Святого Духа наставив Марію, як виховувати Його Сина. Марія навчала Ісуса зі Святого Письма, і Він навчився читати і досліджувати його».³

ПОМИЛКОВЕ ПОНЯТТЯ

На відміну від того виховання, яке отримав Ісус удома, рабинські школи Його часу втратили з поля зору справжню суть освіти і зосередилися на ритуалах, занурившись таким чином у порожній формалізм. Таке навчання не сприяло особистому спілкуванню з Богом й не розвивало характеру, заснованого на істинних Божественних принципах. Хіба це не схоже на реальність, у якій ми живемо сьогодні?

«Наші уявлення про виховання є надто поверхневими та обмеженими. У зв’язку з цим вкрай актуальним є розширення сфери наших знань у цій галузі, встановлення більш високих ідеалів. Правильне виховання означає набагато більше, ніж просто певний курс навчання. Воно означає більше, ніж просто підготовка до життя на землі. Виховання повинно охоплювати всі сторони людської особистості та визначати все життя людини. Правильне виховання передбачає гармонійний розвиток фізичних, розумових здібностей людини з ранніх років її життя, а також духовний розвиток. Правильне виховання готує кожну людину з радістю служити в цьому світі та з ще більшою радістю служити у вічності».⁴ На жаль, в академії цього світу характер і цінності, які є такими важливими для людського життя та підготовки до Неба, залишаються поза увагою. Розуміючи помилки минулого, ми можемо знову відкрити для себе справжню мету Божественного виховання.

ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ?

Справжнє виховання походить від Бога, і його мета – відновити Божественний образ у людині. Справжнє виховання не обмежується лише здобуттям академічних знань, але охоплює духовне, моральне та соціальне формування особистості. Тому воно є священною та урочистою справою. У Святому Письмі ми бачимо, як Бог дає настанови батькам щодо відповідальності за виховання своїх дітей. Говорячи про Авраама, Господь проголошує: «Адже Я вибрав його для того, щоби він заповів своїм синам і домові своєму після себе дотримуватися Господньої дороги, творити правду і справедливість, аби Господь міг здійснити для Авраама все, що пообіцяв йому» (Буття 18:19). Завдяки своєму тісному зв’язку з Богом Авраам навчив свою родину жити відповідно до Господніх заповідей. Щоб це стало реальністю в наших родинах, необхідно також розвивати звичку щирої любові та відданості Спасителеві, навчати наших дітей того, що завдяки молитві у них є Друг, Котрий готовий вислухати всі їхні мрії та печалі. Читаючи Біблію щодня, вони зможуть зрозуміти природу Бога і те, як Він у Своїй співчутливій любові ставиться до нас. Таким чином вони навчаться ставитися до інших з повагою, любов’ю та терпінням. Вони навчаться бути милосердними та добрими, як їхній Небесний Отець милостивий і добрий до людського роду, який Він ніжно створив. Розуміння справжнього виховання приводить нас до усвідомлення того, що кінцевою метою цього процесу є формування характеру – адже це єдиний скарб, який ми зможемо взяти з собою на Небо.

РЕЗУЛЬТАТИ НЕПРАВИЛЬНИХ РІШЕНЬ

Формування характеру – це фундаментальний та надприродний процес у житті; характер – це єдине, що ми візьмемо з собою на Небо, і він формується у родині. «Характер, сформований за Божественною подобою, – єдиний скарб, який ви можете взяти з цього світу до світу прийдешнього. Хто підкоряється керівництву Христа в цьому житті, ті візьмуть до Небесних осель усі свої духовні досягнення. Ми постійно удосконалюватимемося в Небесах. Тому як важливо розвивати свій характер у цьому житті!».⁵ Священна праця батьків – наставляти і навчати своїх дітей боятися Бога і коритися Йому, щоб за допомогою Святого Духа вони могли розвинути характер, подібний до характеру їхнього Небесного Отця. Господь говорить: «Нехай ці слова, які я сьогодні тобі заповідаю, будуть у твоєму серці. Прищеплюй їх своїм синам, переповідай їх, сидячи у своєму домі й мандруючи дорогою, лягаючи та встаючи» (Второзаконня 6:6, 7).

Коли батьки нехтують настановами, даними Богом щодо виховання, та відмовляються від свого урочистого обов’язку, їхніх дітей починає виховувати ворог душ. Нам слід звернути увагу на приклад священника Ілії. У 1 Самуїла 2:12 нам сказано: «Проте сини Ілія були негідними людьми й не дбали про служіння Господу». Дітям як ніколи раніше потрібна уважна турбота і керівництво, тому що сатана прагне панувати в їхньому розумі та серці, витіснивши Божий Дух.

«Жахливий стан молоді у наш час – це одна з найсильніших і найпереконливіших ознак того, що ми живемо в останні дні, але багато дітей стають на згубний шлях саме тому, що отримують неправильне виховання у своїх сім’ях. Дух невдоволення і ремствування проти викриття пускає коріння і приносить плід непослуху. Хоча батьки й незадоволені характером, який розвивається у дітей, вони не розуміють помилок, що роблять їх такими».⁶

Батьки повинні розуміти, що християнське виховання повинно бути спрямоване не лише на розвиток інтелекту, а й на формування характеру, моральності та підготовки до вічного життя. Вони не зможуть належним чином виконати свої обов’язки, якщо не приймуть Боже Слово як правило життя. Вони повинні усвідомити, що їхнє завдання – виховувати та формувати характер кожної дорогоцінної душі, довіреної їм, щоб у результаті зрозуміти принципи справжнього виховання та важливість формування характеру як процесу, що має вічні наслідки. У наш час ми повинні бути особливо пильними щодо того, з ким товаришують наші діти. Чи будуть ті, кого вони оберуть собі за друзів, допомагати їм відображати образ їхнього Небесного Отця, або ж справлятимуть вплив так, що вони почнуть відображати риси князя цього світу? Чи освячуватиме їх той медіа контент, який вони переглядають, чи навпаки занижуватиме їхні цінності та руйнуватиме духовні звички? Щоб скерувати їх вузькою дорогою, життєво важливо подати правильний приклад у сім’ї.

ПРИКЛАД У СІМ’Ї

Християнське виховання починається з раннього віку – з прикладу перших учителів, батьків. Ось чому нам настійно рекомендується зробити нашу сім’ю маленьким раєм, щоб діти вчилися, наслідуючи приклад своїх батьків. У Посланні до галатів 5:22-23 плоди Духа описані як любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброта, віра, лагідність і стриманість – чесноти, з яких складається міцний християнський характер. Цар Соломон нагадує нам: «Повчай (виховуй) юнака на початку його шляху, і він не зверне з нього, навіть коли постаріє» (Притчі Соломона 22:6). Апостол Павло також закликає нас оновлювати наш розум і характер відповідно до Божої волі (До римлян 12:2). Сам Ісус у Євангелії від Матвія 5:48 закликає нас бути досконалими, як досконалий Отець наш Небесний, що передбачає постійне зростання на зразок Христа. Формування характеру – це безперервний процес перетворення, який вимагає участі Святого Духа та особистого посвячення. Головна мета християнського виховання та життя – формування характеру. «Кожна людина, створена за Божою подобою, наділена властивостями, схожими на здібності Творця, – індивідуальністю, здатністю думати і діяти. Люди, котрі розвивають свої здібності, можуть нести відповідальність, керувати і справляти вплив на розвиток характеру інших людей. Справжнє виховання передбачає розвиток у людини саме цих рис, здатності думати, а не просто відображати думки інших. Замість того щоб обмежувати свої дослідження вивченням того, що сказано й написано людьми, вони повинні спрямовувати погляди до джерел Істини, до просторів, що відкриваються для досліджень у природі та в Божественному одкровенні. Нехай вони пам’ятають, що вони у великому боргу перед своїм Викупителем, і знають про своє призначення, тоді їхній розум постійно розвиватиметься і зміцнюватиметься. Замість слабовільних студентів навчальні заклади випускатимуть творчих людей, які вміють думати та діяти, підпорядковувати собі обставини, а не бути їхніми рабами, людей із широкими поглядами, ясним мисленням та сміливими переконаннями.

Справжнє виховання дає більші результати, ніж просто розвинений розум та фізичну підготовленість. Воно покращує характер настільки, що істина і чесність не приносяться в жертву егоїстичним бажанням або честолюбству, воно захищає думки від зла. Замість того щоб вдаватися до легковажних захоплень і згубних пристрастей, вихована людина в кожному своєму спонуканні і бажанні керуватиметься принципами добра. Усе більше і більше розмірковуючи над досконалістю характеру свого Спасителя, людський розум оновлюється, і душа перетворюється за Божою подобою».⁷

Батьки повинні створювати радісну та здорову атмосферу для своїх дітей, оберігаючи їх від негативного впливу та навчаючи усвідомленню їхньої сили, адже такий вплив може спотворювати характер і врешті-решт відвести від Бога. «Вчинки, якщо вони часто повторюються, утворюють звички, а звички формують характер. Терпляче виконуйте свої маленькі життєві обов’язки. Поки ви недооцінюєте, наскільки важливо бути вірними у виконанні маленьких обов’язків, виховання вашого характеру буде незадовільним. В очах Всемогутнього є цінним навіть найменше добре діло. Господь говорить: ″Вірний у найменшому – і у великому вірний″. У житті істинного християнина не може бути нічого малозначущого чи несуттєвого».⁸

Формування цілісного характеру має ґрунтуватися на наступних принципах:

1. Залежність від Бога: щодня шукайте Бога у молитві та вивченні Біблії (До филип’ян 4:13).

2. Дисципліна та вміння володіти собою: контроль над думками, словами та вчинками (Притчі Соломона 16:32).

3. Служіння іншим: розвивайте благородний характер, люблячи інших і допомагаючи їм (Від Матвія 25:40).

4. Настанова, заснована на Божественних принципах, з раннього дитинства (Притчі Соломона 22:6; 2 до Тимофія 3:15).

5. Наполегливість у перетворенні: формування характеру – це безперервний процес, який триває доти, доки душа повністю не відобразить образ Ісуса (2 до коринтян 3:18; Ранні твори. – С.71).

НАВЧАННЯ НА ПРАКТИЦІ

Земна педагогіка підтверджує те, що Господь встановив у Своєму Божественному плані виховання. Діти навчаються найкраще тоді, коли можуть пов’язувати отримані знання з навколишнім середовищем, застосовуючи їх на практиці у повсякденному житті. З раннього віку діти повинні освоювати корисні чи практичні навички, які сприяють розвитку таких якостей, як відповідальність, дисципліна, наполегливість та терпіння. Крім того, це дозволяє перетворити освіту на осмислений досвід, який збагачує та допомагає не просто складати іспити, а й успішно справлятися з життєвими труднощами. Усе це має ґрунтуватися на Святому Письмі.

БІБЛІЙНЕ ВИХОВАННЯ

З самого початку Бог заснував виховання як всебічний процес. У книзі Буття 1:27 нам сказано, що людина була створена за Божим образом і подобою. Це означає, що Божественне знання повинно бути основою усілякого навчання. У книзі Притчі Соломона 9:10 сказано, що «початком мудрості є страх Господній, і пізнання Святого – розум». У цьому вірші наголошується на тому, що справжнє виховання починається з міцної духовної основи, яка повинна відповідати наступному фундаментальному принципу: «Виховання й викуплення – це єдиний процес»⁹, а також те, що виховання повинно приводити до духовного перетворення.

1. Центром виховання повинен бути Христос: Бог повинен бути центром усілякого навчання (До колосян 2:3).

2. Виховання повинно бути всебічним: воно повинно охоплювати фізичний, розумовий та духовний розвиток (Від Луки 2:52).

3. Виховання повинно бути дієвим і застосовним на практиці: не лише теоретичне, але орієнтоване на повсякденне життя та служіння іншим (Від Матвія 25:40).

4. Виховання повинно формувати характер: воно повинно формувати характер, що відображає образ Христа. «В основі правильного розвитку людини лежить безкорисливість. Безкорисливість – запорука найвищої культури розвитку всіх наших здібностей. Ми все більше й більше стаємо спільниками Божественної природи. Ми стаємо придатними для Неба, бо приймаємо Небо у свої серця».¹⁰

5. Виховання повинно бути зосереджене на надії та спасінні: воно повинно готувати людину як до земного життя, так і до вічного життя. «Життєва справа, доручена нам, – це підготовка до вічного життя, і якщо ми виконаємо цю справу так, як Бог задумав, кожна спокуса може сприяти нашому духовному зростанню; бо, коли ми чинимо опір спокусі, ми робимо крок уперед у духовному житті. У розпал битви, у напруженій духовній боротьбі, поряд з нами знаходяться невидимі сили, послані з небес, щоб допомогти нам у цій битві. І в найвирішальніший момент нам даруються сила, стійкість і енергія – і ми маємо силу, яка перевершує людську».¹¹

Християнська освіта не обмежується домом або школою, але включає церкву як основний стовп духовного розвитку. Через церкву молоді люди отримують настанову, підтримку та приклади віри, які допомагають їм покращувати стосунки з Богом та зміцнюватися для майбутніх випробувань.

В ОСТАННІЙ ЧАС

«Твої нащадки відбудують віковічні руїни, – ти відновиш основи минулих поколінь. Тебе називатимуть відбудовником проломів, і відновником доріг для поселення» (Ісаї 58:12). Це урочисте покликання охоплює виховання та освіту:

«Сатана використовує найвинахідливіші методи, впроваджуючи свої плани та принципи в систему освіти і таким чином опановуючи розумами дітей та молоді. Справа кожного справжнього вчителя – руйнувати його задуми. Ми уклали урочисту, священну угоду з Богом виховувати наших дітей для Нього, а не для світу, навчати їх довіряти себе не світові, а любові та страху Божому і дотримуватися Його Заповідей. Дітей треба переконати, що вони створені за образом Творця і що Христос є Прикладом, Який вони повинні наслідувати. Найсерйознішу увагу слід приділити освіті, яка дасть пізнання спасіння і перетворить життя і характер за Божественною подобою. Божа любов і чистота душі, вплетені в життя подібно до золотих ниток, – ось що має справжню цінність. Ми не до кінця усвідомлюємо, якої висоти може досягти людина таким чином.

Для виконання цієї роботи необхідно закласти надійну основу. Потрібно поставити нову мету, визначивши її місце, і студентам треба допомагати впроваджувати біблійні принципи у все, що вони роблять. Треба вказувати на все безчесне, на все, що є відхиленням від праведності, і уникати гріха, бо беззаконня не повинно бути увічнене. Важливо, щоб кожен учитель любив і плекав здорові принципи і доктрини, тому що це саме те світло, яке має відбиватися на життєвій дорозі всіх учнів».¹²

«Ти ж говори те, що відповідає здоровому вченню» (До Тита 2:1).

Щоб виконати цю роботу, нам необхідно підтримувати одне одного та створювати мережі взаємодопомоги, через які ця мета може бути досягнута. У даний час тут, в Колумбії, через Освітній фонд Одед, ми розвиваємо метод навчання, який охоплює розвиток всієї особистості. Єдина мета – відновити у наших дітях та молоді Божий образ, завдяки чому відновлюється початковий задум Бога щодо освіти. Батьки несуть відповідальність за те, щоб забезпечити живий зв’язок із Богом – створюючи досвід, який дозволить дітям пов’язати отримані знання з реальним життям. Однак це не лише обов’язок батьків; церква також стає найважливішою опорою у виконанні цієї великої місії.

Бог закликає нас жити вірою, і це означає не просто відвідування церкви або дотримання певних звичаїв, але насамперед дозвіл Христові формувати наші серця та характер. Ця внутрішня переміна повинна виявлятися в нашому способі мислення та діях.

Наша місія – бути світлом у світі – починається з виховання дітей, молоді та дорослих, з підготовки їх до проповіді Євангелії. Нехай мудрість Господня стане нашою основою, щоб Він дарував нам розуміння й наставив нас на шлях, яким нам іти! (Притчі Соломона 1:7; Псалом 32:8).

Посилання:

1. Виховання. – С.33.
2. Бажання віків. – С.72.
3. Історія Ісуса. – С.30.
4. Виховання. – С.13.
5. Наочні уроки Христа. – С.332.
6. Свідоцтва для церкви. – Т.4. – С.199.
7. Виховання. – С.17, 18.
8. Вісті для молоді. – С.148.
9. Виховання. – С.29.
10. Там саме. – С.16.
11. Християнське виховання. – С.122.
12. Свідоцтва для церкви. – Т.6. – С.127.