Сім'я. Де зароджується віра
Спілкування в сім’ї
ПОНЕДІЛОК | ДЕНЬ 2
Змінити розмір шрифту:
Слова, які ми промовляємо вдома, відображають і формують серця тих, хто в ньому живе.
«Адже чим переповнене серце, те промовляють уста».
Від Матвія 12:34
Спілкування в сім’ї
Арналдо Педроса
Те, як ми розмовляємо одне з одним удома, відображає стан нашого серця й присутність Христа в нашому повсякденному житті. Святе Письмо нагадує нам:
«Кожна людина нехай буде швидкою до слухання, стримана в словах, повільна на гнів».
Якова 1:19
Саме Небо навчає нас цього порядку – спочатку слухати, а потім говорити, – і саме так має бути в кожній сім’ї. Багато конфліктів виникають не через брак любові, а через брак розуміння. Коли людина відчуває, що її чують і розуміють, серце пом’якшується, а стіни відчуження руйнуються. Батькам радять ставитися до дітей «спокійно та доброзичливо», оскільки різкий тон викликає роздратування, тоді як лагідні слова допомагають зберігати мирну й добру атмосферу. Тому вміння слухати – не просто навичка, а вияв любові. Воно відображає характер Христа, Котрий чує навіть невисловлені переживання душі. Як було зауважено, більшість людей слухають не для того, щоб зрозуміти, а для того, щоб відповісти. Проте справжня любов перш за все слухає.2
Слова мають силу – вони можуть як творити, так і руйнувати. Апостол закликає віруючих говорити «істину з любов’ю», поєднуючи щирість із добротою. Істина без любові ранить, а любов без істини робить нас слабкими.
«Жодне погане слово хай не виходить з ваших уст, а тільки добре для зміцнення [віри]».
До ефесян 4:29
Слова формують атмосферу в домі. Радісна й доброзичлива мова приносить тепло і мир, тоді як різкість породжує образу й обурення. Нам дано пораду: «Нехай ваші приємні, радісні слова завжди будуть подібними до сонячних променів у вашій родині».3 Це принесе світло й розраду в сімейні взаємини. Тут проявляється простий, але глибокий принцип: якщо щось неможливо сказати з добротою, краще зовсім цього не говорити.
Діти більше навчаються з того, що бачать, ніж з того, що їм говорять. Якщо батьки хочуть, щоб їхні діти були праведними, вони самі повинні подавати приклад гідної поведінки – не лише на словах, а й на ділі.4 Христос явив досконалий приклад спілкування – рішучого, але водночас лагідного; чесного, але сповненого співчуття. Його приклад показує, що ми впливаємо на інших насамперед не настановами, а власним прикладом і характером.
Настанови та виправлення є необхідними, але саме дух, з яким вони даються, визначає їхній результат.
«Батьки, не дратуйте ваших дітей, щоб не занепадали духом».
До колосян 3:21
Дисципліна має спрямовувати, а не пригнічувати. Суворість і прагнення домінувати пробуджують найгірші почуття й нерідко породжують саме ту поведінку, яку намагаються виправити.5 Натомість люблячий заклик, терпіння і навіть спільна молитва з дітьми здатні пом’якшити найзапекліше серце. Божа дисципліна сувора й послідовна, але водночас завжди сповнена милості.
Зрештою спілкування має духовну природу.
«Адже чим переповнене серце, те промовляють уста».
Від Матвія 12:34
Якщо Христос перебуває в серці, змінюються і наші слова. Батькам слід приводити своїх дітей до Спасителя, довіряючи Його благодаті там, де людських зусиль виявляється недостатньо.6 Молитва й надія на Бога є справжньою основою дому, в якому спілкування зцілює, відновлює та відображає Божу любов.
Практика веде до досконалості! Намагайтеся робити паузу, перш ніж щось сказати, і обирайте добрі слова навіть тоді, коли потрібно виправити когось. Тож спробуймо!
ЗАВДАННЯ ДЛЯ РОДИНИ
Завдання: Нехай ваші слова творять, а не руйнують.
Намагаймося зміцнювати одне одного своїми словами, починаючи з тих, кого ми любимо найбільше.
15 хвилин
Вся сім’я
Люблячі слова
Завершуючи сьогоднішні духовні роздуми, приділіть трохи часу тому, щоб виконати одне завдання у родинному колі. Нехай кожен скаже людині праворуч від себе одну підбадьорливу фразу. Наприклад: «Я помітив(ла), яким(ою) терплячим(ою) ти сьогодні був(ла)»; «Я радий(а), що ти є в нашій сім’ї»; «Дякую, що цього тижня ти возив(ла) нас». Намагайтеся бути конкретними: «Я помітив(ла), що сьогодні ти знайшов(ла) час допомогти цій людині», а не просто: «Ти добра людина».
Важливо, щоб ваші висловлювання були завершеними думками. Не додавайте після них «але», «за винятком...» або «мені лише хотілося б...». Нехай ваші слова підбадьорюють, а не ранять.
Просіть Господа допомогти вам сформувати звичку свідомо підтримувати й дякувати одне одному, а не лише постійно виправляти.