Останнє підкріплення від Бога
Історична хронологія
Змінити розмір шрифту:
СТАРОДАВНИЙ ІЗРАЇЛЬ І ПЕРША ЦЕРКВА, ОРГАНІЗОВАНА БОГОМ
≈ 2000 р. до н. е.
Заповіт Авраама: Бог закликає Авраама, започатковуючи вибраний народ для збереження Своєї Істини.
≈ 1446 р. до н. е.
Вихід і Сінайський Завіт: Бог визволяє Ізраїль з Єгипту і дає їм Десять Заповідей, включаючи суботу (Вихід 20:8-11).
≈ 1000 р. до н. е.
Ізраїльське царство: цар Давид і пізніше Соломон утверджують Ізраїль як величне царство, з храмом як центром поклоніння.
722 р. до н. е. та 586 р. до н. е.
Розсіяння: Ассирійський та Вавилонський полон Ізраїлю та Юдеї через відступництво.
538 р. до н. е.
Повернення та відновлення Єрусалиму: на чолі з Ездрою та Неємією Ізраїль повертається, щоб відбудувати храм та відновити Божий Закон.
≈ 4 р. до н. е.
Служіння Ісуса Христа: Ісус виконує пророцтва Старого Заповіту, навчає Божого Закону, включаючи суботу, і засновує ранню християнську віру.
31 р. н. е.
Розп’яття і П’ятидесятниця: смерть і воскресіння Христа утверджують Новий Заповіт, і християнська церква наділяється силою в день П’ятидесятниці.
70 р. н. е.
Руйнування Єрусалиму: Юдейська система завершена, і Євангелія поширюється на язичників.
РАННЯ ЦЕРКВА І ЗРОСТАННЯ ВІДСТУПНИЦТВА
1-4 ст. н. е.
Апостольська та переслідувана церква: апостоли поширюють християнство, але в міру посилення переслідувань церква починає йти на компроміс щодо біблійних принципів.
313 р. н. е.
Костянтин і легалізація християнства: римський імператор Костянтин легалізує християнство, але запроваджує язичницькі елементи.
321 р. н. е.
Закон про неділю: Костянтин приймає перший закон про неділю, відступаючи від біблійного дотримання суботи.
4-15 ст.
Папське верховенство й відступництво: ті, котрі дотримуються біблійної суботи, зазнають переслідувань за свою віру.
1517 р. ПРОТЕСТАНТСЬКА РЕФОРМАЦІЯ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ІСТИНИ
Реформація Мартіна Лютера: Лютер протестує проти католицьких доктрин, наголошуючи на спасінні через віру.
16-17 ст.
Продовження Реформації: інші реформатори, такі як Кальвін та Уеслі, відновлюють біблійні істини, але дотримання суботи значною мірою ігнорується.
1831-1844 рр. АДВЕНТИСТСЬКИЙ РУХ І ЗАРОДЖЕННЯ АДВЕНТИЗМУ СЬОМОГО ДНЯ
Рух міллеритів: Вільям Міллер проповідує швидке повернення Христа. Велике Розчарування 1844 р. призводить до подальшого дослідження Біблії.
1844 р.
Слідчий суд та відновлення суботи: піонери адвентизму, включаючи Еллен Г. Уайт, Джозефа Бейтса та Джеймса Уайта, приймають сьомий день суботу й розуміють роботу Христа у Небесній Святині.
1863 р.
Організація Церкви Адвентистів Сьомого Дня: Адвентистська Церква офіційно формується для поширення Трьох Ангельських звісток (Об’явлення 14 розділ).
ФОРМУВАННЯ АДВЕНТИСТІВ СЬОМОГО ДНЯ РЕФОРМАЦІЙНОГО РУХУ
1914-1918 рр.
Перша світова війна та криза в адвентизмі: під час Першої світової війни деякі адвентистські керівники в Європі підтримують військову службу, що призводить до розділення серед віруючих, котрі відмовляються носити зброю в суботу.
1925 р.
Офіційне формування АСД Реформаційного Руху: вірні члени організовують Реформаційний Рух АСД, що твердо стоїть на принципах відмови від насильства, дотримання суботи та здоров’я.
1929 р.
Створення Генеральної Конференції Реформаційного Руху АСД: Рух поширюється по всьому світові, організовуючись для глобальної євангелізації.
У даний час
СУЧАСНІ ПОДІЇ
20 століття
Зростання та переслідування: Реформаційний Рух АСД зростає, незважаючи на труднощі при комуністичному та фашистському режимах.
21 століття
Продовження євангелізації: Рух віддано відстоює початкові адвентистські принципи, що підкреслюють реформу здоров’я, принципи моралі (скромність) і пророцтво про кінець часу.