Передмова

Визначення пріоритетів

У житті бувають моменти, коли ми стикаємося з ситуацією, яка вимагає негайних дій. У останні години перед великим виходом Ізраїлевих синів з Єгипту часу було вкрай мало. Їм були дані Божественні вказівки щодо пасхальної трапези: «А ось як будете його їсти: стан ваш має бути підперезаний, взуття – на ваших ногах, а посохи – у ваших руках. Їстимете його з поспіхом. Це – Пасха Господня» (Вихід 12:11, виділено автором статті).

Часу на очікування не було, не було й можливості вільно відпочивати без взуття, не було навіть можливості покласти свої посохи. Люди повинні були поспішно спожити цю символічну трапезу. Чому?

Господь пояснив: «Цієї ночі Я пройду по єгипетській землі й уражу кожного первістка в єгипетському краю, від людини до тварини, і здійсню суд над усіма єгипетськими богами. Я – Господь! А кров на одвірках осель, у яких перебуваєте ви, буде ознакою. Я побачу кров, і омину вас. Не буде серед вас згубної пошесті, коли уражатиму єгипетську землю» (Вихід 12:12, 13, виділено автором статті).

Це було питання життя і смерті. Їм потрібно було розставити пріоритети та розподілити свій час відповідно до Божих вказівок.

Хіба ми сьогодні не опинилися у схожій ситуації? «Бо темрява покриває землю, й морок – народи» (Ісаї 60:2). Хіба ми не стикаємося сьогодні з темрявою серед безлічі людей, занурених у вавилонське замішання? «Упав, упав великий Вавилон, [розпусниця]! Вона стала житлом бісів, оселею всякого нечистого духа, сховищем усіх нечистих птахів і сховищем всяких нечистих і потворних звірів. Тому що вином гніву своєї розпусти напоїла всі народи, і царі землі з нею розпусту чинили, і купці землі від її розкошів збагатилися! І почув я інший голос з неба, який промовив: Вийди з неї, народе Мій, щоб не був ти спільником її гріхів, і щоб ти не був захоплений її карами, адже її гріхи досягли неба, і Бог згадав про її злочини» (Об’явлення 18:2-5, виділено автором статті).

Знову ж таки, це питання життя й смерті. Царі та купці, котрі керують суспільством, заплуталися в хитросплетених тенетах незаконних стосунків з тими, хто створив це вавилонське замішання. Як ми можемо бути впевнені в тому, що цілком вирвемося з цих тенет? Як ми можемо допомогти іншим звільнитися від них?

Ми існуємо вже 100 років. На щастя, за допомогою Божої благодаті, було досягнуто багато чого. Але дуже багато чого й не було досягнуто. Отже, часу справді мало.

«Роботу, яку церква не виконує за часів миру і процвітання, їй доведеться виконувати в умовах жахливої кризи під час найнесприятливіших, важких обставин. Застереження, які замовчуються або приховуються через компроміс зі світом, треба буде сповіщати в умовах найзапеклішої протидії з боку ворогів віри».¹

Так, нам треба поспішати. Ми повинні «цінувати час, бо дні лукаві» (До ефесян 5:16). Злиття Святого Духа повною мірою вже давно повинно було відбутися і не здійснилося воно, звісно ж, не через якийсь недолік у нашому досконалому Богові, а ймовірно через наші власні лінощі, через те, що ми не прагнемо Духа – і, отже, не готуємося до повноти злиття через Його благодать.

«Чи відчиняємо ми двері серця для Ісуса і чи закриваємо всі можливості входу для сатани? Чи отримуємо ми щодня яскравіше світло і більшу силу, щоб ми могли перебувати в праведності Христа? Чи усуваємо ми усілякий егоїзм з наших сердець і чи очищуємо ми їх, готуючись до отримання Пізнього дощу з Неба?».²

Христос милостиво проклав шлях за допомогою Свого розп’яття, воскресіння та вознесіння. Зараз, більш ніж будь-коли раніше, ми відчайдушно потребуємо Святого Духа. Нашим головним пріоритетом повинно стати щире прохання про це.

1. Свідоцтва для церкви. – Т.5. – С.463.
2. Історичні нариси. – С.155.