Переможець, щоби перемогти

А.К. Сас

Слово «перемагати» може мати багато різних значень. Воно може означати завдати поразки, захопити, завоювати, подолати, підкорити чи здобути перемогу.

У Біблії ми знаходимо слова «переможець, щоби перемогти» лише один раз – у книзі Об’явлення 6:2. Це було написано стосовно вершника на білому коні у пророцтві про першу печатку, в період першої християнської церкви. Цей символ є доречною ілюстрацією життя і роботи нашого Господа Ісуса Христа, Котрий у Своєму земному служінні був по суті переможцем, щоби перемогти.

У розмові зі Своїми учнями Ісус стверджував: «Це Я сказав вам, щоб у Мені ви мали мир. У світі зазнаєте страждання, але будьте відважні: Я переміг світ!» (Від Івана 16:33). У Своєму щоденному служінні протягом трьох з половиною років на землі як Син Людський наш Спаситель завжди перемагав. Наприклад, відразу після хрещення Він здобув перемогу в пустелі, коли Його спокушав сатана.

«″Бо надходить князь світу, та в Мені він не має нічого″ (Від Івана 14:30). Навіть за всіх своїх хитрощів, сатана не міг знайти в Ньому нічого порочного. Христос не піддався гріхові. Навіть у думках Христос не поступився спокусі...

А як цього можна досягти, показав Христос. За допомогою яких засобів Він переміг сатану? – Божим Словом. Лише Словом Він міг протистояти спокусі. ″Написано″, – говорив Він».¹

Протягом усього Свого земного служіння Христос «перемагав», але Його остаточна перемога була досягнута, коли Він сказав слово: «Звершилося!» (Від Івана 19:30). Слова «Я переміг світ» були виконані буквально, коли наш Спаситель завершив справу викуплення на хресті. Він переміг диявола і завоював світ, що був узурпований обманом, жорстоко вирваний з руки Адама та Єви. Тепер «царство світу стало [царством] нашого Господа та Його Христа, і Він царюватиме навіки-віків!» (Об’явлення 11:15).

Після Свого воскресіння наш переможний Господь проголосив: «Дана Мені вся влада на небі й на землі» (Від Матвія 28:18). Він обіцяв дати Своїм представникам на землі силу для перемоги і завоювання. Він сказав: «Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне. Хворих оздоровляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; даром отримали – даром давайте» (Від Матвія 10:7, 8).

Для того щоб обітниця Ісуса виконалася, віруючі повинні бути наділені особливою силою Святого Духа. Вони не повинні навіть намагатися звершувати роботу Господа без цієї Сили. Без сили Святого Духа вони не зможуть перемогти. Вони повинні були терпеливо перебувати в Єрусалимі десять днів, чекаючи на отримання обіцяної сили. Ісус сказав: «І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти!» (Від Луки 24:49).

Виконалося в день П’ятдесятниці

Біблія описує нам особливу подію:

«Коли настав день П’ятдесятниці, всі вони були однодушно разом. Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, й осіли на кожного з них. І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти. А в Єрусалимі перебували юдеї та побожні люди з кожного народу, який під небом» (Дії 2:1-5).

Дух Пророцтва дає нам більше інформації про те, що сталося після того, як учні були сповнені Святим Духом:

«Свідки Христа проголошували силу воскреслого Спасителя. Небесне світло просвітило затьмарений розум тих, хто був обманутий ворогами Христа. Тепер вони бачили, що ″Бог підняв Його Своєю правицею як Князя і Спасителя, щоби дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів″ (Дії 5:31). Вони бачили Його, оточеного славою Небес із безмежними скарбами в руках, призначеними для тих, хто залишить свій непослух. Коли апостоли проповідували їм про славу Єдинородного Божого Сина, три тисячі душ були навернені. Ці люди побачили себе такими, якими були, – грішними й нечистими, а у Христі вони узріли свого Друга й Викупителя. Христос був звеличений, Христос був прославлений через силу Святого Духа, що спочив на людях. Вірою ці навернені побачили в Ньому Того, Хто переніс приниження, страждання і смерть, щоб вони не загинули, але мали життя вічне. Відкриття Христа Духом Святим привело їх до реального усвідомлення Його сили й величі, і вони з вірою простягли свої руки до Нього, говорячи: ″Я вірую″.

Після цього Радісну вістку про воскреслого Спасителя було донесено до найвіддаленіших куточків населеного світу. Звідусіль до церкви стікалися навернені до Христа. Віруючі переживали нове навернення. Грішники приєднувалися до християн у пошуках дорогоцінної Перлини».²

«У день П’ятдесятниці Безмежний Бог відкрився церкві з великою силою. Через Свого Святого Духа Він зійшов з висоти небес у вигляді сильного, рвучкого вітру і наповнив горницю, де зібралися учні. Здавалося, що протягом століть ця сила стримувалася, і ось тепер небо раділо, отримавши нарешті можливість злити на церкву багатство сили Духа. І під впливом Духа Святого слова покаяння та сповідання злилися з хвалебними піснями за прощені гріхи. Скрізь були чутні слова подяки та пророцтв. Усе небо схилилося, щоб споглядати і захоплюватися неповторною мудрістю незбагненної любові. Здивовані апостоли та учні лише могли визнати: «В тому полягає любов» (див. 1 Івана 4:10). Вони з радістю прийняли посланий дар. І які ж були результати? Тисячі навернулися одного дня. Меч Духа, наново відточений силою і могутністю небесних блискавок, проклав собі шлях через невіру».³

Після П’ятдесятниці

Обітниця сили перемагати була дана не лише першим учням. Вона також дана послідовникам Ісуса на всі віки. Вона доступна кожному щиро наверненому послідовнику Христа. Хоча їхня робота пов’язана з проблемами та труднощами, вони не здаються. Вони прагнуть перемоги. У цій роботі вони не діють поодинці. Вони отримують допомогу від Того, Хто обіцяв бути з ними «аж до кінця віку!» (Від Матвія 28:20).

Перо Натхнення говорить нам про умови досягнення перемоги, про те, як перемогти:

«Божі працівники повинні набути набагато глибшого досвіду. Якщо вони віддадуть Йому все, Він діятиме для них із величезною силою. Вони встановлять знамено Істини на фортецях, які до цього утримував сатана, і з переможними криками захоплять їх. На них залишаться шрами від битви, але їм дана втішна звістка про те, що Господь поведе уперед їх, переможців, щоби перемагати».⁴

«Господь бажає, щоб Його управителі сумлінно виконували свої обов’язки в ім’я Його та в Його силі. Вірячи в Його слово і діючи згідно з його вченням, вони можуть і надалі бути переможцями, щоби перемагати».⁵

Велика боротьба

У запеклій духовній боротьбі «з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього [віку], з піднебесними духами злоби» (До ефесян 6:12) Божі слуги іноді зазнають поразки; вони не завжди виходять переможцями. Але уявна поразка призводить до чудової перемоги. Ми читаємо:

«У видінні я бачила дві армії, які вели страшну боротьбу. Одна армія боролася під прапором світу, а інша виступала під закривавленим прапором князя Еммануїла. Прапор за прапором кидався на землю, коли одна група за іншою виходила з Господньої армії і приєднувалася до ворога і підрозділ за підрозділом виходив з ворожих рядів і приєднувався до Божого народу, котрий дотримується заповідей і має свідоцтво Ісуса Христа.

У той час як ангел, що летить по середині неба, передавав багатьом прапор Еммануїла, могутній гучний голос командувача армії розповів: ″Шикуйтесь у ряди! Нехай усі вірні Божим заповідям і свідоцтвам Христа займуть відповідну позицію. Вийдіть із їхнього середовища і відокремтеся, не торкайтеся нечистого. І Я прийму вас і буду вашим Отцем, і ви будете Моїми синами та доньками. Нехай усі, хто вийде, прийдуть на допомогу Господу, на допомогу Господу з хоробрими″.

Битва ставала все лютішою і запеклішою. Перемога переходила з боку на бік. Воїни Христа відступили, коли ″прапороносець ослаб″ (Ісаї 10:18 – англ. переклад вірша). Але їхній уявний відступ був зроблений для того, щоб зайняти більш вигідну позицію. З усіх боків лунали гучні вигуки радості. І коли воїни Христа встановили Його прапор на стінах фортеці, відвойованої у ворога, – пролунали вигуки хвалебного гімну, до якого приєдналися і голоси ангелів. Вождь нашого спасіння керував усім ходом бою і посилав допомогу Своїм воїнам. Його могутня сила відчувалася в усіх лавах, і воїни, що її надихали, просували битву до воріт. Він провів їх через страшні переживання, що допомогло їм досягти праведності, коли Він вів їх крок за кроком, аби вони стали переможцями, щоби перемагати.

Нарешті перемогу було здобуто. Армія, яка виступає під прапором: ″Божі Заповіді та віра Ісуса″, здобула блискучу перемогу».⁶

«Результат битви не залежить від сили смертної людини. ″Господь вирушає, як лицар, як муж війни. Сповнений запалу до боротьби, Він видає бойовий клич до перемоги над Своїми ворогами″ (Ісаї 42:13). У силі Того, Хто йде вперед як переможець, щоби перемагати, слабка, обмежена людина може здобути перемогу».⁷

Під час Пізнього дощу

«Адвентистський рух 1840-1844 років був славним свідченням прояву Божої сили; Першу звістку було донесено до кожного місіонерського центру в світі, і в цій країні було виявлено найбільший релігійний інтерес, який був у якійсь країні з часів Реформації шістнадцятого століття; але могутній рух під час Гучного Кличу Третьої звістки значно перевершить його. Робота буде подібна до тієї, що була в день П’ятидесятниці. Божі слуги, зі світлими та сяючими від святого освячення обличчями поспішатимуть з місця на місце, щоб проголошувати застереження з Небес. Тисячами голосів по всій землі проголошуватиметься звістка. Чудеса відбуватимуться, хворі зцілятимуться, а ознаки та чудеса супроводжуватимуть віруючих. Сатана ж буде чинити псевдочудеса, навіть зводячи вогонь з небес на очах у людей. Таким чином жителі землі будуть змушені зайняти свою позицію».⁸

«У нічних видіннях мені було показано великий реформаторський рух серед Божого народу. Багато людей славили Бога. Хворі зцілювалися, і чинилися всякі чудеса. Підносилися заступницькі молитви подібно до того, як це відбувалося напередодні дня П’ятдесятниці. Сотні та тисячі людей відвідували інші сім’ї та відкривали перед ними Боже Слово. Серця людей відчували на собі переконливу силу Святого Духа, людьми опановував дух справжнього навернення. Скрізь відчинялися двері проголошенню Істини. Здавалося, увесь світ був осяяний Небесним впливом. Справжні та смиренні Божі діти отримали тоді щедрі благословення. Я чула слова вдячності та хвали, і, здавалося, що відбувалася така ж реформація, свідками якої ми були у 1844 році».⁹

«Церква має прийти до останнього конфлікту зодягненою у всеозброєння Христової праведності. ″Прекрасна, як місяць, ясна, як сонце, грізна, наче військо під прапорами″, вона повинна іти по всьому світові, як ″переможець, щоби перемагати″».¹⁰

«Я чула, як зодягнені у всеозброєння з великою силою проголошують Істину, і це подіяло. Багато людей були чимось пов’язані: деякі дружини – своїми чоловіками, а діти – своїми батьками. Щирі люди, яким раніше не давали прислухатися до Істини, тепер охоче прийняли її. Увесь їхній страх перед родичами зник, і тепер одна лише Істина стала для них понад усе. Вони прагнули правди; вона була для них дорожчою і ціннішою за саме життя. Я спитала, чому відбулася така велика зміна. Ангел відповів: ″Це Пізній дощ, відрада від Господнього обличчя, Гучний Клич Третього Ангела″.

Велика сила супроводжувала цих обраних».¹¹

«Божі слуги із сяючими святою ревністю обличчями поспішатимуть з одного місця до іншого, щоб звістити Небесну вістку. Тисячі голосів проголосять це застереження по всій землі. Будуть творитися чудеса, хворі зцілятимуться, ознаки й чудеса супроводжуватимуть віруючих. Сатана також творитиме великі чудеса, так що і вогонь зводитиме з неба на землю перед людьми (див. Об’явлення13:13). Отже, жителі землі повинні будуть визначити власну позицію.

Ця вістка буде поширюватися не стільки людською мудрістю, скільки глибоким переконанням Божого Духа. Докази вже були дані. Насіння було посіяне, тепер воно зійде і принесе плоди. Друковані твори, котрі розповсюджували місіонери, зробили свій вплив. Проте багатьом людям, на яких ця вістка справила велике враження, щось перешкодило до кінця пізнати Істину та підкоритися їй. Тепер промені світла проникають усюди, Істина постане у всій ясності, і щирі Божі діти розірвуть узи, які зв’язували їх. Сімейні зв’язки, церковні обов’язки тепер безсилі втримати їх. Істина дорожча понад усе. Незважаючи на сили темряви, які об’єдналися проти істини, велика кількість людей перейде на сторону Бога».¹²

«Любов до Христа і любов до наших братів засвідчать світові, що ми перебуваємо з Ісусом і навчаємося у Нього. Тоді звістка Третього Ангела переросте в Гучний Клич, і вся земля освітиться славою Господньою».¹³

Своєчасне звернення

«Ми повинні взяти на себе ті обов’язки, які лежать безпосередньо перед нами і які хтось повинен виконувати, та не ухилятися від них, якщо вони не узгоджуються з нашими нахилами. Ми можемо привчити душу докладати зусиль, несучи тягар і виконуючи обов’язки, покладені на нас, і стати сильними, щоб перемогти своє «я» у подоланні труднощів. Замість того, щоб бути залежними від обставин, ми можемо стати їхніми господарями та тріумфувати, перемагаючи перешкоди».¹⁴

«Зараз ми перебуваємо на полі бою. Немає часу для відпочинку, немає часу для легкості, немає часу для егоїстичного потурання. Отримавши одну перевагу, ви повинні знову розпочати бій; ви повинні бути переможцем, щоби перемагати, збираючи свіжі сили для нових битв. Кожна здобута перемога додає мужності, віри та рішучості. Завдяки Божественній силі ви виявитеся більш ніж гідним противником своїх ворогів».¹⁵

«Бог бажав, щоб Його народ підкорився Йому, розуміючи, що послух зробить їх розсудливими чоловіками та жінками. Він приваблював до Себе покірних і готових до послуху людей любов’ю. Він бажав, щоб Його народ був переможцем, щоби перемагати. Це був їхній привілей – виявляти у своєму житті характер свого керівника. Душі чоловіків та жінок мають безмежну цінність в очах Бога не тому, що, як багато хто заявляє, вони мають природне безсмертя, але тому, що вони можуть знайти безсмертя через віру в Христа. Тільки Христос володіє безсмертям. Для душі, котра кається, віра в Нього – це зародок нового життя».¹⁶

«Божі працівники повинні отримати набагато глибший досвід. Якщо вони віддадуть Йому все, Він діятиме для них із величезною силою. Вони встановлять знамено Істини на фортецях, які до цього утримував сатана, і з переможними криками захоплять їх. На них залишаться шрами від битви, але їм дана втішна звістка про те, що Господь поведе їх уперед, переможців, щоби перемагати».¹⁷

«Господь бажає, щоб Його управителі вірно виконували свої обов’язки в ім’я Його та з Його силою. Вірячи в Слово і діючи відповідно до нього, вони можуть бути переможцями, щоби перемагати».¹⁸

«Діти Небесного Царя борються на очах і в присутності всього Всесвіту, і цей факт повинен налаштувати нас на боротьбу, спонукаючи нас бути переможцями, щоби перемагати».¹⁹

Посилання:

1. Бажання віків. – С.123.
2. Наочні уроки Христа. – С.120.
3. Свідоцтва для церкви. – Т.7. – С.31.
4. Рев’ю енд Геральд, 17 вересня 1903 р.
5. Поради батькам, вчителям і студентам. – С.353.
6. Свідоцтва для церкви. – Т.8. – С.41, 42.
7. Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.4. – С.1146.
8. Дух Пророцтва. – Т.4. – С.429, 430.
9. Свідоцтва для церкви. – Т.9. – С.126.
10. Моє життя сьогодні. – С.311.
11. Ранні твори. – С.271.
12. Велика боротьба. – С.612.
13. Свідоцтва для церкви. – Т.6. – С.401.
14. Рукописи. – Т.15. – С.240, 241.
15. Ознаки часу, 7 вересня 1891 р.
16. Рев’ю енд Геральд, 10 липня 1900 р.
17. Там саме, 17 вересня 1903 р.
18. Рукописи. – Т.8. – С.161.
19. Ознаки часу, 4 квітня 1895 р.