Знання, що вбивають

Роллі К. Думагіт
1-й віце-президент Генеральної Конференції

КРИЗА В ЕДЕМI

У Едемському саду росли два особливих дерева, кожне з яких було посаджене Богом з певною метою. Перше було деревом життя, яке мало цілющі властивості, та було джерелом молодості й безсмертя, а друге – деревом, яке давало пізнання добра і зла. Єва скуштувала плід цього другого дерева, коли була «обдурена змієм, який навіяв їй думки про те, що від них було приховане дещо, що зробило б їх мудрішими, зробило б їх такими, як Бог. Замість того щоб вірити і довіряти Богові, вона безчесно засумнівалася в Його доброті й зберігала в пам’яті слова сатани».¹

«У цей момент батько неправди висловив твердження, яке прямо суперечило висловленому Божому Слову. Сатана запевнив Єву в тому, що вона була створена безсмертною, і що вона не могла померти. Він сказав їй, що Бог знає, що якщо вона або її чоловік скуштують від плодів дерева пізнання, їхній розум буде просвітлений, розширений, облагороджений, що зробить їх рівними Йому».²

«Порушивши Божу заборону, Адам спочатку уявив, що він ніби підноситься до нового вищого рівня існування, але незабаром думка про скоєний злочин наповнила його жахом. Їм здавалося, що навіть повітря, яке було раніше таким приємним і теплим, стало холодним. Винувата пара відчувала свою гріховність. Вони з жахом думали про майбутнє, відчуваючи нужду, беззахисність та оголеність душі. Прекрасне кохання, мир і безтурботне щастя змінилися якимось новим, раніше невідомим їм почуттям втрати. І тоді вперше у житті вони звернули увагу на свій зовнішній вигляд. До гріхопадіння вони не носили одяг, оскільки були оповиті сяйвом світла, як Небесні ангели. Це світло, яким вони були оповиті, зникло. І щоб хоч якось зменшити почуття спустошеності та оголеності, вони зосередилися на пошуку якогось прикриття для своїх голих тіл. Не могли ж вони зовсім нагими з’явитися перед очима свого Господа та Його святих ангелів!

Злочин, який вони скоїли, постав перед ними у своєму справжньому світлі. Вони все більше переконувалися в тому, що порушили чіткий Божий наказ. Адам осуджував Єву за те, що вона, залишивши його, піддалася хитрощам змія. Однак вони тішили себе надією, що Бог, Котрий дав їм усе для щастя, простить їхній непослух через Свою велику любов до них, і що, зрештою, їхнє покарання, не буде таким жахливим».³

Тепер у Адама та Єви розвинулася нова схильність. Сформувалася схильність до зла – схильність, яка тепер поневолила їх. Вони прагнули досягти вищого рівня, але у результаті пізнали гріховність. Вони навчилися робити зло. «Таким чином сатана працював над Адамом і Євою доти, доки не були зруйновані всі Божі обмеження і не розпочалося їхнє навчання під керівництвом учителя брехні, що дало їм можливість дізнатися про те, що Бог не бажав їм відкривати, а саме: наслідки злочину та гріха».⁴

ПЕРЕД ПОТОПОМ

«Людський рід ще зберігав свою початкову силу… У той час жило чимало велетнів, – мужів великого зросту та сили, котрі вирізнялися своєю мудрістю і майстерністю у виготовленні найвитонченіших і найпрекрасніших речей. Однак вони поблажливо ставилися до беззаконня, їхня вина була такою ж великою, як і майстерність та розумові здібності.

Бог щедро наділив жителів допотопного світу багатими дарами, але вони використовували Його щедроти для самопрославлення, зробили їх прокляттям для себе, через те, що полюбили більше дари, аніж їхнього Подателя… Не вважаючи за потрібне пізнавати Бога, ці істоти незабаром почали заперечувати Його існування і стали поклонятися природі, а не Богові, Котрий створив їх. Вони прославляли людську майстерність, поклонялися творінню власних рук і навчали своїх дітей поклонятися зображенням та ідолам…

Люди не бажали знати Бога, а поклонялися предметам, створеним за їхньою власною уявою; через це вони ставали все більше зіпсутими... Якщо розум ніколи не підноситься вище від рівня людської природи, якщо вірою він не споглядає безмежної мудрості й любові, то така людина буде занепадати все більше й більше... Бог дав людям Свої Заповіді як правило для життя, але вони порушили Його Закон, і наслідком цього став усякий гріх. Нечестя людей було відвертим і зухвалим, справедливість – потоптана, і зойки пригноблених досягали Небес».⁵

Пізніше вони почали відкривати для себе заборонене знання неправильних шлюбних стосунків:

«Усупереч Божественному повелінню, даному на початку, було запроваджене багатоженство. Бог дав Адамові одну дружину і тим самим виявив Свою волю з цього питання. Однак після гріхопадіння люди вирішили чинити за покликом власних гріховних бажань, результатом чого стало швидке зростання рівня злочинності та нещастя. Люди не поважали ані шлюбних відносин, ані права власності. Якщо хтось забажав дружини чи майна свого ближнього, він силою відбирав їх, і люди почали хизуватися насильствами. Вони знаходили задоволення в тому, щоб відбирати життя у тварин, вживаючи в їжу м’ясо. Це зробило їх ще більш жорстокішими і кровожерливішими; вони ставилися до людського життя з гідною подиву байдужістю».⁶

Освоєння цього забороненого знання про сексуальність не закінчилося лише полігамією. «Якщо й існував гріх, який більше за інших вимагав знищення людства потопом, то це був огидний гріх злиття людини з твариною, який стер Божий образ і створив усюди замішання. Бог вирішив знищити потопом ту могутню расу довгожителів, котра піддалася розпусті».⁷

Пошук нового та розширеного знання продовжувався. Однак знання, якого вони прагнули, було винайдене батьком неправди. Незабаром кожна думка їхніх сердець стала злом на кожному кроці, тому Господь сказав Ною: «Прийшов кінець кожної істоти перед Моїм лицем, оскільки земля наповнилася злочинністю від них. Через те Я знищу і їх, і землю» (Буття 6:13). Ніхто не уникнув наслідків свого неправильного використання знань. Усі загинули, крім Ноя та його родини.

ВАВИЛОНСЬКА ВЕЖА

Після того як води потопу зійшли, «ті, котрі вирішили забути свого Творця та звільнитися від вимог Його Закону, відчували постійне роздратування через повчання та приклад своїх богобоязливих сусідів; через деякий час вони вирішили відокремитись від тих, котрі поклонялися Богові…

Тут вони задумали побудувати місто, а в ньому вежу – настільки велику, щоб стала чудом світу. Цим також ставилося за мету перешкодити людям утворювати поселення в різних місцях. Бог наказав розселитися по всій землі, заповнити її та обробляти, а будівничі Вавилонської вежі мали намір утримати весь народ в одному місці та заснувати монархію, яка поступово заволоділа б усією землею...

Жителі Шінеарської рівнини не довіряли Божому Заповітові, згідно з яким Він уже ніколи не приведе на землю вод потопу. Чимало з них взагалі заперечували існування Бога, пояснюючи трагедію потопу дією природних сил. Інші ж вірили в надприродну Істоту, Котра знищила допотопний світ, і їхні серця, подібно до Каїнового, повставали проти Неї. А ще спорудження [Вавилонської] вежі мало на меті забезпечити собі порятунок на випадок потопу. Зводячи будівлю, висота якої перевищувала б рівень води під час потопу, люди сподівалися захистити себе від будь-якої небезпеки».⁸

Були винайдені нові знання у сфері архітектури та проектування конструкцій. Також були розроблені знання, за допомогою яких можна було організовувати величезну кількість людей та керувати ними під час будівництва цієї масивної вежі. Незабаром був запроваджений новий стиль монархічного правління, згідно з яким одна особа стала царем, а місто – столицею всесвіту, кидаючи виклик Богові.

«Раптом робота, яка так успішно просувалася, припинилася. З неба були послані ангели, щоб звести нанівець наміри будівничих. Вежа досягала вже чималої висоти, і робітники, які перебували вгорі, не могли безпосередньо спілкуватися з тими, хто був унизу; тому на різних рівнях висоти ставились люди, котрі отримували згори повідомлення про потрібні матеріали або якісь вказівки щодо роботи, і передавали ці відомості тим, хто стояв нижче. Коли інформація передавалася саме таким чином, раптом сталося змішання мов; отож знизу робітники посилали матеріали, які були не потрібні зверху, виконували не ті розпорядження, які були дані. Внаслідок цього виникли плутанина і тривога. Уся робота зупинилась. Про подальше взаєморозуміння чи співпрацю не могло бути й мови. Розгнівані та розчаровані будівничі були не в змозі пояснити дивне непорозуміння, що виникло поміж ними, і почали дорікати одне одному. Їхня співдружність переросла у розбрат і кровопролиття. Блискавки з неба як знак Божого незадоволення зруйнували верхню частину вежі, скинувши її на землю. Люди змушені були визнати, що є Бог, Котрий панує на Небесах».⁹

У ПУСТЕЛI

Коли Бог визволив Свій народ з Єгипту, єгиптяни, на чолі з фараоном, визнали, що Бог Ізраїлю є могутнім і Живим Богом. Чудесним чином Бог визволив ізраїльтян з рабства для того, щоб зробити їх вільним, щасливим і здоровим народом, котрий служитиме тільки Йому. Він дав їм закони, якими вони мали керуватися, і постанови, які мали спрямовувати їхній духовний шлях. Замість того щоб повести їх прямо в Ханаан за два тижні, Він повів їх у пустелю, в якій вони пробули сорок років, щоб випробувати їхні характери і краще познайомити їх із характером Бога. Коли народ дійшов до гори Сінай, Господь дав Мойсеєві Десять Заповідей. Очікуючи повернення Мойсея з гори, ізраїльтяни почали хвилюватися і нервувати через те, що повернення Мойсея затримувалося. Вони були сповнені рішучості не йти в обіцяну землю, а повернутися назад до Єгипту, і врешті-решт вирішили зробити статую золотого бичка, який би вів їх, як їхній бог. Оскільки Аарон був другою особою після Мойсея, люди зажадали, щоб він зробив це.

«Аарон побоювався за своє життя і, замість того щоб благородно відстоювати Божу честь, поступився вимогам народу… Він зробив литого бичка на кшталт єгипетських божків. Народ проголосив: «Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з єгипетського краю!» І Аарон зробив підлість, дозволивши, щоб народ завдав такої образи Єгові. Більше того, побачивши, з якою радістю був сприйнятий золотий божок, він побудував вівтар перед ним і оголосив: «Завтра свято Господеві»... Під приводом «свята Господу» вони вдалися до обжерливості та розпусти».¹⁰

Замість того щоб спрямувати свою віру до пізнання й відданості істинному Богові протягом цього часу очікування, вони віддалися пізнанню псевдобога. Вони влаштували свято, яке закінчилося забороненим знанням обжерливості, розпусти та розгулу. Любов до насолод замаскована під «видом благочестя»! Релігія, яка дозволяє людям, дотримуючись обрядів поклоніння, присвячувати себе егоїстичним або чуттєвим насолодам, подобалася народові за днів Ізраїлю. І там був поступливий Аарон, який, обіймаючи керівну посаду в церкві, поступився бажанням непосвячених людей, заохочуючи їх таким чином до гріха. У розпал їхнього несамовитого, галасливого святкування, до табору повернувся Мойсей з двома кам’яними таблицями й побачив, як Ізраїль поклоняється золотому бичкові. Розлютившись, він кинув кам’яні таблиці, розбивши їх, спалив золотого бичка, стер його на порох, попіл розсипав над джерелом і змусив людей пити з нього, щоб показати абсолютну нікчемність псевдобога, якому вони поклонялися.

Знову й знову повторювалася тенденція приймати знання, які пропонує батько неправди. У цьому випадку люди проігнорували всемогутнього Бога і вирішили прийняти спотворену ідею про те, що німий, нерухомий єгипетський бог, зроблений із розплавленого металу, міг повести їх назад до Єгипту. Тут ми бачимо, що таке знання закінчилося загибеллю.

ПIД ЧАС ПРИХОДУ МЕСII

Євреї були обраним Божим народом. Вони всі сподівалися на те, що Месія прийде звільнити їх від рабства римської влади. Однак справжня мета місії Спасителя була представлена за допомогою служіння у Святині. Кожне жертвопринесення служило прообразом Приходу Спасителя. Пасхальне ягня та служіння вказували на Христа. Спостерігаючи за цими служіннями, ті, котрі бажали знайти істинне пізнання Бога, усвідомлювали, що Він прийшов спасти Свій народ від їхніх гріхів.

Протягом століть пророки розкривали багато деталей про це, і юдейські керівники не були в незнанні щодо надприродного народження Христа. Вони чули новини про пастухів і знали про особливий прихід мудреців. Вони зустріли Ісуса в храмі, коли Йому було дванадцять років, і були вражені Його знанням пророцтв, незважаючи на те, що Він не відвідував жодної школи рабинів. Вожді народу бачили, що Його служіння відзначене Божественними зціленнями та надприродною силою. Вони чули, як Христос стверджував, що Він великий Я Є і, як Він двічі очистив храм великою владою. Воістину Месія прийшов, але вони не прийняли Його, тому що прийняли знання, винайдене батьком неправди. Вони дотримувалися ідеї, що Месія має походити з заможної родини, мати царське походження і бути високоосвіченим. На їхню думку, Ісус не відповідав усім цим вимогам. Вони зневажали Його, відкидали Його і ненавиділи Його до глибини душі. Усе це прискорило їхнє рішення розіп’яти Його. Їхні сатанинські вигуки: «Кров Його на нас і на наших дітях!» були відлунням у жахливому лихові, яке спіткало їхнє місто та храм через чотири десятиліття – і все через хибне і фатальне уявне знання, що полягає в помилковому визначенні Месії!

У НАШ ЧАС

Пошуки згубних знань стали ще більш поширеними в наші дні. Господь у Своїй милості послав Три ангельські звістки, щоб проголошувати вічну Євангелію перед настанням великого Господнього дня. Одна з цих особливих звісток говорить: «Побійтеся Бога й віддайте Йому славу, бо прийшла година Його суду! Поклоніться Тому, Хто створив небо, землю, море і джерела вод!» (Об’явлення 14:7).

Невдовзі після першого проголошення цієї звістки сатана послав агента, щоб він спробував викорінити знання про те, що Бог є Творцем Всесвіту. У 1859 році англійський вчений Чарльз Дарвін написав книгу «Походження видів шляхом природного відбору або збереження сприятливих рас у боротьбі за життя». Саме ця книга започаткувала еволюційну теорію, яка стверджувала, що всі види розвивалися, а не були створені. Прикро, що більшість освітніх закладів сьогодення, від початкових шкіл до університетів, дотримуються цієї ідеї.

Сатана також винайшов інший філософський напрямок, який повністю заперечує існування Бога: атеїзм – це відсутність віри в будь-яке божество або взагалі в те, що існує божество. Ця філософія пропагувалась у 18 столітті під час так званої «Епохи Просвітництва». Політичний рух, який прийняв цю концепцію, досяг кульмінації у беззаконні, яке мало місце під час Французької революції. Проте ймовірно близько 450 – 500 мільйонів людей і досі сповідують атеїзм.

Однак сатана ще не задовольнився своїми винаходами, тому він також запровадив пантеїзм. Пантеїзм – це вірування в те, що реальність, Всесвіт і космос по суті становлять божество і що воно, як верховна надприродна істота або об’єкт, усе ще розширюється і створює від початку часу, або що все це складає всеосяжного, іманентного бога чи богиню, і сам Всесвіт, як прояв божества, включає всі астрономічні об’єкти. Ця ідея прокралася до ранньої адвентистської церкви через доктора Джона Гарві Келлога, внаслідок чого понад 4000 членів церкви залишили її лави, включаючи багатьох проповідників і вчителів.

Іще один філософський напрямок, винайдений сатаною, – це так званий гіперіанізм. Він навчає, що «ви божественні. Ви стаєте богом. Немає Бога Творця, Якому треба поклонятися. Над матерією існує нематеріальна сфера: джерело реальності. Ви можете вловлювати роздроблені проблиски цього світу в галюциногенних станах… Послаблюючи редукційний клапан мозку, ви можете досліджувати внутрішні сфери розуму та бога всередині вас».¹¹

Окрім язичництва, сатана винайшов багато інших витончених форм релігій, щоб спробувати спокусити і обраних. Він знає, що заключна церква Останку є єдиною Божою церквою на цій планеті Земля. Він намагається підбурювати цих віруючих, створювати окремі, розрізнені групи для того, щоб увести в оману істинний Божий народ. Однак Бог дав нам чітке визначення Своєї церкви в останній час.

«Кожна з численних груп віруючих у Другий прихід має якусь частку Істини; проте всю Істину Бог дав Своїм дітям, котрі готуються до дня Божого. Він також дав їм такі істини, які є невідомими й незбагненними для жодної з цих груп».¹²

ВИСНОВОК

З часів Адама й донині сатана завжди пропонував людям спотворені види знання і говорив: «Ти не помреш, ти станеш богом, ти є богом, природа є богом, а диявола не існує». Вражає те, що багато освічених людей насправді приймають це. Чи схильні ви прийняти таке поняття? Ті, котрі вірять неправді сатани, приймуть ще більшу оману, і якщо ми оберемо знання, вигадані сатаною, то врешті-решт, безсумнівно пожнемо загибель (див. Малахії 3:19).

«Сумним буде погляд у минуле того дня, коли люди стануть лицем до лиця з вічністю. Вони побачать своє життя таким, яким воно було. Тоді світські задоволення, багатство й почесті не будуть здаватися такими важливими. Тоді люди зрозуміють, що єдина цінність – праведність, якою вони знехтували. Вони усвідомлять, що сформували свій характер під впливом оманливих принад сатани. Вибраний ними одяг є ознакою їхньої відданості першому великому відступникові. Тоді вони побачать результати власного вибору і зрозуміють, що значить порушувати Божі Заповіді».¹³

Але натомість Господь бажає, щоб ми пізнали Його особисто. Псалмоспівець промовляє: «Скуштуйте й побачите, Який добрий Господь!» (Псалом 34:9). Він бажає, щоб ми поклонялися тільки нашому Творцеві, Котрий проголошує: «У тебе не буде інших богів, крім Мене» (Вихід 20:3). Коли ми чинимо так, знайдемо вічне життя. Ісус пояснив: «Вічне життя є те, щоби знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, – Ісуса Христа» (Від Івана 17:3). У міру поглиблення нашого пізнання Бога ми можемо оцінити Його любов до нас і служити Йому якнайкраще. Одного разу Він запросить нас «увійти брамами до міста», дасть нам плід дерева життя і подарує нам істинне знання.

«Усі скарби Всесвіту відкриються для вивчення перед викупленим Божим народом... На всьому творінні, від найменшого до найбільшого, вирізьблене Ім’я Творця, і в усьому відкриваються багатства Його сили.

І роки, що минають у вічність, відкриватимуть ще глибші й славетніші істини про Бога і Христа. У міру того, як знання розвиватимуться, любов, благоговіння та щастя зростатимуть. Чим більше люди пізнаватимуть Бога, тим більше вони захоплюватимуться Його характером».¹⁴

Нехай Господь щедро благословить вас протягом цього тижня молитов! Амінь.

Посилання:

1. Дух Пророцтва. – Т.1. – С.40.
2. Протистояння. – С.13.
3. Дух Пророцтва. – Т.1. – С.41.
4. Біблійний коментар АСД [з коментарів Е.Г. Уайт]. – Т.1. – С.1083.
5. Патріархи і пророки. – С.90, 91.
6. Там саме. – С.91, 92.
7. Дух Пророцтва. – Т.1. – С.69.
8. Патріархи і пророки. – С.118, 119.
9. Там саме. – С.119, 120.
10. Боротьба та мужність. – С.97.
11. https://www.iamhyperian.com/youaregod/
12. Ранні твори. – С.124.
13. Наочні уроки Христа. – С.318, 319.
14. Дивовижна Божа благодать. – С.368.