Сила в єдності

Елі Теноріо да Сільва

Протягом усієї Біблії віруючі закликалися та закликаються до єдності. Псалмоспівець сказав: «…як же добре і як приємно, коли брати живуть у згоді!» (Псалом 133:1).

Ісус молився за Своїх учнів:

«Щоб усі були одне, – так, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, – щоб і вони в Нас були; аби світ повірив, що Ти Мене послав» (Від Івана 17:21).

Єдність серед віруючих – одне з найсильніших свідчень істинності Євангелії. Вона відображає характер Бога, приваблює щирі душі до Христа й представляє світові силу Його благодаті, яка перетворює.

У світі, де зростає розділення, зникає співчуття, панують війни, розлучення та егоїстичне відчуження, єдність Божого народу є маяком надії та свідченням сили, що походить від Божественної любові. Багато щирих душ, котрі шукають чогось кращого, ніж те, що може запропонувати цей старий світ, переконаються в істинності Божої звістки завдяки любові та єдності Його послідовників і зроблять церкву успішною у виконанні її місії проповіді Євангелії всьому світові.

«Секрет нашого успіху в Божій справі полягає в гармонійній роботі наших людей».¹

Єдність серед Божих дітей розглядається не як пропозиція, а як принцип, установлений Богом:

«Мої брати та сестри добре знають, що Боже Слово представляє питання церковної єдності як принцип; ті, котрі об’єднані з Христом істиною Небесного походження, повинні мати міцну дружбу між собою».²

Проте ця гармонія є не лише організаційною чи поверхневою. Це глибокий духовний зв’язок, який є результатом перебування у Христі та відображення Його характеру. Тому досліджуймо одкровення, що містяться в Біблії та Дусі Пророцтва про силу єдності, про перешкоди на шляху до єдності і про те, як ми можемо розвивати її в цей критичний час.

Біблійний заклик до єдності

Молитва Ісуса у Євангелії від Івана 17:20-23 про єдність серед віруючих була однією з найпалкіших молитов Ісуса. І ця молитва, звершена перед Його розп’яттям, була не тільки про Його учнів, а й про всіх, хто увірує в Нього завдяки їхньому свідченню, включаючи кожного з нас сьогодні:

«...хай будуть досконалі в єдності, аби світ пізнав, що Ти Мене послав і полюбив їх, як і Мене полюбив» (Від Івана 17:23).

У цій молитві висловлено бажання Христа, щоб Його послідовники були об’єднані спільною метою, місією та любов’ю. Така єдність відображає єдність між Отцем і Сином. Ця єдність свідчить світові про те, що Євангелія є істинною і вона перетворює людей.

Апостол Павло також наголошує на цьому заклику до єдності у своїх посланнях. У Посланні до ефесян він умовляє церкву намагатися «зберігати єдність духа в союзі миру. Одне Тіло й один Дух, – як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. Один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх [нас]» (До ефесян 4:3-6).

Акцент Павла на «єдності» підкреслює взаємозв’язок віруючих через їхню спільну віру в Христа. Єдність не є чимось необов’язковим; вона є основою самобутності та місії Реформаційного Руху, а також розвитку характеру кожного з нас як членів Тіла Христового.

«Досконалість християнського характеру досягається тільки при постійному внутрішньому спонуканні допомагати іншим і благословляти їх. Саме атмосфера цієї любові, що оточує віруючого, робить його ″запахом життя на життя″ і викликає бажання Бога благословити його працю».³

Єдність виходить із серця, перетвореного Христом, яке прагне благословляти і звеличувати інших, а не служити собі.

Єдність як свідчення світові

Одним із найпереконливіших аспектів християнської єдності є її здатність свідчити світові. Ісус безпосередньо пов’язав єдність віруючих із достовірністю Своєї місії:

«З того дізнаються всі, що ви – Мої учні, коли любов матимете між собою» (Від Івана 13:35).

Коли віруючі виявляють справжню любов, терпіння й смирення стосовно одне одного, це є незаперечним доказом сили Євангелії. Увага жителів цього світу, сповненого розділень та конфліктів, звернена на гармонію та мир, які характеризують Божий народ.

Рання церква була прикладом цього принципу. У Дії 2:42-47 описується, що віруючі були «однодушні», розділяли трапезу та ресурси з радістю і простотою серця. Їхня єдність і любов одне до одного не тільки зміцнювали їхню віру, а й навертали інших до Христа. Як результат «Господь же додавав до них щодня тих, які спасалися» (Дії 2:47).

Дух Пророцтва коментує цю єдність, кажучи: «Божа воля полягає в тому, щоб Його народ відзначався єдністю і братерською любов’ю».⁴ Тільки таким чином церква може бути живим, активним знаряддям, яке поширює світло у світі.

Справжня єдність має євангельську силу, яку неможливо переоцінити. Це жива демонстрація Євангелії; це проповідь, яка є набагато красномовніша, ніж слова.

Перешкоди для єдності

Незважаючи на те, що єдність є вкрай важливою, їй часто перешкоджають людські слабкості та недоліки. Гордість, егоїзм, упередження та відсутність прощення є суттєвими перешкодами. Еллен Уайт застерігає:

«Причиною незгоди і відсутності єдності в родинах і в церкві є розділення з Христом».⁵

Коли віруючі втрачають з поля зору Христа і зосереджуються на собі, розділення слідує як неминучий результат. Ворог душ насолоджується сіянням розбрату, знаючи, що розділення послаблює свідчення церкви.

Апостол Павло говорив про ці проблеми у своїх посланнях до ранніх церков. Коринфська церква, наприклад, боролася з розділенням з приводу керівництва та духовних дарів. Павло умовляв їх:

«Благаю вас, брати, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, щоб не було між вами поділу, але щоб ви були поєднані однаковим розумінням і однією думкою» (1 до коринтян 1:10).

Подолання бар’єрів на шляху до єдності вимагає навмисних зусиль, смирення та готовності поставити місію Христа понад особисті переваги.

Ключ до єдності: перебування у Христі

Справжня єдність серед віруючих є неможливою без глибокого зв’язку з Христом. Ісус сказав:

«Я є Виноградна Лоза, ви – галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого» (Від Івана 15:5).

Коли віруючі перебувають у Христі, вони перетворюються за Його подобою. Вони приносять плід Духа – любов, радість, мир, довготерпіння, ласкавість, доброту, віру, лагідність і стриманість (До галатів 5:22, 23), – що сприяє єдності. Для цього необхідне єднання з Христом. Якщо ми перебуваємо у спілкуванні з Богом, ми будемо каналами, через які Його любов зливатиметься на інших.

Коли віруючі на власному досвіді пізнають Божу любов, вони отримують силу любити й служити іншим. Ця безкорислива любов є клеєм, який об’єднує церкву воєдино.

Порада Павла у Посланні до филип’ян 2:2-4 представляє практичні кроки для зміцнення єдності:

«Доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однодушні й однієї думки. Нічого [не робіть] наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе. Нехай кожний дбає не про себе, а про інших».

Єдність вимагає смирення, безкорисливості та готовності служити. Ці якості розвиваються завдяки щоденному спілкуванню з Христом і перебуванню в нас Святого Духа.

«Щиро прагніть єдності. Моліться про неї, докладайте зусиль для її досягнення. Це принесе духовне здоров’я, піднесе помисли, сформує благородний характер й Небесний спосіб мислення, зробивши вас здатними подолати егоїзм і злі підозри і бути більш ніж переможцями через Того, Хто полюбив вас і віддав Себе за вас. Розіпніть себе; вважайте інших кращими за себе. Таким чином ви досягнете єдності з Христом. Перед Небесним Всесвітом, перед церквою і світом ваше життя буде безперечним доказом того, що ви є синами та доньками Бога. Бог буде прославлений за допомогою прикладу, який ви подаєте».⁶

Єдність у останні дні

У міру наближення кінця часу єдність Божого народу стане ще більш важливою:

«Єдність з Христом і одне з одним є нашою єдиною безпекою в ці останні дні».⁷

Проблеми та протистояння, з яким ми, віруючі, зіткнемося в останні дні, вимагатимуть більшої єдності. Розділення всередині церкви послаблять її здатність протистояти силам зла. Єдність у церкві зробить її нестримною силою до добра в проголошенні вічної Євангелії з силою. Така єдність спонукає віруючих показати світові, що вони люблять Бога й готові коритися Йому навіть за найважчих обставин, які спіткають церкву.

У книзі Об’явлення 14:6-12 описана місія церкви Останку в останні дні: проголошувати вісті Трьох Ангелів усім племенам, націям, мовам і народам. Ця глобальна місія вимагає узгоджених зусиль усіх віруючих, об’єднаних спільною метою та діями.

Світ з великим інтересом спостерігає, бажаючи побачити, що ваша віра і моя віра ведуть нас до дій, і наша любов одне до одного є аргументом на користь Істини, яку ніхто не може спростувати. І Бог закликає до того, щоб наша церква була об’єднаною, готовою вести Його битви і витримувати випробування, з якими ми зіткнемося в ці останні дні.

Крім того, що єдність готує нас до останніх подій, які прийдуть на церкву, вона також стане найбільшим доказом для світу про істинність нашої звістки й любові Христа, яка з’єднує нас разом.

Практичні кроки щодо зміцнення єдності у церкві

Єдність є наріжним каменем духовно здорової церкви, яка процвітає. У світі, що відрізняється розділеннями та індивідуалізмом, церква покликана бути маяком любові, гармонії та співпраці. Але для зміцнення єдності потрібні цілеспрямованість, благодать та практичні дії. Нижче наведено деякі ключові кроки для розвитку та підтримання єдності у церковній громаді.

1.  Зосередьтеся на спілкуванні, Центром якого є Христос

Єдність починається із загальної основи в Ісусі Христі.

«Я є Виноградна Лоза, ви – галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого» (Від Івана 15:5).

Коли віруючі ставлять на перше місце свої взаємини з Христом, вони природно стають ближчими одне до одного. Заохочуйте регулярні можливості для спілкування, зосередженого на Христі, шляхом вивчення Біблії, молитовних зібрань та місіонерської роботи.

2.  Розвивайте культуру смирення та прощення

Гординя й невирішені конфлікти є суттєвими загрозами єдності. Джерелом більшості конфліктів у церкві сьогодні є проблема егоцентризму – проблема «що мені подобається», «чого я хочу» і «така моя думка». Навчаймо смиренності та показуймо приклад, віддаючи пріоритет потребам інших над особистими уподобаннями:

«Нічого [не робіть] наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе. Нехай кожний дбає не про себе, а про інших» (До филип’ян 2:3, 4).

Крім того, нам потрібно сприяти формуванню культури прощення, швидко та з благодаттю вирішуючи проблеми. Заохочуйте членів церкви шукати примирення і прощати, як Господь простив їх: «Вибачаючи і прощаючи одне одному, коли хто проти кого має [якусь] скаргу. Як Христос простив вам, так само й ви [робіть]» (До колосян 3:13).

3.  Заохочуйте відкрите та щире спілкування

Непорозуміння можуть швидко перерости в розділення, коли не вистачає спілкування. Створюйте умови для відкритого діалогу, де члени церкви відчувають, що їх почули та поважають. Це може включати церковні зібрання із запитаннями та відповідями, роздуми в малих групах, періодичні церковні ділові зібрання або анонімні опитування.

«Щоб ми чинили добро, збагачувалися в добрих ділах, були щедрими, радо ділилися» (1 до Тимофія 6:18).

Керівники повинні надавати приклад і бути доступними та відвертими у своєму спілкуванні.

4.  Цінуйте різноманітність дарів

Єдність не означає одноманітність. Щиро цінуйте різноманітність дарів, досвіду та поглядів у церкві. Прийміть правду з 1 до коринтян 12:12-14:

«Бо як тіло одне, але має багато членів, так і всі члени: хоч їх багато, становлять [одне] тіло, – так і Христос. Адже всі ми хрещені одним Духом в одне тіло: чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, – всі одним Духом напоєні. Бо тіло складається не з одного члена, а з багатьох».

Цей уривок з Біблії нагадує нам, що тіло Христа складається з багатьох частин, кожна з яких відіграє унікальну роль. Тому, бути єдиним не означає, що нам усім подобатиметься той самий колір або що у нас буде однаковий смак до всього. Церкві потрібні люди з думками та смаками, які відрізняються від моїх, але які, проте, вірять і згодні з вченням, а також мають одну й ту саму мету служити Богові та навертати душі до Христа. Цінуючи розмаїтість і отримуючи з неї користь, церква стає сильнішою і ефективнішою у своїй місії.

5.  Служіть разом

Спільне служіння сприяє розвитку цілеспрямованості та товариства. Організація можливостей для служіння як у церкві, так і в ширшому співтоваристві сприяє цим перевагам. Будь то місцевий захід по роботі з населенням, місіонерська поїздка чи волонтерство у церковному служінні, спільна робота для досягнення єдиної мети зміцнює взаємини та поглиблює єдність.

«Кожен допомагає своєму товаришеві, і своєму братові каже: Тримайся! Ремісник підбадьорює митця-золотаря, а той, хто розгладжує молотком залізо, – коваля, примовляючи: З’єднання міцне, та ще й цвяхами його закріплює, щоб не хиталось» (Ісаї 41:6, 7).

Якщо ми служимо разом, то підбадьорюватимемо одне одного, і наша віра зміцниться.

6.  Забезпечте сильне керівництво

Керівники відіграють вирішальну роль у зміцненні єдності: «Однакова доля чекає як народ, так і священиків» (Осії 4:9). Вони повинні послідовно сприяти меті єдності, швидко вирішувати конфлікти та показувати приклад смирення і любові. Керівники також повинні підготувати інших для керівних посад, слідкуючи за тим, щоб ніхто не відчував себе відокремленим від участі у житті церкви.

7.  Моліться про єдність

Існує приказка, яка говорить, що «пара, яка молиться разом, залишається разом». Те саме можна сказати і про членів церкви, які моляться разом про єдність.

Молячись про єдність, ми наслідуватимемо приклад Ісуса, Котрий, як ми бачили, молився про єдність серед віруючих (Від Івана 17:21-23).

Молитва має важливе значення для підтримки єдності. Заохочуйте громаду молитися одне за одного і за церкву в цілому. Загальні молитовні зібрання, спрямовані на досягнення єдності, можуть суттєво допомогти, оскільки вони узгоджують серця членів із Божою волею.

8. Навчайте біблійних принципів єдності

Ми повинні відстоювати біблійні принципи і навіть бути готовими померти, якщо це необхідно, щоб залишитися вірними Богові. У той самий час ми повинні бути готовими поступатися, беручи до уваги переваги чи думки інших, якщо це не стосується принципів. (Нам треба очистити серце від егоїзму).

Регулярно навчайте того, що Святе Письмо говорить про єдність, любов і спільність. Проповіді, семінари та вивчення Біблії можуть надати теологічну основу, необхідну для розуміння того, чому єдність є важливою і як її досягти на практиці, ґрунтуючись на Божому Слові.

9.  З мудрістю вирішуйте питання, що викликають розбіжності

Церкви не застраховані від розбіжностей. Коли виникають питання, що викликають розбіжності, вирішуйте їх швидко та з мудрістю. Використовуйте біблійну основу для вирішення конфліктів, наприклад принципи, викладені в Євангелії від Матвія 18:15-17:

«Якщо згрішить твій брат проти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата, а коли не послухає, візьми із собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилося кожне слово; коли не послухає їх, скажи Церкві, а коли й Церкви не послухає, нехай буде тобі як язичник і митник».

Як ми ставимося до язичника чи митника, коли вони відвідують нашу церкву? Тож підтримуймо той самий дух благодаті і доброти до тих, хто помилився, і шукаймо рішення, які вшанують Христа і єдність Його тіла.

10.  Заохочуйте взаємини між різними поколіннями

Взаємини між поколіннями збагачують досвід церкви. Заохочуйте можливості для наставництва, спільних заходів та спілкування, які долають розриви між поколіннями. Молодші учасники можуть навчатися мудрості у старших членів, тоді як старші члени можуть надихатися енергією та свіжими поглядами молодого покоління.

Бог бажає, щоб різні покоління зі своєю особливою динамікою енергії, знаннями та досвідом працювали спільно:

«Пишу вам, дітоньки, бо…

Пишу вам, батьки, бо...

Я написав вам, юнаки, бо...» (1 Івана 2:12-14).

Висновок

Мій друг, який майже втратив свою віру після певних непорозумінь із деякими братами в церкві, сказав мені: «Я не вірю, що люди залишають Реформаційний Рух через доктрини». Його випадок змусив мене задуматися про те, наскільки багато душ втратили свою віру – незалежно від того, що вони говорять – насправді через роз’єднаність серед віруючих. Роз’єднаність може вбити церкву; єдність робить церкву успішною у виконанні її місії, яка полягає у приведенні душ до Христа.

Зміцнення єдності у церкві – це не разове зусилля, а постійний обов’язок. Для цього потрібні цілеспрямованість, терпіння і надія на Святого Духа. Реалізуючи ці практичні кроки, громади можуть створити середовище, в якому розквітають любов і гармонія, завдяки чому вони стануть ефективним свідченням світові про Божу благодать, яка перетворює. Про це ми читаємо в Псалом 133:1: «Як добре і приємно, коли народ Божий живе разом у єдності!»

Через Своє слово Христос закликає вас і мене в цей момент поставити мету в нашому серці, за допомогою Його благодаті зробити все можливе, щоб виконати Його молитву і об’єднатися з нашими братами.

«Не нарікайте і не прискіпуйтеся. Коли ми дивимося на Ісуса, образ Христа закарбовується в душі та відображається в дусі, словах і справжньому служінні нашим ближнім. Радість Христа перебуває в наших серцях і наша радість стає повноцінною. Це справжня релігія. Подбаймо про те, щоб здобути її і будьмо добрими та ввічливими, маючи в душі любов – ту любов, яка виливається і проявляється у добрих ділах, яка є світлом для світу і робить нашу радість повноцінною».⁸

Тому, будь ласка, нехай ці слова стануть словами кожного з нас: «Починаючи з цього моменту, за допомогою благодаті Христа я не нарікатиму і не прискіпуватимуся до своїх братів. Я буду добрим, ввічливим, матиму любов у своїй душі та не злословитиму, не пліткуватиму і не зводитиму наклепи на когось. Я буду в єдності та гармонії з моїми братами та сестрами і, наскільки це можливо, житиму в мирі з усіма людьми (див. До римлян 12:18). В ім’я Ісуса, Амінь».

Посилання:

1. Рев’ю енд Геральд, 2 грудня 1890 р.
2. Е.Г. Уайт Матеріали 1888 року. – С.1141.
3. Дії апостолів. – С.551.
4. Патріархи і пророки. – С.520.
5. Християнська родина. – С.179.
6. Поради для церкви. – С.290.
7. Свідоцтва для церкви. – Т.8. – С.240.
8. Погляд вгору. – С.268.