Навернення

ЕЛІАС РІВЕРА – США

МЕТАМОРФОЗА

У природі є чудові ілюстрації, які навчають нас про велику силу Бога, а також про Його викупну роботу в наших серцях. Цикл розвитку метеликів складається з чотирьох стадій: яйце, личинка, лялечка та доросла особина. Цей процес короткий і триває близько місяця. Метелики відкладають яйця на нижній стороні листя рослин, якими харчуватимуться їхні личинки. Коли яйце вилуплюється, з його шкаралупи виходить маленька гусениця. Гусениці, навпаки, дуже ненажерливі: вони багато їдять і швидко ростуть. Коли гусениця досягає зрілості, вона формує кокон, який також називають лялечкою. Перебуваючи в лялечці, гусениця зазнає трансформації, яка відома як метаморфоза, і через кілька днів з лялечки з’являється прекрасний метелик.

Гусениця зазнає цілковитої трансформації. Вона стає зовсім іншою істотою з абсолютно новою та особливою природою. І це те, що Бог передбачає для нашого духовного життя у Христі: «Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, – ось постало [все] нове!» (2 до коринтян 5:17). Божий план полягає в тому, щоб змінити наше життя, відновити в нас Його образ, перетворити наші серця. Він проголошує: «Я дам вам нове серце і нового духа вкладу в вас, – і видалю з вашого тіла кам’яне серце і дам вам серце тілесне. Я дам вам Мого Духа, й зроблю так, що ви будете жити за Моїми Заповідями та дотримуватись Моїх Законів, виконуючи їх» (Єзекіїля 36:26, 27).

Слово «навернення» означає трансформувати, робити іншим, повністю змінювати, перетворювати на щось інше, порівнюючи з тим, чим воно було. Приклад цього можна знайти у Євангелії від Івана 16:20: «Але ваш смуток на радість зміниться» або в Об’явленні 11:6: «...мають владу над водами – обертати їх на кров».

Отже, коли ми говоримо про навернення, ми говоримо про Божу роботу для людини і в людині, про роботу, яка перетворює і в результаті якої людина отримує прощення і змінюється, про величну роботу, яка виправдовує та освячує віруючу людину. Це робота, в результаті якої стара наша людина буде розіп’ятою та похороненою, а нова наша людина народжується для нового життя.

ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ НАВЕРНЕННЯ

Навернення – це робота, яку Бог виконує в людині силою Своєї любові та Святого Духа. Бувають радикальні навернення, такі як навернення Савла, яке було дуже вражаючим, коли людина з Тарсу особисто зустрілася з Христом по дорозі до Дамаску. На життя Савла вплинуло одкровення слави Христа. Ця зустріч миттєво змінила його життя настільки, що він, уражений сліпотою і розпростертий на землі, вигукнув: «Господи! що хочеш, щоб я зробив?» (Дії 9:6). Той, хто прямував до Дамаску з підступними цілями проти Христової церкви, прозрів лише після триденного посту та молитви, після чого прийняв хрещення. Потім він відразу ж приступив до роботи утворення та зміцнення церкви, яку за кілька днів до цього завзято переслідував. Тепер Савл горів бажанням проповідувати Христа, Котрий став центром його життя і звістки. «І в синагогах він відразу ж почав проповідувати [про] Ісуса, що Він – Син Божий» (Дії 9:20).

Навернення Савла, якого також називали Павлом (що означає «малий»), було діянням Божої благодаті і любові Ісуса Христа, яка перетворює. Завдяки цьому лютий гонитель сам став переслідуваним заради Ісуса і став без страху проголошувати Його звістку, зазнаючи різних труднощів, навіть самої смерті. Існують і інші види навернення, як, наприклад, у випадку з Никодимом. Після бесіди з Ісусом (див. 3 розділ Євангелії від Івана) минуло три роки, перш ніж Никодим зважився відкрито заявити про свою віру в Ісуса і повністю підкоритися розіп’ятому Спасителю.

МИ ВСІМ ЗОБОВ’ЯЗАНІ БОГОВІ

«Ми чуємо, як вітер шумить у верховіттях дерев, як шелестить листя, проте не бачимо його і не знаємо, звідки він береться і куди дівається. Це ж саме можна сказати і про вплив Святого Духа на серце. Пояснити Його дію так само важко, як і подих вітру. Людина може не пригадати точного часу, місця або обставин свого навернення, але це не означає, що вона не навернена. Христос постійно впливає на серце людини, але побачити цю діяльність неможливо так само, як дію вітра. Поступово людина, можливо, навіть не усвідомлюючи того, починає відчувати прагнення до Христа. Це, переважно, відбувається тоді, коли ми розмірковуємо про Нього, читаємо Святе Письмо або ж слухаємо проповідь. І одного разу, коли заклик Духа виявиться особливо відчутним, душа з радістю підкоряється Ісусові. Чимало людей вважають це раптовим наверненням, але це наслідок тривалої, наполегливої, сповненої терпіння праці Божого Духа».¹

НЕ ЧИНІТЬ ОПОРУ

«Тож яким чином отримати спасіння? Світло, яке струменіє від хреста, відкриває Божу любов. Ця любов притягує нас до Нього. Якщо ми не будемо чинити опору потягу серця, він приведе нас до підніжжя хреста, де ми розкаємося у гріхах, які розп’яли Спасителя. І саме тоді Дух Божий через віру створить в нас нове життя. Думки і бажання з того часу підпорядковуватимуться волі Христа. Серце і розум відновляться за образом Того, Хто діє в нас, підкоряючи Собі все. Коли ж Божий Закон зберігатиметься у нашому розумі й серці, ми зможемо сказати разом із Христом: ″Я прагну чинити Твою волю, Боже Мій″ (Псалом 40:9)».²

НАВЕРНЕННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ СВЯТОГО ДУХА

«Хоча неможливо побачити вітру, результати його дії видимі й відчутні. Так і вплив Святого Духа на серце відкриватиметься у кожному вчинку того, хто відчув на собі цю спасительну силу. Коли Божий Дух оволодіває серцем, Він перетворює життя. Гріховні думки зникають, лихі вчинки залишаються в минулому, а гнів, заздрощі й суперечки поступаються любові, смиренню та миру. Смуток перетворюється на радість – і обличчя людини починає відображати Небесне світло. Ніхто не бачить руки, яка знімає тягар, або світла, що струменіє від Небесного престолу. Благословення зливається на душу, яка з вірою підкоряється Богові. Тоді сила, яку не може побачити людське око, творить нову істоту за Божим образом».³

ІСТИННЕ ПОКАЯННЯ

«Тож покайтеся і наверніться, аби були стерті ваші гріхи, щоб від обличчя Господнього прийшли часи відродження» (Дії 3:19, 20, сучасний переклад).

«Без істинного покаяння не може бути істинного навернення. Багато хто в цьому обманюється, і надто часто увесь їхній досвід виявляється обманом. Ось чому так багато людей, котрі приєдналися до церкви, так ніколи і не приєдналися до Христа».⁴

«Тому покайтесь, відверніться від усіх ваших злочинів й усуньте всякий привід для спотикання (спокуси)» (Єзекіїля 18:30).

«Покаяння – це жаль за скоєний гріх та залишення його. Ми не відмовимося від гріха, якщо не усвідомимо його згубності; доти, поки наше серце не відвернеться від нього, у нашому житті не відбудеться справжньої зміни».⁵

Однак, щоб відчути таке покаяння, нам необхідно зрозуміти, як воно відбувається. «Коли грішник усвідомлює гріх, його також приваблюють любов і святість Христа, бо Ісус притягує його до Себе. Жодна людина не може звершити покаяння, яке є необхідним для спасіння душі. Вона не може змусити себе покаятися, як не може і сама навернутися до Бога. Покаяння народжується в серці людини, коли вона споглядає любов Христа, Котрий віддав Своє життя заради спасіння грішника. Саме Божа любов пом’якшує найзапекліші серця».⁶

ПЛОДИ НАВЕРНЕННЯ

Процес навернення до Бога приносить чудові плоди: нове життя, чисте й оновлене серце, праведний дух та інші плоди є славетними доказами навернення. «Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, – ось постало [все] нове!» (2 до коринтян 5:17).

– Жінка з Самарії, навернувшись до Ісуса, залишила своє життя перелюбу і пішла до міста, щоб відкрито визнати Ісуса Христа як Месію-Спасителя. Від Івана 4:28, 29.

– Чоловік, якого мучили демони, був голий, а тепер, коли його звільнили від демонів, він сидів одягнений і в здоровому глузді; його нагота зникла після його навернення. Від Луки 8:35.

– Петро, неосвічений рибалка, після свого навернення став вірним пастирем Євангелії, освіченою людиною та вісником Царства світла. Від Матвія 4:19.

– Закхей, збирач податків, якого звинувачували у зраді та вважали ворогом народу, після свого навернення роздав половину свого майна бідним і вирішив відшкодувати збитки тим, кого він ошукав. Від Луки 19:8, 9.

– Марія, одержима сімома демонами через своє розпусне життя, після свого визволення та навернення принесла Ісусові дорогоцінний дар, щоб висловити свою любов і вдячність. Від Марка 14:3.

Навернення призведе до того, що в нашому житті проявиться досконалість Христа; у ньому з’явиться місіонерський дух, покірність Божій волі, вірність та свята радість. Усе благородне й прекрасне примножуватиметься в житті людини, котра навернулася до Господа.

«Дух Христа – це дух місіонерства. Найпершим спонуканням відновленого серця є бажання привести й інших до Спасителя».⁷

«Кожен справжній учень Ісуса негайно стає місіонером для Божого Царства. Той, хто п’є з Джерела живої води, сам стає джерелом життя. Той, хто отримує, починає віддавати».⁸

ПСЕВДОНАВЕРНЕННЯ

Сьогодні стало модним сповідувати релігію. Не всі, хто сповідують релігію, насправді є християнами; чимало людей, котрі називають себе християнами, не підкоряються принципам Божого Закону, а живуть, керуючись старою своєю людиною, яка догоджає тілу. Вони обманюють себе, вважаючи, що вони є наверненими, тоді як насправді це не так. Багато хто проголошує: «Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник; я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю» (Від Луки 18:11, 12). Сповідування не матиме жодної цінності, якщо серце не змінилося.

Причина псевдонавернення полягає не в тому, що нам бракує знань чи можливостей, а у відсутності цілковитої покірності, у нездатності повністю відкрити своє серце Ісусові і дозволити роботі Його благодаті, яка перетворює, діяти в житті.

Яскравим прикладом є Юда Іскаріотський, чия сумна слава добре відома.

«Проте Юда так і не зміг цілковито підкоритися Христові. Він не відмовився від світського честолюбства та любові до грошей. Ставши служителем Христа, Юда не підкорився Божественній силі, котра перетворює».⁹

Якщо ви готові повністю відмовитися від усіх своїх гріховних шляхів, то перебуватимете у єдності з Христом, а бути у єдності з Христом – означає ступити на шлях життя та ввійти в оселі миру.

Тож зараз, під час Тижня молитов, нам необхідно скористатися можливістю досліджувати свої серця і визначити, чи не слідуємо ми шляхом беззаконня – чи не розділені наші прихильності, чи не займають престол нашого серця ідоли, і переконатися в тому, що в нашому житті Ісус є Царем, єдиним Царем, Котрий займає престол нашого серця. (Ісаї 33:22). «Верни нас, Господи, до Себе, – і ми повернемось! Віднови наші [щасливі] дні, як було колись!» (Плач Єремії 5:21).

НАСТАВ ЧАС

Настав час, щоб ми, подібно до Якова, видалили ідолів, які були в наших серцях, і поховали їх назавжди (Буття 35:2-4). Настав час народитися згори за допомогою Божого Слова і сили Його Духа (1 Петра 1:23). Настав час жити у тій свободі, яку подарував нам Христос. Настав час позбутися розділеного серця і, завдяки чудесній Божій благодаті, бути перетвореними на чоловіків, жінок, юнаків та дівчат Його серця (Дії 13:22). Настав час сказати Ісусові «так». Якщо ви підкоритеся Ісусові сьогодні, Він звершить чудо, якого, можливо, не вистачає у вашому житті. Його мета є незмінною: «Тоді Я дам вам єдине серце, і вкладу у вас нового Духа, – Я вийму з вашого тіла кам’яне серце і дам вам серце тілесне, аби ви жили за Моїми постановами і дотримувались Моїх Заповідей, виконуючи їх. Ви будете Моїм народом, а Я буду вашим Богом» (Єзекіїля 11:19, 20).

СПРАВЖНЄ, НЕ ПОВЕРХНЕВЕ НАВЕРНЕННЯ

Навернення повинно бути справжнім, а не поверхневим. Необхідно змінити внутрішнє серце, а не лише зовнішнє життя; суть віри повинна вийти за межі обрядів та церемоній. За часів Спасителя юдеї та релігійні провідники вдавали, що вони є благочестивими, але Ісус охарактеризував їхнє життя, сказавши, що воно є порожнім і аморальним. (Від Матвія 23:27, 28.) Потрібні не лише зовнішні зміни; вони мають своє місце, але «духовне серце», тобто розум, має бути оновлене, і це призведе до нового життя.

Юдейський народ за часів Христа покладався на жертви та церемонії, а не на Того, на Кого вони вказували. І навіть більше, вони замінили втрачену присутність Бога численними вимогами, придуманими людьми, і навіть дійшли до того, що стали вимірювати свою святість безліччю церемоній, тоді як їхні серця залишалися незміненими, сповненими гордості та лицемірства.

Потрібні не зовнішні зміни чи поліпшення, а цілковите та всебічне перетворення життя. Хутро песця є коричневим, але взимку воно стає білим, наче сніг. Тоді здається, що песець став іншою істотою, але насправді змінилося лише його хутро, яке забезпечує йому маскування в зимову пору року. Незважаючи на те, що його зовнішній вигляд тимчасово змінюється, його природа залишається незмінною, він, як і раніше, є сміливим лисом, який полює та вбиває.

«Перш ніж стане чистим потік, повинно стати чистим джерело серця. Хто сподівається досягти Неба своїми ділами через дотримання Закону, той намагається зробити неможливе. Не може почувати себе у безпеці той, хто визнає законницьку релігію і має лише вигляд благочестя. Життя християнина – це не часткова переміна або удосконалення старого, а перетворення єства. Нове життя починається тоді, коли людина помирає для свого ″я″ та гріха. Така зміна може відбутися тільки під впливом Святого Духа».¹⁰

«Я ЩОДНЯ ПОМИРАЮ»

Наше ходіння з Богом повинно бути щоденним; щодня ми потребуємо в наших серцях Його благодаті, яка оновлює, щоб наша стара гріховна природа – «стара людина» – була повністю знищена. Було помічено, що коли стару нашу людину похоронено у водах хрещення, бувають випадки, коли цей грішник виявляється хорошим плавцем. Звідси й рішучі слова Павла: ″Я щодня помираю″ (1 до коринтян 15:31).

«Необхідне постійне пильнування, щоденне навернення, щоб наші індивідуальні риси характеру були повністю освячені для Бога. Усі наші здібності повинні бути очищені від гріховного сміття та підготовлені для служіння».¹¹

«Освячення Павла було постійною боротьбою із самим собою. ″Я щодня помираю″, – говорив він. Щодня його воля та бажання вступали у конфлікт із обов’язком і Божою волею. Але замість того, щоб потурати своїм схильностям, він виконував Божу волю, хоч би якою неприємною і болісною для його природи вона не була. Якщо ми хочемо просуватися вперед до мети, до нагороди високого Божого покликання в Ісусі Христі, ми повинні показати, що цілком позбулися свого ″я″ і нас наділено золотою оливою благодаті».¹²

ТАЄМНИЦЯ РОЗКРИТА

Даниїл, обіймаючи високу посаду, був описаний як без-доганна людина: «Тому інші урядовці разом із сатрапами шукали приводу для звинувачення Даниїла відносно царських справ. Проте жодної підстави чи провини щодо нього знайти не могли, тому що [в усьому] він був вірний, і не допускав недбальства, – через те й не можна було його звинуватити» (Даниїла 6:5).

У чому таємниця такого вірного життя? Цар Дарій відкриває нам секрет Даниїла; він двічі визнав, що секрет Даниїла полягав у його постійному спілкуванні з Богом. Даниїл жив вірою і щоденною молитвою, кожен день насолоджуючись близьким спілкуванням з Богом. Натхненний літопис свідчить: «Даниїле, слуго Живого Бога! Чи зміг твій Бог, Котрому ти незмінно служиш, врятувати тебе від левів?.. Цар дуже зрадів і наказав витягти Даниїла з ями. Підняли Даниїла з ями, і не знайшлось на ньому жодного ушкодження, оскільки він був вірний своєму Богові» (Даниїла 6:21, 24).

«Істинне навернення приводить нас до щоденного спілкування з Богом. Зустрічатимуться спокуси і сильний прихований внутрішній опір, який відводитиме нас від Бога до нашого колишнього стану байдужості та гріховного нехтування Богом».¹³

«Я є Виноградна Лоза, ви – галузки. Хто перебуває в Мені, а Я в ньому, той приносить рясний урожай, бо без Мене не можете робити нічого» (Від Івана 15:5).

ОСОБИСТЕ НАВЕРНЕННЯ

Кожен з нас потребує особистого посвячення, особистого навернення. Усім нам необхідно здобути живий досвід; Христос повинен запанувати в серці, Його Дух повинен керувати нашими уподобаннями. Батьки, як і діти, потребують викупної Божої благодаті через особистий досвід спілкування з Христом. Кожен з них повинен бути прищеплений до справжньої лози, щоб приносити плоди, якими прославляється наш Небесний Отець. «У цьому прославлений Мій Отець, щоб ви приносили багатий урожай і стали Моїми учнями» (Від Івана 15:8).

«Бог діє згідно зі Своїм Провидінням. Від вічності Він бажав, щоб ми були Його слухняними дітьми. Він віддав Свого Сина на смерть заради нас, щоб ми освятилися через послух Істині, цілком очистилися від нашого ″я″. Тепер Він вимагає від нас особистої праці, особистого самозречення».¹⁴

«До Божого міста не увійде ніщо нечисте, його майбутні жителі вже тут повинні стати чистими серцем. Той, хто наслідує приклад Ісуса, виявлятиме все більшу огиду до нетактовної поведінки, непристойних висловів та лихих думок. Коли Христос перебуває в серці, там виявлятимуться чистота, благородність думок і вчинків».¹⁵

ВИСНОВОК

Енох ходив з Богом 300 років після народження свого сина Мафусала, і протягом більше 300 років щодня Енох запрошував Бога ходити з ним, поки одного разу Бог не прийшов і не сказав йому по суті таке: «Еноху, ти запрошував Мене ходити з тобою всі ці 300 років, і сьогодні Я прийшов запросити тебе ходити зі Мною», і взяв його на небо. «Енох ходив з Богом й не стало його, бо забрав його Бог» (Буття 5:24). Енох не тільки молився, але й сумлінно виконував свої обов’язки перед Богом та ближніми; Енох навчився любити те, що любив Бог, і ненавидіти те, що ненавидів Бог; завдяки вірі він жив життям послуху, догоджаючи Богові у всьому, що робив. «Вірою Енох був перенесений, щоб не побачити смерті; і його не знайшли, тому що Бог його переніс. Адже перед перенесенням було засвідчено, що він догодив Богові» (До євреїв 11:5).

«І все ж, – говорить Господь, – хоч тепер наверніться до Мене всім вашим серцем у пості, плачі та в риданні» (Йоіла 2:12). Приділіть сьогодні час для того, щоб обміркувати свої вчинки та зрозуміти, чи підтримуєте ви правильні стосунки з Ісусом.

– Чи хотіли б ви сьогодні віддати своє серце Ісусові, щоб змінитися?

– А ви, котрі вже присвятили себе Ісусові, чи не хочете оновити свою посвяту, щоб ваше серце стало ще прекраснішим, стало таким, як у Христа?

– Чи хочете ви прямо зараз помолитися про те, щоб віддати своє серце Ісусові?

Помолімося разом.

Посилання:

1. Бажання віків. – С.172.
2. Там саме. – С.175, 176. [Виділено автором статті].
3. Там саме. – С.173. [Виділено автором статті].
4. Дух Пророцтва. – Т.4. – С.298. [Виділено автором статті].
5. Дорога до Христа. – С.23.
6. Рев’ю енд Геральд, 3 вересня 1901 року.
7. Велика боротьба. – С.70. [Виділено автором статті].
8. Бажання віків. – С.195. [Виділено автором статті].
9. Там саме. – С.717.
10. Там саме. – С.172. [Виділено автором статті].
11. Цей день із Богом. – С.307.
12. Наставник молоді, 24 серпня 1899 року.
13. Цей день із Богом. – С.277.
14. Наставник молоді, 24 серпня 1899 року.
15. Блаженства, промовлені на горі. – С.24, 25.