Особлива Божественна звістка

СКЛАДЕНО ІЗ ПРАЦЬ ЕЛЛЕН Г. УАЙТ

ПРИГОТУВАННЯ ДО ПРИХОДУ ГОСПОДА

Дорогі брати та сестри!

Чи віримо ми всім серцем у те, що Христос скоро прийде і що сьогодні ми повинні сповіщати останню звістку милості грішному світові? Чи подаємо ми гідний приклад? Чи демонструємо ми усім своїм життям і своєю поведінкою, що ми очікуємо славетного явлення нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, Котрий перетворить наші тлінні тіла і уподібнить їх до Свого славного тіла? Я боюся, що ми не віримо в це належним чином. Ті, котрі вірять у важливі істини, які ми сповідуємо, повинні діяти відповідно до своєї віри. Ми дуже багато думаємо про розваги та про те, що цікавить світських людей. Ми приділяємо надто багато уваги одягу, і надто багато часу проводимо у легковажних та порожніх розмовах, які у хибному світлі представляють наше сповідування, бо вони не про Небесне, звідки ми очікуємо на Спасителя.

Божі ангели пильнують і охороняють нас; ми ж часто засмучуємо їх порожніми розмовами, безтурботними веселощами, безглуздими жартами та легковажною поведінкою. Хоча часом ми прагнемо перемоги і навіть отримуємо її, ми не витримаємо випробування нашої віри, яка є дорогоціннішою за золото, якщо не закріпимо перемогу і знову повернемося до безтурботності та легковажності, не маючи сил долати спокуси і чинити опір ворогові. Ми не страждатимемо заради Христа і не радітимемо в скорботах.

Сьогодні християнам так бракує твердості духу та принципового служіння Богові. Ми повинні догоджати не собі, а Богові, вшановуючи і прославляючи Його Ім’я і споглядаючи Його славу, чим би ми не займалися і про що б не говорили. «Він був зранений за наші гріхи, був катований за наші провини. Завдяки перенесеному Ним стражданню, нам подаровано мир, – Його ранами ми оздоровлені!». «За кожне пусте слово, яке люди скажуть, відповідатимуть судного дня». «Ти – Бог, що бачиш!». Якби ми закарбували ці важливі слова в серці та завжди пам’ятали про них, то не поступалися б так легко спокусі та були б небагатослівними, а слова наші були б обдуманими.

Ми не можемо розмірковувати над цими важливими словами і згадувати про страждання Ісуса, яких Він зазнав, щоб ми, бідні грішники, могли отримати прощення і бути викупленими для Бога Його дорогоцінною Кров’ю, і водночас не відчувати святого обов’язку та щирого бажання постраждати за Того, Хто стільки постраждав і витерпів заради нас. Якщо ми розмірковуватимемо над цим, наше «я» з його почуттям власної гідності упокориться перед Господом, і його місце посяде дитяча щирість, яка витримає всі докори і яку важко роздратувати. Свавільний дух вже не зможе керувати нашим серцем.¹

ЦІНУЮЮЧИ НАШІ МОЖЛИВОСТІ

Коли я усвідомлюю, як багато було зроблено, щоб зберегти нас на правильній дорозі, то постійно вигукую: яку любов, яку дивовижну любов відчуває Божий Син до нас, бідних грішників! Якщо заради нашого спасіння зроблено все, що тільки можливе, невже ми й надалі поводитимемося безглуздо й легковажно? Усе Небо зацікавлене в нашому спасінні. Нам слід бути тверезими і пильнувати, щоб у нашому житті ми могли звеличувати, прославляти і любити Всевишнього і Величного. Наші серця повинні переповнюватися любов’ю та вдячністю до Того, Хто сповнений любові та співчуття до нас. Наш обов’язок – прославляти Його своїм життям і чистими та святими словами показувати, що ми є народжені згори, що ми не належимо до цього світу і є лише чужинцями та приходьками в ньому, котрі мандрують до кращої країни.

Чимало тих, хто сповідує Христа і чекає Його швидкого Приходу, не знають, що означає страждати за Ім’я Христа. Їхні серця не підкорилися благодаті, вони не упокорили власне «я», про що часто свідчать їхні вчинки. Водночас вони говорять про випробування, які їм доводиться переносити. Але головною причиною їхніх випробувань є неупокорене серце і уражене самолюбство, що часто призводять до образ. Якби ці люди зрозуміли, що означає бути смиренним послідовником Христа, справжнім християнином, то вони почали б серйозно працювати над собою і творити правду. Спочатку вони померли б для свого «я», потім, постійно перебуваючи в молитві, приборкали б усякий прояв поганих пристрастей. Брати, відкиньте свою самовпевненість і самовдоволення і слідуйте за лагідним Спасителем. Завжди пам’ятайте, що Ісус є вашим Зразком і що ви повинні йти Його слідами. Дивіться на «Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу». Він витерпів зневагу з боку грішників і за наші гріхи став лагідним, заколеним Агнцем – зраненим, побитим, катованим і приниженим.²

МИ НЕ КОРИСТУЄМОСЯ СВОЇМ ПРИВІЛЕЄМ

Ми зовсім не такі, якими нас хоче бачити Бог, тому що не облагороджуємо душу і не очищуємо характер відповідно до чудесного одкровення Божої Істини та Його планів. «Справедливість вивищує народ, а беззаконня людей ганьбить» (Притчі Соломона 14:34). Гріх приносить хаос. Де б він не плекався, – в серці людини, в сім’ї, в церкві, – там панує безлад, ворожнеча, розбрат, розбіжності, заздрість, ревнощі, тому що ворог людини і Бога оволодіває її розумом. Однак Істину треба не лише відстоювати, а й полюбити її та жити згідно з нею. Люди, котрі так зробили, ненавидітимуть гріх і стануть живими представниками Ісуса Христа в цьому світі.

Однак люди, котрі стверджують, що вірять в Істину, але не живуть згідно з нею, будуть осуджені не тому, що вони не мали світла, а тому, що вони мали велике світло, однак не узгодили свої серця з великим Божим моральним мірилом праведності. Люди, котрі заявляють, що вірять в Істину, повинні жити згідно з нею і бути облагородженими нею. Справжня біблійна релігія повинна змінити все життя людини, очистити й облагородити характер, дедалі більше змінюючи його за Божественним зразком. Тоді оселя наповниться молитвами, подякою та славослів’ям Богові. Ангели служитимуть в такій сім’ї та супроводжуватимуть віруючих до Дому молитви.

Нехай громади, які стверджують, що вірять в Істину, і які захищають Божий Закон, дотримуються цього Закону і відступлять від усілякого беззаконня. Нехай усі члени церкви протистоять спокусі чинити зло і потурати гріхові. Нехай церква розпочне роботу очищення перед Богом покаянням, смиренням, глибоким дослідженням серця, бо ми живемо у реальний День викуплення – урочистий момент, який визначає нашу вічну долю.

Нехай люди, котрі несуть іншим Істину, представляють її такою, якою вона відображена в Ісусі. Перебуваючи під впливом Божої істини, котра упокорює, освячує, облагороджує, вони будуть подібні до чистих посудин. Нехай біблійна релігія переповнює їх, і тоді вони справлятимуть на світ напрочуд добрий вплив! Усі члени церкви нехай будуть чистими, стійкими, непохитними, завжди сповненими любові Христа, і тоді вони стануть світлом для світу. Нехай чоловіки, котрі стоять на сторожі та котрі є пастирями отари, проголошують урочисту Істину і подають сигнал тривоги та попередження всім людям, по всій землі. Нехай вони будуть живим втіленням тієї Істини, яку відстоюють, і вшанують Божий Закон, свято дотримуючись усіх його вимог. Нехай вони ходять перед Господом у чистоті й святості, і тоді проповідь Істини набуде великої сили і світло її відображатиметься всюди.

ЗАСМУЧЕННЯ БОЖОГО ДУХУ

Бог ніколи не покидає народ чи окремих людей, поки вони не покинуть Його. Протидія світу не ослабить віру Божого народу, котрий дотримується Його Заповідей. Небажання зробити своє життя чистим і жити по правді засмутить Духа Божого і ослабить народ, бо він залишиться без Божих благословень. Внутрішня зіпсованість накличе на наш народ Божі суди, як це сталося з Єрусалимом. О, нехай будуть почуті благання і щирі молитви про те, щоб люди, котрі проповідують іншим, самі виявилися гідними Істини! Мої брати, ми не знаємо, що чекає на нас, і наша безпека – це триматися Світла, Котре освітлює кожну людину, яка приходить у світ. Бог працюватиме з нами і для нас, якщо гріхи, які викликали Його гнів на стародавній світ, на Содом і Гоморру та стародавній Єрусалим, не стануть нашими гріхами.

Навіть найменше порушення Божого Закону робить грішника винним, і якщо він щиро не покається і не залишить гріх, то, безсумнівно, стане віровідступником... Отже, оскільки ми є Божим народом, докладаймо разом зусиль, аби очистити наш стан від моральної скверни та тяжких гріхів. Коли гріх захоплює і поневолює людей, котрі заявляють, що вони є для світу моральним стандартом праведності, як ми можемо очікувати, що Бог підтримає нас Своєю силою і спасе нас як народ, котрий творить правду?.. Якщо ми як народ Останку, не маємо віри і не живемо згідно з Божим Законом, який так часто захищаємо письмово і усно, якщо ми свідомо порушуємо хоча б одну заповідь, то це означає, що ми є слабкі, приречені на смерть. Це те, про що ми повинні подбати у всіх наших церквах, бо кожна людина повинна стати справжнім християнином!

ВИЗВОЛЕННЯ ВІД ГРІХА

Слід відкинути гріх гордині і відмовитися від будь-яких надмірностей в одязі. Потрібно покаятися перед Богом у прихованій крадіжці, у свавільному утриманні коштів, які мали б поповнити скарбницю і підтримати Божу справу на місіонерських полях. Нашому народові потрібно чітко представити роботу реформації та шлях істинного навернення. Людей треба переконати у необхідності цих змін. Наші вчинки і поведінка повинні узгоджуватися з тією справою, яку ми робимо зараз, щоб ми могли сміливо сказати: «Наслідуйте мене, [як і я – Христа]». Упокорюймо наші душі перед Богом за допомогою посту та молитви, покаяння та усунення наших гріхів.

Сьогодні важливо почути голос вірного вартового і повністю усвідомити зміст його слів: «Надходить ранок, але ніч ще триватиме» (Ісаї 21:12). Сурма повинна видавати певний звук, бо ми живемо у великий день приготування до Божого Приходу... У нашому світі існує неймовірна кількість модних доктрин, безліч віросповідань, які нараховують тисячі й десятки тисяч послідовників, однак лише одне має на собі Божу печатку. Є людська релігія та Божа релігія. Наші душі повинні бути утверджені на вічній Скелі. Усе в Божому світі – і люди, і вчення, і сама природа – виконує найвірніше пророче Боже слово і здійснює Його грандіозні плани в останні дні історії цього світу.

Ми повинні бути готовими і кожну мить чекати наказів від Господа. Держави захитаються до самих підвалин, влада перестане підтримувати тих, хто проповідує про єдиний Божий зразок праведності та єдине вірне мірило характеру, і всі, котрі не підкоряться рішенням законодавчих рад і державним законам, які вимагатимуть звеличити день відпочинку, встановлений людиною беззаконня, і забути святий Божий день, відчують на собі не тільки гнітючу владу папства, а й владу відступницького протестантизму – образу звіра.

Сатана творитиме свої чудеса, щоб спокусити багатьох; він підноситиме свою владу, як верховну. Може здаватися, що церква ось-ось впаде, але цього не станеться. Вона стоятиме, хоча на Сіоні грішники будуть просіяні і полова буде відокремлена від доброго зерна. Це жахливе випробування, але його треба буде пройти. Лише ті, котрі перемогли Кров’ю Агнця та словом свого свідоцтва, будуть знайдені вірними та істинними, без плями та гріха, без лукавства в їхніх устах. Ми повинні позбутися нашої самоправедності і зодягнутися в Христову праведність.³

Мені було показано, що якщо Божий народ не докладе жодних зусиль зі свого боку, а чекатиме, коли настануть часи відродження, коли можна буде очиститися від усілякої неправди і виправити всі свої помилки, якщо Божі діти розраховуватимуть на те, що в цей останній час вони зможуть якимось чином очиститися від скверни плоті та духу і приготуватися до проголошення Гучного кличу Третього Ангела, то вони будуть знайдені надто легкими. Божа сила зійде тільки на тих, котрі приготують себе до цього, виконуючи роботу, яку Бог наказує їм виконувати, а саме: очистити себе від усілякої скверни плоті та духу, звершуючи святі справи в Божому страхові.⁴

ЗОДЯГНЕНІ У ХРИСТОВУ ПРАВЕДНІСТЬ

Останок народу, котрий очистив свої душі послухом Істині, зміцниться в процесі випробування, виявляючи красу святості серед відступництва, що його оточує. Про Своїх людей Господь говорить: «Я записав тебе на долонях» (Ісаї 49:16). Про них зберігається вічна, нетлінна пам’ять. Нині нам потрібна віра, жива віра. Нам потрібне живе свідоцтво, яке глибоко торкнеться серця грішника. У нас надто багато проповідей і надто мало служіння. Нам потрібне святе помазання, нам потрібен дух і вогонь Істини. Багато служителів наполовину паралізовані власними вадами характеру, а тому їм потрібна Божа сила, яка перетворює.

Бог ще до гріхопадіння Адама вимагав від нього досконалого послуху Закону. Сьогодні від нас Бог вимагає того ж, чого Він вимагав від першої людини, – досконалого послуху, праведності без жодної плями чи пороку перед Його очима. Нехай допоможе нам Бог віддати Йому все, що вимагає Його Закон! Ми не можемо зробити цього без віри, яка втілює праведність Христа в щоденне життя.

Дорогі брати та сестри, Господь наш скоро прийде. Підведіть ваші голови, піднесіть думки і радійте. О, як хотілося б думати, що люди, котрі чують радісну звістку, котрі стверджують, що люблять Ісуса, сповняться радістю невимовною та преславною! Це добра, радісна звістка, яка надихне енергією кожну душу, і яка повторюватиметься в наших оселях і переказуватиметься всюди. Яку радіснішу новину можна повідомити?! Бог не доручав нам вишукувати недоліки у віруючих чи невіруючих людях та сперечатися з ними.

Якщо Христос – мій Спаситель, моя жертва, моє викуплення, то я ніколи не загину. Віруючи в Нього, я отримую вічне життя. О, якби всі люди, котрі вірять в Істину, увірували б у Ісуса як свого Спасителя! Я маю на увазі не дешеву віру, яка не підкріплюється ділами, але ту щиру, живу, постійну, непохитну віру, яка живиться Плоттю і Кров’ю Божого Сина. Я хочу, щоб мене не тільки пробачили за порушення святого Божого Закону, але бажаю піднестися до сяйва Божого обличчя; я хочу бути не просто допущеною на небо, а вільно увійти туди.

СПАСІННЯ ЯК ЄДНІСТЬ ІЗ ХРИСТОМ

Невже ми як особливий, святий народ, є настільки несприйнятливими до тієї невимовної любові, яку Бог явив до нас? Спасіння – це не лише хрещення, не запис імені людини у церковній книзі, не проповідь Істини. Це живий союз з Ісусом Христом, це оновлення серця. Це означає виконувати діла Христові з вірою і працювати з любов’ю, терпінням, лагідністю та надією. Кожна людина, душа якої об’єднана з Христом, стане живим місіонером для всіх оточуючих. Така людина працюватиме заради всіх: і заради тих, хто поруч, і заради тих, хто вдалині; вона мислитиме широко, не виявляючи прагнення до відокремлення, і не звеличуватиме тільки своє служіння, ревно ставлячись лише до нього. Усі зацікавлено працюватимуть задля зміцнення кожної галузі у служінні. Тоді не залишиться місця для егоїстичних інтересів. Ми робимо одну справу, Істина є велике ціле.

Нехай щира, палка душа поставить собі таке запитання: «Чи є в моєму серці заздрість і нездорові ревнощі?» Якщо це так, то Христос не живе в ньому. «Чи люблю я Божий Закон? Чи живе в моєму серці любов Христова?» Якщо ми полюбили одне одного, як Христос полюбив нас, то готуватимемося до благословенної вічності, яка є миром і відпочинком. Там немає боротьби за першість чи прагнення переваги; там усі люблять ближніх, як самих себе. О, якби Бог просвітив наш розум і звернувся б до серця кожного з наших братів і сестер...

Ті, котрі живуть безтурботно на Сіоні, повинні стрепенутися. Велику провину мають ті, які проголошують Істину, але не відчувають відповідальності за людські душі. О, як необхідно, щоб брати і сестри, які сповідують Істину, пробудилися, взяли ярмо Христа і понесли Його тягар! Потрібні люди, які виявляють не просто номінальний інтерес, а християнську, безкорисливу зацікавленість; потрібні люди, які горять святим вогнем, що не згасає у скрутний час і не охолоне через поширення беззаконня…

Ми стоїмо на самій межі вічності. Пасивні та безпристрасні християни не підходять для цієї роботи. Сентиментальна релігія, котра лестить слух, – це зовсім не те, що потрібно в наш час. Ми повинні безперервно проповідувати Істину і щосили триматися нашої віри. Я кажу вам: армія сатани наповнилася сьогодні новою силою та життям, про які ми досі не знали. Хіба не повинен в цей час Божий народ сповнитися новим життям і силою? Вплив Істини, яка освячує, повинен переконувати людей. Щирі прохання, відчайдушні благання повинні підніматися до Бога, щоб наші надії ґрунтувалися не на припущеннях, а на вічних істинах. За допомогою свідоцтв Божого Слова ми повинні визначити для себе: чи віруємо ми, чи збираємося ми жити у вічності, чи ні. Моральне мірило характеру – Божий Закон. Чи дотримуємося ми його вимог? Чи вкладають Божі діти свої кошти, час, таланти і увесь свій вплив у роботу, яка вкрай необхідна в наш час? Прокиньмося. «Отже, коли ви з Христом воскресли, то шукайте горішнього – того, де Христос сидить праворуч Бога» (До колосян 3:1).

Посилання:

1. Ранні твори. – С.111, 112.
2. Там саме. – С.113, 114.
3. Вибрані вісті. – Кн.2. – С.377-380.
4. Свідоцтва для церкви. – Т.1. – С.619.
5. Вибрані вісті. – Кн.2. – С.380-382.