Стирання гріхів

ДЖЕТРО М. СІТОЛЬ – ПІВДЕННА АФРИКА

«Я, і тільки Я є Тим, хто задля Себе Самого стирає твої провини, і гріхів твоїх не згадає» (Ісаї 43:25). Стерти – означає повністю безслідно видалити, стерти з землі або з пам’яті.

Боже запевнення, передане нам через пророка Ісаю, означає, що «всім, хто щиро покаявся у своїх гріхах і вірою прийняв Кров Христа як викупну жертву, даровано прощення, яке записане навпроти їхніх імен у Небесних книгах; і оскільки вони стали учасниками праведності Христа, і їхні характери перебувають в гармонії з Божим Законом, їхні гріхи будуть стерті, а самі вони будуть визнані гідними вічного життя».¹ Отже, ґрунтовно розгляньмо, чому необхідне стирання гріхів.

НЕПОСЛУХ І ПЛЯМА ГРІХА

Після того як людина порушила Божий Закон в Едемі, «ореол слави, даний Богом святому Адамові, що покривав його як одяг, зник після того, як він згрішив. Світло Божої слави не могло покривати непослух і гріх. Замість здоров’я і щедрих благословень долею дітей Адама стали убогість, хвороба і всілякі страждання».² На жаль, людина втратила великі привілеї в обмін на плями гріха.

«Сатана спричинив гріхопадіння людини, і з того часу він докладає всіх своїх зусиль для того, щоб стерти в людині Божий образ і відобразити в ній свій образ».³

«До того як у світі з’явився гріх, Адам вільно спілкувався зі своїм Творцем, але з тих пір як людина відокремилася від Бога через правопорушення, людство втратило цю високу перевагу. Проте, завдяки Плану викуплення, був відкритий шлях, котрий досі надає жителям Землі можливість відновити зв’язок з Небом».⁴

ДИВОВИЖНА БОЖА ЛЮБОВ ДО ЛЮДСТВА

Смерть Адама та Єви через непослух була неминучою. Якби не План спасіння, вони померли б відразу після того, як з’їли заборонений плід.

«Але Бог виявляє Свою любов до нас тим, що Христос за нас помер, коли ми були ще грішниками» (До римлян 5:8). Глибину Божої любові, виражену в словах: «Бо так Бог полюбив світ» (Від Івана 3:16), можна краще зрозуміти завдяки дивовижному одкровенню про те, що Божий Агнець був «заколений від заснування світу» (Об’явлення 13:8).

Спонукуваний любов’ю, яка існувала ще до нашого створення, Бог дав обітницю про ворожнечу з дияволом (див. Буття 3:15). «Хоча [ця обітниця] говорить про неминучість боротьби між людиною і сатаною, вона водночас пророкує, що зрештою великий ворог буде переможений».⁵

«Ніхто, крім Христа, не міг звільнити грішну людину від прокляття Закону і знову привести її до згоди з Небесами».⁶ Дивовижна Божа любов була виявлена через План спасіння, щоб відновити Його досконалий задум для людського роду. Господь запровадив жертвоприношення, щоб наочно показати Свій План спасіння.

СИМВОЛИ І ПАМ’ЯТНИКИ ВИКУПЛЕННЯ, ЗВЕРШЕНОГО ХРИСТОМ

Викуплення – це примирення Бога з людством через жертовну смерть Христа. Після того як Адаму та Єві було проголошено План спасіння, Бог замінив шати світла, котрі зникли, і пояси з фігового листя на шкіряний одяг, що символізує одяг праведності Христа та одяг спасіння. Щоб зробити цей одяг, необхідно було принести жертву, бо «без пролиття крові немає прощення» (До євреїв 9:22), і ця жертва символізувала жертву Христа на хресті.

Від жертовника, збудованого Авраамом у землі Моріа для принесення Ісаака в жертву, до храму, збудованого Соломоном на горі Моріа для присутності Бога і жертвоприношень тварин протягом століть, символи та пам’ятники, що проголошують дієвість Крові Христа для стирання гріхів людини, були наочними (Буття 22:2; 2 Хронік 3:1). «Правильне розуміння служіння в Небесній Святині є основою нашої віри».⁷

СВЯТИНЯ

«Слово ″Святиня″, що використовується в Біблії, пов’язане по-перше, з наметом, збудованим Мойсеєм за Небесним зразком, і, по-друге, з ″істинним Наметом″ на Небі, на який вказувала земна Святиня».⁸ Під час їхньої подорожі до Ханаану Бог через Мойсея звелів Ізраїлю зробити Йому Святиню, щоб Він міг перебувати серед них (Вихід 25:8). «Бог показав Мойсеєві на горі Небесну Святиню, звелівши зробити все відповідно до поданого зразка».⁹

Земна Святиня (або Намет) складалася з двору, і двох відділень, Святого і Святого Святих, які являли собою представлену в пророцтві місію Христа від Його народження і до абсолютного стирання гріха.

1. Двір (Вихід 27:9-18), територія, що оточувала Намет, де приносилися всі жертви, – це символ землі, на якій Ісусу, величній істинній Жертві, судилося померти за наші гріхи (Від Івана 12:32, 33).¹⁰ Єдиний вхід у двір, куди грішник приносив жертву за гріх, нагадує нам про віру в Христа, яка є єдиною умовою укладання завіту з Богом (Від Івана 10:7, 9). Жертовник всепалення (Вихід 27:1-8), біля якого проливалася кров жертви і покладався попіл всепалення (Левіти 6:10; Второзаконня 12:27), представляв пролиття дорогоцінної Крові Ісуса, яка зніме прокляття гріха з цієї землі і прокладе шлях для її очищення вогнем (Малахії 3:19, 21).¹¹ Кров жертви також навчала, що тільки завдяки Крові Ісуса ми можемо мати сміливість увійти до Святині, де є Божа присутність (До євреїв 10:19, 20). Умивальник з водою (Вихід 30:17-21), що знаходиться між входом у двір і Наметом, в якому священники повинні були омивати руки та ноги перед тим, як увійти до Намету, є відповідною ілюстрацією Істини, якої Христос навчав Никодима про духовне очищення, необхідне для того, щоб постати перед Боже лице, символом якого також є хрещення (Від Івана 3:5).¹²

2. Намет був поділений на Святе та Святе Святих (До євреїв 9:1, 2).

A. У Святому було кілька символічних предметів. Виставні хліби (Вихід 25:23-30), які є символом Ісуса, Хліба життя (Від Івана 6:48, 33, 51).¹³ Світильник (Вихід 25:31-40) символізує церкву (Об’явлення 1:12, 20), яка повинна підтримувати лампади Слова (Псалом 119:105), а олива в кожній лампаді символізувала роботу Святого Духа на землі (Захарії 4:1-6, 10 порівняйте з Об’явлення 5:6). Кадильний жертовник (Вихід 30:1-7) представляв безперервне запашне заступництво Ісуса, змішане з нашими молитвами (До євреїв 7:25; Об’явлення 8:3, 4).

Б. У Святому Святих (До євреїв 9:3-5) також були символічні предмети. Ковчег Свідоцтва (Вихід 25:10-22) був символом присутності Бога.¹⁴ У ковчезі були дві кам’яні скрижалі з Десятьма Заповідями, написаними Божим перстом (Второзаконня 10:4, 5). Вони були і залишаються вираженням незмінного характеру Бога.¹⁵ Престол благодаті (Вихід 25:17-21), що покривав порушений Закон, був місцем, де проявлялася видима присутність Бога (Вихід 25:22; 30:6). Він символізував союз милості та справедливості в Плані викуплення і був відповідним символом престолу великого Бога, Котрий проголошує Своє Ім’я як «співчутливий і милосердний, не скорий на гнів, багатомилостивий і правдивий» (Вихід 34:5-7).¹⁶ Посудина, в якій була манна (До євреїв 9:4), була нагадуванням про Божу турботу, яка проявлялася, коли Він посилав хліб Своєму народові в пустелі, щоб підтримувати їхнє життя (Вихід 16:32, 33). Так і сьогодні, піклуючись про нас, Бог пролив на нас дорогоцінні промені світла щодо харчування, які стануть благословенням для всіх, хто їх прийме.¹⁷ Коли ми поділимося цим світлом з іншими, тоді відчиняться двері для проповіді Євангелії. Таким чином, звістка про здоров’я повинна стати правою рукою вісті Третього Ангела.¹⁸ Розквітла палиця Аарона (До євреїв 9:4) була нагадуванням про необхідність поважати систему порядку і керівництва, встановлену Богом для Його церкви.¹⁹

Земна Святиня і її символічне служіння були тимчасово встановлені Богом, щоб навчити Ізраїль і нас істин про систему жертвоприношень, про досконалий і бездоганний План спасіння і про служіння Христа в Небесній Святині. Смерть Христа на хресті скасувала обряди жертвоприношень земної Святині, і тому сьогодні вони не мають жодного значення (До колосян 2:14; До євреїв 9:8-14).

СВЯЩЕНСТВО

Між священством Ісуса та земним священством є суттєві відмінності.

Бог обрав Левієве плем’я, щоб вони були священнослужителями в земній Святині (Числа 1:50; Вихід 28:1; Левіти 21:17-23). Однак Ісус не міг бути первосвященником на землі, «бо ж відомо, що наш Господь походив від Юди, а про це плем’я Мойсей нічого не говорив щодо священства» (До євреїв 7:14). Первосвященник обирався зі свого народу (До євреїв 5:1). Щоб Ісус міг стати Первосвященником людства на небі, Він прийняв на Себе не природу ангелів, але став насінням Авраама (До євреїв 2:16). На відміну від левітського священства, священство Ісуса за чином Мелхиседека немає ні початку ні кінця (До євреїв 7:3).

Дві події ознаменували перехід від земного священства до Небесного. Коли Христос був прибитий до хреста, «завіса, що роздерлася надвоє в храмі, свідчила про те, що юдейські жертви і церемонії більше не прийматимуться».²⁰ Розірвавши свій одяг, Каяфа «уже не міг відображати досконалість Всевишнього. Бог більше не визнавав його священнослужителем».²¹

ЩОДЕННІ ЖЕРТВОПРИНЕСЕННЯ

Щоденні жертвопринесення проводилися у дворі та у Святому, вказуючи на жертву Месії на хресті. Грішник повинен був принести молоду бездоганну тварину (ягня) в жертву за гріх. Агнець (Вихід 12:21) символізував Ісуса, Божого Агнця, Котрий бере на себе гріхи світу (Від Івана 1:29; 1 до коринтян 5:7). Грішник покладав руки на голову тварини, сповідуючи свої гріхи, і особисто заколював тварину.

Священник брав кров тварини, кропив нею роги жертовника, а решту виливав до підніжжя жертовника чи кропив нею перед завісою на кадильний жертовник у Святому, або з’їдав частину жертви перед входом у Святе. Усе служіння означало перенесення гріхів від грішника до Святині (До євреїв 9:6; Левіти 4:3, 7, 22, 23; 6:10; 10:17, 18).

«У той час як священники вранці та ввечері входили до Святого для кадіння фіміаму, на жертовнику зовнішнього двора була приготовлена для приношення щоденна жертва... Повернувшись обличчям до Святого, всі вони промовляли тихі молитви. Таким чином моління підносилися з хмарою пахощів, а їхня віра спиралася на заслуги обітованого Спасителя, символічно представленого викупною жертвою».²²

«Таким чином, гріхи Ізраїлю, перенесені до Святині, занечищували її, тому була потреба в особливому служінні очищення від гріхів. Бог звелів, щоб служіння очищення здійснювалося в кожному зі священних відділень, а також для жертовника, щоб: ″очистить його та освятить його від нечистот Ізраїльтян″ (Левіти 16:19)».²³

ДЕНЬ ОЧИЩЕННЯ

День очищення (Йом Кіпур) – це 10 день 7 місяця тішрей (вересень – жовтень) і залишається найсвятішим днем в юдейському календарі (Левіти 23:27).

«Раз на рік Великого Дня примирення первосвященник заходив до Святого Святих для очищення Святині. Здійсненням цього ритуалу закінчувалося річне служіння (До євреїв 9:7)».²⁴

«Доки відбувалося служіння примирення, кожна людина повинна була упокоряти свою душу. Усі справи відкладалися, і весь ізраїльський народ проводив цей день в урочистому чеканні, упокорюючись перед Богом у молитві, пості та глибокому дослідженні серця… Таким було служіння, яке являло собою ″образ і тінь небесного″ (До євреїв 8:5)».²⁵

СЛУЖІННЯ ХРИСТА У СВЯТОМУ

Після вознесіння на небо Христос розпочав Свою роботу як наш Первосвященник. «Протягом 18-ти століть це служіння здійснювалося в першому відділенні Святині. Кров Христа виконувала заступницьку місію за тих віруючих, котрі покаялися, забезпечуючи їм прощення та прихильність Отця; однак їхні гріхи і надалі залишалися записаними в Небесних книгах».²⁶

СЛІДЧИЙ СУД

«Подібно до того, як у прообразному служінні в кінці року здійснювалося очищення Святині, так і перед закінченням служіння Христа для викуплення людства має відбутися очищення Небесної Святині, тобто усунення з неї гріхів… Але перш ніж це відбудеться, повинні бути досліджені книги, щоб визначити тих, хто через розкаяння в гріхах і віру в Христа може отримати спасіння. Тому очищення Святині передбачає і роботу слідчого суду. Слідчий суд завершиться перед Другим приходом Христа, Котрий прийде спасти Свій народ».²⁷

«Так і у великий День остаточного примирення і слідчого суду будуть розглядатися тільки справи Божого народу. [1 Петра 4:17]. Суд над нечестивими – це інша, окрема подія, яка відбудеться пізніше».²⁸

«У призначений для суду час – наприкінці 2300 днів, тобто у 1844 році, – почалося розслідування і стирання гріхів. Справи усіх тих, хто будь-коли називався Іменем Христа, повинні бути ретельно досліджені. Живі й мертві мають бути суджені ″як записано в книгах, за їхніми ділами″ (Об’явлення 20:12)».²⁹

«Вирок суду виноситиметься згідно із записами, зробленими в Небесних книгах, де записані імена та вчинки людей…

Книга життя містить імена всіх тих, котрі будь-коли служили Богові… [Від Луки 10:20; До филип’ян 4:3; Даниїла 12:1; Об’явлення 21:27].

Пам’ятна Книга пишеться перед Господом, і в ній зазначені добрі діла тих, котрі ″бояться Господа, і котрі вшановують Його Ім’я″ (Малахії 3:16; Неємії 13:14)… У Пам’ятній Книзі Божій увічнений кожний праведний вчинок…

Там також зазначаються і гріхи людей».³⁰ Кожен гріховний вчинок, кожне сказане пусте слово буде розглянуте на суді (Еклезіаста 12:14; Від Матвія 12:36, 37; 1 до коринтян 4:5; Ісаї 65:6, 7).

«Гріхи, яких люди не залишили і в яких не розкаялися, не будуть прощені й стерті з Небесних книг, але стоятимуть свідками проти грішника в Божий день… Гріх можна утаїти, не визнавати, приховати від батька, матері, дружини, дітей і товаришів; ніхто, окрім самого грішника, може й не підозрювати його, але Небеса знають усе... У Бога точно зафіксовані кожна нечесна справа, кожне неправедне слово».³¹

«Усі діла людини досліджуються перед Богом та реєструється як праведні чи неправедні. Проти кожного імені в Небесних книгах з разючою точністю зазначені кожне невірне слово, кожен самолюбивий вчинок, кожний невиконаний обов’язок і кожний таємний гріх, що майстерно приховується».³²

«Яка це урочиста й важлива Істина! День за днем відходять у вічність, але усе, що ми робимо, залишає свій слід у Небесних записах… Наші діла, наші слова і навіть найпотаємніші спонукання… хоч ми можемо забути про них, але вони будуть свідчити або нам на виправдання, або на осудження».³³

ХРИСТОС – НАШ ЗАСТУПНИК У СВЯТОМУ СВЯТИХСВЯТИХ

«Дітоньки мої, пишу вам це, щоб ви не грішили. А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника» (1 Івана 2:1). Дивіться також До євреїв 9:24.

«Коли на суді розкриваються книги, тоді життя усіх, хто вірив в Ісуса, переглядається перед Богом. Почавши від перших людей, які жили на землі, наш Заступник розглядає справи всіх наступних поколінь і закінчує тими, хто живе в теперішній час. Згадується кожне ім’я, справа кожного ретельно досліджується. Одні імена приймаються, інші – відкидаються. Якщо хтось має непрощені гріхи, в яких він не розкаявся, то ім’я такої людини буде викреслене з Книги життя, а запис про її добрі діла буде витертий з Пам’ятної Книги Божої…

Усі, котрі щиро розкаялися в гріхах і вірою прийняли Кров Христа як свою викупну жертву, мають проти свого імені в Небесних книгах помітку про прощення. Оскільки вони стали спільниками праведності Христа, а їхні характери відповідають вимогам Божого Закону, то їхні гріхи будуть викреслені, вони ж будуть визнані гідними вічного життя. [Ісаї 43:25; Об’явлення 3:5; Від Матвія 10:32, 33]».³⁴

НАША УРОЧИСТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Наше правильне розуміння роботи слідчого суду вимагає від нас рішучих дій щодо нашого спасіння.

«Так само всі, хто бажає, щоб їхні імена залишилися в Книзі життя, повинні тепер, в ці дні випробування, яких вже не так багато залишилося, впокорювати свої душі перед Богом, жалкуючи про скоєний гріх та щиро каючись. Необхідне глибоке, ретельне дослідження серця. Чимало тих, котрі називають себе християнами, повинні позбутися легковажності та несерйозності».³⁵

Нам необхідно зі страхом і трепетом звершувати своє спасіння. (До филип’ян 2:12). «Коли завершиться слідчий суд, доля кожного буде вирішена або на життя, або на смерть. Час випробування закінчиться незадовго перед з’явленням Господа на хмарах небесних. Христос, чекаючи цього часу, говорить у Об’явленні: ″Неправедний нехай надалі чинить неправедність, і нечестивий нехай ще опоганюється, а праведний нехай далі чинить праведність, і святий нехай ще освячується. Ось Я незабаром приходжу, і Моя нагорода зі Мною, щоб віддати кожному за його вчинками″ (Об’явлення 22:11, 12)».³⁶

ВИСНОВОК

«Праведні та нечестиві продовжуватимуть жити на землі у своєму смертному стані; люди будуть сіяти і будувати, їсти й пити, зовсім не здогадуючись про те, що в Небесній Святині вже схвалене остаточне, безповоротне рішення… Тихо, непомітно, як злодій, котрий скрадається вночі, настане вирішальна година, коли визначиться доля кожної людини, і винні будуть назавжди позбавлені запропонованої їм милості.

″Тому пильнуйте… щоб коли несподівано прийде, не знайшов вас сплячими» (Від Марка 13:35, 36). Яким небезпечним є становище тих, хто, втомившись від очікування, починають захоплюватися світськими розвагами. У той час, коли ділова людина буде зайнята гонитвою за наживою, любителі розваг задовольнятимуть свої примхи, а донька моди впорядковуватиме своє вбрання, – тієї години Суддя усього світу винесе вирок: ″Ти зважений на вазі й виявився надто легким″ (Даниїла 5:27)».³⁷

Тільки після того, як Бог знищить автора гріха, Божий народ зможе вважати себе вільним від тягаря гріха. Саме зараз час для того, щоб упокоритися, глибоко дослідити свої серця і щиро молитися про те, щоб були стерті наші гріхи, а не наші імена з Книги життя. Амінь.

Посилання:

1. Маранафа. – С.93.
2. Вибрані вісті. – Кн.1. – С.270.
3. Дивовижна Божа благодать. – С.161.
4. Велика боротьба. – С.2 [видання 1888 року].
5. Віра, якою я живу. – С.75.
6. Патріархи і пророки. – С.63.
7. Євангелізм. – С.221.
8. Віра, якою я живу. – С.202.
9. Патріархи і пророки. – С.343.
10. Хаскелл С.М. Хрест та його тінь. – С.176, 178.
11. Там саме. – С.129, 130.
12. Там саме. – С.179.
13. Там саме. – С.56.
14. Свідоцтва для церкви. – Т.4. – С.157.
15. Відображаючи Христа. – С.46.
16. Дивовижна Божа благодать. – С.69.
17. Поради щодо їжі та харчування. – С.269.
18. Поради щодо здоров’я. – С.219.
19. Патріархи і пророки. – С.397, 403.
20. Ранні твори. – С.259, 260.
21. Бажання віків. – С.709.
22. Патріархи і пророки. – С.353.
23. Там саме. – С.355.
24. Там саме.
25. Там саме.
26. Велика боротьба. – С.421.
27. Там саме.
28. Там саме. – С.480.
29. Там саме. – С.486.
30. Там саме. – С.480, 481.
31. Там саме. – С.486.
32. Там саме. – С.482.
33. Там саме. – С.486, 487.
34. Там саме. – С.483.
35. Там саме. – С.490.
36. Там саме.
37. Там саме. – С.491.