Найгірша підробка історії
Урок 14

НАЙГІРША ПІДРОБКА ІСТОРІЇ

У житті ми часто зіштовхуємося з неправдою й обманом: у фінансах, економіці, сфері споживання, науці, мистецтві, літературі. На жаль, і в релігійному світі зустрічаються підробки.

Найбільшим обманом було змішання культу поклоніння сонцю з християнством. При цьому четверта заповідь, яка прославляє Бога як Творця (Об’явлення 14:7; Буття 1:1-3), була спотворена . Люди, як виявилось, були обмануті .

Культ поклоніння сонцю сягає своім корінням у сиву давнину. Боги Мистра, Аврора, Мардук, Ваал, Ра, Осіріс і Самас є стародавніми богами сонця.

Зовсім недавно на вершині гори Торо в аргентинських Андах була знайдена мумія 25-літнього чоловіка. Інки, південноамериканське індійське плем'я, мали звичай приносити в жертву богу сонця своїх найкращих юнаків. Вони робили це на високому місці гори, у вічних льодах і снігах – там, де їхнє тіло ближче усього знаходилося б до сонця.

ПРИХОВАНЕ ПОКЛОНІННЯ СОНЦЮ

Манассія, цар Ізраїлю, відступив від Бога і став поклонятися сонцю (2 Царів 21:3).

Пророку Єзекіїлю у видінні був показаний храм Божий. Він побачив наступне: „І Він запровадив мене до внутрішнього подвір'я Господнього дому. Аж ось при вході до Господнього храму, між притвором та між жертівником, було біля двадцяти й п'яти чоловік: спини їхні до Господнього храму, а їхні обличчя на схід, і вони кланялися до сходу, до сонця” (Єзекіїля 8:16, 15-18).

Бог осуджує цей культ (Єзекіїля 6:4-6).

Рання християнська церква в перші два сторіччя свого існування протистояла культу поклоніння сонцю, тому її жорстоко переслідували римські імператори. Біля 4-х мільйонів християн було вбито. Але, незважаючи на це, церква збільшувалася за кількістю прихильників.

Імператор Костянтин (280-337 р. після Р.Х.) помітив, що через розбіжності між язичниками, які поклонялися сонцю, і які дотримували суботи, вплив політичної влади Риму слабшає. Тому він спробував об'єднати ці два ідеологічних напрямки. Християн стали пристосовувати до язичників, а язичників пристосовувати до християн. У 313 році Костянтин видав едикт терпимості, який забезпечив християнам повну волю. Унаслідок цього християни захоплювалися імператором.

Язичники поклонялися різним богам. Батьком їхніх богів був Митра – бог сонця. День сонця (неділя) був присвячений цьому богу. У Західній Європі (колишній Римській імперії) цей день і сьогодні називається „зонтаг”, „сандей”, що в перекладі означає – „день сонця”.

Щоб втілити в життя свої політичні плани, Костянтин сам формально прийняв християнство, але встановив день сонця (неділю) як день спокою, а субота – справжній день спокою, яку надалі продовжували шанувати вірні християни, була скасована. Більшість з тих, які недавно прийняли християнство, ввели в церкву свої язичницькі звичаї і ритуали.

Кардинал Джон Генрі Ньюмен розповідає у своїй книзі „Розвиток християнських доктрин” на сторінці 373 наступне: „Євсевій говорив у багатьох своїх працях, що Костянтин, бажаючи зробити свою релігію прийнятною для язичників, залишив зовнішні форми їхньої релігії: користування язичницькими храмами, шанування святих, символіку кадила, лампади і свічки, урочисті обітниці для зцілення від хвороб, освячення води, свята пір року, процесії, освячення каменю, одяг священика, обручки, поклоніння на схід, а також перед образами святих, деякі церковні псалми. ...Ці елементи були оголошені священними і прийняті в церковні ритуали”.

„Британська енциклопедія” (Новий виклад) у статті „3онтаг” повідомляє наступне: „Найдавніший закон про дотримання неділі, який мав документальне підтвердження, був виданий імператором Костянтином 7-го березня 321 року. Цей документ проголошував так: „Усі судді і жителі міст, а також робітники і ремісники повинні спочивати у вельмишанований день сонця; а ті, котрі живуть у селі, безперечно, повинні вільно від закону обробляти землю, тому що часто буває так, що ніякий інший день не буває таким придатним для сівби пшениці чи посадки винограду, як цей; щоб, нехтуючи найсприятливішим часом, люди не втратили небом післаного благословення” (Закон від 7-го березня 321 року. Корпус цивільного законодавства, Кодекс лібера 3, стаття 12.3.).

Але Костянтин був тільки імператором. Перенесення дня спокою Костянтином було прийнято Римською церквою і ввійшло в християнське вчення. Так шанування дня сонця стало церковною постановою.

Катехізис, який був благословлений папою Пієм X 25 січня 1910 року, дає відповіді на деякі питання.

Питання: Який день є днем спокою?

Відповідь: Субота є днем спокою.

Питання: Чому ми святкуємо неділю замість суботи?

Відповідь: Ми святкуємо неділю замість суботи, тому що католицька церква на Лаодикійскому соборі в 336 році перенесла святкування із суботи на неділю”(Катехізис католицьких доктрин П. Сайермана, 3-й виклад).

ЧИ ДОЗВОЛЯВ БОГ ЗМІНЮВАТИ СВІЙ ЗАКОН?

1. Ні! Хто це робить, той піддає себе небезпеці. „А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій” (Об’явлення 22:19).
2. „Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!” (Еклезіястова 3:14).
3. Чи міг Бог змінити Свій Закон? – „Бо Я, Господь, не змінююся” (Малахії 3:6; Якова 1:17).
4. Закон Божий дійсний для всіх поколінь (Повторення Закону 7:9).
5. Яке значення має те, що Бог Сам написав на двох кам'яних скрижалях? (Вихід 31:18).
• Камінь є символом сталості, незмінюваності і вічності. Той факт, що десять заповідей були написані самим Богом, доводить важливість і незмінність Його Закону.
• Заповідь про суботу – це одна з тих десяти заповідей (Вихід 20:8-11).
6. Ісус не змінив ні Свого Закону, ні дня спокою. „Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати. Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все” (Єв. від Матвія 5:17, 18).
7. Пророче слово Біблії говорить, що людська влада змінить цей Закон: „...буде думати позмінювати свята та права” (Даниїла 7:25).
• Католицька церква вважає, що вона має цю владу. Штевен Кеенан, католицький священик, писав: „Якби вона (церква) не мала на це права, то і не могла б цього зробити. У цьому будуть згодні зі мною всі нові християни. Вона тоді і не могла б перенести святкування суботи – сьомого дня тижня на святкування неділі – першого дня тижня, для чого в Біблії немає ніяких підстав” – Доктринальний катехізис Кеенана. – С.174.

ПЕРШИЙ ДЕНЬ ТИЖНЯ В НОВОМУ ЗАПОВІТІ

*У Новому Заповіті є вісім текстів, у яких згадується про перший день тижня, але нічого не говориться про зміну дня спокою.

*У п'ятьох текстах є згадки про воскресіння Спасителя в перший день тижня (Єв. від Матвія 28:1; Марка 16:1, 2, 9; Луки 24:1; Івана 20:1), але вони нічого не говорять про зміну дня спокою.

*Євангелія від Івана 20:19 оповідає, що учні в перший день тижня зібралися за закритими дверима. Чому? Щоб святкувати неділю? О, ні! Написано: „бо боялись юдеїв”.

*І ще один доказ того, що вони зібралися не для святкування неділі: ніхто з них у воскресіння Ісуса ще не вірив (Єв. від Марка 16:12-14).

Павло в місті Троаді проводив богослужіння ввечері першого дня тижня, а наступного ранку йому потрібно було подорожувати далі (Дії 20:7). За Біблією день закінчується не опівночі, але з заходом сонця. З цього ми можемо зробити висновок, що „вечір першого дня” був не неділею, але, по-сучасному, це був суботній вечір, тому що після заходу сонця починався перший день тижня. Багато місць Біблії говорять, що Павло мав звичай проводити богослужіння по суботах. І оскільки наступного дня Павлу потрібно було відправлятися в дорогу, він проповідував у Троаді до півночі. Якби Павло святкував неділю, для нього не було б можливим починати таку далеку подорож. Ніщо в попередньому тексті не вказує на перенесення дня спокою, тому що учні збиралися і переломлювали хліб щодня (Дії 2:46).

В іншому місці Святого Письма згадується порада Павла щодо збору пожертвувань для бідних Єрусалима. „А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду” (1 до коринтян 16:2). І цей текст не говорить про святість неділі, а тільки дає пораду відкладати певну частину прибутку у своєму власному домі.

ЦИТАТИ ІЗ ВИСЛОВІВ АВТОРИТЕТНИХ БОГОСЛОВІВ

Деякі твердження досвідчених знавців Письма вказують на те, що немає ніякої біблійної підстави для зміни суботи на неділю.

У „Тhе Faith оf our Father” за серпень 1892 року кардинал Гібон пише:

„Ви можете прочитати Біблію від Буття до Об’явлення, і не знайдете жодного рядка, який вказував би на святість неділі. Святе Письм о пише про дотримання суботи – дня, який ми ніколи не святили”.

У „Лексиконі християнської стародавності” Сміт і Чайзем писали в статті про суботу: „Прийняття формальної заміни сьомого дня на перший і зміна заповіді про суботу, навіть у духовному змісті, не має підстави ні у Святому Письмі, ні в історії християнства”.

ДЕЯКІ ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ ПРО СУБОТУ

Питання: Звідки ми знаємо, що нинішня субота є тим днем, котрий Бог установив при творінні? Можливо, уже були зміни в тижневому циклі?

Відповідь: Якщо ми порівняємо різні календарі, наприклад, християнський, східний, мусульманський, коптський чи юдейський, то зможемо установити, що рахунок років по-різному, але дні тижня залишилися незмінними. Юліанський календар, заснований у 46 році до н. е., був виправлений і перетворений у Григоріанський календар у 1582 році н. е. Було встановлено, що в результаті неточного визначення тривалості року різниця між кількістю днів у цих календарях 10 днів. Ця неточність була виправлена в такий спосіб: у четвер, 4 жовтня 1582 року, ввечері люди лягли спати, а прокинулися в п'ятницю, 15 жовтня. Але цією зміною календаря цикл тижня не змінився.

ТРИ ДОКАЗИ СВЯТОСТІ СУБОТНЬОГО ДНЯ

1. Чудо Боже, виявлене через випадання манни в пустелі, коли народ Божий у п'ятницю одержував її вдвічі більше, а в суботу манни не було взагалі (Вихід 16:4-35). Таким чином, за час мандрів народу Ізраїльського по пустелі близько 2000 разів освячувалася субота.
2. Христос і Його учні також дотримувалися суботи (Єв. від Луки 4:16; 23:54-56). Син Божий за час Свого 33-літнього земного життя не святкував неправдивий день.
3. За останні 2000 років усе християнство згадує про розп'яття (у п'ятницю), і про час Воскресіння Ісуса (у перший день тижня , який називався тоді „днем сонця”). У суботу Христос спочивав у могилі.

Питання: Чому апостол Павло в Посланні до колосян 2:16, 17 говорить, що нехай ніхто нікого не засуджує за суботу?

Відповідь: У церемоніальному законі Мойсея, який був написаний на сувої (Повторення Закону 31:24-26) згадуються сім річних свят, які святкувалися між першим і сьомим місяцями: Пасха, Опрісноки, Перших плодів, П'ятидесятниця, субота Сурм, День очищення і свято Кучок. Ці свята були також названі суботами, тобто це означало „спокій” (Левит 23 розділ). Вони не мали нічого спільного з четвертою заповіддю, але символічно вказували на Ісуса.

Питання: Більшість людей святкує неділю. Невже вони помиляються?

Відповідь: Ми не повинні думати, на якій стороні знаходиться більшість, чи меншість, але щоб бути на боці Ісуса (Єв. від Матвія 7:13, 14).

Питання: Мої батьки вже шанують неділю. Чому я повинен робити по-іншому?

Відповідь: „Не зважаючи ж Бог на часи невідомости, ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися” (Дії 17:30) „Отож, хто знає, як чинити добро, та не чинить, той має гріх!” (Якова 4:17).

Одна жінка купила у магазині тканину на сукню, а коли вдома переміряла, побачила, що не вистачає десяти сантиметрів. Вона відразу побігла в магазин. Там знову виміряли довжину тканини, але усе було точно. Посоромлена, жінка знову пішла додому. Але її удавана омана не давала їй спокою, і жінка знову виміряла довжину тканини. І знову не вистачало десяти сантиметрів. Тоді з'ясувалося, що колишній власник цього магазину обманював покупців, і разом із усім майном крамниці він передав новому хазяїну цю фальшиву метрову лінійку. Не знаючи цього, обманював і новий хазяїн. Чи міг він тепер, після того, як довідався, що його лінійка фальшива, користуватися нею? Цілком правильно – ні!

Питання: Коли починається субота і коли закінчується?

Відповідь: Вона починається в п'ятницю ввечері з заходом сонця, а закінчується через 24 години, тобто з заходом сонця в суботу. „…від вечора аж до вечора будете святкувати вашу суботу” (Левит 23:32; Неемії 13:19).

Питання: Як дотримуватися суботи?

Відповідь: П'ятниця – день приготування. У цей день готується їжа на день суботній і робляться всі необхідні приготування, щоб свято його дотримувати (Єв. від Марка 15:42; Луки 23:56; Вихід 16:23).

- У суботу ми не повинні допускати, щоб інші працювали за нас (Вихід 20:9).

- Дуже важливо в цей день відвідувати богослужіння, як це робив Ісус (Єв. від Луки 4:16).

ВІДНОВЛЕННЯ СУБОТИ БУЛО ПРОРОКОВАНО

Закон Божий порівнюється з захисною стіною, яку людина руйнує, не дотримуючись Його заповідей. Порушуючи четверту заповідь, людина робить пробоїну в Його Законі і, таким чином, руйнує захисний вал Божий для людини. Пророцтво говорить про народ останнього часу: „І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: Замуровник пролому, направник шляхів для поселення! Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова, тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, бо уста Господні сказали оце!” (Ісаї 58:12-14). Господь оголосив суботу „святим днем”. Таким чином, Він узяв її у Свою власність. Він бажає, щоб ми в цей день чинили Його волю, не займалися повсякденними заняттями і не шукали розваг, тому що цей день є „приємністю... святим та шанованим” днем, і Бог визначив його для спокою і для родини. Ми будемо „в Господі розкошувати”. Це буде радість від послуху Богу. Він нас „посадовить... на висотах землі”, тобто благословить. Обітниця про „спадщину Якова” означає, що Він нам дарує вічне життя, але не тому, що ми на це заслужили, але завдяки великій жертві Ісуса Христа. Наш послух є доказом того, що ми прийняли Його як свого особистого Спасителя і Господа.

На ринку рабів пропонувався для продажу один гарний молодий чоловік. Продавець хвалив переваги і силу цього раба. Один з покупців, добрий пан похилого віку, сплатив найвищу з запропонованих сум. Йому був вручений документ на власність, і він узяв молодого раба собі у власність. Коли вони їхали додому, раб увесь час повторював своєму покупцю: „Не було сенсу мене купувати, тому що я не буду працювати”. Але покупець мовчав. Приїхавши додому, він привів „покупку” до свого робочого кабінету і велів йому очікувати. А раб увесь час повторював, що гроші, які були за нього сплачені, викинуті на вітер, тому що він ні в якому разі не буде працювати. Коли хазяїн звільнився від справ, то запитав молоду людину: „Ти вмієш читати? Це вільна грамота! Добре бережи її. З цього часу ти вільний!” Здивований і радісний юнак зі сльозами на очах відповів: „Я дякую тобі, пане, але якщо ти дозволиш, я хотів би залишитися і служити тобі”. Він залишився в будинку свого благодійника.

Ісус викупив нас Своєю кров'ю і подарував волю. Чи готові Ви служити Йому?

Що відбувається в момент смерті? Чи є сенс боятися смерті? Багато людей задають ці питання. У наступному уроці „Чи існує життя після смерті?” Ви знайдете на них відповіді.