208. І холод з пургою – страшний
1
І холод з пургою – страшний;
І спека палюча – тяжка.
Гнітить нас негод буревій,
|: Коли ми :|(4) не бачим Христа.
2
І вітер, буває, шумить;
І зчиниться сильна гроза.
Та після і сонце блищить, –
|: Коли ми :|(4) прийшли до Христа.
3
Він милий тому, хто скорбить;
За всіх Він у світі миліш.
Як будемо ми з Ним дружить,
|: То буде :|(4) нам легше й добріш.
4
Яким би щасливим був світ,
Коли б усі знали Христа.
Були б скрізь і ласка й привіт
|: У славу :|(4), у славу Творця.