214. Коли, буває, знемагаєш

1

Коли, буває, знемагаєш
Під тягарем свого хреста,
І віру ту слабку втрачаєш,
І гріх тебе вже побора,
Мій друже, до Христа спіши, –
Він спокій дасть твоїй душі.

2

В Христі шукай, мій друже, сили,
В ряди Його борців ставай,
Йому будь вірний до могили,
На Ньому погляд свій тримай.
Не бійсь, як ворог твій грозить, –
Христос тобі є вірний щит.

3

В усі віки народ спасенний
Боровся силою Христа,
Від пут гріховних визволений,
Він ворога долав сповна, –
Святий Дух сил йому давав,
У правді й вірі наставляв.

4

Христос тобі добра бажає.
До Нього ти скоріш іди.
Тебе з любов’ю Він чекає,
Щоб дати щастя і тобі:
Подарувати те життя,
Що буде світле й без кінця.