217. Хоч темний небосхил життя
1
Хоч темний небосхил життя,
І сонце хмара закрива, –
За хмарами, на висоті,
Там мій Спаситель є завжди.
2
Покрила світ пітьма гріха,
І злобна буря не стиха, –
Та вірю я і знаю те:
Спаситель мій спасе мене.
3
Я хочу увійти туди,
Де мій Господь на висоті.
А тут борюсь. Прийде ж пора –
І увійду у Небеса.
4
В човні захоплень світ пливе,
В гріхах до гибелі іде;
Та в Небо держим шлях свій ми,
Туди, де вічні береги.
5
До Тебе прагну, Боже мій,
Веди мене в Твій Край святий
Посеред труднощів, скорбот, –
Бо Ти мій Вождь і мій Оплот.