233. Коли гріх, як буря, тисне
1
Коли гріх, як буря, тисне,
Хоче повалить мене,
В висоті небесній чистій –
Світло там блищить живе.
Хто небесне світло має,
Той щасливий із живих, –
Як він Богу відкриває
Світ усіх чуттів своїх
2
І надії якір кинув
За завісу в Небеса,
І тягар невір’я скинув
У Владики – у Христа.
Бо Христос стоїть за грішних,
Заступається за них,
Щоб до тих поселень вічних
Привести їх як Своїх.
3
Друже, в Небо глянь в молитві.
І як смерть тобі грозить,
Чи ослаб в нерівній битві,
Вір Христу: Він підкріпить.
Із Небес приходить світло
Людським трепетним серцям.
О, прийми його привітно, –
Нам його Господь шле Сам.