302. Син, гордо покинувши батьківський дім

1

Син, гордо покинувши батьківський дім,
Став щастя шукати у краї чужім.
В гріховній надії туди він пішов,
|: Але щастя справжнього там не знайшов. :|

2

Він спершу в розгулі там весело жив,
А так і своє все добро розпустив;
І наймитом бідним став на чужині;
|: І дні там настали для нього тяжкі. :|

3

В зневазі та голоді він там живе;
Ні ласки, ні втіхи; лиш горе одне.
Тепер він побачив гріха марноту, –
|: Коли вже упав у велику біду. :|

4

І думка осяяла розум його:
“Вернусь я додому, до батька свого.
До нього, в кого всі живуть у добрі,
|: Я ладен тепер хоч у найми піти.” :|

5

Ось так блудний син і додому прийшов.
І дивную милість у батька знайшов.
Він каже до батька з гіркотою слів:
|: “Мій тату, о, як же я тяжко згрішив.” :|

6

А батько, побачивши сина свого,
Його пригортає й цілує його
І каже: “Я думав, загинув син мій,
|: Та ж бачу, на радість: ти, сину, – живий!” :|