305. Бог шле милістю Своєю
1
Бог шле милістю Своєю
Звістку дивную, святу,
Що лунає над землею, –
Тож ти пробудись від сну.
Скоро час (скоро час) наповнить міру, –
Бог прийде (Бог прийде) судити світ.
Горе тим, хто тут без віри
Марнував свій спадок літ.
2
Дивна звістка серце будить.
Як же ти її зустрів?
Бог тебе, як батько, любить;
Ти ж душею зачерствів.
Гаєш час (гаєш час) свій безупинно,
А Господь (а Господь) тебе все зве.
Це життя, так швидкоплинне,
Вже і до кінця іде.
3
Як ти на Суддю поглянеш,
Тут відкинувши любов?
Перед Ним тоді з чим станеш,
Як шляхами зла ішов?
І коли (і коли) з висот небесних
Бог прийде (Бог прийде) зібрать Своїх,
Дать їм вічність ту чудесну,
То чи будеш ти між них?