309. О грішнику ти бідний

1

О грішнику ти бідний,
Послухай, як тебе
|: Так лагідно і ніжно, :|
|: З любов’ю Бог :|(3) зове.

2

Було не раз, мабуть же,
Що голос той звучав, –
|: Чи зрозумів ти, друже, :|
|: Що Бог тебе :|(3) все звав?

3

Мабуть, ти і душею,
Бувало, відчував,
|: Як ласкою Своєю :|
|: Господь тебе :|(3) вкривав.

4

Повір же, друже бідний,
Господь Ісус – Він є
|: В любові до нас вірний, :|
|: Тому Він нас :|(3) прийме.

5

Він хоче, щоб ми стали
Навік Його дітьми,
|: З Ним щастя й радість мали :|
|: В тім вічному :|(3) житті.

6

Чому ж ти зволікаєш
До Господа прийти
|: І цінний час втрачаєш :|
|: В короткім тут :|(3) житті?

7

Тож, друже, ти не гайся,
А до Христа спіши,
|: В гріхах своїх розкайся, :|
|: По-новому :|(3) живи.