332. Люди світської науки
1
Люди світської науки
Хмуро думають: “Пройде
В тліннім світі все безслідно,
Все тут зникне, все помре.”
Та Христос нам двері Раю
Із любові відчинив, –
Він, за нас коли вмирав Сам,
В нас життя Своє вселив.
2
В цій холодній темній ночі
Він за руку нас веде, –
Просвітляючи нам очі,
До Свого Отця веде.
Він, наш Вождь і наш Спаситель,
Обіцяв нас берегти,
Щоб в Його оселі жити
Ми навіки увійшли.
3
За любов та все терпіння
Господу Христу – хвала!
Він для нашого спасіння
Шлях страждань пройшов сповна.
І коли усе тут згине
В грізний той прихід Його,
Нас Отець Бог не відрине
Ради Сина Свойого.