Пошук

373. Хто читав про таке дивне місто

Ян Вілсон

1

Хто читав про таке дивне місто,
Що його Сам Господь збудував?
Стіни в ньому – каміння вогнисте,
І палаци, – як сяйво заграв.
В ньому дерево є життєдайне;
Є там річка живої води.
То – країна, яка Божий рай є.
|: В ту країну я хочу прийти. :|

2

То є добра країна небесна,
Де не буде ніяких негод;
Там у мирі приємно й чудесно
Буде жити спасенний народ.
Гріх та смерть там не матимуть місця;
Там не буде скорботи й сльози.
Про країну ту писано вісті.
|: В ту країну я хочу прийти. :|

3

Там одержать усі одяг білий
І великої слави вінця, –
Ті, хто праведно жили в надії
Увійти в Царство свого Отця.
Там для них Сонце правди засяє,
Вічний день запалає в зорі.
До цієї я звістки вслухаюсь, –
|: В ту країну я хочу прийти. :|

4

Також писано і про прощення, –
Як нас Бог із любові прийняв, –
Про велике нам благословення,
Що його нам по милості дав.
І велике добро те пізнає,
Хто свій гріх переміг в цім житті.
Я про це завжди слухать бажаю, –
|: В ту країну я хочу прийти. :|