390. В чудеснім символі жони
1
В чудеснім символі жони
Відкрив Бог Церкву нам.
У сонце Він одяг її;
Під нею – місяць там;
Вінець на ній в дванадцять зір;
І там вона кричить,
Бо так у муках породіль
Чекала народить.
2
А давній ворог-змій постав,
Дитину щоб згубить;
Та Бог дитину врятував, –
У Небі дав їй жить.
Тоді змій кинувсь на жону,
Гоніння розпочав;
Та у безлюдному краю
Бог їй притулок дав.
3
Не змігши тут перемогти,
Дракон розлютував,
Пішов проти останніх тих,
Христа хто шанував
І повеління Божі всі
Виконував сповна,
Мав дух пророчий у собі
Як свідчення Христа.