401. Ти нам Свої веління
1
Ти нам Свої веління
Так дивно передав:
У лагіднім терпінні
Нам діло показав.
2
Ти, Господи, – Спаситель,
Хто кров Свою пролив.
Ти учням був Учитель,
За приклад їм служив.
3
Ти ноги їм водою
З любовію омив,
Були щоб із Тобою
Вони навік-віків.
4
Ми віримо Писанню:
Ця заповідь Твоя
Для нашого зібрання
Теж дійсна і свята.
5
Тут ноги омиваєм
Як учні ми Твої;
Твій подвиг споминаєм
З подякою в душі.
6
І це святе веління –
Його здійснить дай нам
Як правило незмінне,
Що заповів Ти Сам.
7
Ти нас від зла очисти,
В любові утверди, –
І в Царство слави вічне,
Ісусе, нас введи.