418. І хоч цей дар такий мізерний

1

І хоч цей дар такий мізерний
Між іншими в людських очах,
Та він покладений з нуждення
У щирих, добрих почуттях.

2

О Боже, Ти прийми цей скромний
Мій дар, принесений Тобі.
Ти був Хранитель мій невтомний, –
Мене і далі Ти храни.