425. Знову туманний вечір настає

1

Знову туманний вечір настає,
Тіні нічні на землю вже кладе;
Серце моє тривоги біль скував.
Тільки Господь мій морок розігнав.

2

Серце нудьгує, страх бере мене, –
Знову Спаситель з ласкою зове.
Тож від тривог до Нього я іду, –
В Ньому бадьорість для душі знайду.

3

Ворог лякає, гибеллю грозить, –
Знову Господь допомогти спішить.
Охороняє Він життя моє,
Вірно в Край світлий Він веде мене.