454. Боже, ті слова незмінні
1
Боже, ті слова незмінні,
Що сказав був людям Ти:
“Порох ви земний і тління,
І вернетесь до землі.”
2
Як тяжкі такі хвилини, –
Тіло без життя лежить.
Дух бо вийшов із людини;
Миле слово не звучить.
3
Смерть Тебе не славить, Боже, –
Лиш мовчанка там одна.
(І наш брат на смертнім ложі)
(І сестра на смертнім ложі)
Там свойого жде вінця.
4
Боже, як прийдеш чудесно
Твоїх вірних воскресить,
Ти звели сурмі небесній
(Брата до життя збудить.)
(До життя сестру збудить.)
5
А тепер це тіло тлінне
В спокій віддаєм землі
І чекаєм воскресіння, –
(Брата так побачим ми.)
(Так сестру побачим ми.)