499. Я стукаю в двері твої і все жду
1
Я стукаю в двері твої і все жду, –
Впусти Мене в кель’ю свою.
Багато труджусь Я у праці моїй,
І шлях Мій – до вас є тяжкий.
2
Ходжу Я по світі в великій нужді,
|: Прошуся в оселі людські. :|
Хто двері відчинить на слово Моє,
До себе запросить Мене,
До нього ввійду і його полюблю,
Вечерю Я з ним розділю.
3
Слабкий, занеміг ти в тяжкому труді, –
Додам же Я сили тобі (тобі).
Ти плачеш, – Я сльози твої всі зітру,
Полегкість тобі принесу,
Я буду тебе у печалі втішать,
З тобою в тиші вечерять…
4
Я стукаю в двері твої і все жду, –
|: Впусти Мене в кель’ю свою! :|