515. Дари нам чудесні Господь дарував
1
Дари нам чудесні Господь дарував:
То – віра, надія, любов.
Дар віри – його Він для кожного дав,
Щоб вірою Бога знайшов.
Надія – нам якір, що в хвилях життя
Опору встояти дає, –
Вона і тоді, як зника світло дня,
Втішає |: і сил додає. :|
Любов є найбільший із цих трьох дарів,
І в ній – всі основи святі.
З любові Своєї усе Бог створив.
Вона пробуває завжди.
Хай вірою можу я чуда вчинять,
Наказувать |: вітру, воді, :|
|: Високії :| гори в долини рівнять,
Чи інше можливе мені,
Хай мудрості й знань видатних наберу,
Нових сил знайду при собі,
На діло велике людей поведу,
|: Пробуду завжди у труді, :|
2
Але як любові не маю при цім,
Даремні зусилля та труд.
Бо лише любов постає над усім,
Хоч віра, надія минуть.
Любов довготерпить; нема у ній зла;
У ній милосердя живе;
Не заздрить нікому; не горда вона;
Любов |: покриває усе. :|
Любов не шукає заради свого;
Любов довіряє всьому;
І тихо утверджує в людях добро;
Прощає образу, вину.
Прийде час, пророцтва кінець свій знайдуть,
В ніщо стануть |: наші знання, :|
|: Минуться всі :| мови, труди відійдуть;
Любов же – навіки вона.
І в вічній Вітчизні, що Бог дасть її
Добрим, вірним Своїм рабам,
У щасті та радості жить будем ми, –
|: Святая любов буде там. :|