Пошук

56. Опівночі в Гефсиман’ї

Н. Н.

1

Опівночі в Гефсиман’ї
В смертній тузі й боротьбі,
Ось, Ісус в тяжкім стражданні
На коліна впав в мольбі.
Він Свого Отця благає, –
Смертний страх бо відчував;
В боротьбі Він знемагає;
Його ж ангел підкріпляв.

2

У молитві в ту годину
Просить Він Свого Отця:
“Якщо можна, хай обмине
Мене чаша ця тяжка; –
Хай звершиться намір Твій.
І Моє, що найдорожче,
Я віддам за рід людський.”

3

Вдруге, втретє так благає
Він, припавши до землі;
Піт кривавий виступає
На Його святім чолі.
З сильним зойком та сльозами
Туги смертної в очах
Він – один під небесами,
Він – чужий в людських серцях.

4

В час тяжкий Його змагання
Де ж апостоли Його?
Сплять вони... Його страждання
Не тривожать нікого.
“Ви спите все?” – Він сказав їм, –
“Це – кінець; прийшов Мій час;
Ось, і зрадник потаємно
Наближається до нас”.

5

Вороги прийшли з вогнями...
“Я ось тут,“ – сказав Він їм.
Хоч вони й були з мечами,
Та упали перед Ним.
Але зрадник, ось, прямує,
Хитро каже слово те
“Радуйся, Раббі,” й цілує, –
Так Ісуса видає.

6

Його друзі повтікали;
Його взяли люди злі;
Агнця смирного зв’язали
І до суду повели.
На Нього вину складали,
Рвались кров пролить вони;
Його били, обплювали,
І кричали: “Розіпни!”

7

Так в приниженні Спаситель
Чашу муки за нас пив.
На хресті наш Викупитель
Кров’ю з нас вину омив.
Та воскрес Він, і у славі
Скоро вже до нас прийде
І, хто чисте серце мали,
Тих в небесний Край візьме.