91. У ранах чоловік при шляхові лежав

1

У ранах чоловік при шляхові лежав.
Від рук лихих людей він тяжко постраждав
І думав у біді, безсилий, весь у крові:
“Де ж той, хто тут мені допомогти готовий?”

2

І по дорозі тій прохожі мимо йшли;
Але ніхто не йшов йому допомогти.
Спішили ж бо одні у справах невідкладних;
І інші теж були чомусь так безпорадні.

3

І дуже був страшний кривавий вигляд ран;
І чоловік впадав у безнадійний стан:
Вже на устах його стогнання замирали,
В мутніючих очах вже сльози застигали.

4

Та, ось, прийшов Один, на нього там зглянувсь
І до чола його рукою доторкнувсь.
Він незнайомий був, та, сповнений любов’ю,
Перев’язав його, щоб не стікав більш кров’ю.

5

З Собою взяв його, ним піклувався Сам,
На рани лив йому цілющий Свій бальзам.
І бідний той сказав: “Я був так жалюгідний,
Та біля мене, ось, є мій близький та рідний!”