Благодать та Закон

Закон бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з’явилися через Ісуса Христа” (Від Івана 1:17).

Яку роль у житті людини відіграє благодать і Закон?

“…щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя” (Тита 3:7).

Благодаттю людина виправдовується, тобто отримує прощення. Однак наступна цитата з Біблії відкриває ще одну місію благодаті для людей, а саме:

“Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці, і чекали блаженної надії та з’явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса” (Тита 2:11-13).

З цього тексту зрозуміло, що благодать ще може навчати нас, щоб жити в праведності й благочесті. Але якщо ми заявляємо, що для нас це неможливо, то благодать і тут для нас стає помічником. У словнику Даля ми читаємо наступне визначення благодаті: “Благодать – дари Святого Духа…; допомога, послана згори, для виконання волі Божої”.

Священна історія Йосипа розповідає нам, як за допомогою благодаті можна протистояти гріху. Відчуваючи презирство зі сторони братів за те, що говорив правду, пізнавши гіркоту рабського життя за слухняність батькові, кинутий у в’язницю за відмову порушити заповідь Божу з дружиною свого господаря, він не потішав себе думкою, що коли він чинитиме так, як і інші, то і йому буде легше жити. Він у всьому покладався на Бога, керуючись принципом Закону, коли говорив: “Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?”(Буття 39:9).

Йосип був щирим, благочестивим і вірив у Бога. Він відвернувся від спокуси гріха і зосередився на Бозі. “Бог був із ним, і що він робив, щастив йому Господь” (Буття 39:23). Господь щедро благословив його, тому що Йосип зберіг віру й Божі стандарти справедливості.

Давайте жити так, як Йосип, не занижуючи стандартів Божих! Давайте в часи спокус піднімемо свій взір до Бога, для Якого немає нічого неможливого! Коли ми слабнемо, Він виявляє вельми велику милість! Його обітниці звучать так: “Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його. Він змученому дає силу, а безсилому міць” (Ісайї 40:28, 29). Шукайте Господа, коли вам важко, замість того щоб занижувати свої моральні й життєві принципи! У 1 до Коринтян 10:13 апостол Павло підбадьорює кожного: “Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона …” (1 до коринтян 15:9,10).

Отже, щоб отримати право ввійти в Царство Боже, людина повинна не тільки отримати виправдання від гріхів через благодать, але й навчитися жити праведним життям, щоб відповідати стандартам Небесного Царства. Саме для цього й даний Закон як керівництво, щоб можна було точно визначати, що добре, а що зле. “Законом бо гріх пізнається” (До римлян 3:20). “Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу” (До римлян 4:15). Закон Божий ще називають моральним Законом.

Висока моральність завжди була основою духовності не тільки справжньої релігії, але і відмінною рисою цивілізованого суспільства, руйнування моральних стандартів якого завжди призводило до виникнення кризових ситуацій і навіть самознищення. Досить при цьому згадати допотопний світ, що загинув через «велике розбещення, людини на землі», тому що “ввесь нахил думки серця її – тільки зло повсякденно” (Буття 6:5). Така ж доля і жителів відомих усім древніх міст Содому й Гоморри, тому що “гріх їхній став дуже тяжкий” (Буття 18:20).

Історія людства не один раз підтверджувала, що моральність – основа життя на Землі. Від неї залежить добробут людей, їхнє щастя і навіть економічний рівень життя. Від екології душі залежить екологія природи; від ставлення до Божого Закону залежить дієвість цивільних і державних законів.

Коли після гріхопадіння люди почали установлювати власні, нерідко помилкові моральні стандарти, Бог дав Свій Закон, що ще називається Декалогом [10 Заповідей]. Якого великого значення Бог надавав цьому Закону, свідчать такі факти:

• проголосив його привселюдно без посередників;
• записав Своїм перстом не на піску або папері, а на камені, що виключало підробку; помітьте: ні до того, ні після Бог нічого не писав Сам, а лише повідомляв через посередників, що свідчить про унікальність цього Закону;
• коли перший оригінал був знищений, Бог знову написав його Своїм перстом, щоб людина не могла ні додати до нього, ні відняти.

Святе Письмо вказує на те, що в Законі відбитий Божий характер, який не змінюється (Якова 1:17), а тому і Закон Його ніколи не може змінитися. Насправді ж, основою моральних законів цивілізованих народів усіх часів був і залишається Закон Божий.

Перша частина Декалогу (4 Заповіді) регулює взаємина людини з Богом за первинним принципом любові: “Ісус промовив йому: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своею, і всією своєю думкою” (Матвія 22:37). Творець вклав у єство людини волю й абсолютно не визнає насильства. Він бажає, щоб люди виконували перші чотири Заповіді з любові до Нього, а значить – добровільно.

I

“Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною!” (Вихід 20:2, 3).

Сучасні люди, мабуть, не визнають богами рукотворних ідолів, як це робили наші предки, язичники, однак богів, яким поклоняються і до цього дня, усе рівно не стало менше. Усе, що ми любимо більше, ніж Бога і Його істину, є нашим богом і порушенням першої Заповіді.

II

“Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей” (Вихід 20:4-6).

Сьогодні люди поклоняються чому і кому завгодно, навіть самому сатані. Предметом поклоніння можуть бути речі, що людина цінує вище понад усе, навіть інша особистість. Друга Заповідь забороняє поклоніння іконам, навіть якщо на них зображений Христос, святим мощам і ін. Фактично це та ж язичницька система предків, які поклонялися творінню рук.

III

“Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно” (Вихід 20:7).

Боже ім’я – святе, і його не можна вимовляти бездумно, не задумуючись ні про час, ні про місце. Порушенням третьої Заповіді є також і звичка божитися.

IV

“Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його” (Вихід 20:8-11).

Майже увесь християнський світ забуває про існування четвертої Заповіді. З’явилася безліч теорій про те, що ця Заповідь була змінена або взагалі скасована. Однак зневага цією Заповіддю або перенесення святості суботи на інший день тижня є не що інше, як зрада стосовно Бога і Його Святого Закону. Друга частина Божого Закону (шість Заповідей) регулює взаємини між людьми.

V

“Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!” (Вихід 20:12).

Чи не є всі наші лиха результатом порушення п’ятої Заповіді? Чи буде людина поважати чоловіка, дружину, друга, співробітника, якщо він не навчився поважати батьків? А, може, саме батьки винні в тому, що їх не поважають? Як ми виховуємо своїх дітей? Варто серйозно задуматися над цим питанням.

VI

“Не вбивай!” (Вихід 20:13).

Багато хто вважають, що не порушують шостої Заповіді, хоча нерідко ранять ближнього «гострим» словом, необдуманим вчинком. Та як багато людей саме з цієї причини передчасно зійшли в могилу! “Кожен хто ненавидить брата свого, той душогуб” (1 Івана 3:15). «Хто скаже на брата свого: ...”дурний”, підпадає геєнні огненній» (Матвія 5:22). От біблійна позиція.

VII

“Не чини перелюбу” (Вихід 20:14).

Саме в порушенні сьомої Заповіді – причина багатьох трагедій суспільства: розпуста, низька мораль, розлучення, а за ними – мільйони сиріт, бездоглядність. Зрештою, це призвело світ до загибелі у водах потопу. Це ж призведе і нинішній світ до загибелі у вогні. (2 Петра 3:7).

VIII

“Не кради” (Вихід 20:15).

Для багатьох злодійство – вже не гріх, тому що їхнім девізом стало: «Не украдеш – не проживеш». І як наслідок порушення восьмої Заповіді – злодійство, грабіж, шантаж, рекет та ін. Чи не є це ознакою останнього часу?

IX

“Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!” (Вихід 20:16).

Поширюючи погані чутки про ближніх, засуджуючи їхні дії, навіть щирі християни серйозно грішать, не розуміючи того, що порушують дев’яту Заповідь. Хіба не найбільше люди порушують саме цю Заповідь?

X

“Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!” (Вихід 20:17).

Заздрість – початок усіх гріхів стосовно наших ближніх. Це прихований гріх, і якщо він силою Святого Духа не буде переможений, рано або пізно він стане явним із усіма своїми трагічними наслідками.

Наше покоління стало свідком фатальної втрати моральних цінностей через порушення Божого Закону. Неможливо вважати себе законослухняним, порушуючи хоча б одну з Заповідей, тому що «Хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає». (Якова 2:10). Якщо не убиваєте, не чините перелюбу, але працюєте в суботній день, в очах Бога ви – порушник усього Закону.

З появою у світі гріха виникла і проблема: або за принципом Закону грішник повинен померти, або скасувати Закон, щоб беззаконня більше не вважалося гріхом і тим самим увічнити гріх. Отець, Син і Дух Святий прийняли третій, можна сказати, компромісний варіант у зв’язку з заявою Сина Божого: «Ось Я прийшов… Твою волю чинити, мій Боже, і Закон Твій – у мене в серці» (Псалом 40:8, 9). От чому Христос зробив заяву, яка записана в Євангелії від Матвія 5:17: «Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати».

Справді, Ісус, прийнявши на Себе людське єство, довів незмінність Закону й можливість його виконання людиною. А тепер через Ісуса Христа кожна людина отримує дар благодаті, щоб виконувати Закон. Нам потрібно лише просити!

«Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать» (До євреїв 4:16). Якби існувала можливість скасувати Закон, Ісусу не потрібно було б умирати. Звідси випливає: якщо для збереження Закону повинен був померти Син Божий, тому що Сам Бог не міг його змінити, то чи має право змінити що-небудь у ньому грішна людина? – Це запитання, над яким варто задуматися усім, хто своїм життям або навчанням підтримує повстання проти Божественного правління, знаходячись у конфлікті з Законом Божим.

Якщо ми – християни, то повинні прислухатися до побажань Того, Хто вмер, щоб Божий Закон залишився незмінним: «Якщо ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте» (Івана 14:15).

Откройте для себя богатства Библии на наших курсах: Маяк жизни