Спілкування з померлими – реальність чи обман?

Щочетверга довга черга одягнених в траур жителів міста Горо, що розташоване в дельті італійської річки По, йдуть до місцевого цвинтаря, щоб поговорити з померлими родичами. Протягом більше ніж 20 років жінки цього міста виконують цей дивний і таємничий звичай. Вони несуть табуретки або маленькі стільчики, йдучи у мовчазній процесії. Тут відвідувач через спеціальну людину, чарівника або медіума, може поговорити зі своїми померлими родичами, дружиною, чоловіком, дітьми.

Спілкуючись з померлими, відвідувачі діляться з ними останніми новинами в світі, а також задають багато питань, щодо сьогодення і майбутнього, чекаючи на пораду, повчання та велику допомогу від своїх померлих близьких та родичів.

Якби ці жінки були знайомі зі Святим Письмом, вони знали б, що розмовляють не зі своїми улюбленими, бо Слово Боже говорить: «Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають» (Екклезіяста 9:5).

Господь у Своєму Слові говорить наступне: «А душа, що звертається до померлих духів та до чарівників, щоб блудити за ними, то Я зверну Своє лице проти тієї душі, і винищу того з-посеред народу його» (Левит 20:6).

«Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке, і через ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою» (Повторення Закону 18:10-12).

Для того щоб нам з вами зрозуміти цю тему, розглянемо історію про першого ізраїльського царя на ім’я Саул.

Саул багато грішив, не слухався Бога, переступав Його веління, і в важкі передвоєнні хвилини Бог не відповів Саулові. Наступного дня Саул мав воювати із филистимлянами. Похмурі передчуття близької загибелі гнітили його душу; він прагнув допомоги і поради. Але даремно шукав він її у Бога. «Не відповідав йому Господь ані в снах, ані урімом, ані пророками» (1 Самуїлова 28:7). Господь ніколи не відвертається від душі, яка щиро впокорює себе перед Ним. Чому ж Бог не відповідав Саулові? Своїми вчинками Саул сам позбавив себе благодатної можливості запитувати Бога. Він знехтував порадою пророка Самуїла; зробив Давида, якого вибрав Бог, вигнанцем; убив Господніх священиків. Як міг такий чоловік сподіватися, що Бог відповість йому, коли сам зруйнував призначені Небесами засоби спілкування? Саул згрішив проти Духа благодаті, то чи міг Господь відповідати йому через сни або інші Свої об’явлення?

Перебуваючи у цьому величезному розпачі та пригніченості Саул нехтує велінням Господнім і звертається до чарівниці, щоб викликати дух пророка Самуїла, який на той час уже помер. Перебуваючи у такому відчаї, він зовсім забув, що сам вигнав усіх віщунів і чаклунів з країни, тому що гидота вони для Бога. «Саул повиганяв із Краю ворожбитів та віщунів» (1 Самуїлова 28:3). «І сказав Саул до своїх рабів: Пошукайте мені жінку ворожку, і я піду до неї, і запитаю її. І відповіли йому раби його: Ось жінка ворожка, в Ен-Дорі» (1 Самуїлова 28:7).

Саул приймає рішення таємно вночі разом зі своїми слугами піти до цієї жінки. І коли вони прийшли до неї, «сказала та жінка: Кого я викличу тобі? І він відказав: Самуїла виклич мені» (1 Самуїлова 28:11). Жінка впізнала Саула, і дуже злякалася, але «сказав їй цар: Не бійся! Але що ти бачиш? А та жінка відказала Саулові: Я бачу ніби богів, що виходять із землі! І він їй сказав: Який його вид? А та відказала: Виходить старий чоловік, зодягнений у довгу одежу. І Саул пізнав, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився. І сказав Самуїл до Саула: Нащо ти непокоїш мене, мене викликаючи? А Саул сказав: Дуже тяжко мені, филистимляни воюють зо мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що я маю робити» (1 Самуїлова 28:13-15).

Відбувся діалог між Саулом і нібито Самуїлом. Що ж відповів «Самуїл» Саулові?

«Як ти не слухався Господнього голосу, і не виконав полум’яного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня. І Господь віддав із тобою також Ізраїля до руки филистимлян. А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною; також Ізраїлевого табора віддасть Господь до руки филистимлян» (1 Самуїлова 28:18, 19).

Передрікаючи долю Саула через ворожку із Ен-Дора, сатана готував пастку для ізраїльського народу. Він сподівався, що євреї, пройнявшись довір’ям до чарівниці, приходитимуть до неї за порадами. Таким чином вони залишать Бога, свого Порадника, і віддадуть себе у владу сатани.

Вістка, отримана Саулом від нечистого духа, хоча й засуджувала його гріх та передвіщала відплату за нього, все ж була призначена не для того, щоб викликати в Саулі зміну, але призвести його до відчаю й загибелі. Однак, щоб успішніше досягнути своєї мети і довести людей до загибелі, спокусник часто вдається до іншого засобу – лестощів. Вчення бісовських ідолів у стародавні часи заохочувало до найогиднішої розпусти. Божественні постанови, що засуджували гріх і утверджували правду, були відкинуті; істиною було знехтувано; аморальність не лише дозволялась, а й заохочувалась. Спіритизм стверджує, що немає ані смерті, ані гріха, ані суду, ані відплати; що люди – це «напівбоги, котрі ніколи не згрішили», а бажання людини є найвищим законом, отже людина відповідальна лише перед собою. Перешкоди, споруджені Богом для захисту істини, – доброчесність і побожність – з руйновані, і це заохочує багатьох до гріха. Хіба таке вчення не свідчить про те, що воно має те саме походження, що й поклоніння демонам?

Якщо вірити теорії багатьох релігійних деномінацій, які вірять в загробне життя, в переселення душі після смерті в пекло або рай, або якщо вірити екстрасенсам, котрі викликають духів наших померлих родичів, то можна спостерігати невелике замішання в розумінні деяких біблійних текстів. Як відомо зі Святого Письма, пророк Самуїл був праведним, значить, за їхньою теорією, після своєї смерті він ймовірно відправився до раю. Коли чарівниця викликала дух пророка Самуїла до Саула, то логічно, згідно вищенаведеного, припустити, що «пророк Самуїл» прийшов з раю. Чи не так? «Як ти не слухався Господнього голосу... А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною; також Ізраїлевого табора віддасть Господь до руки филистимлян» (1 Самуїлова 28:18, 19).

Що говорить «пророк Самуїл», викликаний чарівницею: «...завтра ти і сини твої будете разом зо мною...».

Де? Природно в раю, адже «пророк Самуїл» прийшов з раю до Саула.

Але чи так це було насправді?

З прочитаної історії про царя Саула, а також розглянувши й інші біблійні тексти, ми схиляємося до єдиної думки, до єдиної біблійної істини, щодо викликання померлих. Господь нас застерігає, що зверне Він лице своє проти тієї душі, котра звертається до померлих духів та до чарівників, і винищить того з-посеред народу його. Однак Саул не дослухався до слів Божих і звернувся до чарівниці, а не до Бога. Чарівниця викликала дух «Самуїла». Але, знаючи правду про стан мертвих, – «бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають» (Екклезіяста 9:5), – ми приходимо до єдиного висновку, що з пекла приходив до царя грішний ангел, тобто диявол і сатана.

Врешті-решт Саул помер саме за цей гріх, бо не послухався Господа і звернувся до чарівниці. «І помер Саул за своє беззаконня, що він ним спроневірився проти Господа через Господнє слово, якого не тримався, а також через те, що питався віщого духа, щоб вивідати, а не вивідував від Господа» (1 Хронік 10:13, 14).

Віра у спілкування з мертвими досі продовжує існувати навіть у так званих християнських країнах. За допомогою спіритизму широко практикується спілкування з істотами, які стверджують, нібито вони – душі померлих. Спіритизмом переважно зваблюються люди, котрі втратили своїх рідних і близьких.

Сліпота нашого покоління є дійсно вражаючою. Тисячі і тисячі людей від- кидають Слово Боже, як негідне довіри, і зі сліпою довірливістю приймають спокуси сатани. Та ще більш рішуче укладають союз зі смертю і договір з пеклом ті, які відкидають істини, передбачені Небом як захист для праведника у дні скорботи, і шукають прихисток у брехні, яку пропонує диявол – в брехливих твердженнях спіритизму.

Ми живемо в останній час, коли сатана старанно намагається звабити світ.

«А коли вам скажуть: «Запитуйте духів померлих та чародіїв, що цвірінькають та муркають», – то відповісте: Чи ж народ не звертається до свого Бога? За живих питатися мертвих? До Закону й свідоцтва! Якщо вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої!» (Ісаї 8:19, 20).

Світло засяє над тими, хто виконує поради Бога. Будь підготовлений!

Рекомендуем прочитать: «Существует ли жизнь после смерти?»