Божий суд

Одна з найбільш обговорюваних тем у християнському світі – це тема про Божий суд. Біблійна історія розповідає про те, що Бог неодноразово судив як окремих людей, так і цілі народи. У різні часи це відбувалося по-різному, але загальні принципи у цьому відношенні завжди були однакові. І хоча «Бог є любов» (1 Івана 4:16) і «Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий», а також Він «вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого» (Вихід 34:6, 7), це означає, що «Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!» (Екклезіяста 12:14). Тому, напевно, найбільш хвилюючими, важливими й захоплюючими думками та переживаннями для людей є неминучість з’явитися на суд прийдешній.

Про це написано безліч книг, з цього приводу існує чимало думок та версій. Коли люди розмірковують про майбутній суд, то одна частина людей байдуже реагує на ці думки, а інших, навпаки, проймає почуття страху, хвилювання, усе їхнє єство починає тремтіти. Проте усі переймаються питаннями: «Коли і як це станеться? Хто стоятиме на суді і чи всіх судитимуть? За якими критеріями звершуватиметься цей суд і що це за суд? І навіщо взагалі потрібен цей суд?»

З самого початку слід сказати, що Слово Боже говорить про 3 етапи суду:

1. Критичний розгляд поведінки людини при житті з метою виправлення.
2. Розслідування життя людини згідно записів у небесних книгах для визначення її вічної долі.
3. Сама відплата згідно з Божим рішенням.

Далі ми докладніше розглянемо особливості цього суду.

Оскільки мова йде про суд Божий, то і звертатися за інформацією з цього приводу потрібно, звісно ж, до Слова Божого. Апостол Павло пише, що «мусимо всі ми з’явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе» (2 до коринтян 5:10). «Бо всі станемо перед судним престолом Божим» (До римлян 14:10). Твердження апостола недвозначно говорить про те, що всі без винятку повинні «з’явитися перед судовим престолом Христовим» (2 до коринтян 5:10) для розгляду слів і вчинків кожної людини, «щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе». Якщо ж розглядатиметься усе – «добречи лихе», – то це означає, що життя як праведної, так і грішної людини повинно бути досліджене ще до того, як вирішиться її вічна доля і вона отримає вічне життя або ж вічні наругу й гидоту (див. Даниїла 12:2). Про відплату, котру «кожен прийме», Сам Ісус Христос сказав, що вона звершиться, коли «прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його» (Від Матвія 16:27). Те ж саме Він говорить і в книзі Об’явлення: «Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його» (22:12). Якщо Ісус каже, що «зо Мною заплата Моя», то це означає, що до Його приходу вже буде вирішена доля кожного, а тоді вже Господь «кожному віддасть за його вчинками» (До римлян 2:6). Для цього обов’язково необхідно, щоб Господь, «Бог Суддя справедливий», як Його називає цар Давид у псалмі (Псалом 7:12), а також апостол Павло у своєму посланні до Тимофія: «Господь, Суддя праведний» (2 до Тимофія 4:8), повинен розглянути справу кожної людини ще до Свого приходу.

Але навіть якщо «людям призначено вмерти один раз, потім же суд» (До євреїв 9:27), перш ніж людина увійде у блаженні оселі, її життя і характер повинні бути ретельно досліджені; справи кожного повинні бути перевірені Богом. Усіх судитимуть згідно із записами в книгах, і всі отримають нагороду чи відплату за свої вчинки. Цей суд відбуватиметься не відразу після смерті людини. Зверніть увагу на слова апостола Павла: «Бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши» (Дії 17:31). Тут апостол чітко говорить про певний час, тоді ще майбутній, який призначений для суду над світом.

Апостол Юда також посилається на цей час: «І Анголів, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня» (Юди 6). І далі він цитує слова Еноха: «Ось іде Господь зо Своїми десятками тисяч святих [Ангелів Своїх], щоб суд учинити над усіма» (Юди 14, 15). Апостол Іван також говорить: «І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги… І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми» (Об’явлення 20:12).

Але якщо припустити, що одні мертві вже радіють на Небі, а інші мучаться в пеклі, то навіщо тоді потрібен майбутній суд? Як можуть праведники після слідчого суду почути слова: «Гаразд, рабе добрий і вірний... увійди до радощів пана свого!», якщо вони вже разом з Ним, можливо, протягом довгих століть? Невже нечестиві будуть зібрані з усіх куточків пекла, щоб почути вирок з уст Судді всієї землі: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь»? (Від Матвія 25:21, 41). О, яка страшна насмішка! Яка ганебна зневага мудрості й справедливості Божої!

Ніде у Святому Письмі ми не знаходимо твердження, що одразу ж після смерті праведні отримують свою нагороду, а нечестиві – покарання. Ні патріархи, ні пророки не залишили нам такого запевнення. Ані Христос, ані Його апостоли не зробили жодного натяку щодо цього. Біблія ясно вчить, що мертві не потрапляють відразу ж на небо. Про них говориться, що вони сплять, чекаючи загального воскресіння (див. 1 до солунян 4:14; Йова 14:10-12).

Про час початку суду апостол Іван пише: «І побачив я іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові. І він говорив гучним голосом: Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела!» (Об’явлення 14:6, 7). З цих текстів ми розуміємо, що в пророцтві апостола можна визначити, коли приблизно настав час цього суду. Після довгих років Темного Середньовіччя, коли Слово Боже було важкодоступним, Іван бачив «Ангола, що летів серед неба», як символ великого пробудження, Ангела, який має вічне Євангеліє, щоб благовістити всім народам землі. Це і є час, в який ми сьогодні живемо, час, що є дуже близький до приходу Христа. Про цей час Ісус говорив, що «проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Від Матвія 24:14). Сьогодні Євангеліє проповідують по всьому світові, і воно видається майже усіма мовами. Сьогодні, мабуть, кожна людина має можливість прочитати Біблію, дізнатися про Бога та про істину, яка відкрита в Його Слові. «Бо з’явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці, і чекали блаженної надії та з’явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса» (До Тита 2:11-13).

Наскільки правдивим є те, що «так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Від Івана 3:16), настільки істинним є те, що «тепер час приємний» (2 до коринтян 6:2), тож «очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху!» (2 до коринтян 7:1). «Діточки мої, це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного» (1 Івана 2:1). «Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Івана 1:8, 9).

Любов Христа до Своєї церкви полягає в тому, «щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна!» (До ефесян 5:27). Тому «Він є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих» (Дії 10:42), і «Бог... ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися, бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши» (Дії 17:30, 31).

Принципи Божого суду над нами, над кожним, хто є на сьогоднішній день живим, такі ж самі, як і в усі часи: «Прийдіть, і будемо правуватися, – говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, – стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, – то стануть мов вовна вони!» (Ісаї 1:18).

Під час слідчого суду перед великим днем остаточного викуплення, будуть розглянуті справи тільки тих, чиє ім’я було записане у Книгу Життя. Суд над нечестивими – це окрема подія, яка відбудеться пізніше. «Бо час уже суд розпочати від Божого дому; а коли він почнеться перше з нас, то який кінець тих, хто противиться Божій Євангелії?» (1 Петра 4:17). «Дім Його – ми» (До євреїв 3:6), тобто Його народ, Його церква.

Доля людей вирішуватиметься згідно із записами в небесних книгах, куди занесені імена і вчинки кожного. І пророк Даниїл говорить: «Суд усівся, і розгорнулися книги» (Даниїла 7:10). Апостол Іван, автор книги Об’явлення, описуючи ту саму подію, додає: «і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми» (20:12).

Книга життя містить імена усіх тих, котрі коли-небудь служили Богові. Ісус звелів Своїм учням: «Тіштесь, що ваші ймення записані в небі!» (Від Луки 10:20). Також апостол Павло говорить про своїх вірних співпрацівників, «яких імення записані в Книзі Життя» (До филип’ян 4:3). Даниїл, зважаючи на «час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу», запевняє, що народ Божий буде визволений – кожен, «хто буде знайдений записаним у книзі». І апостол Іван, автор Об’явлення, стверджує, що тільки ті увійдуть у місто Боже, «хто записаний у книзі життя Агнця» (Даниїла 12:1; Об’явлення 21:27).

«Пам’ятна книга» пишеться перед Богом, і туди записуються справи усіх тих, «хто страх перед Господом має, і хто поважає Ймення Його» (Малахії 3:16). Їхні слова віри, вчинки любові записані на небі. Неемія, посилаючись на це, каже: «Пам’ятай же мене, Боже, за це, і не зітри моїх добродійств, які я зробив у Божому домі та в сторожах!» (Неемії 13:14). У пам’ятній книзі Божій увічнена усяка праведна справа. Там правдиво відмічено усяке витримане випробування, усяке переможене зло, усяке лагідне слово. Там зареєстрований кожен самовідданий вчинок, кожне страждання та усякий біль, перенесені заради Христа. Псалмомовець говорить: «Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй?» (Псалом 56:9).

Там також відзначені й гріхи людей: «Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!» (Екклезіяста 12:14). «За кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!». Спаситель говорить: «Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений» (Від Матвія 12:36, 37). У цьому безпомилковому літописі записані усі потаємні наміри і спонукання, бо Бог «висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець» (1 до коринтян 4:5). «Ось написане перед обличчям Моїм... переступи ваших батьків, говорить Господь, що кадили на горах і на взгір’ях Мене зневажали, і заплату їм виміряю Я найперше до їхнього лоня» (Ісаї 65:6, 7).

Вчинки кожної людини розглядаються Господом і визнаються як правильні або неправильні. Навпроти кожного імені в небесних книгах, з найбільшою точністю, записується кожне пусте слово, кожен егоїстичний вчинок, кожен невиконаний обов’язок і кожен таємний гріх, навіть якщо він прихований під маскою удаваного благочестя. Ангел не залишає поза увагою кожне неприйняте нами застереження або докір Святого Духа, даремно витрачений час, втрачені можливості, наш гарний чи негативний вплив з усіма наслідками, що випливають.

Дорогий друже! Бог послав Свого Сина на нашу планету не для того, «щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Від Івана 3:17), отож, який шлях вибереш ти сьогодні? Чи готовий ти «з’явитися перед судовим престолом Христовим»? (2 до коринтян 5:10). «Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого? Або погорджуєш багатством Його добрости, лагідности та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння?» (До римлян 2:3, 4).

Коли закінчиться слідчий суд, доля кожного буде вирішена, – чи на життя, чи на смерть. Час випробування закінчиться незадовго до Другого приходу Христа на хмарах небесних. Христос, дивлячись на той час, говорить: «Неправедний нехай чинить неправду ще, і поганий нехай ще опоганюється. А праведний нехай ще чинить правду, а святий нехай ще освячується! Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його» (Об’явлення 22:11, 12).

Выбери путь святости – прочти книгу «Путь ко Христу»