Церква перед останньою кризою

Божий Закон та людський закон

Неділя, 6 грудня 2026 року

Божий Закон та людський закон

Змінити розмір шрифту:

ФРАНК БЕЛІНІ ВІТОРАССІ (ІТАЛІЯ)

«Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей!»

Дії 5:29, остання частина

У нашому світі існує близько 195 офіційно визнаних держав. Усі вони створюють закони, призначені для забезпечення організованого суспільного життя та належного співіснування, захисту громадян, їх прав та власності, а також для вирішення конфліктів та забезпечення справедливості.

Аналізуючи історію, ми бачимо важливі орієнтири у розвитку кодифікованих законів. Наприклад, існує відомий Кодекс Хаммурапі (1750 р. до н. е., у Вавилоні), який встановив закони, що діяли на всій території його імперії. Його головним внеском стало утвердження ідеї про те, що закони не повинні існувати лише у вигляді усної традиції, а мають бути записані та доступні суспільству.

У правовій сфері існує кілька видів законів – цивільні, податкові, комерційні та інші. Однак постає запитання: чи всі ці закони є добрими? Чи можуть також існувати і несправедливі закони? Оскільки закони створюються людьми, які здатні помилятися, вони можуть бути недосконалими. Деякі з них можуть бути пригнічувальними, нерівноправними або навіть несправедливими. У зв’язку з цим залишається запитання: чи маємо ми підкорятися законам, установленим людьми?

Відповідь – так. Ми маємо моральний обов’язок, підкріплений нашою вірою, підкорятися людським законам. Бог установив владу: «Кожна людина нехай кориться вищій владі, бо немає влади, яка не була б від Бога, а чинні [влади] встановлені Богом. Хто противиться владі, противиться Божій постанові; хто противиться, той накликає на себе осуд. Правителі страшні не для добрих діл, а для злих. Хочеш не боятися влади? Роби добро – і матимеш від неї похвалу» (До римлян 13:1-3). Ми підкоряємося владі та встановленим нею законам, оскільки нам сказано: «Отже, підкоріться всякій людській владі задля Господа, – чи цареві, як володареві, чи правителям, як від Нього посланих, аби карати злочинців і хвалити тих, хто чинить добро» (1 Петра 2:13, 14).

Це правильно навіть у тому випадку, якщо хтось вважає, наприклад, що податкові закони є несправедливими. Але незалежно від будь-яких поглядів щодо цього питання я повинен чесно сплачувати податки, наслідуючи приклад і слова Ісуса. «Кесареве віддайте кесареві, а Боже – Богові!» (Від Марка 12:17). Перо Натхнення пояснює: «Правителі за часів Христа були користолюбними і деспотичними. На кожному кроці зустрічалися кричущі зловживання, здирство, нетерпимість і жорстокість. Однак Спаситель не закликав до громадянських реформ. Ісус не критикував суспільних зловживань і не осуджував гнобителів народу. Він не втручався у справи влади, у правління можновладців цього світу. Подаючи нам приклад, Він тримався осторонь земної влади. І не тому, що був байдужий до страждань народу, а тому, що духовне зцілення людей не залежало від людських засобів. Щоб мати успіх, потрібно лікувати кожну людину зокрема, необхідно відродити серце».1

Але чи існує якийсь час або обставина, яка виправдовує непокору людським законам? Це надзвичайно важливе запитання, оскільки воно торкається не лише моральної, а й духовної сторони. Однак, перш ніж дати правильну відповідь на це запитання, необхідно звернути увагу на деякі історичні аспекти, пов’язані з Божим Законом.

ПОХОДЖЕННЯ ЗАКОНУ

Коли я був підлітком, мене турбувало одне запитання: «Якщо Божий Закон існував завжди, то як ангели могли виконувати такі заповіді, як ″не жадатимеш дружини свого ближнього, ні його вола″?» У ангелів не було батьків, і вони не були одружені. Мені було трохи важко все це зрозуміти; я не міг збагнути суті Божого Закону. Але одного разу я поділився своїм запитанням із батьком, і він відповів мені просто, але дуже глибоко й зрозуміло: «Божий Закон вічний, але заповіді цього святого Закону були адаптовані для людини; принцип залишається тим самим, проте Десять Заповідей було викладено у доступній і зрозумілій для людини формі». Це допомогло мені почати глибше розуміти Божий Закон, і я почав усвідомлювати, що «Божий Закон існував ще до створення людини. Він був пристосований до стану святих істот; навіть ангели керувалися ним».2

«Божий Закон є відображенням Його характеру».3

Божий Закон вічний і відображає Божий характер. У Своїй мудрості Бог адаптував його до стану створених істот, щоб вони могли жити в гармонії з принципами, що лежать в основі Його правління.

СУМНІВИ НА НЕБЕСАХ

Люцифер обіймав високу посаду серед ангелів. Він був херувимом, який осіняє, наділеним славою, мудрістю і користувався великою пошаною при Небесному дворі. Господь говорить: «Ти був помазаним херувимом-покровителем, – ось для чого Я тебе призначив. Ти перебував на святій Божій горі, ходив посеред вогнистого каміння» (Єзекіїля 28:14). Однак у таємниці беззаконня у його серці зародився гріх. Те, що почалося як ледь помітне невдоволення, перетворилося на хитру оману та повстання, через які він прагнув посіяти сумнів щодо характеру та авторитету Бога, а також справедливості Його Закону.

Його хибні натяки зводилися до трьох основних звинувачень:

  1. Існує закон, який керує нами.
  2. Цей закон не є досконалим і потребує вдосконалення.
  3. Я (Люцифер) маю достатньо мудрості, щоб його вдосконалити.

«В суперечностях, до яких призвела на Небесах поведінка сатани, він звинувачував Бога та принципи Його правління. Він стверджував, що усе зло – це результат Божественного керівництва. Оскільки Люцифер проголосив, що його єдине бажання – поліпшити Закони Єгови, Бог дозволив йому розкрити справжню суть вимог, показавши, до чого можуть призвести запропоновані ним зміни в Божественному Законі».4

Таким чином, той, хто був створений, щоб звеличувати і відображати світло та славу Бога, почав ставити під сумнів Закон свого Творця. Діючи так, він виступив проти Самого Бога, оскільки Його Закон є вираженням Його характеру та Його волі.

«[Люцифер] діяв із дивовижною обережністю і деякий час приховував свою справжню мету, вдаючи, нібито благоговіє перед Богом. Він почав сіяти сумнів щодо Законів, якими керувалися небесні істоти, мимохідь зауважуючи, що Закони, можливо, й необхідні для жителів світів, але ангели, як високоорганізовані істоти, не потребують таких обмежень, бо в усіх своїх діях можуть керуватися власною мудрістю. Він запевняв ангелів, що такі істоти, як вони, не можуть зганьбити Бога, бо всі їхні думки святі і згрішити їм неможливо, як і Самому Богові. Звеличення Божого Сина нарівні з Отцем було представлене як несправедливість щодо Люцифера, котрий, за його словами, також мав право на поклоніння і честь».5 (Див. Єзекіїля 28:17).

Боротьба між Христом та сатаною обертається навколо незмінності Божественного Закону та вірності правлінню Бога.

ПРОТИДІЯ БОЖОМУ ЗАКОНОВІ

Люцифер діяв із хитрістю та підступністю, таємно намагаючись справити вплив на ангелів, щоб спонукати їх повстати проти Бога та Його Закону. Дії Люцифера були настільки підступними й майстерно замаскованими, що спочатку багато ангелів повірили його словам. Але ті докази, які здавалися логічними та обґрунтованими, невдовзі виявили свою справжню природу.

«Люцифер тішився надією, що незабаром усі ангели перейдуть на його бік, і тоді він стане рівним Самому Богові, а все Небесне воїнство беззаперечно виконуватиме його владні накази…

Великий бунтівник заявив, що він добре знає Божий Закон і що навіть повернення до рабського послуху Богові не врятувало б його від втрати всіх колишніх почестей».6

РЕЗУЛЬТАТ ПОВСТАННЯ

Сумніви, посіяні Люцифером, поширили невдоволення серед деяких ангелів, спровокували конфлікти та підготували ґрунт для повстання. Результат цієї роботи обману був руйнівним: той, хто колись був херувимом, який осіняє, став противником Бога, і разом з ним третина ангелів відступила від Бога.

Бог виявив терпіння й милість, даючи сатані та ангелам, які приєдналися до нього, можливості змінити своє рішення. Проте повстання тривало, і зрештою «Бог був змушений оголосити всім, що сатана та його спільники не можуть залишатися на Небі. Їхнє щасливе та благополучне життя було обумовлене лише цілковитим послухом Закону, яким регулювалися взаємини всіх розумних істот. Але Закон не передбачав спасіння тих, хто насмілився порушити його. Сатана ставав дедалі сміливішим, продовжуючи своє повстання, і всіляко висловлював свою зневагу до Закону Творця. Відтепер сатана просто не міг змиритися з існуванням цього Закону. Він стверджував, що ангелам узагалі не потрібен жодний закон і що вони мають право вільно дотримуватися власних бажань, які нібито завжди виливаються у добрі вчинки. Сатана заявляв, що Божий Закон обмежує їхню свободу, і тому головною метою піднятого ним повстання є скасування цього Закону.

Таким чином на небі розпочалася війна. Божий Син, Князь неба, та Його вірні ангели вступили у боротьбу проти бунтівного Люцифера та його прихильників. У цій відкритій боротьбі переміг Божий Син з вірними Йому ангелами, а сатана та його спільники були вигнані з Неба».7

КРИЗА В ЕДЕМІ

Після падіння сатани та його ангелів у дію вступив Божественний задум – творчий план, метою якого було прославлення Бога. Хоча третина ангелів, які відступили від вірності Творцеві, більше не належала до Небесного воїнства, ця втрата зрештою мала бути заповнена новим родом істот, створених за Його подобою. Божество діяло в цілковитій єдності у справі творіння, і результат був вражаючим і дивовижним. Вірні ангели і всі жителі безгрішних світів з подивом споглядали прояв Божої сили та мудрості.

Однак чи можливо, щоб навіть у досконалому творінні, про яке написано: «І оглянув Бог усе, що створив. І було [воно] дуже добре» (Буття 1:31), все ж таки потрібен був закон? Чи замислювалися ви колись над цим? Неможливо уявити досконалий всесвіт, який не керується і не підтримується Божим Законом.

Адаму та Єві Божий Закон був відкритий в адаптованій та спрощеній формі – у вигляді однієї заповіді. «І заповів Господь Бог людині: З усякого дерева, що в саду, вживатимеш у їжу. Але з дерева Пізнання добра й зла – не їстимеш з нього; бо того дня, коли скуштуєш його, неодмінно помреш!» (Буття 2:16-17). Чи була ця заповідь складною? Зовсім ні. Вони жили у досконалому середовищі, де все було влаштовано й призначено для їхнього блага. Вони мали все необхідне, але повинні були пройти це випробування – випробування їхньої вірності й відданості Богові та Його Закону.

Адам і Єва не були самотні; вони постійно перебували у спілкуванні з Небесними істотами. Часто вони спілкувалися з Богом та їх відвідували ангели, які давали їм настанови та попередження про ворога Бога та Його Закону. І ось, ворог з’явився їм у привабливому та вражаючому образі.

Чи помічали ви коли-небудь, що ворог прагне представляти як щось позитивне та добре навіть помірковано шкідливі та по-справжньому небезпечні речі? Він шепоче: «Ти маєш бути вільним, чому б не спробувати? Якщо ти ніколи цього не пробував, звідки знаєш, що це погано? Не будь таким принциповим – це лише трохи. Це тебе не вб’є! Так само і сьогодні сатана представляє себе не таким, яким він є насправді. Він пропонує, на перший погляд, привабливі варіанти, які насправді ведуть лише до порушення Божого Закону і зрештою – до смерті.

Ми не повинні потрапляти в цю пастку. Дорогі підлітки, молодь, дорослі люди, тікайте від цих нашіптувань і хитрощів, які спонукають вас порушувати Божий Закон і не коритися йому. Вони не приведуть вас до позитивного результату. Сатана скаже: «Давай, закури – тобі треба виглядати круто. Це підвищить твій престиж», або: «Випий трохи алкоголю, щоб показати, що ти вже дорослий. Навіщо тобі відрізнятися від інших? «Прокинься! Ми у ХХІ столітті. Не будь таким старомодним». Це підступні й глибоко оманливі аргументи, які ведуть душу до зневаги Бога і порушення Його Закону.

РЕЗУЛЬТАТ НЕПОКОРИ

Сатана з’явився Єві в образі однієї з найкрасивіших і найпривабливіших тварин в Едемському саду – у вигляді блискучого крилатого змія. «Побачила жінка, що дерево придатне для їжі й на вигляд воно приємне, [оскільки] було бажання одержати знання. Тож вона взяла плід, з’їла його і дала також своєму чоловікові, що [був] із нею, і він з’їв» (Буття 3:6). «І не Адам спокусився, а жінка, будучи спокушена, потрапила в переступ» (1 до Тимофія 2:14). Усвідомлюючи те, що сталося, Адам свідомо вирішив приєднатися до непослуху, розділивши долю своєї супутниці.

Прийнявши таке рішення, людський рід, створений для відображення Божого образу та життя у досконалій гармонії з Його Законом, упав у гріх. Наслідки були негайними та незворотними: перші чоловік і жінка вже втратили привілей безпосереднього спілкування з Богом і були позбавлені доступу до дерева життя. Сам Бог проголосив: «Тож тепер, аби лишень він не простягнув своєї руки і не взяв ще й з дерева життя, не спожив, і не став жити вічно… вислав його Господь Бог з Едемського саду» (Буття 3:22-23). Таким чином вони втратили доступ до дерева життя, яке могло б підтримувати безсмертя.

З цього моменту вони мали жити у світі, сповненому страждань, болю та тяжкої праці (див. Буття 3:16, 19).

А СЬОГОДНІ?

Та сама стратегія, яку сатана використав на Небі та повторив у Едемі, застосовується й сьогодні! Він спотворює істину, підриває авторитет Божого Закону та прагне спонукати людський рід до повстання проти Божественних принципів. Повернімося до головного запитання: чи існує час або обставина, коли виправдовується непокора людським законам? Так, коли ці закони прямо суперечать Божому Законові: «Потрібно більше слухатися Бога, ніж людей!» (Дії 5:29, остання частина).

«В ім’я Господа нам треба йти вперед, розгорнувши Його знамено і відстоюючи Його Слово. Коли влада накаже нам не робити цього, коли вона заборонить нам проголошувати Божі заповіді та віру Ісуса, тоді ми скажемо словами апостолів: ″Розсудіть, чи справедливо перед Богом більше слухати вас, аніж Бога? Адже ми не можемо не розповідати про те, що бачили і чули!″ (Дії 4:19, 20)».9 Це не є гіпотезою – це те, що вже відбувається сьогодні й посилюватиметься з кожним днем. Чим більше ми наближаємося до останньої кризи, тим більше посилюватимуться нападки на Бога та Його Закон. Божий Закон зазнаватиме відкритих і систематичних атак, особливо щодо четвертої заповіді – святої суботи Господньої. «Ми стоїмо на порозі великих та урочистих подій. Пророцтва виконуються».10 «Світ нині починає усвідомлювати неминучі наслідки порушення Божого Закону. Коли створення світу було завершено, Господь спочив від усіх діл Своїх сьомого дня і освятив цей день Свого спокою, відокремивши його як час, який людина повинна присвячувати поклонінню Богові. Але світ нині, здебільшого, зовсім нехтує Законом Єгови, встановивши інший день спокою замість того, що був визначений Богом. Людина пішла проти чітких настанов Божого Слова, і світ поринув у повстання і гріх».11

«[Об’явлення 22:18, 19 цитується]. Такі перестороги Бог дав людям, щоб вони не вносили змін в Його повеління та одкровення. Ці урочисті застереження стосуються усіх, хто своїм впливом спонукує інших недбало ставитися до Божого Закону. Вони повинні викликати страх і трепет у тих, хто легковажно заявляє: немає жодного значення, чи коримося ми Божому Законові, чи ні. Усі ті, хто ставить свої думки вище Божественного одкровення, хто спотворює ясне значення Святого Письма, як їм це вигідно, чи з метою пристосуватися до світу, приймають на себе страшну відповідальність. Святе Письмо, Божий Закон є мірилом характеру кожної людини, і всі, хто не відповідає цьому досконалому зразку, будуть осуджені».12

«Божий Закон, одкровення Його волі та відображення Його характеру, пробуватиме повіки, як ″вірний свідок на небі″ (Псалом 89:38). Жодна заповідь Закону не скасована; жодна йота, жодна риска не були змінені. Псалмоспівець сказав: ″Господи, Твоє слово навіки незмінне на небесах″ (Псалом 119:89). ″Всі Його Заповіді непорушні, – встановлені навіки-віків″ (Псалом 111:7, 8)».13

ВИСНОВОК: ЗАКЛИК

З огляду на історію, пророцтва і духовну реальність, в якій ми живемо, у нас не може бути сумнівів у тому, що найбезпечніший шлях – це жити з Богом, наслідувати Його волю і коритися Його Законові. Біблія говорить нам, що «Господній Закон бездоганний» (Псалом 19:8). «Отже, Закон – святий, і заповідь – свята, праведна та добра» (До римлян 7:12).

Послух повинен бути не тягарем, а проявом любові у відповідь на Божий характер, досконалий у справедливості, доброті та милості. Сьогодні Бог закликає тебе не лише теоретично знати Його Закон, а й жити, вірно виконуючи його. Не вважаймо це питання незначним; це глибока тема, яка безпосередньо стосується наших стосунків із Богом і пов’язана з нашою вічною долею. У світі, який прагне зробити все відносним і відкидає будь-які абсолютні істини, ми повинні твердо стояти й чітко розуміти Божий Закон.

Наш Спаситель говорить нам: «Якщо любите Мене, ви будете дотримуватися Моїх заповідей» (Від Івана 14:15). Єдиний спосіб виявити нашу любов до Христа – це послух усім Його заповідям. Існує такий вислів: «Легко слухатися без любові, але неможливо любити без послуху». Тільки ті, котрі люблять Бога всім серцем через віру і благодать Христа, дотримуватимуться Його Заповідей. Інакше кажучи, любові без послуху немає – і це питання особистого вибору кожного.

«І тоді перед кожною душею постає одне й те саме запитання: чи підкоряюся я голосу з Небес, Десятислів’ю, даному на Сінаї, чи піду за грішниками, що зневажають цей вогненний Закон? Для тих, хто любить Бога, дотримуватися Його заповідей і чинити те, що Він схвалює, – найвища радість».14

Нехай і для нас ця «найвища радість» стане особистим досвідом. Щодня обираймо послух Господу з любові, залишаймося вірними своїм переконанням, шануймо Його у всьому і зберігаймо вірність тоді, коли остання криза вимагатиме від кожного з нас найвищого прояву відданості.

Посилання:

  1. Бажання віків. – С.509.
  2. Ознаки часу, 15 квітня 1886 року.
  3. Рев’ю енд Геральд, 15 березня 1906 року.
  4. Патріархи і пророки. – С.42.
  5. Патріархи і пророки. – С.37. [Виділено автором статті].
  6. Історія спасіння. – С.16.
  7. Історія спасіння. – С.18, 19.
  8. Історія спасіння. – С.32.
  9. Свідоцтва для церкви. – Т.6. – С.395.
  10. Вибрані вісті. – Кн.1. – С.221.
  11. Вибрані вісті. – Кн.1. – С.222.
  12. Велика боротьба. – С.268.
  13. Велика боротьба. – С.434.
  14. Вибрані вісті. – Кн.1. – С.217.
Перейти до змісту
Завантаження відео…